Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2019 року у справі №372/1662/18

Постанова

Іменем України

22 січня 2021 року

м. Київ

справа № 372/1662/18

провадження № 61-4460св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара Михайла Миколайовича на постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 15 листопада 2016 року між сторонами було укладено договір оренди житлового будинку № 3, за яким вона передала відповідачу належне їй на праві власності домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2. Незважаючи на те, що сторони погодили строк договору до 15 серпня 2017 року, після його закінчення відповідач не повернув предмет оренди та продовжив користуватися ним ще понад три місяці. У листопаді 2017 року, без повідомлення орендодавця, відповідач самостійно звільнив об'єкт оренди. Після огляду предмета оренди було встановлено факт його пошкодження, про що складено відповідний акт.

Крім того, орендар не сплатив орендної плати за період фактичного користування предметом оренди з 15 серпня 2017 року до 21 листопада 2018 року. За час вимушеного ремонту з вини відповідача вона не отримала доходи в розмірі двох місячних орендних платежів. Також відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання. Таким чином, на 31 травня 2018 року у відповідача утворилася заборгованість в загальному розмірі 2 064 444,92 грн, з яких: 432 000 грн - орендна плата; 80 688,48 грн - комунальні платежі; 175
273,10 грн - штраф за несплату орендної плати та комунальних платежів; 592 000
грн - штраф за несвоєчасне повернення об'єкта оренди; 151 729,95 грн - пеня за несплату орендної плати і комунальних платежів; 14 788,95 грн - 3 % річних; 60
255,37 грн - інфляційні втрати; 150 000 грн - вартість ремонтних робіт; 54
709,27 грн - вартість будівельних матеріалів; 18 000 грн - вартість робіт з відновлення сантехніки та освітлення; 15 000 грн - вартість клінінгових послуг; 320 000 грн - збитки за час вимушеного ремонту. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 2 064 444,92 грн.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Під час підготовчого засідання 05 березня 2019 року було вирішено питання про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 та розглянуто ряд клопотань, серед яких клопотання представника відповідача - Кобилецького В. В. про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої заявник просив поставити питання: Чи виконано підпис та рукописний текст в графі "Орендар" у договорі оренди житлового будинку № 3 від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також в акті приймання-передачі від 15 листопада 2016 року до вказаного договору, особисто ОСОБА_2 чи іншою особою? Проведення експертизи просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, витребувавши у позивача для проведення експертизи оригінал договору оренди житлового будинку № 3 від 15 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та акт приймання-передачі від 15 листопада 2016 року. Клопотання мотивоване тим, що відповідач не підписував договір оренди № 3 від 15 листопада 2016 року, а тому проведення судової почеркознавчої експертизи необхідне для з'ясування всіх обставин у справі.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2019 року у складі судді Кравченка М. В. клопотання сторін задоволено частково. Прийнято і залучено до матеріалів справи подані сторонами до 25 жовтня 2018 року включно письмові докази, відзив на позов. Викликано для допиту у судовому засіданні як свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. В задоволенні інших вимог заяв і клопотань представників сторін відмовлено.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про визнання договору оренди недійсним повернуто заявнику. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику, оскільки подана з порушенням строку для подання відзиву. Крім того, вимоги зустрічного позову про визнання договору оренди недійсним та первісного позову про стягнення заборгованості не є однорідними, а тому їх спільний розгляд є недоцільним. Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони відповідача про призначення почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що для з'ясування достатності правових і фактичних підстав для призначення експертизи слід вчинити ряд необхідних процесуальних дій, а саме: визначитися із змістом заявлених вимог та визнанням сторонами певних обставин; з'ясувати, чи підтримує позивач та чи визнає відповідач позовні вимоги; чи не бажають сторони укласти мирову угоду; заслухати пояснення осіб, які беруть участі у справі, допитати свідків; встановити порядок з'ясування обставин справи та дослідження доказів; дослідити подані суду письмові докази, зокрема завірену копію договору оренди житлового будинку. Вчинення вказаних процесуальних дій дасть можливість достовірно визначитися з тим, чи визнається сторонами факт підписання і укладення договору оренди, чи визнається ними достовірність вчиненого відповідачем підпису на аркушах договору, тобто вжити заходів для забезпечення повноти, всебічності та об'єктивності розгляду справи, для встановлення певних обставин, які можуть бути покладені в основу процесуального рішення про призначення експертизи.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що завданнями місцевого суду у підготовчому засіданні є, зокрема: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. З матеріалів справи вбачається, що позивачем пред'явлено позов про стягнення заборгованості за договором оренди, яким вона й обґрунтовує свої вимоги. У свою чергу, відповідач категорично заперечує укладення вказаного договору, на підтвердження чого його представником і було заявлено клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Таким чином, незрозуміло, з яких міркувань виходив суд першої інстанції, зазначаючи про те, що для з'ясування достатності правових і фактичних підстав для призначення експертизи слід вчинити ряд необхідних процесуальних дій (визначитися зі змістом заявлених вимог, визнанням сторонами певних обставин, з'ясуванням, чи підтримує позивач та чи визнає відповідач позовні, тощо), оскільки зазначені питання повинні вирішуватися у підготовчому провадженні, а не при розгляді справи по суті. З огляду на те, що спірні правовідносини виникли з договору оренди, то заперечення щодо укладення цього договору підлягають доведенню відповідачем, у зв'язку з чим ним і заявлено клопотання про призначення експертизи.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Боднар М. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 05 березня 2019 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що недійсність договору оренди та додаткових угод до нього не є предметом доказування в цій справі, так як предметом пред'явленого позову є виключно грошове зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати та інших компенсаційних платежів. При цьому, подаючи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, представник відповідача не надав доказів того, чи скористався він сам як представник, чи особисто відповідач процесуальним правом на пред'явлення зустрічного чи окремого позову про визнання договору оренди недійсним, з підстав непідписання його відповідачем. Оскільки подане представником відповідача клопотання не стосується предмета доказування щодо виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати за користування об'єктом оренди, то місцевий суд обґрунтовано відмовив в його задоволенні, оскільки подібні клопотання заслуговують на увагу виключно у провадженнях про визнання правочинів недійсними.

У липні 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кобилецький В. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що призначення судової почеркознавчої експертизи є єдиним можливим способом встановлення обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Частиною 1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами.

Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з'ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 910/14672/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 910/9394/17 та від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/9971/17).

Апеляційним судом встановлено, що у справі, яка переглядається, позивач просила, зокрема стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати, штрафи та пеню в розмірі та на умовах, визначених сторонами в договорі оренди житлового будинкувід 15 листопада 2016 року.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що він не підписував договір оренди та не погоджував його умов, у зв'язку з чим заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 12 ЦПК України.

Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених статтею 12 ЦПК України; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

З огляду на викладене, апеляційний суд правильно констатував порушення судом першої інстанції положень статей 12, 103 ЦПК України, а саме необґрунтовану відмову стороні відповідача у забезпечені доказів у спосіб призначення почеркознавчої експертизи, зважаючи на те, що відповідач заперечує факт підписання ним договору оренди житлового будинку - правочину, внаслідок порушення умов якого позивач просить стягнути грошові кошти.

Таким чином, встановивши, що місцевий суд не забезпечив (не організував) дійсно змагальний процес, тобто не створив під час розгляду клопотань особам, які беруть участь у справі, рівних умов для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для скасування ухвали місцевого суду про забезпечення доказів та направлення справи для продовження розгляду.

Доводи касаційної скарги про те, що предметом позову в цій справі є виключно грошове зобов'язання відповідача щодо сплати орендної плати та інших компенсаційних платежів, а не недійсність договору оренди і додаткових угод до нього з підстав непідписання їх орендарем, у зв'язку з чим місцевий суд обґрунтовано відмовив стороні відповідача в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, не заслуговують на увагу. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. У випадку заперечення відповідачем факту підписання договору, тобто оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути ним спростовано не шляхом подання зустрічного чи окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору, пов'язаного з виконанням умов договору. При цьому, належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме відповідачем договору оренди, може бути лише висновок почеркознавчої експертизи.

Верховний Суд перевірив у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права і не знайшов підстав для виходу за ці межі.

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Боднара Михайла Миколайовича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко