Історія справи

Постанова

Іменем України

01 березня 2018 року

м. Київ

справа № 140/2279/17

провадження № 61-459св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Медяного В. М. від 30 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

07 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання.

Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 листопада 1995 року по 22 лютого 2012 року. У шлюбі народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який досяг повноліття. Після закінчення загальноосвітньої школи продовжив навчання у Немирівському коледжі будівництва та архітектури на денній формі навчання за рахунок коштів держбюджету. Мати ОСОБА_4 намагається забезпечити сина ОСОБА_8 всім необхідним для продовження його навчання, однак у зв'язку із зростанням цін не може одна надати і утримати матеріально сина. Для навчання сина необхідна матеріальна допомога, а батько зобов'язаний утримувати дитину.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_4просила суд стягнути аліменти у частці від заробітку в розмірі 1/3 до досягнення сином 23 річного віку, а також витрати на правову допомогу.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходів щомісячно починаючи з 07 вересня 2017 року і до закінчення навчання, але не довше як до досягнення сином 23-річного віку що настане 03 липня 2022 року. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 як мати сама не може забезпечити сина всім необхідним в ході навчання, має зарплату що не дає її можливості забезпечувати сина, є інвалідом ІІІ групи. Відповідач працює, має стабільний заробіток, інших дітей на утримані немає, дружина працює, а забезпечення батьків дружини дороговартісним лікуванням не є підставою для зменшення розміру аліментів на утримання повнолітнього сина оскільки батьки не перебувають на утримання відповідача та отримують пенсію.

Рішенням апеляційного суду рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів змінено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 07 вересня 2017 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_7 23 років. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що син ОСОБА_7 отримує стипендію, навчається в місті де і проживає, мати отримує стабільний дохід, а обов'язок утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, покладається на обох батьків до досягнення двадцяти трьох років, позивачем не доведено необхідності стягнення з відповідача аліментів на навчання сина у заявленому нею розмірі, а тому, слід стягувати аліменти з відповідача в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 07 вересня 2017 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_7 23 років.

08 грудня 2017 року ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить змінити рішення апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року в частині розміру стягуваних аліментів, стягнувши із відповідача на користь неповнолітнього сина ОСОБА_8 аліменти у розмірі 1/16 частини заробітної плати, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано жодного доказу (розрахунків) про її неможливість гідно забезпечити сина всім необхідним. ОСОБА_4 отримує заробітну плату, а також пенсію як інвалід третьої групи. Судом апеляційної інстанції не надано жодної оцінки фінансового та матеріального стану позивача. Син ОСОБА_8 отримує стипендію, проживає в м. Немирові та жодних витрат на гуртожиток не несе. У відповідача є інша сім'я, особистого житла із дружиною вони не мають, проживають разом із батьками дружини які потребують сторонньої та значної матеріальної допомоги, оскільки один із батьків є інвалідом першої групи.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду в складі судді Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що під час подружнього життя у сторін народився 03 липня 1999 року син ОСОБА_8. Шлюб між сторонами було розірвано 22 лютого 2012 року.

На утримання дитини було стягнуто аліменти до досягнення ним повноліття, однак станом на 03 липня 2017 року сину виповнилось 18 років, тому стягнення аліментів було припинено.

ОСОБА_7 проживає разом із матір'ю ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 при цьому навчається у Немирівському коледжі будівництва і архітектури ВНАУ (м. Немирів, вул. Гімназійна, 29) на третьому курсі денного відділення, отримує стипендію.

Згідно довідки Немирівського коледжу будівництва і архітектури ВНАУ від 27 жовтня 2017 року № 176, ОСОБА_7 отримує стипендію, яка за січень 2017 року склала 830 грн; за лютий 2017 року - 830 грн; за березень 2017 року - 830 грн; за квітень 2017 року - 830 грн; за травень 2017 року - 830 грн; за червень 2017 року - 830 грн; за липень 2017 року - 1 208 грн; за серпень 2017 року - 1 208 грн; за вересень 2017 року - 1 208 грн; за жовтень 2017 року - 1 208 грн.

Згідно довідки про доходи, виданої Управлінням соціального захисту населення Немирівської РДА від 23 жовтня 2017 року № 01-13-3931, ОСОБА_4 нарахована заробітна плата: за січень 2017 року - 1 545,80 грн; за лютий 2017 року - 3 986,40 грн; за березень 2017 року - 5 736 грн; за квітень 2017 року - 4 619,61 грн; за травень 2017 року - 5 851,50 грн; за червень 2017 року - 4 727,32 грн; за липень 2017 року - 9 509,27 грн; за серпень 2017 року - 6 118,49 грн; за вересень 2017 року - 7 467,70 грн.

Згідно свідоцтва про шлюб, відповідач ОСОБА_5 зареєстрував 14 червня 2012 року шлюб з ОСОБА_9

Відповідач працює на ТОВ «ЛВН Лімітед» - виробник продукції ТМ Nemiroff, та отримує заробітну плату, яка склала: за квітень 2017 року - виплата авансу 23 080,56 грн, виплата заробітної плати - 8 745,03 грн; за травень 2017 року - виплата авансу 12 234,48 грн, виплата заробітної плати - 13 143,40 грн; за червень 2017 року - виплата авансу 10 935,84 грн, виплата заробітної плати - 10 822,25 грн; за липень 2017 року - виплата авансу 26 624,69 грн, виплата заробітної плати - 5 179,07 грн; за серпень 2017 року - виплата авансу 6 955,20 грн, виплата заробітної плати - 10 812,19 грн; за вересень 2017 року - виплата авансу 11 384,99 грн, виплата заробітної плати - 11 596,31 грн.

У силу положень частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Скориставшись своїм правом, передбаченим вищезазначеною нормою закону, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У зазначеній нормі права законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Частиною другою статті 199 СК України встановлено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Згідно з частини першої статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до частити першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, виходив із того, що син відповідача ОСОБА_8 досягнув повноліття та продовжує навчання, у зв'язку із чим потребує матеріальної допомоги, яку взмозі надавати відповідач у розмірі визначеному апеляційним судом. Судом враховано матеріальний стан відповідача, відсутність на утриманні інших дітей, дружина відповідача працевлаштована, а її батьки на утриманні відповідача не перебувають.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду. Судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України, у редакції чинній на момент розгляду справи), визначено право позивача на отримання аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, розмір яких визначено із урахуванням положень статті 200 СК України.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_5, в особі представника ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта