Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025року

м. Київ

справа № 752/9916/22

провадження № 51-2070 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженої ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022100010001155, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Магдебург Німеччина, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону № 216-VIII від 22.11.2018.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2024 рокуОСОБА_7 засуджено до покарання:

за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки;

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 3 роки;

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;

за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону № 216-VIII від 22.11.2018 у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки із покладенням обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання попереднє ув`язнення з 09 червня 2022 року по 25 липня 2022 року включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Скасовано обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави.

Вирішено питання щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що не пізніше 08 червня 2022 року, більш точної дати не встановлено, у неї та особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (далі - Особа 1), виник спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, а саме на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , що перебували на зберіганні у ТОВ «НоваПей» у розмірі 6 000 000 грн.

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_7 разом з Особа 1 домовились про виготовлення паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Перебуваючи у невстановлений час у приміщенні фотомагазину за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського, 47, ОСОБА_7 сфотографувалась та замовила виготовлення фотокартки для вклеювання у паспорт громадянина України, при цьому усвідомлювала, що вона буде використана для підроблення офіційного документа - паспорта громадянина України.

09 червня 2022 року, приблизно о 13 год 20 хв., ОСОБА_7 , перебуваючи у відділенні № 1 ТОВ «НОВА ПОШТА» за адресою: м. Київ, вул. Пирогівський

шлях, 135, пред`явила паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_1 , виданий Хортинським РВ УМВС України у Запорізькій області 25.02.1997, з вклеєною фотокарткою із зображенням ОСОБА_7 та висловила вимогу до касира видати належні ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 6 000 000 грн, при цьому усвідомлювала, що для отримання вказаних грошових коштів їй необхідно заповнити опитувальник клієнта-фізичної особи Novapay з метою розширеної верифікації та ідентифікації клієнта, який є первинним клієнтським документом та обов`язковим до заповнення відповідно до п.10.3.6 Інструкції про касове обслуговування клієнтів у касах ТОВ «НоваПей».

В цей же день, приблизно о 13 год 40 хв., ОСОБА_7 під керівництвом Особа 1, перебуваючи у даному відділенні № 1 ТОВ «НОВА ПОШТА», отримавши від касира ТОВ «НоваПей» опитувальник клієнта-фізичної особи Novapay, який видається з метою розширеної верифікації та ідентифікації клієнта та відповідно являється первинним клієнтським документом і є обов`язковим до заповнення, власноруч внесла в нього анкетні дані ОСОБА_8 , які попередньо отримала від Особа 1, при цьому засвідчила його своїм підписом від імені ОСОБА_8 .

Далі, приблизно о 13 год 44 хв., ОСОБА_7 під керівництвом Особа 1 пред`явила касиру ТОВ «НоваПей» опитувальник клієнта-фізичної особи Novapay, в якому власноруч нею було внесено відомості про анкетні дані ОСОБА_8 , які попередньо вона отримала від Особа 1, який був засвідчений її підписом від імені ОСОБА_8 .

Після цього, ОСОБА_7 у присутності Особа 1, перебуваючи у вказаному відділенні ТОВ «НОВА ПОШТА», в межах касової зони з отримання готівкових коштів пред`явила паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 , висловивши вимогу до касира ТОВ «НоваПей» видати належні ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 6 000 000 грн, при цьому не довела свій злочинний умисел до кінця, оскільки була затримана співробітниками безпеки ТОВ «НОВА ПОШТА».

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації її дій, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість.

В обґрунтування зазначає, що суд апеляційної інстанції, у порушення положень ст. 419 КПК України, фактично не надав належної оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України та необґрунтовано не призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки місцевим судом недостатньо враховано вчинення

засудженою 5 кримінальних правопорушень, одне з яких, а саме передбачене ч. 4 ст. 190 КК України,відповідно до положень ст. 12 цього Кодексу є особливо тяжким злочином,відсутність щирого каяття та сприяння слідству, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, не визнання вини в повному обсязі, наявність корисливого мотиву при вчиненні кримінальних правопорушень.

Не погоджуючись із касаційною скаргою прокурора, захисник ОСОБА_6 подав заперечення, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор доводи касаційної скарги підтримав.

Засуджена ОСОБА_7 та її захисник просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників касаційного розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації її дій за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 358; ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону № 216-VIII від 22.11.2018, а також вид та розмір призначеного основного покарання, у касаційній скарзі не оспорюються.

Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Викладені в касаційній скарзі доводи колегія суддів розглядає в контексті того, що положення ст. 75 КК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку з приписами статей 50, 65 цього Кодексу, що вимагає від суду переконливо вмотивувати наявність підстав для висновку про можливість досягнення цілей покарання в конкретному кримінальному провадженні.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини і захистом інтересів держави й суспільства.

Статтею 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Питання щодо призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який повинен з урахуванням усіх перелічених обставин ухвалити рішення, яким визначити вид і розмір покарання.

Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання та ухвалення рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 409 413 414 438 КПК України, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на положення закону, згідно з якими при вирішенні питання щодо застосування положень ст. 75 КК України, суд має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи, та враховувати, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього є умови і підстави, на які необхідно послатися у рішенні.

Як правильно вказав прокурор у касаційній скарзі, апеляційний суд, погоджуючись із вироком суду щодо звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не врахував, що остання фактично вчинила 5 кримінальних правопорушень, одне з яких, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України,відповідно до положень ст. 12 цього Кодексу є особливо тяжким злочином. Також поза належною увагою вказаного суду залишилося й те, що місцевий суд належним чином не врахував фактичних обставин кримінального провадження, а саме факту ретельної підготовки ОСОБА_7 та Особи 1 до заволодіння грошовими коштами в особливо великому розмірі, шляхом підроблення офіційного документа - паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_8 .

Також слід зазначити, що відсутність фактичної шкоди потерпілій сталася не завдяки діям засудженої, а у зв`язку з пильністю працівників служби безпеки ТОВ «НОВА ПОШТА», які запобігли незаконному заволодінню грошовими коштами та затримали ОСОБА_7 .

Відповідно факт відсутності фактично завданої шкоди потерпілій та наявність хвороби у засудженої не може мати вирішальне значення при призначенні покарання ОСОБА_7 , зокрема, можливості застосування ст. 75 КК України.

Крім цього, спростовуючи доводи скарги сторони обвинувачення про помилковість висновку місцевого суду про наявність обставини, що пом`якшує покарання, - сприяння слідству, апеляційний суд зазначив, що стороною обвинувачення не спростовано факт того, що ОСОБА_7 під час судового розгляду не заперечувала обставин, встановлених в ході досудового розслідування.

Колегія суддів вважає, що наведене мотивування є неспроможним, оскільки під активним сприянням розкриттю злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з`ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для застосування до засудженої ст. 75 КК України є необґрунтованим, зробленим без урахування особливостей правозастосування вказаної норми матеріального права, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

З урахуванням викладеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість в частині не застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна за ч. 4 ст. 190 КК України в редакції Закону № 216-VIII від 22.11.2018, з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й належним чином вмотивоване судове рішення.

У разі підтвердження обсягу обвинувачення, за відсутності інших обставин, що пом`якшують покарання та можуть вплинути на його призначення, звільнення ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням відповідно до приписів ст. 75 КК України, слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3