Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.08.2024 року у справі №359/9617/21

Постанова

Іменем України

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 359/9617/21

провадження № 61-5173св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Гуля В. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею.

Позов мотивовано тим, що 14 червня 2014 року позивач уклав шлюб із ОСОБА_2 . Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2020 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітній син - ОСОБА_3 проживає разом зі своєю матір?ю - ОСОБА_2 .

Позивач зазначав, що спільно не проживав із ОСОБА_2 з 01 червня 2019 року, робив все можливе, щоб припинення шлюбних відносин жодним чином не вплинули на емоційний стан спільної дитини. У силу неприязних стосунків із ОСОБА_2 позивач досить часто не мав можливості домовитися про час і місце зустрічей з дитиною, будь-які спроби вийти на зв?язок і переговорити та домовитись з приводу зустрічей з дитиною або дізнатися про стан його здоров?я блокувалися ОСОБА_2

Ситуація щодо зустрічей з сином погіршилася починаючи з квітня місяця 2021 року. Відповідачка лише одного разу, за попередньої домовленості, надала можливість провести спільно час разом з сином.

Починаючи з кінця червня 2021 року - взагалі заборонила спілкуватись з дитиною. Фактично, з квітня місяця 2021 року і по теперішній час спілкувався з дитиною лише один раз. Близько 5 місяців він не має змоги брати участь у вихованні свого малолітнього сина ОСОБА_3 . Таким чином, вважав, що ОСОБА_2 створила штучні перешкоди у його спілкуванні з сином, у зв?язку з чим порушує права дитини.

Позивач бажав виконувати свій батьківський обов?язок в повній мірі, хоче брати участь у вихованні сина, спілкуватися з ним, проявляти свою батьківську любов особисто. Попри це, всі його спроби на нормальне спілкування з дитиною і врегулювання даного питання було відхилено ОСОБА_2 .

У зв?язку з чим, 18 травня 2021 року звернувся з письмовою заявою про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною на ім?я Бориспільського міського голови ОСОБА_4 , для подальшого її розгляду на комісії у справах сім?ї та молоді Бориспільської міської ради. На що була надана рекомендація про вирішення справи у судовому порядку.

ОСОБА_1 просив зобов?язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 та встановити порядок участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних зустрічей, відповідно до Графіку побачень з ОСОБА_3 :

особисте побачення п?ять разів на тиждень: з понеділка по п?ятницю з 19:00 год до 19:30 год по місцю проживання або перебування ОСОБА_3 , за попередньою домовленістю з матір?ю дитини - ОСОБА_2 ;

особисте побачення першої та третьої середи кожного місяця, починаючи з 18:00 год до 20:00 год без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі;

під час відпусток на строк від 7 до 21 дня, з правом виїзду за межі країни на оздоровлення, відпочинок та екскурсії;

особисте побачення в другу та четверту суботу-неділю кожного місяця починаючи з 09:00 годин суботи до 20:00 годин неділі, без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі;

особисте побачення у святкові дні: дні народження самої дитини (ІНФОРМАЦІЯ_4 року) не менше 5 (п?яти) безперервних годин без обмеження місця проведення зустрічі; дні народження: ОСОБА_1 (батька), бабусі, безпосередньо в день настання самої події починаючи з 09:00 год. до 09:00 год наступного дня, без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі; на всіх заходах, що проводяться в дитячому садочку та школі для дітей та батьків; спортивних змаганнях, фестивалях, концертах, тощо (де приймає участь дитина); новий рік (парні календарні роки) без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі; у святкові неробочі дні та державні свята України, не менше 5 (п?яти) безперервних годин, без присутності матері та обмеження місця проведення зустрічі; половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул (в дошкільних та навчальних закладах); у період хвороби безперешкодне відвідування дитини за місцем фактичного знаходження (проживання) дитини; безперешкодне спілкування без обмежень в часі з сином за допомогою телефонного та інших засобів зв?язку зі збереженням звичного для дитини режиму та з урахуванням стану здоров`я дитини.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

побачення щонеділі з 12 год.00 хв. по 20 год.00 хв.;

побачення в день народження батька, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 12 год.00 хв. по 20 год. 00 хв.;

спільний відпочинок у першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул;

побачення в парні роки з 12 год. 00 хв. 31 грудня до 20 год. 00 хв. 01 січня;

необмежене спілкування особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку.

У задоволенні вимог в іншій частині ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

безпосередня участь батька у вихованні дитини, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання, зокрема, батьківських прав позивача, а насамперед, буде повністю відповідати інтересам дитини. Тому графік участі батька у вихованні дитини, який зазначений у висновку органу опіки та піклування суд приймає до уваги частково з врахуванням вищенаведеного. Позивач, будучи батьком дитини прагне спілкування із нею, оскільки участь у вихованні та розвитку дитини є його правом та обов`язком. Окрім наведеного, суд вважав, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвитку дитини;

за таких обставин, виходячи з наведеного, враховуючи також права матері на спілкування з дитиною, вік дитини, тривалу відсутність спілкування батька з дитиною, та діючи в інтересах дитини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та визначення способу участі ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у вихованні сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 : побачення щонеділі з 12 год 00 хв по 20 год 00 хв; побачення в день народження батька, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 кожного року з 12 год 00 хв по 20 год 00 хв; спільний відпочинок у першу половину осінніх, зимових, весняних та літніх канікул; побачення в парні роки з 12 год 00 хв 31 грудня до 20 год 00 хв 01 січня; необмежене спілкування особисто засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку;

підстави для визначення іншого порядку спілкування позивача з сином ОСОБА_3 відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 належить відмовити. З відповідача на користь позивача стягнуто понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року в частині визначення способу участі у вихованні дитини - скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.

Встановлено наступний графік побачень ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

щонеділі - з 10:00 до 19:00 за бажанням самої дитини;

день народження батька - з 14:00 до 19:00 за бажанням самої дитини;

день батька - з 10:00 до 19:00 за бажанням самої дитини;

спілкування через телефон, месендженри та інше у вільний від навчання та занять час за бажанням самої дитини.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2023 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

встановлення саме такого порядку участі батька у вихованні дитини - за бажанням самої дитини, враховує принципи, закріплені Конвенцією, які регламентують врахування найкращих інтересів дитини, зокрема спокій, стабільність, психоемоційний стан дитини та стійке середовище. Слід зазначити, що для встановлення психологічного контакту між батьком та сином необхідно також вчинення відповідних дій з боку матері, яка стверджує, що не заперечує, щоб син спілкувався з батьком, а у випадку необхідності - також органу опіки та піклування, психолога тощо. У справах щодо здійснення батьківських прав та обов`язків суд, враховуючи гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, зростання дитини, остаточність судового рішення можна вважати нестійкою. Правосуддя не в змозі встановлювати, запроваджувати або припиняти сталі чутливі людські стосунки та приписувати чи забороняти почуття прихильності й комфорту, а лише формує у процесуальний спосіб найсприятливіші за конкретних обставин справи умови для цього. Визначений судами спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення. Проте, суд першої інстанції, визначаючи спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини, не врахував вікові потреби малолітньої дитини, інтереси та бажання останнього спілкуватися з батьком, тривале проживання дитини з матір`ю та відсутність спілкування з батьком, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про встановлення визначеного ним графіку побачень батька з дітьми;

у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності;

у справі, що переглядається, відповідач посилалася на факт вчинення насильства позивачем відносно неї та їхньої дитини. Проте, суд першої інстанції не дослідив надані відповідачем докази, а саме: заяву про видачу обмежувального припису; рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року у справі № 755/17354/21. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2021 року у справі № 755/17354/21, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, у задоволенні заяви ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_2 також посилається на відповідь Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві від 31 травня 2023 року № 7-3і/125/50/05-1023; відповідь Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві від 30 червня 2023 року № 3-2071/125/50-2023. Згідно листа Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві від 31 травня 2023 року № 7-3і/125/50/05-1023, ОСОБА_2 поінформовано про те, що у неї з чоловіком склалися цивільно-правові відносини, вирішення яких, з огляду на приписи СК України, до компетенції органів поліції не відноситься та вирішується в судовому порядку. Враховуючи, що на виклик 05 квітня 2023 року було направлено екіпаж управління поліції охорони, які не уповноважені складати адміністративні матеріали за вчинення домашнього насильства, що унеможливило на місці події складання адміністративного протоколу за статтею 173-2 КУпАП відносно її колишнього чоловіка. Зазначено, що в телефонній розмові зі ОСОБА_1 в телефонній розмові було проведено профілактичну бесіду виховного та роз`яснювального характеру, а також попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність щодо недопущення подібних випадків;

відповідно до листа Дніпровського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві від 30 червня 2023 року № 3-2071/125/50-2023 за заявою ОСОБА_2 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12023100040002214 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 263 КК України (необережне поводження з вогнепальною зброєю). Дане кримінальне провадження Дніпровською окружною прокуратурою скеровано для подальшого проведення досудового розслідування до Бориспільського РУП ГУНП в Київській області. ОСОБА_2 не доведено факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї та їхнього сина ОСОБА_3 , оскільки долучені до матеріалів справи докази не є достатніми та такими, що беззаперечно доводять вказані відповідачем обставини щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 та/або дитини ОСОБА_3 . У матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення або вирок відносно ОСОБА_1 . Суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки доводам та доказам, наданим ОСОБА_2 щодо вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, проте цей недолік виправлений судом апеляційної інстанції;

доводи скаржника, що судом першої інстанції не вирішувались її клопотання про зупинення провадження у справі апеляційним судом відхилені з посиланням на протокольні ухвали суду першої інстанції. Станом на час вирішення питання про відкриття провадження дана цивільна справа була підсудна Бориспільському міськрайонному суду Київської області. А тому порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для задоволення апеляційної скарги частково, скасування оскаржуваного рішення суду в частині визначення способу участі у вихованні дитини згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову частково. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Аргументи учасників справи

04 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, у якій просив:

скасувати постанову апеляційного суду;

залишити в силі рішення суду першої інстанції;

відшкодувати понесені судові витрати пов`язані із касаційним розглядом справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

фактично змінюючи рішення першої інстанції в частині визначення способу участі у вихованні дитини, апеляційний суд додав як обов`язкову умову побачення батька з дитиною - бажання самої дитини;

судами встановлено, що ОСОБА_2 не доведено факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї та їхнього сина ОСОБА_3 , оскільки долучені до матеріалів справи докази не є достатніми та такими, що беззаперечно доводять вказані відповідачем обставини щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 та/або дитини ОСОБА_3 . У матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення або вирок відносно ОСОБА_1 ;

втім, суд апеляційної інстанції зробив невірний правовий висновок який суперечить встановленим фактам, а саме відсутністю негативного впливу батька на дитину;

встановлення порядку участі батька у вихованні дитини за бажанням самої дитини, враховує принципи, закріплені Конвенцією, які регламентують врахування найкращих інтересів дитини, зокрема спокій, стабільність, психоемоційний стан дитини та стійке середовище але для встановлення психологічного контакту між батьком та сином необхідно також вчинення відповідних дій з боку матері, яка стверджує, що не заперечує, щоб син спілкувався з батьком, а у випадку необхідності - також органу опіки та піклування, психолога тощо;

суд апеляційної інстанції проігнорував той факт, що як вбачається з матеріалів справи, з моменту розлучення апелянт ОСОБА_2 перешкоджає позивачу як батьку дитини бачитись з сином. Не надавала жодної інформації про місце навчання дитини, про що він дізнавався роблячи відповідні запити у дошкільні навчальні заклади. Також ОСОБА_2 ігнорувала засідання відповідних комісій, які збиралися за заявами позивача про усунення перешкод та встановлення порядку спілкування з сином. ОСОБА_2 чинила перешкоди, коли позивач намагався поспілкуватися з сином, шляхом виклику працівників поліції по надуманим підставам та зверталася до суду з метою обмежити його в спілкуванні з його малолітнім сином Нікітою, приводячи надумані порушення, які не знайшли свого підтвердження при розгляді справ;

вірним в оскаржуваній постанові був би висновок про те, що між позивачем та ОСОБА_2 існують неприязні відносини, які остання створює штучно, що вбачається з аналізу матеріалів справи, а тому дана обставина негативно впливає на сприйняття дитиною особи батька, а також враховуючи малий вік дитини і факт її проживання та спілкування виключно із матір`ю, правильним є висновок про встановлення побачень без попереднього з`ясування бажання дитини на таку зустріч;

суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не доведено факту вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно неї та їхнього сина ОСОБА_3 , оскільки долучені до матеріалів справи докази не є достатніми та такими, що беззаперечно доводять вказані відповідачем обставини щодо вчинення ОСОБА_1 будь-яких насильницьких дій відносно ОСОБА_2 та/або дитини ОСОБА_3 . У матеріалах справи відсутнє будь-яке судове рішення або вирок відносно ОСОБА_1 ;

з поданих заявником доказів неодноразових звернень до правоохоронних органів щодо протиправних дій ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій встановили наявність між сторонами конфлікту і неприязних відносин, проте відомостей про протиправну поведінку батька по відношенню до дитини подані докази не містять;

разом з тим, суд апеляційної інстанції змінивши рішення суду першої інстанції, і прив`язавши можливість спілкування батька із дитиною виключно за бажанням самої малолітньої дитини, яка проживає з матір`ю і в якої неприязні стосунки із батьком, та яка має безпосередній вплив на бажання дитини спілкуватися із батьком, порушив права та інтереси як батька, так і дитини. Так як втрата психоемоційного зв`язку між батьком та сином в майбутньому матиме негативний вплив на психічний розвиток дитини і його формування як чоловіка;

висновок апеляційного суду, що визначений судом спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення суперечить прийнятому апеляційним судом рішенню і суперечить висновку наведеному ним нижче;

висновок суду апеляційної інстанції, який послужив підставою для скасування рішення суду першої інстанції, і прийняття нового було зазначено те, що суд першої інстанції, визначаючи спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини, не врахував вікові потреби малолітньої дитини, інтереси та бажання останнього спілкуватися з батьком, тривале проживання дитини з матір`ю та відсутність спілкування з батьком, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про встановлення визначеного ним графіку побачень батька з дитиною;

таке твердження суперечить встановленим судами обставинам та вищезазначеним нормам права, які регулюють ці відносини, оскільки не враховано принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також принцип врахування найкращих інтересів дитини (стаття 18 Конвенції про права дитини);

апеляційним судом не враховано того, що мати дитини використовує судочинство з метою перешкодити спілкуванню батька з дитиною, яке є важливим для розвитку самої дитини;

апеляційним судом не враховано, що мати буде впливати на бажання дитини спілкуватися із батьком, а небажання дитини спілкуватися із батьком обумовлена ситуацією, яка склалася між сторонами, і не може бути підставою для обмеження ОСОБА_1 у реалізації його батьківських прав на участь у вихованні дитини і спілкуванні із нею;

при цьому, суд апеляційної інстанції так і не навів належного, логічного та законного обгрунтування чому графік визначений органом опіки та піклування, який же і задоволений судом першої інстанції, суперечить інтересам дитини;

в оскарженій постанові, суд апеляційної інстанції встановивши вірні обставини справи, зробив хибний правовий висновок, і взагалі не обгрунтував свого рішення в світлі його прийняття в інтересах як батька так і дитини, що є підставою для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

У червні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила:

закрити касаційне провадження;

відмовити в задоволенні касаційної скарги;

залишити в силі постанову апеляційного суду

До відзиву додано клопотання про долучення доказів.

Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:

касаційна скарга подана позивачем всупереч строків, порушуючи права відповідача на справедливий розгляд справи і гарантію рівності сторін

так як позивачу наданий додатковий строк на оскарження рішення суду;

постанова суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню, так як відповідає висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі N 643/16210/17 (провадження N 61 -8399св19);

визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять у школі час;

щодо позивача ОСОБА_1 було внесено відомості до ЄРДР № 12024105040000276 щодо факту підроблених довідок, які наче б то підтверджують службу останнього на лінії зіткнення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

18 червня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 05 червня 2024 року вказано, що:

наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що:

14 червня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що вбачається з копії свідоцтва про шлюб від 14 червня 2014 року серії НОМЕР_1 , актовий запис № 239, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області;

04 квітня 2016 року від даного шлюбу у подружжя народився син - ОСОБА_3 , у графі батько записаний - ОСОБА_1 , у графі мати - ОСОБА_2 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07 квітня 2016 року, актовий запис № 235, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області;

рішенням від 18 травня 2020 року у справі № 359/1054/20 Бориспільським міськрайонним судом Київської області було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

18 травня 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні до Бориспільського міського голови ОСОБА_4 , у якому просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 зі своєю малолітньою дитиною ОСОБА_3 ;

листом від 17 червня 2021 року № 01-26-551 на № 12-27-551 від 08 червня 2021 року, на № С-4738 від 18 травня 2021 року Службою у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради на письмові звернення ОСОБА_1 було повідомлено, що питання участі батька вихованні сина розглядалося на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини від 18 травня 2021 року за участі обох сторін, але спільного бачення вирішення проблеми батьки не мають. Тому комісією рекомендовано вирішити питання у судовому порядку;

листом від 17 листопада 2021 року № 01-24-1162 Службою у справах дітей та сім`ї Бориспільської міської ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було повідомлено про те, що питання зазначені у заявах розглядалися на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини від 16 листопада 2021 року, куди були запрошені обоє батьків, але мати проігнорувала запрошення та не повідомила причину неявки. Тому обом батькам рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів;

у довідці від 06 грудня 2021 року № 02/08-52 виданої ОСОБА_1 зазначено, що зі слів вихователів групи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про участь батька у дошкільному житті ОСОБА_3 повідомлено, що вперше батько звернувся до закладу дошкільної освіти № 243 17 листопада 2021 року для уточнення чи відвідує його дитина ОСОБА_3 цей заклад. Після підтвердження, що син дійсно перебуває в садочку почав щодня цікавитися його життям, через телефонні дзвінки вихователям, особисті повідомлення в мережі Viber та зустрічі на території закладу;

дошкільним навчальним закладом (Ясла-Садок) № 3 листом № 90 від 13 грудня 2021 року на звернення ОСОБА_1 зі слів вихователя ОСОБА_7 надано слідуючу інформацію, що в період 2020 року тато забирав Нікіту з групи в період його адаптації до дошкільного закладу, приймав участь в облаштуванні групи та ігрового майданчика до нового навчального року. У 2021 році тато звертався в телефонному зв`язку до вихователя з метою повідомлення про те, чи відвідує його син групу, та які має успіхи у навчанні та вихованні, неодноразово відвідував його під час прогулянок на дитячому майданчику дошкільного навчального закладу;

у довідці від 28 грудня 2021 року № 02/08-56 виданої Закладом дошкільної освіти № 243 повідомлено зі слів вихователів групи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що дитина регулярно відвідує дошкільний навчальний заклад, завжди дитину приводить і забирає із садочка мама, хлопчик охайний та доглянутий, ОСОБА_8 приймає активну участь у житті садочка та групи, яку відвідує дитина;

з довідки від 22 вересня 2021 року № 66-к виданої ОСОБА_1 - професіоналу з інтелектуальної власності відділу прав на результати науково-технічної діяльності департаменту права та методології інтелектуальної власності Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» вбачається, що він дійсно працює в Укрпатенті з 26 вересня 2011 року, відповідно до наказу від 27 вересня 2011 року № 184-п;

у матеріалах справи містяться платіжні доручення з призначенням платежу: переказ власних коштів на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , а також платіжні доручення з призначенням для ОСОБА_3 ;

06 грудня 2021 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 755/17124/21 ОСОБА_2 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Дана обставина підтверджується копією судового наказу та перевірена судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень;

04 жовтня 2022 року головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шведом Р. М. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 жовтня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття;

згідно Висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо участі батька у вихованні дитини від 15 травня 2023 року орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у формі спілкування з малолітнім сином щонеділі - з 10.00 до 19.00; день народження батька - з 14.00 до 19.00; день батька - з 10.00 до 19.00; половина осінніх, зимових та весняних канікул; 1 місяць літніх канікул; в непарні роки: новий рік - з 09.00 31 грудня до 19.00 02 січня; інші дні - за домовленістю між батьками.

Позиція Верховного Суду

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства(далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Касаційний суд вже неодноразово звертав увагу, що законодавець поклав на суд обов`язок при вирішенні спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за присутності дитини. Тобто, у разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства обов`язково слід перевіряти чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Зазначені обставини слід також перевіряти при вирішенні питання про забезпечення позову у справах про визначення місця проживання дитини (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року в справі № 753/23626/17 (провадження № 61-15474св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц (провадження № 61-21029св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21 (провадження № 61-10159св23), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року по справі № 138/96/17 (провадження № 61-17718св18) зроблено висновок, що: «суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (частина третя статті 171 СК України). У справі, яка переглядається, малолітній ОСОБА_3 не висловлював думку щодо участі батька у спілкуванні з ним та у його вихованні, суд не встановив на підставі належних та допустимих доказів, що психоемоційний стан дитини свідчить про те, що спілкування з батьком поза його бажанням не відповідає найкращим інтересам дитини, а отже висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про можливість та доцільність встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та у її вихованні лише за бажанням дитини ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами. Зважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов висновків про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, шляхом виключення з мотивувальної та резолютивної частин висновків про встановлення способів участі батька у спілкуванні з дитиною та її вихованні лише за бажанням дитини».

Тобто при розгляді справи щодо участі одного з батьків у вихованні дитиниу разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із учасників домашнього насильства мають перевірятися обставини чи зазнавала дитина домашнього насильства у будь-якій формі чи стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що на підтвердження фактів домашнього насильства відповідач надала скріншоти переписки (т. 2., а. с. 66-69).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема, фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункти 1-3 частини четвертої статті 265 ЦПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції складається з, зокрема, мотивувальної частини із зазначенням: мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу (підпункт в пункту 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Касаційний суд зауважує, що законодавець імперативно визначив необхідність здійснювати відхилення доводу (аргументу) апеляційної скарги чи відзиву, з яким апеляційний суд не погоджується. При цьому не має значення, чи стосується такий довід (аргумент) судового рішення по суті, чи тільки процесуального питання (див., зокрема, постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року в справі № 501/1672/22 (провадження № 61-16084св23), постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 441/1159/21 (провадження № 61-14938св23)).

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов`язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов`язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).

У справі, що переглядається: суд першої інстанції не з`ясував думку малолітнього ОСОБА_3 щодо участі батька у спілкуванні з ним та у його вихованні, а апеляційний суд не звернув на це уваги і не мотивував на підставі яких саме доказів спілкування сина з батьком поза його бажанням не відповідає найкращим інтересам дитини, а отже висновки про можливість та доцільність встановлення способу участі батька у спілкуванні з дитиною та у її вихованні лише за бажанням дитини є передчасними.

За таких обставин, постанову апеляційного суду належить скасувати та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Щодо клопотань

З урахуванням того, що підстави для поновлення строку на касаційне оскарження перевірені касаційним судом при поставленні ухвали Верховного Суду від 05 червня 2024 року, то в задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження належить відмовити.

Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження визначені главою 2 розділу V Перегляд судових рішень ЦПК України.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до визначених процесуальним законом повноважень касаційний суд здійснює перевірку рішень судів першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість вирішення питання про прийняття нових доказів на стадії перегляду справи у суді касаційної інстанції. Тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Тому в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи доказів належить відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

Висновки щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що:

«згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи ухвали Дніпровського районного суду у справі № 755/8327/24 від 22 травня 2024 року, листа Національної поліції від 03 червня 2024 року та витягу з ЄРДР від 03 червня 2024 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко