Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 752/798/20

провадження № 51-846 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_2,

суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

особи, щодо якої закрито

кримінальне провадження: ОСОБА_1 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_7,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь в кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018101010000222, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2021року закрито кримінальне провадження, внесене 01 жовтня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018101010000222 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року ухвалу суду першої інстанції залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про порушення строків досудового розслідування, встановлених статтею 219 КПК України, зазначає, що до закінчення цього строку прокурором був направлений обвинувальний акт. Однак, як стверджує прокурор, місцевий суд безпідставно визначив завершенням досудового розслідування не дату вчинення процесуальних дій, а дату безпосереднього надходження обвинувального акта до суду. З огляду на це прокурор вважає, що всупереч висновкам суду, обвинувальний акт було складено та направлено до суду в межах строку досудового розслідування. Такі порушення, як зазначив прокурор, залишилися поза увагою апеляційного суду, який постановив рішення без дотримання вимог ст. 419 КПК України.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала подану касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд у суд апеляційної інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

В запереченні на касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 наводить доводи щодо безпідставності поданої касаційної скарги, оскільки прокурором невірно були визначені строки досудового розслідування.

Захисник ОСОБА_7 та особа, щодо якої закрито кримінальне провадження - ОСОБА_8 під час касаційного розгляду заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора та вважали, що ухвалу апеляційного суду є законною та вмотивованою.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Однак за наслідками перегляду у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали місцевого суду, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрито, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, таких порушень не встановлено.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу (ч. 2 ст. 113 КПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

У зв`язку з цим і строк досудового розслідування, передбачений у ст. 219 КПК України, обчислюється з моменту вчинення першої зазначеної процесуальної дії до виконання однієї з перелічених альтернативних процесуальних дій. При цьому, у ч. 2 цієї статті встановлено строки досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до дня повідомлення особі про підозру залежно від ступеню тяжкості злочину, а у ч. 3 - встановлено строки закінчення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Відповідно до ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: (1) закрити кримінальне провадження; (2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; (3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Законом України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року ч. 1 ст. 284 КПК України було доповнено пунктом 10, згідно з яким кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Згідно з ч. 1 ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, не включається у строки досудового розслідування (ч. 5 ст. 219 КПК України).

Як встановили суди попередніх інстанцій, дане кримінальне провадження було розпочато 01 жовтня 2018 року, коли до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42018101010000222.

Після цього, 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру від у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та він набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні, тобто з цієї дати відраховується два місяця, коли досудове розслідування має бути закінчене, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, а саме в даному кримінальному проваджені до 24 години 06 січня 2020 року.

В подальшому, 03 січня 2020 року було повідомлено підозрюваному ОСОБА_1 та захиснику про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування, і в цей період, тобто з 03 по 10 січня 2020 року, підозрюваний та захисник ознайомлювались з відкритими матеріалами досудового розслідування, і цей строк, згідно з ч. 5 ст. 219 КПК України, не включається у строки досудового розслідування.

Судом з`ясовано, що звернення до суду з обвинувальним актом, який був погоджений прокурором 10 січня 2020 року, повинно було відбутись до 14 січня 2020 року, проте обвинувальний акт надійшов до місцевого суду 15 січня 2020 року, тобто після закінчення строку досудового розслідування.

З огляду на закінчення строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, місцевий суд на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України закрив кримінальне провадження. За наслідками апеляційного перегляду це судове рішення залишено без змін.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій і, відхиляючи доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, виходить з такого.

Процесуальні строки, згідно з визначеним у ст. 113 КПК України поняттям, це встановлені законом. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Питання щодо застосування положень ст. 219 КПК України при визначенні строку досудового розслідування раніше було предметом розгляду у судових рішеннях Верховного Суду, у зв`язку з цим сформульовано правовий висновок про те, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду. Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Тому доводи прокурора, наведені у касаційній скарзі, про те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 був направлений у строк, є неспроможними.

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 місцевий суд установив, що прокурором обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строків досудового розслідування, про що обґрунтовано зазначено у судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій. Отже, висновки судів про наявність підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України є правильними.

Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Апеляційний суд, переглянувши вказане кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за апеляційною скаргою прокурора погодився із висновком суду першої інстанції щодо звернення прокурором із обвинувальним актом до суду поза межами строку досудового розслідування та належним чином обґрунтувавши своє рішення з наведенням відповідних мотивів прийнятого рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судових рішень, не встановлено, а тому касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь в кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4