Історія справи

Постанова ККС ВП від 22.12.2022 року у справі №151/247/20
Постанова ККС ВП від 12.12.2023 року у справі №151/247/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 151/247/20

провадження № 51 - 2333 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі

відеоконференції),

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2023 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 368 КК України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Чечельницький районний суд Вінницької області вироком від 02 червня 2021 року, залишеним без змін ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2023 року, визнав ОСОБА_7 невинуватим і виправдав у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, за таких обставин.

ОСОБА_7 обіймав посаду лісничого Червоногребельського лісництва ДП «Чечельницьке лісове господарство» Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства згідно з наказом № 7 від 29 лютого 2016 року, тобто був службовою особою.

Крім того, відповідно до положень п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» та постанови Кабінету Міністрів України № 976 від 16 вересня 2009 року ОСОБА_7 був працівником правоохоронного органу.

26 березня 2018 року ОСОБА_7 з метою отримання неправомірної вигоди для себе висловив пропозицію ОСОБА_8 продати без укладання будь-яких договорів пиловник дубовий 3 сорту за ціною 3 500 грн за 1 м? та пиловник ясеневий 3 сорту за ціною 2 000 грн за 1 м?, не обліковуючи його, на що останній погодився через значно занижену ціну.

У подальшому ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою отримання матеріальної вигоди для себе при придбанні лісопродукції, 17 квітня 2018 року приблизно о 18:30 під час телефонної розмови висловив ОСОБА_7 пропозицію надати йому в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 5 000 грн шляхом переказу їх на вказаний ОСОБА_7 номер банківського рахунку за можливість придбання деревини за заниженою ціною та без укладання договорів. ОСОБА_7 прийняв пропозицію ОСОБА_8 та повідомив ОСОБА_8 номер банківського рахунку № НОМЕР_1 , який належав його дружині ОСОБА_9 .

Після цього ОСОБА_8 17 квітня 2018 року приблизно о 19:05 через термінал самообслуговування № 206321, який розташований на вул. Ярослава Мудрого (колишня Леніна), 3 у м. Бершадь Вінницької області, особисто перерахував на вказаний ОСОБА_7 банківський рахунок грошові кошти в сумі 5 000 грн в якості неправомірної вигоди.

ОСОБА_7 , відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА_10 , самостійно знайшов водія ОСОБА_11 з автомобілем «МАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на який за допомогою співробітників і техніки Червоногребельського лісництва 17 квітня 2018 року завантажив пиловник дубовий 3 сорту в кількості 68 одиниць, загальним об`ємом 15,024 м?, та пиловник ясеневий 3 сорту в кількості 13 одиниць, загальним об`ємом 3,582 м?.

Після чого з метою приховати перевезення необлікованої деревини ОСОБА_7 18 квітня 2018 року через касу Червоногребельського лісництва оформив придбання технічної сировини для ВПМ об`ємом 14,880 м?та пиловник ясеневий 3 сорту об`ємом 4,310 м?, загальною вартістю 27 276,24 грн, які фактично ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не купували і їм він не поставлявся. Потім ОСОБА_7 вніс до Єдиної державної системи електронного обліку деревини відповідні відомості та видав відповідні ТТН-ліс ВНА № 812351 від 18 квітня 2018 року, ВНА № 812352 від 18 квітня 2018 року та ВНА № 812353 від 18 квітня 2018 року, примірник яких передав водію ОСОБА_11

ОСОБА_11 , відповідно до попередніх домовленостей із ОСОБА_7 , 19 квітня 2018 року перевіз вищевказану деревину до м. Бершадь Вінницької області, де передав її ОСОБА_8 , останній у свою чергу приблизно о 16:30 18 квітня 2018 року передав особисто ОСОБА_7 у смт Чечельнику Вінницької області грошові кошти в сумі 55 000 грн, окрім тих 5 000 грн, які він переказав на банківську картку в якості неправомірної вигоди 17 квітня 2018 року.

19 квітня 2018 року приблизно о 15:09 ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Кодима Одеської області, зняв з банківського рахунку своєї дружини ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 5 000 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено факт отримання ОСОБА_7 неправомірної вигоди, що підтверджується показаннями свідків та зібраними письмовими доказами, зокрема, товарно-транспортними накладними про перевезення деревини. Вказує на те, що ухвала суду апеляційної інстанції не ґрунтується на матеріалах провадження, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

На касаційну скаргу захисник ОСОБА_6 подав письмове заперечення, в якому, із наведенням відповідних аргументів, просив відмовити прокурору у задоволенні касаційної скарги.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.

Захисник і виправданий заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити оскаржуване судове рішення стосовно ОСОБА_7 без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 КПК України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.

Згідно з приписами ст. 418, ч. 2 ст. 419 КПК судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. Ухвала суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має містити короткий зміст доводів особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, а також викладаються докази, що спростовують її доводи.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень у випадку, якщо вони перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК тягне за собою скасування судового рішення.

Так, Чечельницький районний суд Вінницької області вироком від 02 червня 2021 року визнав ОСОБА_7 невинуватим і виправдав у зв`язку із недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.

Прокурор, не погоджуючись із цим вироком через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним в інкримінованому злочині й призначити відповідне покарання.

Свої вимоги прокурор обґрунтовував, зокрема, тим, що органом досудового розслідування винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведено зібраними в ході досудового розслідування доказами, однак суд першої інстанції не надав їм належної оцінки та дійшов хибного висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення.

За наслідком апеляційного провадження суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції, визнав доводи прокурора безпідставними та зазначив про те, що обставини, які були підставою для обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 368 КК та на які посилався прокурор, були предметом дослідження суду першої інстанції та їм надана відповідна оцінка.

Так, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недопустимість доказів, отриманих під час розслідування інших кримінальних проваджень.

При цьому суд апеляційної інстанції визнав недопустимими протокол від 20 серпня 2018 року обшуку автомобіля ОСОБА_7 , речовий доказ - вилучений у нього блокнот, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17 квітня 2019 року, висновок товарознавчої експертизи з тих підстав, що ці докази отримані при розслідуванні кримінальних проваджень № 12017020000000467 та № 620200240000000335, і для їхнього використання у кримінальному провадженні № 12019020000000017 відсутні правові підстави.

Проте суд апеляційної інстанції не проаналізував наявні матеріали кримінального провадження, у яких містяться відомості про початок розслідування кримінального провадження № 12019020000000017, об`єднання його з кримінальним провадженням № 620200240000000335, та перелік матеріалів досудового розслідування, які долучені до кримінального провадження № 12019020000000017 в результаті об`єднання з кримінальним провадженням № 620200240000000335.

До того ж ці матеріали були відкриті стороні захисту 22 травня 2020 року при виконанні вимог ст. 290 КПК.

Без аналізу вказаних доказів висновки суду апеляційної інстанції про недостатність для підтвердження винуватості ОСОБА_7 інших доказів колегія суддів касаційного суду вважає непереконливими та передчасними.

Крім того, суд апеляційної інстанції допустив суперечності в тексті ухвали: в одній її частині зазначив про недопустимість висновку товарознавчої експертизи та речового доказу, в іншій - проаналізував ці ж докази на предмет достовірності й достатності.

Також суд апеляційної інстанції всупереч положенням статей 314 337 КПК дав оцінку обвинувальному акту на предмет його відповідності вимогам цього Кодексу та зробив висновок про вчинення ОСОБА_7 іншого злочину, який йому не інкримінувався.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції не перевірив усіх доводів апеляційної скарги прокурора, не здійснив всебічного та повного аналізу обставин кримінального провадження, не дав належної оцінки за критеріями ст. 94 КПК як кожному доказу, так і сукупності доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК, а допущені цим судом порушення вимог кримінального процесуального закону у силу положень ч. 1 ст. 412 цього Кодексу є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити наведені в апеляційній скарзі доводи й ухвалити законне та обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3