Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 463/4026/23

провадження № 51-1196 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року стосовно

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Личаківський районний суд м. Львова вироком від 03 жовтня 2023 року засудив ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року, й остаточно визначив ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Строк покарання ОСОБА_6 за цим вироком визначив рахувати з часу фактичного звернення до виконання вироку Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року, зарахувавши у строк покарання за цим вироком покарання, частково відбуте за вироком від 03 лютого 2023 року.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2023 року змінив вирок суду першої інстанції: постановив уважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; на підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднав невідбуту частину покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року, й остаточно визначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці; визначив початком строку відбування покарання ОСОБА_6 03 лютого 2023 року.

11 березня 2024 року Львівський апеляційний суд своєю ухвалою виправив описку в ухвалі Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року, вказавши про те, що початком строку відбування покарання ОСОБА_6 слід уважати 19 травня 2023 року.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що 07 травня 2022 року приблизно о 09:05 він, знаходячись у магазині «Sim23» на АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, повторно, шляхом вільного доступу, намагався таємно викрасти продукти харчування, які належать ТОВ «Клевер Сторс», на загальну суму 308 грн 46 коп., проте не довів свої неправомірні дії до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками цього магазину.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Прокурор у касаційній скарзі зі змінами до неї просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК - закрити у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав змінену касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та в порядку ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 , а кримінальне провадження - закрити.

Засуджений підтримав позицію сторони обвинувачення.

Мотиви Суду

Положенням ч. 2 ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК у касаційному порядку не оспорюються.

Прокурор у зміненій касаційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Колегія суддів погоджується з позицією сторони обвинувачення з огляду на таке.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП.

Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ).

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555 кмо 24) дійшла висновку про те , що Закон № 3886?IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Як встановили суди, ОСОБА_6 07 травня 2022 року вчинив закінчений замах на крадіжку майна ТОВ «Клевер Сторс», загальна вартість якого становила 308 грн 46 коп.

Згідно із Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481 грн, відповідно податкова соціальна пільга та НМДГ становили 1240 грн 50 коп.

З огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_6 злочину розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 2 481 грн.

Отже, вартість майна, яке намагався таємно викрасти ОСОБА_6 (308 грн 46 коп.), є меншою, ніж 2 НМДГ, що застосовувалися у 2022 році, і це діяння не підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК.

За приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Відповідно до абз. 5 ч. 7 ст. 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст. 479-2 цього Кодексу.

За приписами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Засуджений ОСОБА_6 під час касаційного провадження висловив свою згоду на закриття кримінального провадження стосовно нього за наведених підстав.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду апеляційної інстанції та вирок суду першої інстанції (в порядку ч. 2 ст. 433 КПК) підлягають скасуванню, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК - закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

При цьому вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_6 слід виконувати самостійно.

Керуючись статтями 433 434 436 440 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Личаківського районного суду м. Львова від 03 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження стосовно нього закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2023 року стосовно ОСОБА_6 виконувати самостійно.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3