Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.07.2019 року у справі №358/1647/18

Постанова

Іменем України

19 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 358/1647/18

провадження № 61-12009св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Богуславської районної державної нотаріальної контори Полковнікова Тетяна Антонівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В., від 30 травня 2019 року.

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Богуславської районної державної нотаріальної контори Полковнікова Т.

А., про продовження строку для прийняття спадщини.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3, після смерті якого залишилось спадкове майно: земельна частка (пай) у землі, яка перебувала у колективні власності колишнього КСП "Комунар" Богуславського району Київської області, вклад з відповідними процентами у філії Ощадного банку №2873/03 у с. Ісайки Богуславського району на рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства "Комунар"
Богуславського району Київської області, що підтверджується спадковою справою, яка була заведена у зв'язку із смертю ОСОБА_3.

За життя ОСОБА_3 заповіт не склав.

Заявник та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги, однак ОСОБА_4 при поданні заяви про прийняття спадщини до Богуславської державної нотаріальної контори приховала існування ще одного спадкоємця першої черги та не зазначила про це, і як наслідок, державним нотаріусом Богуславської державної нотаріальної контори Полковніковою Т. А. видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 квітня 2003 року за реєстром № 1390 на все вищевказане спадкове майно.

Заявник, дізнавшись про наявність спадкового майна після смерті батька, звернулася до Богуславської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте, постановою державного нотаріуса Полковнікової Т. А. від 06 листопада 2018 року № 02-31/1340 їй було відмовлено у видачі свідоцтва, у зв'язку з тим, що спадщину не було прийнято у строк, передбачений законом, крім того таке свідоцтво вже було видано на ім'я ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та після якої прийняв спадщину за заповітом ОСОБА_2

Строк для прийняття спадщини після смерті батька заявником був пропущений з поважних причин, оскільки на час відкриття спадщини вона проживала окремо від батька, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Ісайківської сільської ради Богуславського району Київської області від 03 липня 2018 року № 419, і на той час їй виповнилось лише сім років, у зв'язку з чим вона не мала можливості особисто звернутися до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Причини не звернення до державного нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини її матір'ю - ОСОБА_5 заявнику невідомі.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд продовжити строк для прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богуславського районного суду Київської області, у складі судді Тітова М. Б., від 06 березня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Продовжено спадкоємцю за законом першої черги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 30 років у м. Богуслав, Київської області.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено той факт, що про порушення свого права, а саме про наявність спадкового майна після смерті батька, вона дізналася лише після смерті баби - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року скасовано рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2019 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що з дня настання повноліття - у жовтні 2012 року і до дня звернення до нотаріуса із заявою та до суду із зазначеним позовом - у листопаді 2018 року, їй не було і не могло бути відомо про смерть батька та відкриття спадщини, а також доказів наявності об'єктивних, непереборних або істотних труднощів для отримання таких відомостей і вчинення дій щодо прийняття спадщини. Колегія суддів визнала неспроможними посилання позивачки на те, що про наявність спадкового майна після смерті батька вона дізналась лише після смерті своєї баби - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та, що така інформація надійшла до неї від односельців, які повідомили, що її батько мав право на земельну частку (пай) та на майновий пай.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року та залишити в силі рішення Богуславського районного суду Київської області від 06 березня 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з'ясовано обставини справи. Апеляційний суд не врахував, що на час смерті спадкодавця їй виповнилось лише сім років, у зв'язку з чим вона не мала можливості особисто звернутися до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, даний факт є поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини.

Законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 липня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з даними свідоцтва про народження, виданого повторно 20 жовтня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Богуславського районного управління юстиції, серії НОМЕР_3, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Ісайки Богуславського району Київської області, та її батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а. с. 8).

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було розірвано 29 листопада 1995 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу виданого відділом державної реєстрації громадянського стану Богуславської райдержадміністрації Київської області від 29 листопада 1995 року (а. с. 19).

Довідкою виконавчого комітету Ісайківської сільської ради Богуславського району Київської області № 419 від 03 липня 2018 року підтверджується факт проживання ОСОБА_1 разом із своєю матір'ю - ОСОБА_5 з дня народження по даний час, за адресою: АДРЕСА_1. (а. с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 30 років, помер ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 21 червня 2002 року виконавчим комітетом Ісайківської сільської ради Богуславського району Київської області (а. с. 11).

Із копії матеріалів спадкової справи № 136, яка заведена Богуславською районною державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що спадщину прийняла його мати - ОСОБА_4, шляхом подачі заяви до нотаріальної контори, якій 02 квітня 2003 року за реєстром №1390 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) та грошові вклади, а 17 лютого 2007 року за реєстром № 1-730 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майновий пай (а. с. 10-17).

ОСОБА_1 відповідно до положень статті 529 ЦК УРСР є спадкоємцем за законом першої черги після смерті батька.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Богуславської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Богуславської районної державної нотаріальної контори від 06 листопада 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки заявником пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини, визначений статтею 549 ЦК УРСР (а. с. 9).

Встановлено, що ОСОБА_5 (мати ОСОБА_1) припинила спільне проживання з померлим ОСОБА_3 через три місяці після народження дитини, після чого жодних стосунків із останнім не підтримувала.

Із матеріалів спадкової справи № 136, яка заведена Богуславською районною державною нотаріальною конторою, вбачається, що при поданні заяви про прийняття спадщини до Богуславської державної нотаріальної контори Осипенко Н. С. записано, що крім неї інших спадкоємців не має.

На час відкриття спадщини у 2002 році позивач була неповнолітньою особою і до 04 жовтня 2012 року, тобто до досягнення повноліття, не мала можливості самостійно звернутись із заявою про прийняття спадщини після померлого батька.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених статей 12, 81 ЦПК України.

Частина перша статті 58 Конституції визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1 , 3 статті 5 ЦК України передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом частин четвертої, п'ятої "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України (2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 01 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).

Спадкові відносини виникають із моменту відкриття спадщини.

Як частина 2 статті 1220 ЦК України, так і стаття 525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Статтею 549 ЦК УРСР, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною 1 статті 550 ЦК УРСР визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений Частиною 1 статті 550 ЦК, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Цей строк може бути подовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо в указаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про подовження пропущеного строку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 "Про практику розгляду судами України справ про спадкування", передбачений статтею 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. У разі продовження зазначеного строку суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, які має оцінити суд з урахуванням доводів і заперечень учасників справи та її фактичних обставин.

Незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення у справі, враховавши, що після досягнення повноліття та набуття повної цивільної дієздатності у 2012 році, заявник звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та згодом з позовом до суду про продовження строку для прийняття спадщини лише у 2018 році, зазначивши при цьому причинами пропуску такого строку лише її неповнолітній вік на час відкриття спадщини та відсутність відомостей про спадкове майно, та прийнявши до уваги відсутність інших доводів пропуску такого строку, правильно вказав про те, що наведені заявником причини не є об'єктивними, непереборними та істотними труднощами, які можуть бути визнані поважними для продовження строку для прийняття спадщини. Заявник не надала суду доказів того, що у період з 02 жовтня 2012 року по 07 листопада 2018 року вона мала об'єктивні та непереборні перешкоди у прийнятті спадщини.

Отже, позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для продовження строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська