Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.07.2019 року у справі №2-1369/11

Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1369/11

провадження № 61-6473св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,

Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Гаївська сільська рада Барського району Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 червня 2016 року у складі судді Єрмічової В. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Луценка В. В., Вавшка В. С., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області, визнання договорів дарування земельних ділянок та державних актів на право власності на земельні ділянки частково недійсними та визнання права власності на земельні ділянки.

Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 24 березня 2009 року за ними визнано право власності на 3/5 частини житлового будинку на АДРЕСА_1. Після набрання законної сили цим рішенням, вони зареєстрували належну їм частини житлового будинку. Вважають, що вони мають право на частину земельної ділянки, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тому після ухвалення вказаного рішення у них виникли підстави для звернення до суду з позовом про визнання частково недійсним договору дарування земельної ділянки, посвідченого 16 грудня 2005 року приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Любарською Л. С., зареєстрованого у реєстрі за № 2313. Крім того, з повідомлення Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області від 17 березня 2011 року № 68 їм стало відомо, що земельна ділянка площею 0,60 га на АДРЕСА_1 приватизована і виданий державний акт на право власності на землю згідно з рішенням Виконавчого комітету Гаївської сільської ради Барського району від 28 листопада 1995 року № 121б. Вважають, що оскільки частина житлового будинку належить їм як членам колишнього колгоспного двору, то отже, їм належить і право користування земельною ділянкою біля цього будинку в розмірі, що відповідає 3/5 його частини, оскільки вони є власниками зазначеної частини будинку, господарських будівель та споруд. Договори дарування земельних ділянок порушують їхні права як членів колгоспного двору, що був розташований на АДРЕСА_1.

Посилаючись на викладене, позивачі просили визнати договори дарування земельних ділянок та державні акти частково недійсними та визнати за ними право користування земельними ділянками.

У жовтні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 про поділ спірного будинку в натурі зазначивши в заяві, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 24 березня 2009 року за ними визнано право власності на 3/5 частини житлового будинку на АДРЕСА_1. Своє право власності на частину зазначеного будинку з погосподарськими будівлями і спорудами вони зареєстрували у Барському районному бюро технічної інвентаризації.

Оскільки між сторонами у справі виник спір щодо виділення часток у натурі, позивачі посилаючись на викладене просили виділити їм у натурі 3/5 частини житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1, що належить позивачам на праві власності.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 10 січня 2014 року справи об'єднані в одне провадження.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 10 червня 2016 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 право власності на 3/5 частини земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0520281001:01:016:0001. Визнано недійсним у 3/5 частини державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 358322, виданий 18 квітня 2007 року та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781000015, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0520281001:01:016:0001 (22), призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимога позивачів про визнання права власності на користування частиною спірних земельних ділянок є помилковою. Оскільки до позивачів перейшло право власності на 3/5 частини житлового будинку, то відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України (чинних на час виникнення спірних правовідносин), до позивачів переходить право власності на земельну ділянку, а не право користування нею, оскільки вони не належать до осіб, які позбавлені такого права. У зв'язку із набуттям ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 права власності на 3/5 частини житлового будинку, то до них на підставі вказаних норм матеріального права перейшло право власності на 3/5 частини земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, що розташована на АДРЕСА_1.

Враховуючи те, що позивачі мають право на частину земельної ділянки із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, державний акт на цю земельну ділянку в 3/5 його частини підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що до позивачів із моменту набуття ними права власності на 3/5 частини житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами перейшло право власності на 3/5 частини земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на АДРЕСА_1.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційна скарга заявника написана на 16 аркушах у яких описуються судові рішення, ухвалені у цій справі, при цьому на 10 аркушах - історія життя ОСОБА_1 починаючи із 1964 року і прохальна частина.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду касаційну скаргу з доповненнями, в якій просила задовольнити її вимоги та долучила 69 фотографій.

У квітні 2017 року ОСОБА_5 подала до суду заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначила, що земельні ділянки подаровані їй ОСОБА_4 після того, як вона їх приватизувала. Позивачі не мають жодного права на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, оскільки вони не набували будь-яких прав на неї.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Крім того, оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про:

- визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області від 29 листопада 1995 року № 121б "Про передачу в приватну власність земельних ділянок" у частині передачі безкоштовно в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,60 га, у тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,35 га, що розташована на АДРЕСА_1;

- визнання частково недійсним договору дарування від 16 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0520281001:01:016:0001 (22) із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, посвідченого 16 грудня 2005 року приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Любарською Л. С., зареєстрованого у реєстрі за № 2313;

- визнання частково недійсним договору дарування від 16 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 0,3742 га, що розташована на АДРЕСА_1, кадастровий номер 0520281001:01:016:0002 (21) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, посвідченого 16 грудня 2005 року приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу, зареєстрований у реєстрі за № 2316;

- визнання частково недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 358323, площею 0,3742 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, виданого 18 квітня 2007 року на ім'я ОСОБА_5 та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010781000016, то суд касаційної інстанції переглядатиме судові рішення лише в цій частині.

Судом встановлено, що 16 грудня 2005 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Любарською Л. С. та зареєстрованого у реєстрі за №
2313. Відповідно до змісту договору відчужувана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 208159, виданого 02 березня 2004 року Виконавчим комітетом Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області на підставі рішення V сесії IV скликання від 21 липня 2003 року.

Цього ж дня ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,3742 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Любарською Л. С. та зареєстрованого у реєстрі за № 2316.Відповідно до змісту договору відчужувана земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН № 208158, виданого 02 березня 2004 року Виконавчим комітетом Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області на підставі рішення V сесії IV скликання від 21 липня 2003 року.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 358322 від 18 квітня 2007 року, а також земельної ділянки розміром 0,3742 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за тією ж адресою, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 358323 від 18 квітня 2007 року.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 24 березня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 липня 2009 року, визнано частково недійсним рішення Виконавчого комітету Барської районної ради від 17 вересня 1987 року № 313, визнано недійсним у 3/5 частини свідоцтво про право власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 від 22 жовтня 1987 року, визнано недійсним у 3/5 частини договір дарування, посвідчений 16 грудня 2005 року та зареєстровано у реєстрі № 2313 приватним нотаріусом Барського районного нотаріального округу Любарською Л. С., визнано право власності на 3/5 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Право власності на 3/5 частини житлового будинку зареєстровано за позивачами, про що свідчать копії реєстраційного посвідчення від 21 вересня 2009 року; на 3/5 частини будинку на АДРЕСА_1 відкрито окремий погосподарський номер, що підтверджується копією рішення Виконавчого комітету Гаївської сільської ради Барського району Вінницької області від 10 листопада 2009 року № 45.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 40 ЗК України у редакції від 01 січня 2004 року (чинній на момент отримання ОСОБА_4 державного акта на право власності на земельну ділянкудля ведення особистого селянського господарства, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених статті 40 ЗК України. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно із статтею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, серед іншого, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Умовами статті 126 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 120 ЗК України у редакції від 02 липня 2009 року, що була чинною на момент набрання законної сили рішенням Барського районного суду Вінницької області від 24 березня 2009 року про визнання за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на 3/5 частини житлового будинку на АДРЕСА_1, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що належні ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 3/5 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер undefined (22), що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивачів, що стосуються переданої у власність ОСОБА_4 земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки позивачі не мають жодного права на цю земельну ділянку, так як на ній не знаходиться належна їм 3/5 частини будинку, при цьому ОСОБА_4 на законних правових підставах подарувала цю спірну земельну ділянку ОСОБА_5 Земельна ділянка має окремий кадастровий номер: 0520281001:01:016:0002 (21) із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Будь-які житлові або господарські будівлі на спірній земельній ділянці відсутні, а тому вимоги позивачів про встановлення порядку користування частиною цієї земельної ділянки є безпідставними, оскільки правила частини 1 статті 120 ЗК України не поширюються на цю земельну ділянку.

Судами при ухвалені рішення враховано, що ОСОБА_4 надано земельну ділянку відповідно до вимог статті 6 ЗК 1990 року, не як колишньому члену колгоспного двору, а як громадянину в приватну власність шляхом приватизації, тобто у особисту приватну власність, та ця земельні ділянка не була спільною сумісною власністю членів колгоспного двору, а отже, з урахуванням того, що на земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства є відмінною від земельної ділянки, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, тобто на ній не розташовані належні позивачам 3/5 частини житлового будинку, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають щодо неї жодних прав.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик