Історія справи

Ухвала ККС ВП від 22.09.2019 року у справі №727/3576/17

Постанова

іменем України

20 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 727/3576/17

провадження № 51-3998км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Анісімова Г. М.,

суддів Булейко О. Л., Іваненка І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,

прокурора Ткачук Г. В.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260040000293, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя

АДРЕСА_1), раніше судимого вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 вересня 2014 року за ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років

6 місяців, звільнений умовно-достроково ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова 07 вересня 2016 року, невідбутий строк 9 місяців 22 дні,

за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду від 13 травня 2019 року м. Чернівці та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК

і призначено покарання у виді арешту на строк 3 місяці без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання

за вирком Садгірського районного суду м. Чернівці від 16 вересня 2014 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Також вказаним вироком ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до вступу вироку в законну силу, взявши його під варту в залі суду. При цьому строк покарання ухвалено рахувати з моменту його затримання. Вказаним вироком вирішено долю речових доказів та витрат у провадженні.

За вироком суду, 07 лютого 2017 року, близько 11:30 ОСОБА_1 керуючи

технічно справним мікроавтобусом марки "Mercedes-Benz-Vito", державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по проспекту Незалежності у м. Чернівці зі сторони вул.

Небесної Сотні в напрямку вул. Героїв Майдану по середній смузі руху транспортних засобів, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, неподалік будинку № 94, водій ОСОБА_1 порушивши пп. 1.5, 2.3 (б, д) та 18.4 Правил дорожнього руху, проявив самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки,

не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, почав здійснювати об'їзд автомобіля, водій якого зменшив швидкість, аж до повної зупинки, виїхав при цьому на праву смугу руху, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які переходили проїзну частину дороги, рухаючись в межах пішохідної доріжки.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2019 року вищевказаний вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2019 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку засудженого, судом допущено невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості. При цьому засуджений не погоджується з обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Також зі змісту касаційної скарги засудженого вбачаються посилання на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що полягає у порушенні судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) та невиконанні ухвали суду від 16 травня 2018 року про призначення експертизи.

Стверджує про незаконний склад суду та упередженість судді Яреми Л. В.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечила проти задоволення вимог касаційної скарги. Вказала

про відсутність порушень норм КК та КПК. Зазначила про необґрунтованість доводів щодо незаконного складу суду, порушення судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 349 КПК. На її думку, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку всім доводам апеляційної скарги.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися.

Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, інших клопотань, заперечень до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального

та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені

в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення

та особі засудженого.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим

і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених ст. 370 КПК . Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 370 КПК .

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає безпідставними доводи засудженого щодо незаконного складу суду.

Статтею 75 КПК визначено перелік обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні. З матеріалів кримінального провадження та зі змісту касаційної скарги обставин, які б викликали сумнів в упередженості судді Яреми Л. В. чи інших умов, які б виключали її участь у кримінальному провадженні, не вбачається.

Частиною 1 ст. 76 КПК передбачено, що суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участь у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанції.

При перевірці матеріалів провадження встановлено, що суддя Ярема Л. В. не брала участі під час досудового розслідування цього кримінального провадження, а посилання ОСОБА_1 на її участь у іншому кримінальному провадженні щодо нього не може бути перешкодою для участі судді у розгляді.

За наявності сумнівів в упередженості судді засуджений в порядку ст. 80 КПК

мав право звернутися з заявою про відвід, однак вказаним правом засуджений не скористався.

Доводи засудженого про залишення без уваги письмових пояснень, що були подані через канцелярію суду 13 травня 2019 року, та необхідність відновлення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, є необґрунтованими.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було розглянуте в порядку

ч. 3 ст. 349 КПК, відповідно до якої суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. При цьому, відповідно до ч. 4 цієї ж статті допит обвинуваченого здійснюється обов'язково.

Вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав в повному обсязі та в судовому засіданні 06 грудня 2018 року ухвалив спочатку допитати потерпілих ОСОБА_2

та ОСОБА_3, після цього допитати обвинуваченого та дослідити документи,

які характеризують особу ОСОБА_1. При цьому судом з'ясовано, чи розуміє ОСОБА_1 зміст обвинувачення; суд переконався у добровільності його позиції та роз'яснив відсутність права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються. На питання суду ОСОБА_1 давав чіткі відповіді.

Допит обвинуваченого ОСОБА_1 було здійснено у відповідності з положеннями ст. 351 КПК. В ході судового розгляду свою вину у вчиненому він визнав у повному обсязі, проти встановлених фактичних обставин не заперечував.

У судових дебатах, під час останнього слова обвинуваченого ОСОБА_1 також визнавав свою вину у вчиненому, щиро каявся та просив суворо не карати,

про потребу подання нових доказів не заявляв.

Підстав відновлювати з'ясування обставин кримінального провадження,

як це визначено у ст. 364 КПК, з технічних записів судових засідань не вбачається. Не містять посилань на такі обставини і письмові пояснення, подані через канцелярію суду 13 травня 2019 року, які на переконання ОСОБА_1 слугували підставою для відновлення з'ясування обставин кримінального провадження

Посилання засудженого на не проведення судово-медичної експертизи, призначеної ухвалою суду від 16 травня 2018 року, не можна вважати неповнотою судового розгляду зважаючи на наступне.

Рішення суду про призначення судово-медичної експертизи було постановлене

16 травня 2018 року під головуванням судді ОСОБА_4., та матеріали кримінального провадження було направлено на адресу Державної установи "Головне бюро

судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України". 19 липня 2018 року представник потерпілої ОСОБА_3 подав до суду клопотання, на підставі якого вказані матеріали були витребувані з експертної установи та повернуті на адресу Шевченківського районного суду м. Чернівці.

22 жовтня 2018 року по вказаній справі було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку з закінченням повноважень судді ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 320 КПК після заміни судді судовий розгляд розпочинається спочатку. Клопотання про призначення судово-медичної експертизи новому складу суду не заявлялося.

Також є необґрунтованими доводи засудженого про явну несправедливість призначеного покарання через його суворість.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими,

так і іншими особами.

Як передбачено ст. 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне

й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вказаних вимог закону під час призначення покарання ОСОБА_1 судом дотримано.

При призначенні ОСОБА_1 покарання судом враховано думку потерпілих, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК

є злочином невеликої тяжкості. Також судом зважено на особу засудженого, який не перебуває на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра, будучи раніше засудженим, вчинив необережний злочин у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, його позитивну характеристику, утримання двох неповнолітніх дітей та дітей його цивільної дружини. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Обставинами, що його пом'якшують, судом визнано щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди.

З огляду на ці обставини, ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1

ст. 286 КК, призначено покарання у виді арешту на строк 3 місяці, що не є найбільш суворим видом покарання, передбаченого санкцією цієї статті, та відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин в період умовно - дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, суд правильно застосував вимоги статей 71, 72 КК та остаточно призначив покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 1 рік.

Доводи щодо безпідставного обрання запобіжного заходу у виді тримання

під вартою обвинувальним вироком суду є також необґрунтованими. Враховуючи, що призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом та розміром є пропорційним і співмірним вчиненому та його наслідкам, обранням йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів не вважає істотними, в розумінні ст. 412 КПК.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги ОСОБА_1, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та з зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення обґрунтовано залишив вирок без зміни. Ухвала апеляційного суду належним чином умотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування судового рішення, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, про що йдеться

в касаційній скарзі, судом не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги засудженого відсутні.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2019 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

Г. М. Анісімов О. Л. Булейко І. В. Іваненко