Постанова

іменем України

09 червня 2020 року

м. Київ

справа № 202/4156/18

провадження № 51-4626км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,

прокурора Гошовської Ю. М.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Стадниченка Володимира Юрійовича на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Магадану Магаданської області Російської Федерації, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ) та жителя АДРЕСА_2 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 серпня 2018 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Цивільний позов ПАТ «Укртелеком» задоволено: стягнуто на користь останнього з ОСОБА_1 2727,18 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу прокурора задовольнив частково, вирок місцевого суду скасував, а справу призначив на новий розгляд у суді першої інстанції.

За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2019 року, залишеним без зміни ухвалоюДніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року, ОСОБА_1 було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК ОСОБА_1 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком і вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2018 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укртелеком» 727,02 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у сховище та вчиненому повторно за обставин, викладених у вироку.

Як установив суд, 05 червня 2018 року близько 03:05 ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку № 4 на вул. Г. Корольової у м. Дніпрі, шляхом зняття металевої кришки проник у колодязь кабельної каналізації та таємно, повторно, за допомогою заздалегідь заготовленого кухонного ножа викрав телефонний кабель типу ТПП 10x2x0,4 загальною довжиною 44 метри 25 сантиметрів, заподіявши ПАТ «Укртелеком» матеріальної шкоди на суму 727,02 грн.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, просить на підставах ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)скасувати судові рішення щодо нього і закрити кримінальне провадження або змінити судові рішення. Засуджений вказує, що знайшов телефонний кабель на землі, до каналізаційного люка не проникав, а тому відсутня кваліфікуюча ознака «проникнення у сховище». Апеляційний суд, як вважає скаржник, усупереч вимогам статей 370, 419 КПК порушень суду першої інстанції під час ухвалення вироку не перевірив і своїх висновків належним чином не мотивував.

У касаційній скарзі захисник Стадниченко В. Ю., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК за недоведеністю винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК. Вважає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно, а викладені в судовому рішенні висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції засуджений підтримав свою касаційну скаргу та касаційну скаргу свого захисника; прокурор заперечував проти їх задоволення.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно із зазначеною вище статтею суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 вказаного Кодексу передбачено, що Суд не вправі скасувати чи змінити оскаржені рішення через неповноту слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при його перегляді виходить з обставин, установлених судами нижчих інстанцій.

Зі змісту поданих касаційних скарг видно, що скаржники по суті не погоджуються з установленими фактичними обставинами кримінального провадження, зазначають про неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірку на підставі статей 433, 438 КПК до повноважень суду касаційної інстанції не віднесено.

Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в суді пояснили, що є співробітниками поліції та в день події близько 03:00 затримали ОСОБА_1 із кабелем неподалік колодязя кабельної каналізації, кришка якого була відкритою та з якої виглядали перерізані кабелі, у зв`язку з чим викликали слідчо-оперативну групу; показань представника потерпілого ОСОБА_4 , який пояснив, що колодязь кабельної каналізації на місці події є засобом захисту кабельно-провідникової продукції, що належить ПАТ «Укртелеком», а металева кришка вказаного колодязя приварюється або зачиняється, що не дає можливості проникнути до нього стороннім особам та забезпечує обмежений доступ; фактичних даних, що містяться у протоколі слідчого експерименту від 06 червня 2018 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_1 у присутності понятих вказав на обставини, за яких 05 червня 2018 року біля будинку № 74 на вул. Г. Корольової у м. Дніпрі проник усередину колодязя кабельної каналізації, звідки викрав провідникову продукцію, висновку судово-трасологічної експертизи № 24/4.2/660 від 19 червня 2018 року, яким встановлено певну відповідність зрізу кабелю, що надійшов на експертизу, окремих фрагментів кабелю (контрольних зрізів), вилучених з комунікаційного колодязя, та інструменту типу ніж, вилученого в ході огляду місця події, а також на підставі інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.

Виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_1 , який хоча й заперечував свою вину у вчиненні ним злочину, однак погоджувався з тим, що був затриманий працівниками поліції з кабельною продукцією, а також, що у нього були вилучені ліхтарик та ніж. Версію сторони захисту суд ретельно перевірив і переконливо спростував у вироку, навівши відповідні аргументи.

Таким чином, дослідивши і перевіривши показання учасників кримінального провадження, наявні у справі документи, місцевий суд умотивовано визнав, що вони згідно зі ст. 84 КПК є процесуальними джерелами доказів, а тому правомірно поклав їх в основу вироку.

Призначене засудженому покарання є справедливим, відповідає його меті й загальним засадам, визначеним у статтях 50, 65 КК.

Переконливих аргументів про протилежне в поданих стороною захисту касаційних скаргах не міститься.

Вирок місцевого суду в зазначеній частині відповідає вимогам ст. 370 КПК.

Що стосується доводів сторони захисту про неможливість проникнення засудженим до каналізаційного колодязя та неможливість розпорядження майном, оскільки він був затриманий патрульними, то вони були предметом перегляду судом апеляційної інстанції, який в ухвалі належним чином їх спростував, навівши мотиви прийнятого рішення, з чим погоджується й Суд.

З приводу відсутності в діях засудженого «проникнення у сховище» як кваліфікуючої ознаки злочину, то, як убачається з матеріалів кримінального провадження, колодязь кабельної каналізації, у який проник ОСОБА_1 , зверху був прикритий металевою кришкою, що вказує на відсутність вільного доступу до вказаної споруди. Такі висновки суду підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4, фактичними даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 05 червня 2018 року.

Суд дав належну оцінку цим доказам і правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно та поєднане з проникненням у сховище. Підстав вважати кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК неправильною колегія суддів не вбачає.

Зазначена вище позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (провадження № 13-14кс18) та Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 02 червня 2020 року (провадження № 51-9110кмп18).

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 за апеляційними скаргами сторони захисту, належним чином перевірив усі викладені в них доводи та, навівши підстави прийнятого рішення, обґрунтовано відмовив у задоволенні заявлених вимог.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень норм матеріального та процесуального права, які відповідно до ст. 438 КПК є підставами для скасування або зміни судових рішень, у суді касаційної інстанції не встановлено, а тому в задоволенні касаційних скарг засудженого та його захисника необхідно відмовити.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет А. П. Бущенко Т. В. Шевченко