Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.09.2022 року у справі №310/936/20

Постанова

Іменем України

01 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 310/936/20

провадження № 61-18813св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року у складі судді Дністрян О. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця»), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області, про визнання частково недійсним акта розслідування нещасного випадку.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що за наслідками розслідування нещасного випадку, який мав місце 03 лютого 2014 року о 09 год 25 хв., був складений акт від 25 січня 2016 року, проте з висновками комісії вона не погодилася та оскаржила їх у судовому порядку. Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року у справі № 310/1857/16-ц їй відмовлено у задоволенні позову до ПАТ «Українська залізниця» про встановлення факту трудового каліцтва, визнання недійсним акта проведення розслідування нещасного випадку та зобов`язання скласти акт розслідування нещасного випадку. Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року у справі № 310/1857/16-ц рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про визнання недійсним акта проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 25 січня 2016 року та зобов`язання провести повторне розслідування нещасного випадку і скласти акт за формою Н-1. Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 310/1857/16-ц рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року залишено без змін. На виконання рішення апеляційного суду у справі № 310/1857/16-ц комісією був складений інший акт розслідування (спеціального розслідування) від 11 січня 2020 року нещасного випадку, який стався з нею - гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 03 лютого 2014 року о 09 год 30 хв., який було затверджено 14 січня 2020 року. Комісія зазначила, що нещасний випадок з нею, як оператором зв`язку, стався у робочий час при виконанні трудових обов`язків. Фактів впливу на неї, як потерпілу, шкідливих та небезпечних факторів, які б могли привести до нещасного випадку, комісією не встановлено. Причиною нещасного випадку комісія вважала її особисту необережність під час пересування з об`єкта обслуговування до робочого місця. З таким висновком вона не може погодитися, оскільки отримала травму внаслідок неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо забезпечення умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стверджувала, що саме роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Комісія провела розслідування необ`єктивно, не встановила обставини та причини нещасного випадку, який стався внаслідок неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо забезпечення умов праці. Вважала, що розслідування нещасного випадку проведено з порушенням підпункту 2 пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві», оскільки комісією не в повному обсязі були з`ясовані обставини і причини настання нещасного випадку. Обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов`язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є, зокрема: перебування на робочому мicцi, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов`язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємств до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу; а також прямування потерпілого до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об`єкта за дорученням роботодавця. Разом з тим комісією помилково встановлено, що причиною нещасного випадку була її ( ОСОБА_1 ) особиста необережність під час пересування з об`єкта обслуговування до робочого місця.

У зв`язку з наведеним просила:

- визнати частково недійсним акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався з нею 03 лютого 2014 року поблизу станції Бердянськ структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за формою Н-1/П від 11 січня 2020 року в частині причини нещасного випадку, а саме в тому, що причиною нещасного випадку є не її особиста необережність під час пересування з об`єкта обслуговування до робочого місця, а неналежне виконання роботодавцем своїх обов`язків, щодо забезпечення умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці;

- зобов`язати адміністрацію регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» скласти акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався з нею 03 лютого 2014 року поблизу станції Бердянськ структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» за формою Н-1/П, та встановити, що нещасний випадок, який стався з нею, є таким, що пов`язаний з виробництвом відповідно до підпункту 1 пункту 15 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, на підставі пункту 48 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, який стався внаслідок неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо забезпечення умов праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:

- акт за формою Н-1/П від 11 січня 2020 року, який оспорюється позивачкою, складений відповідачем після оскарження попереднього акта в судовому порядку та після проведення повторного розслідування на виконання припису Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28 грудня 2019 року № Л-1428, в ході якого були враховані зауваження суду та встановлено, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом та стався внаслідок особистої необережності потерпілої, фактів впливу на неї шкідливих та небезпечних факторів, які могли б привести до нещасного випадку комісією не виявлено;

- згідно з актом розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 03 лютого 2014 року (о 09 год 30 хв.), від 11 січня 2020 року за формою Н-1/П місцем нещасного випадку (падіння), з пояснення потерпілої, є територія залізничної станції Бердянськ, з північної сторони будівлі залізничного вокзалу. Поверхня викладена тротуарною плиткою, рівна та горизонтальна, не має механічних дефектів. Випадок стався у світлий період доби при достатньому природному освітленні. Температура повітря коливалася протягом доби від -13 до -8оС;

- будь-яких доказів на спростування цих висновків комісії позивачка не надала;

- суд не може заміняти собою відповідний орган - комісію зі спеціального розслідування, яка має повноваження щодо з`ясування обставин та причин нещасного випадку, встановлення за результатами розслідування певних фактів, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У листопаді 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій вона, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- суди не врахували, що в акті від 25 січня 2016 року не конкретизовано, як саме вона порушила маршрут руху, яким маршрутом вона повинна була прямувати з території Бердянськ до свого робочого місця відповідно до цієї схеми руху та де саме вона відклонилася від маршруту;

- зі змісту акта незрозуміло, чому комісія дійшла висновку про те, що місце нещасного випадку знаходиться поза межами маршруту відповідно до схеми, з якою вона не була ознайомлена;

- вона отримала травму внаслідок неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо забезпечення безпечних умов праці, а не через її необережність;

- суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про витребування доказів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-29цс13, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем, працюючи на посаді оператора елетрозв`язку Відокремленого структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та зв`язку» Державного підприємства «Придніпровська залізниця».

04 березня 2014 року проведено розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_1 03 лютого 2014 року о 09 год 25 хв., та складено акт проведення розслідування нещасного випадку форми Н-5, з висновками якого ОСОБА_1 не погодилася та оскаржила його в судовому порядку.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року у справі № 310/1857/16-ц скасовано рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 жовтня 2016 року про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову, ухвалено нове рішення про часткове задоволення її позову, а саме: визнано недійсним акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався із ОСОБА_1 03 лютого 2014 року на території станції Бердянськ за формою Н-5 від 25 січня 2016 року, зобов`язано провести повторне розслідування нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1 відповідно Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

Постановою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 310/1857/16-ц рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 травня 2017 року залишено без змін.

Комісією, утвореною наказом регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 08 січня 2020 року № 8/Н, за результатами повторного розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 03 лютого 2014 року о 09 год 30 хв., був складений акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання, аварії від 11 січня 2020 року (Форма Н-1/П), який затверджено 14 січня 2020 року.

У пункті 4 цього акту зазначені встановлені комісією обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме:

«03.02.2014 року, згідно графіка роботи, ОСОБА_1 прибула на своє робоче місце оператора елетрозв`язку о 07-55. Зателефонувала о 8-00 на станцію Пологи та повідомила виконуючу обов`язки старшої по зміні ОСОБА_3 , що заступила на зміну. До 9-00 ОСОБА_1 приймала і опрацьовувала телеграми, після чого одяглася та вирушила для їх доставки адресатам на станцію Бердянськ. З пояснювальної записки ОСОБА_1 , 03.02.2014р. о 9-20, вона доставила телеграми начальнику вокзалу Бердянськ Долі Г. І. та до довідкового бюро, розташованого в приміщенні вокзалу. Після цього попрямувала на вихід з приміщення вокзалу у напрямку Привокзальної площі. Зі слів потерпілої через велику кількість термінової роботи вона поспішала на своє постійне робоче місце і через те, що на виході з приміщення вокзалу в бік перону, знаходилась велика кількість людей у зв`язку з посадкою на потяг «Бердянськ-Москва», тому вона вийшла з вокзалу в сторону Привокзальної площі. ОСОБА_1 пройшла вздовж будівлі вокзалу та на розі будівлі вокзалу, послизнулась на снігу та впала. Після падіння самостійно піднялася та продовжила рух до приміщення телеграфу. Можливі свідки падіння, на яких вказувала потерпіла, в своїх поясненнях, моменту падіння не бачили, звернення до них потерпілої з проханням надати допомогу або скарг про факт падіння заперечують. Після прибуття на своє робоче місце їй стало зле, вона звернулася до амбулаторії ст. Бердянськ, де її повідомили, що лікарняних вони не відкривають, а потрібний їй спеціаліст на даний момент відсутній. Після цього вона звернулася до Бердянської міської поліклініки, і потім приблизно об

11-30 зателефонувала оператору ОСОБА_3 та повідомила її, що їй потрібно на прийом до лікаря. Після прийому у лікаря та одержання лікарняного ОСОБА_1 о 15.53 зателефонувала оператору ОСОБА_4 і повідомила, що перебуває на лікарняному. Комісія встановила:

Нещасний випадок з оператором зв`язку ОСОБА_1 стався у робочий час, при виконанні трудових обов`язків. Фактів впливу на потерпілу шкідливих та небезпечних факторів, які б могли привести до нещасного випадку комісією не встановлено.

Причиною нещасного випадку комісія вважає особисту необережність ОСОБА_1 під час пересування з об`єкту обслуговування до робочого місця» (т. 1, а. с.12-13).

Також у пункті 7 акта викладено висновок комісії:

«Комісія з розслідування, ознайомившись з матеріалами розслідування, одноголосно прийшла до висновку, що нещасний випадок із оператором зв`язку структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та зв`язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» ОСОБА_1 визнати таким, що пов`язаний з виробництвом відповідно до підпункту 1 пункту 15 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011р. № 1232, на підставі пункту 48 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою КМУ від 17.04.2019р. № 337, а також згідно постанови Верховного Суду України від 16.10.2019р. № 310/1857/16-ц.

Акт повторного розслідування від 03 грудня 2019 року вважати недійсним на підставі припису ГУ Держпраці у Запорізькій області № Л-1428 від 28 грудня 2019 року.

Комісія не вбачає осіб, зокрема потерпілу, працівників структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та зв`язку», або сторонніх осіб, які порушили вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, що призвели до настання нещасного випадку» (т. 1, а. с. 14).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-29цс13 зазначено, що «за змістом ст. ст. 3 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці», п. п. 10, 13, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов`язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку. Зазначена комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою. У разі незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта за формою Н-5 або формою НПВ чи незгоди з висновком розслідування про обставини та причини нещасного випадку рішення комісії може бути оскаржено до суду. У справі, яка переглядається, судами не було враховано, що заявлені ОСОБОЮ_1 вимоги фактично зводилися до оспорювання рішення спеціальної комісії, яке міститься в затвердженому акті за формою Н-5, складеному за наслідками розслідування нещасного випадку, що трапився з потерпілою в березні 2007 року, та зобов`язання роботодавця скласти акт за формою Н-1, а такі вимоги підлягають розгляду в суді в порядку цивільного судочинства».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 604/290/19 (провадження № 61-18558св21) вказано, що «у відповідності до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Відповідно о статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до статті 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» нещасним випадком визнається обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. У відповідності до частин першої, другої статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 604/290/19 (провадження № 61-18558св21) зазначено, що «процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, визначається Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, який діяв на час смерті потерпілого при виконанні трудових обов`язків. Отже, за змістом вказаних норм роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов`язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку. Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків (стаття 7 Порядку). Згідно із статтею 38 Порядку спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених статтею 39 цього Порядку) проводиться комісією із спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку. Зазначена комісія зобов`язана з`ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою (стаття 14 Порядку). Контроль за своєчасністю та об`єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків, згідно статті 33 Порядку, здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки. Зазначені органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акту за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку. Посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов`язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, складання акта за формою Н-5 або Н-1. Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється (стаття 34 Порядку). Отже, зазначені положення Порядку дають підстави дійти висновку, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Спеціальна комісія встановлює факт пов`язаності чи не пов`язаності нещасного випадку з виробництвом, тобто спеціальна комісія є спеціальним суб`єктом щодо встановлення вказаного факту, рішення якого може бути оскаржено до суду. Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 05 грудня 2019 року у справі № 235/5301/16-ц (провадження № 61-7958св18) та від 21 травня 2020 року у справі № 186/1053/17 (провадження

№ 61-45421св18). З огляду на викладене апеляційний суд повинен був відмовити в задоволенні позову саме з тих підстав, що вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, відноситься до компетенції комісії по розслідуванню нещасного випадку. Оскільки суд зробив правильний висновок про відмову в позові в частині вимог про визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, проте помилився щодо мотивів такої відмови, судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно з частиною першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, що переглядається:

- суди встановили, що акт за формою Н-1/П від 11 січня 2020 року, який оспорюється позивачкою, складений відповідачем після оскарження попереднього акта в судовому порядку та після проведення повторного розслідування на виконання припису Головного управління Держпраці у Запорізькій області від 28 грудня 2019 року № Л-1428, під час якого були враховані зауваження суду та встановлено, що нещасний випадок пов`язаний з виробництвом та стався внаслідок особистої необережності потерпілої, фактів впливу на неї шкідливих та небезпечних факторів, які могли б привести до нещасного випадку комісією не виявлено;

- проведення в січні 2020 року повторного розслідування нещасного випадку, що стався з позивачкою 03 лютого 2014 року, визнання нещасного випадку пов`язаним чи непов`язаним з виробництвом провадилось відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництву, затвердженого постановою КМ України від 30 листопада 2011 року № 1232;

- суди не встановили, що комісія при проведенні розслідування нещасного випадку порушила Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництву, затвердженого постановою КМ України від 30 листопада 2011 року № 1232;

- суди попередніх інстанцій правильно вказали, що саме комісія зі спеціального розслідування, а не суд, має повноваження з`ясовувати обставин та причин нещасного випадку, встановлення за результатами розслідування певних фактів.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів відхиляє посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні її клопотання про витребування доказів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Врахувавши, що позивачка не обґрунтувала неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї (т. 2, а. с. 103-107), апеляційний суд на підставі статті 84 ЦПК України правильно відмовив у задоволенні клопотання.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 604/290/19 (провадження № 61-18558св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 409 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар