Історія справи

Постанова

іменем України

11 квітня 2019року

м. Київ

справа № 128/1572/17

провадження № 51-6693км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Стороженка С.О.,

суддів Марчук Н.О., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Крохмаль В.В.,

прокурора Руденко О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого

ОСОБА_1 та прокурора на вирок Апеляційного судуВінницької області

від 17 квітня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12016020100001674, заобвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,уродженцясмт Вороновиця Вінницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого: останній раз - завироком Вінницького районного суду Вінницької області

від 25 вересня 2015 року за ч.2 ст. 15 і ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді арешту на строк 4 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 1,2 ч. 1ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо речових доказів і судових витрат у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд Вінницької області 17 квітня 2018 року скасував вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 12 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання іухвалив новий вирок, яким призначив

ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20 листопада

2016 року близько 23:00 шляхом пошкодження навісного замка проник до підсобного приміщення на АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_2, звідки таємно викрав твердопаливного котла кустарного виробництва,завдавши потерпілому майновоїшкоди на загальну суму 534 грн.

Крім цього, ОСОБА_1 11 грудня 2016 року приблизно о 22:00 шляхом вільного доступу знову проник на територію вказаного домоволодіння ОСОБА_2, звідки повторно таємно викрав велосипед марки «Салют» вартістю 1387,50 грн, а крім цього, шляхом пошкодження навісного замка проник до підсобного приміщення цього ж домоволодіння,звідки таємно викрав 10 кг грецьких горіхів та 50 кг цукру,завдавши потерпілому майновоїшкоди на загальну суму 3409 грн.

14 грудня 2016 року приблизно о 23:00 ОСОБА_1 шляхом пошкодження навісного замка проник до веранди будинку ОСОБА_2, звідки повторно таємно викрав 35 банок консервації м'яса свинини, завдавши потерпілому майновоїшкоди на загальну суму 1662,50 грн.

Уперіод з 20 березня по 20 квітня2017 року вночі ОСОБА_1 знову проник на територію вказаного домоволодінняОСОБА_2,звідки повторно таємно викрав супутникову антену марки «Sky Master» вартістю 1255,80 грн, завдавши потерпілому майнової шкоди на вказану суму.

Крім цього, ОСОБА_1 12 січня 2017 року близько 23:00у цьому ж селі шляхом пошкодження навісного замкапроник до підсобного приміщення на

АДРЕСА_3,що належить ОСОБА_3, звідки повторно таємно викрав

5 сіток картоплівагою по 15 кг кожна, 5 кг моркви, 5 кг капусти, завдавши потерпілій майнової шкоди на загальну суму 596,50 грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2018 року та залишити без змін покарання, призначене йому за вироком суду першої інстанції. Вважає, що призначене йому судом апеляційної інстанції покарання є явно несправедливим через його суворість. Вказує на те, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст.370, п. 4 ч. 1,

ч. 2 ст. 409, статтям 413, 414 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), є незаконним та необґрунтованим. Звертає увагу, що висновок апеляційного суду не узгоджується із фактичними обставинами справи, суд неправильно зазначив, що шкоди нимне відшкодовано, оскільки збитки потерпілій

ОСОБА_4 він відшкодував повністю, а викрадені у ОСОБА_2 речі він (ОСОБА_1.) не викрадав, а отримав у рахунок оплати за виконані для потерпілого роботи і повернув їх йому. Вважає, що його виправлення можливе без позбавлення волі.

Вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно зазначив, що він підтримав апеляційну скаргу прокурора, тоді як він заперечував проти її задоволення.

Крім того, зазначає про порушення судом апеляційної інстанції його права на захист, оскільки він бажав мати захисника та просив надати йому безоплатну правову допомогу, але в такому клопотанні йому було відмовлено.

До початку судового розгляду до суду касаційної інстанції надійшла заява прокурора про відмову від поданої касаційної скарги на вирок Апеляційного суду Вінницької областівід 17 квітня 2018 року на підставі ст. 432 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор просила касаційну скаргу засудженого

ОСОБА_1залишити без задоволення, а судові рішення щодо нього - без зміни.

Мотиви Суду

Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішеньу частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеними судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання й тими видом і розміром покарання, що мало бути призначено з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню, зокрема тих, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Касаційна скаргазасудженого не містить переконливих доводів на обґрунтування твердження про явну несправедливість покарання, призначеного ОСОБА_1, через його суворість.

Відповідно до положень ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

За ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке, хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.

Покарання буде справедливим, якщо воно відповідає зазначеним нормам кримінального закону, в тому числі й щодо вирішення питання про застосування положень ст. 75 КК.

Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, який просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1покарання та звільнення його від цього покарання на підставі ст. 75 КК, дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбування покарання - скасуванню.

Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, не дотримався вимог ст. 75 КК, за змістом якої всі зібрані у справі дані щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання і звільняючи від його відбування з випробуванням, суд першої інстанції вказав на те, що обвинувачений раніше судимий, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, врахував його посередню характеристику за місцем проживання, добровільне часткове відшкодування заподіяної шкоди та думку потерпілих, які не наполягали на суворій мірі покарання обвинуваченому. Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_1, суд визнаввизнаннявини, активне сприяння розкриттю правопорушень та добровільне часткове відшкодування завданого збитку. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого,суд не встановив.

Водночас суд першої інстанції не дав належної оцінки ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які належать до категорії тяжких злочинів. Не достатньою міроюзважив суд і на те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, в тому числі і тяжкі.

Вказані обставини свідчать про підвищений рівень суспільної небезпеки винуватого та спростовують висновок суду першої інстанції про можливість застосування до нього положень ст.75 КК.

Крім того, суд першої інстанції не зазначив, за наявності яких підстав він дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, та не мотивував свого рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції не мав підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, а тому скасував вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1покарання і постановив новий вирок, яким призначив винуватому покарання у виді позбавлення волі в межах, установлених у санкції.Саме такі вид і міру покарання ОСОБА_1апеляційний суд визнав необхідними і достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Вважати призначене ОСОБА_1 апеляційним судом покарання таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через його суворість, колегія суддів підстав не має.

Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 407, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Враховуючи викладене твердження ОСОБА_1 у касаційній скарзі про суворість призначеного йому покарання є неспроможними.

Не знайшли свого підтвердження і доводи засудженого про те, що суд апеляційної інстанції неправильно зазначив, що він підтримав апеляційну скаргу прокурора, тоді як він заперечував проти її задоволення.

Згідно з аудіозаписом судового засідання засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Надуманими колегія суддів вважає й доводи в касаційній скарзіОСОБА_1 про те, що, розглянувши кримінальне провадження без залучення захисника, суд апеляційної інстанції порушив його право на захист.

Відповідно до вимог ст. 52 КПК участь захисника у цьому кримінальному провадженні не є обов'язковою.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, до початку судового розгляду в суді апеляційної інстанції суд з'ясував у ОСОБА_1, чи було йому вручено пам'ятку про його права і обов'язки. Жодних клопотань, зокрема й щодо залучення до участі у справі захисника, він не заявляв (а.к.п. 78 та аудіозапис судового засідання).

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції у кримінальному провадженні не виявлено, законних підстав для скасування постановленого щодо ОСОБА_1вироку за доводами вйого касаційній скарзі прокурора Верховний Суд не убачає.

Керуючись статтями 403, 432, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С.О. ОСтороженко Н.О.ОМарчукН.С Стефанів