Історія справи

Постанова

Іменем України

06 березня 2018 року

м. Київ

справа № 759/8328/17

провадження № 51-495км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Огурецького В.П.

суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,

за участю

секретаря судового засідання Батка Є.І.,

прокурора Кулаківського К.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Салкова Р.В., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12017100080003107, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - 14 лютого 2011 року за ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України (далі - КК) із призначенням покарання на підставі ст. 71 КК до позбавлення волі на строк 2 роки 1 місяць, звільненого 30 листопада 2012 року у зв'язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня

2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено на засудженого обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 та пунктами 2, 3 ч. 2 ст. 76 КК.

Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_2, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржується.

Вироком установлено, що 09 квітня 2017 року приблизно о 16:27 ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» на АДРЕСА_2 відкрито викрали в ОСОБА_3 мобільний телефон із сім-картами «Київстар» та «МТС» та з чохлом, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на суму 2211 грн.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 27 вересня 2017 року вирок місцевого суду залишив без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

. У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що застосування до ОСОБА_1 при призначенні покарання ст. 75 КК не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, а також, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам, наведеним в апеляційній скарзі прокурора, щодо безпідставного звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК і, залишаючи його апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив конкретних підстав, з яких її визнано необґрунтованою.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку. Отже, ухвала апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 370 КПК.

Крім того, відповідно до вимог ст. 419 КПК в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Проте апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційній інстанції зазначений вимог закону не дотримався.

Так, прокурор в апеляційній скарзі, посилаючись на безпідставність звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, порушував питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначення йому покарання та постановлення нового із призначенням засудженому покарання за ч. 2 ст. 186 КК у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, без застосування ст. 75 КК. При цьому прокурор зазначав, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК місцевим судом не враховані дані про особу винного, який неодноразово судимий, на шлях виправлення не став.

Зазначеним доводам прокурора апеляційний суд належної оцінки не надав, свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 належним чином не мотивував.

Так, відповідно до статей 50, 65 КК метою покарання, зокрема, є запобігання вчиненню нових злочинів; особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За правилами ст. 75 КК якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Так, з урахуванням позитивної характеристики ОСОБА_1, щирого каяття, відшкодування завданої шкоди та відсутності будь-яких претензій з боку потерпілої місцевий суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та звільнив ОСОБА_1 від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, зазначивши у вироку, що саме таке покарання буде необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Проте, погоджуючись з таким висновком місцевого суду, апеляційна інстанція не повною мірою врахувала дані про особу винного, який, як видно з матеріалів справи, неодноразово судимий, у тому числі двічі за аналогічний злочин. При цьому звертає на себе увагу той факт, що ОСОБА_1 вже призначалися покарання із звільненням від його відбування, проте, він знову вчиняв злочини, останнього разу тяжкий, ніде не працює.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив та вперто не бажає стати на шлях виправлення, а за таких обставин звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не може вважатися необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатися такою, що відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, а тому вона підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, відповідно касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, належним чином розглянути апеляційну скаргу прокурора та ухвалити рішення, яке буде відповідати вимогам закону.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора Салкова Р.В., який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.П. Огурецький В.В. Король М.М. Лагнюк