Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.06.2019 року у справі №753/16545/17

Постанова

Іменем України

26 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 753/16545/17

провадження № 61-11595св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач 1 - ОСОБА_2,

відповідач 2 - онлайн інтернет-ресурсу "ІНФОРМАЦІЯ_2" в особі головного редактора ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2019 року в складі колегії суддів:

Головачов Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, онлайн інтернет-ресурсу "ІНФОРМАЦІЯ_2" в особі головного редактора ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено інтерв'ю голови Державного агентства резерву України ОСОБА_2 під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_4", який стосується позивача та містить недостовірну інформацію про нього. Зазначений випуск знаходиться у вільному доступі у формі інтерв'ю в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права інформацію опубліковану ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтерв'ю з ОСОБА_3 під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_4", що стосується ОСОБА_1; зобов'язати відповідачів спростувати вказані відомості шляхом розміщення на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 спростування поширеної недостовірної інформації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 відомості опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтерв'ю з ОСОБА_3 під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_4", що стосується ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_3 протягом 10 (десяти) календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію у спосіб, який відповідає способу поширення цієї інформації стосовно ОСОБА_1 - шляхом розміщення на сайті спростування поширеної недостовірної інформації.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що викладене інтерв'ю під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_4" у мережі Інтернет на сторінці "ІНФОРМАЦІЯ_2" відповідачем, не носять характеру оціночного судження, а містять конкретні твердження. Такі твердження відповідача є неправдивими, мають наклепницький характер та є такими, що наносять шкоду діловій репутації позивача, а доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2019 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 вересня 2019 року скасовано, у задоволенні відмовлено.

Суд дійшов висновку, що вислови ОСОБА_3 не містять фактичних даних, а є вираженням його суб'єктивної думки і поглядів, направлених на критичну оцінку певних дій, тобто є його оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню стосовно їх правдивості.

Короткий зміст касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржене рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначена інформація є недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивача.

Відзив до суду касаційної інстанції не подано

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 липня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено інтерв'ю голови державного агентства резерву України ОСОБА_2 під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_4", який стосується позивача та містить недостовірну інформацію про нього, а саме в ньому було зазначено наступна інформація, висловлена у формі відповіді особи, що дає інтерв'ю - ОСОБА_3 на запитання інтерв'юера - ОСОБА_8 (мовою оригіналу):

- "Безусловно, мы отменили эту тендерную процедуру и открыли новую. Но, что происходило дальше? Представитель СБУ ОСОБА_1, который был тогда моим внештатным советником, очень активно лоббировал, а фактически давил на некоторых членов тендерного комитета для того, чтобы заставить их провести по тендеру WOG.

И через некоторое время на сайте Службы безопасности появилась информация о том, что они якобы предупредили закладки некачественного топлива. Но это бред сивой кобылы. Потому что как можно говорить о предупреждении того, что не закладывалось, ведь даже договора о поставке не было. Мы, безусловно, отреагировали: написали официальное письмо главе СБУ с просьбой предоставить объяснения относительно этой информации. Два раза такие письма направлялись, и ни разу ответа не было. И когда в августе этого года мы прекратили полномочия внештатного советника по линии СБУ ОСОБА_1, он мне при увольнении заявил, что меня ждут обыски дома и полноценное давление по лини СБУ. Мало того, вся документация по этой тендерной процедуре еще пол года назад была передана в СБУ по их запросу. То есть им не было даже смысла приходить и изымать. Поэтому я рассматриваю такие действия только как давление на меня лично и на Госрезерв для того, что бы застопорить реформу этого ведомства по европейскому образцу".

Зазначене інтерв'ю знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Мотивувальна частина

Джерела права й акти їх застосування

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири).

Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб'єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, Lingens v.

Austria, № 9815/82, § 46,08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і у цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, невірного розуміння заявником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 24 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун