Історія справи

Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 447/989/18

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/811/712/19

Провадження № 51 - 6069 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Яковлєвої С.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Замкового І.А.,

прокурора Матюшевої О.В.,

засудженого ОСОБА_1 у режимі відеоконференції,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140250000045 від 30 січня 2018 року, щодо

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Свердловська Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, у тому числі: вироком Сихівського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2017 року за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки; вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року за ст. 15, ч. 3,

ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1190 гривень,

за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України,

за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Волкуна О.Р. на ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 11 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 25 жовтня 2017 року та за сукупністю вироків ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Ухвалено вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 14 листопада 2017 року виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 вказано рахувати з 30 січня 2018 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 4290 гривень та 18 596 гривень 94 копійки процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 30 січня

2018 року приблизно о 04 годині 48 хвилин шляхом розбиття вікна балкону проник до приміщення квартири

АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_2 , звідки намагався повторно таємно викрасти майно ОСОБА_3 на загальну суму 1907 гривень 86 копійок, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1 , оскільки його затримали працівники поліції, коли він тікав з місця вчинення кримінального правопорушення.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника - адвоката Волкуна О.Р. - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Волкун О.Р. в інтересах засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний розгляд відбувся без його участі, що позбавило сторону захисту можливості подати клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження. Указує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив усіх доводів апеляційних скарг. Даючи свою оцінку доказам, вважає, що у кримінальному провадженні відсутні належні і допустимі докази винуватості ОСОБА_1 , а докази сторони захисту щодо невинуватості ОСОБА_1 судами першої та апеляційної інстанцій взагалі не розглядалися.

Заперечень на касаційну скаргу адвоката Волкуна О.Р. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні вважав касаційну скаргу свого захисника обґрунтованою і просив її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу захисника частково обґрунтованою - в частині доводів про порушення права на захист і просила скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції..

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, відповідає встановленим обставинам та підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими доказами.

Так, суд першої інстанції ретельно дослідив і оцінив докази на предмет допустимості та на підтвердження винуватості ОСОБА_1 послався, у тому числі на: показання самого ОСОБА_1 ; показання потерпілої ОСОБА_3 ; показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; дані, які містяться в рапорті чергового Миколаївського ВП від 30 січня 2018 року, у протоколах огляду місця події від 30 січня 2018 року та 03 квітня 2018 року, у протоколі затримання ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року, у протоколах слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та свідків; висновок судово-медичної експертизи від 01 лютого 2018 року № 19/18; висновок судової молекулярно-генетичної експертизи від 04 травня 2018 року № 10/127; висновок товарознавчої експертизи від 28 лютого 2018 року № 9/85 та речові докази.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 15 ч. 3, ст. 185 ч. 3 КК України. При цьому суд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Волкуна О.Р. на вирок місцевого суду, перевірив доводи апеляційних скарг, у тому числі про недоведеність винуватості ОСОБА_1 , неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворість призначеного покарання, визнав їх безпідставними та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення.

Доводи захисника про порушення вимог кримінального процесуального закону через здійснення апеляційного розгляду без його участі є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника в зазначеному кримінальному провадженні не є обов`язковою.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 21 серпня 2019 року адвокат Волкун О.Р. до апеляційного суду подав клопотання про відкладення судового розгляду, яке було призначено на 15 годину 22 серпня 2019 року, у зв`язку з перебуванням на лікарняному. У судовому засіданні 22 серпня 2019 року зазначене клопотання захисника було задоволено і розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 відкладено на 12 годину 02 вересня 2019 року, про що 23 серпня

2019 року адвокату Волкуну О.Р. направлено повідомлення, яке він згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення трек-номер 7900822993474 отримав 28 серпня 2019 року.

Згідно з журналом судового засіданнявід 02 вересня 2019 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, захисник Волкун О.Р. у судове засідання не з`явився і про причини неявки суду не повідомив. Крім того, суддя-доповідач зауважив, що про дату та час апеляційного розгляду захисник також був повідомлений помічником судді в телефонному режимі.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив проводити апеляційний розгляд без захисника, про що подав відповідну заяву, повідомив суду про свою причетність до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією його дій та не підтримав апеляційну скаргу захисника Волкуна О.Р. Клопотань в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, ОСОБА_1 не заявляв. Також і захисник Волкун О.Р. в апеляційній скарзі не заявляв клопотання про повторне дослідження обставин в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України, не подавав захисник такого клопотання і окремо.

Покарання, призначене ОСОБА_1 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника Волкуна О.Р. і скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника - адвоката Волкуна О.Р. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук С.В. Яковлєва