Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2019 року у справі №761/15776/17

Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 761/15776/17

провадження № 61-16959 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

представник позивача - ОСОБА_2;

відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство "Банк Форум";

представник Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - Сидоренко Юлія Анатоліївна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - на рішення Шевченківського районного суду м.

Києва від 25 березня 2019 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів:

Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") про захист прав споживачів, стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що між нею та ПАТ "Банк Форум" були укладені два договори банківського вкладу: один договір на вклад у розмірі 245 тис. грн з 22 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2015 року, другий договір на вклад у розмірі 25 тис. доларів США з 22 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум" було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Форум". Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 червня 2014 року № 49 вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ "Банк Форум".

Вказувала, що після віднесення банку до категорії неплатоспроможних згідно зі статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" їй було виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 тис. грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено, через що вважала свої права порушеними.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути солідарно з відповідачів на її користь суму боргу за вкладами у розмірі 26 616
доларів 44 центи США та 75 890 грн 14 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є пріоритетним стосовно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах, тому з дня введення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Форум" не мало права здійснювати ведення рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто фактично був позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі позивачки, яка виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними їй коштами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб належним чином виконав свої зобов'язання шляхом виплати позивачці ОСОБА_1 гарантованої суми у розмірі 200 000 грн., а також розпочато повернення акцептованої суми, і таким чином уповноваженою особою Фонду почалося виконання зобов'язань у порядку, встановленому положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж відповідно до спеціального Закону, не передбачено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 вересня 2019 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 761/15776/17 із Шевченківського районного суду м. Києва.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У жовтні 2020 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що застосування Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з урахуванням обставин справи та принципу пропорційності, є необґрунтованим, оскільки законом не може бути обмежено право власності позивача на отримання всієї суми вкладу або ставити її в залежність від певних умов (або створення певних умов) третіми особами (органами влади, суб'єктами владних повноважень тощо), що, зокрема, суперечить частинам 1 , 4 , 5 статті 41 Конституції України, а також практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, вважав, що саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину, тому вважав висновок суду про відмову у задоволенні позову необґрунтованим.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Зазначав, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є надавачем послуг фінансових послуг в розумінні Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та не є правонаступником банку, що ліквідується, а лише виступає його ліквідатором.

Решта сума вкладів, що перевищує граничний розмір відшкодування, яку просила стягнути позивач, є кредиторськими вимогами до банку, які погашаються за рахунок коштів, отриманих від продажу ліквідаційної маси банку, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Процедура прийняття та задоволення вимог кредиторів банку визначена статтями 45, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Таким чином позивач безпідставно просила стягнути у цій справі з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти за невиконання банком зобов'язань за договором, оскільки Фонд не є боржником, який не виконує грошові зобов'язання за договором вкладу. Відповідальність за договором несе банк, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб лише виступає ліквідатором банку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Форум" були укладені два договори банківського вкладу: р на вклад у розмірі 245 тис. грн з 22 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2015 року, та на вклад у розмірі 25 тис. доларів США з 22 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2015 року.

Постановою Правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Форум" було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідувати ПАТ "Банк Форум".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 червня 2014 року № 49 вирішено розпочати процедуру ліквідації ПАТ "Банк Форум".

Після віднесення ПАТ "Банк Форум" до категорії неплатоспроможних на підставі відповідної постанови Національного банку України згідно зі статтею 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивачці виплачено гарантовану суму відшкодування у розмірі 200 тис. грн, а решту суми віднесено до кредиторських вимог, які не виплачено.

Відповідно до платіжного доручення від 02 серпня 2018 року в рахунок задоволення вимог кредитора четвертої черги згідно з рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 червня 2018 року № 1805 ОСОБА_1 було виплачено 10 % від акцептованої суми в розмірі 38 807 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Вклад (депозит) - це кошти в готівковій або в безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Частиною 1 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Преамбула Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначає метою Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Разом з тим, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, правила Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним, Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно з підпунктами 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до підпунктами 1, 2 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" також визначено процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до Статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до Статтею 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.

Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення.

Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів.

Згідно з частиною 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

Фонд або уповноважена особа Фонду також має право заявити вимоги до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з частиною 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" прирівнюються до вкладів. Кошти, стягнуті з пов'язаних із банком осіб як відшкодування шкоди, а також з небанківських фінансових установ, зазначених в абзаці першому цієї частини, включаються до ліквідаційної маси банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду. Такі вимоги забезпечуються накладенням арешту на грошові кошти та майно осіб, до яких вони заявлені, у порядку забезпечення позову. Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов'язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів у процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України: від 13 червня 2016 року у справі № 6-1123цс16, від 20 січня 2016 року у справі № 6-2001цс15. Аналогічні за змістом висновки щодо застосування норм матеріального права сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23398/16 і від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц.

Встановивши, що на момент звернення до суду з позовом у справі, яка переглядається, у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з банку на користь заявника решти вкладів.

Доводи касаційної скарги позивача зводяться до незгоди з порядком відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами та не спростовують висновків судів щодо виплати відповідних грошових коштів в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Доводи касаційної скарги про те, що, не повертаючи грошові кошти на вимогу владника, банк не виконав належним чином покладені на нього зобов'язання та позбавив вкладника права користуватися належним йому майном, є обґрунтованими, проте відкликання банківської ліцензії та початок ліквідації банку зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема запровадження спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку у порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах: від 28 травня 2020 року у справі № 757/23256/17-ц (провадження № 61-48713св18), від 29 травня 2019 року у справі № 758/771/16-ц (провадження № 61-34470св18), від 25 березня 2020 року у справі № 761/13926/15-ц (провадження № 61-39784св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Щодо клопотання про передачу справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на статтю 403 ЦПК України, заявник зазначає про те, що відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яка передбачає, що вимоги до банку, незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною п'ятою цієї етапі.

Відповідно до статті 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 04 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ "Банк Форум" як юридичної особи, а, отже, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідованим. Таким чином, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора ПАТ "Банк Форум" припинено

Вказував, що вимоги позивача, який є кредитором банку, не були задоволені в четвергу чергу за недостатністю майна банку, тому вважав, що у даному випадку зазначені правовідносини містять правову проблему, оскільки такі вимоги, згідно з Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вважаться погашеними.

Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 5 статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, із обґрунтуванням підстав, визначених у частині 5 статті 403 ЦПК України.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Судом враховано сталу судову практику у спірних правовідносинах, яка, зокрема викладена у постановах: від 28 травня 2020 року у справі № 757/23256/17-ц (провадження № 61-48713св18), від 29 травня 2019 року у справі № 758/771/16-ц (провадження № 61-34470св18), від 25 березня 2020 року у справі № 761/13926/15-ц (провадження № 61-39784св18). Підстави для її зміни судом не встановлено

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович