Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.05.2019 року у справі №130/2278/18

Постанова

Іменем України

25 вересня 2019 року

місто Київ

справа № 130/2278/18

провадження № 61-8517св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: держава Україна в особі Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та в м.

Жмеринці Вінницької області, Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року у складі судді Шепеля К. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів:

Стадника І. М., Сопруна В. В., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що з 10 березня 2011 року він перебуває на обліку в Жмеринському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Впродовж періоду з лютого 2015 року до червня 2016 року з нарахованої позивачу пенсії на підставі абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України утримано у вигляді податку з доходів фізичних осіб 5 961,49 грн та військового збору в розмірі 596,17 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року зазначені положення Податкового кодексу України визнано неконституційними. Зважаючи на наведене, просив стягнути на його користь з державного бюджету на відшкодування шкоди 6 557,66 грн.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 19 жовтня 2018 року до участі у справі як співвідповідачів залучено від імені держави Україна Державну казначейську службу України та Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Стислий виклад заперечень інших учасників справи

Управління Державної казначейської служби України в Жмеринському районі та в м.

Жмеринці Вінницької області у своєму відзиві на позов зазначило, що належними відповідачами у справі повинні бути від імені держави Україна Державна казначейська служба України та Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області. Визнало, що дійсно положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були визнані неконституційними, при цьому Конституційний Суд України не зазначив про преюдиціальність свого рішення. Вважало, що зазначене позивачем рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин, що виникли до 27 лютого 2018 року, оскільки відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області у своєму відзиві на позов також визнало, що положення абзацу першого підпункту
164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України дійсно були визнані неконституційними. Проте зазначило, що рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсії набрали чинності 01 січня 2015 року і не були визнані такими, що не відповідають Конституції України на момент виникнення спірних правовідносин. Управління, здійснюючи відповідні відрахування, діяло відповідно до та на виконання чинного податкового законодавства, тобто правомірно. 01 березня 2018 року, враховуючи зазначене рішення Конституційного Суду України, Управлінням було припинено утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсії та щомісячного довічного грошового утримання.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6 557,66 грн відшкодування шкоди, завстатті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", що визнаний неконституційним. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби у Жмеринському районі та м.

Жмеринці Вінницької області залишено без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що прийняттям положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, який згодом визнано неконституційним, заподіяно майнову шкоду позивачу, який недоотримав 6 557,66

грн належних йому пенсійних виплат.

Апеляційний суд додатково зазначив, що незважаючи на те, що закон, який визначає порядок відшкодування державою шкоди, що завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відсутній, це не може бути підставою для відмови в позові про відшкодування такої шкоди, а слугує приводом застосувати аналогію закону, а в разі відсутності подібної правової норми - аналогію права, враховуючи те, що частиною 3 статті 8 Конституції України встановлено, що норми Конституції є нормами прямої дії. Відхилення вимоги позивача на тій підставі, що, на думку відповідача, відповідні утримання з його пенсії були здійснені на підставі положення закону, що в подальшому визнане неконституційним, проте до такого визнання нібито були правильними, вказуватиме лише на визнання порушення права позивача, проте без реального його відновлення з формальних підстав свідчитиме про ілюзорність права і відсутність ефективного способу його правового захисту.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв'язку у квітні 2019 року, Управління Державної казначейської служби у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області просить скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник зазначає, що судами неправильно застосовано правила статті 1175 ЦК України, а також не враховано, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратили чинність лише з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України. Також Управління Державної казначейської служби у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області стверджує, що не вчинило будь-яких протиправних дій, які б призвели до порушення прав та інтересів заявника, а тому воно є неналежним відповідачем у справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Жмеринське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області просить задовольнити касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області, зазначає, що позивач мав звернутися у визначеному Податковим кодексом України порядку до органу виконавчої влади, що реалізує державну та податкову політику із заявою про повернення незаконно сплачених сум.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 29 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 10 березня 2011 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Жмеринському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Вінницької області та відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції до 01 жовтня 2011 року) отримує пенсію за вислугу років.

Відповідно до повідомлення Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області від 20 липня 2018 року, наданого на звернення ОСОБА_1, за період з лютого 2015 року до червня 2016 року з призначеної пенсії ОСОБА_1 утримано 5 961,49 грн податку з доходів фізичних осіб та 596,17 грн військового збору, що разом складає 6 557,66 грн. Підставою для утримання зазначених сум податку з доходів фізичних осіб та військового збору з призначеної пенсії за віком позивача був абзац перший підпункту 164.2.19 пункту
164.2 статті 164 Податкового кодексу України зі змінами, внесеними Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII

"Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні".

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Оцінка аргументів касаційної скарги

Перевіряючи законність та обґрунтованість постановлених у справі рішень, Верховний Суд зробив такі висновки.

За вимогами частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватно-правових відносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що зазначені суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб'єктний критерій.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини 1 статті 4 КАС України).

Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорсько-слідчих посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників та у зв'язку з обранням їх на виборні посади органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до першого абзацу підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360 цс 18) зробила висновок, що якщо спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 у позовній заяві просив відшкодувати йому збитки, завдані прийняттям неконституційного акта, у вигляді недоплаченої пенсії за вислугу років за певний період.

Отже, предметом спору є стягнення збитків у вигляді неотриманої частини пенсії як прокурор у відставці, які мали бути нараховані позивачу у 2015-2016 роках.

З огляду на наведене можна зробити висновок, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується проходження позивачем публічної служби, до чого включається і виплата пенсії за вислугу років.

Спори, пов'язані з проходженням публічної служби, розглядаються за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 757/70264/17-ц (провадження № 14-360цс18), у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19).

Наведене залишилося поза увагою судів, які, не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суди дійшли помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_1, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися у порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим провадження у справі необхідно закрити.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має, зокрема, право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених частини 1 статті 414 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених частини 2 статті 414 ЦПК України, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Враховуючи те, що вимоги позову ОСОБА_1 у цій справі мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, Верховний Суд вважає, що оскаржувані судові рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 255, пунктом 5 частини 1 статті 409, частинами 1 та 2 статті 414, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та м. Жмеринці Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 листопада 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 березня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Управління Державної казначейської служби України у Жмеринському районі та в м. Жмеринці Вінницької області та Жмеринського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності, закрити.

Роз'яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко