Історія справи

Ухвала ККС ВП від 24.09.2019 року у справі №235/6733/18

Постанова

Іменем України

28 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 235/6733/18

Провадження № 51-4657 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого - Кравченка С. І.,

суддів: Ємця О. П., Остапука В. І.,

при секретарі Матушевській Л. О.,

за участю прокурора Чорної І. С.,

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018050410001751 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Красноармійськ Донецької області, проживає АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Волноваського районного суду Донецької області від 17.02.2017 року за ч. 4 ст. 407 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

за касаційною скаргою захисника Онілова В. Л. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2019 року та вирок Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України на 3 місяці арешту.

Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено вираховувати із дня звернення вироку до виконання.

Покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від
17.02.2017 року щодо ОСОБА_1 ухвалено виконувати самостійно.

Вироком Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року цей вирок скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 1 ст. 164 КК України - 120 годин громадських робіт.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання призначеного за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за вироком Волноваського районного суду Донецької області від 17 лютого 2017 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання 3 роки 15 днів позбавлення волі, переведено, відповідно до ст. 72 КК України менш суворий вид покарання, у більш суворий, з розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає 8 годин громадських робіт.

Строк покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати із дня затримання.

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дитини.

Так, згідно виконавчого листа № 2-434/2003, виданого Красноармійським міськрайонним судом Донецької області 16.01.2003 року, ОСОБА_1, зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з
09.01.2003 року, до повноліття дитини.

Неодноразово - 05.09.2014 року, 17.09.2014 року, 20.07.2017 року та 07.10.2017 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 попереджався про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Незважаючи на це, з 16 квітня 2015 року по 26 жовтня 2018 року, аліменти умисно не виплачував, добровільної матеріальної допомоги не надавав, тим самим злісно ухилявся від сплати аліментів.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_1, в період часу з 16.04.2015 року по 26 жовтня 2018 року, утворилась заборгованість зі сплати ним аліментів у розмірі 89545,90
грн.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненням захисник ставить питання про скасування судових рішень у зв'язку з істотними порушеннями кримінального процесуального закону та призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Стверджує, що судом першої інстанції були порушені вимоги ст. 349 КПК України. Вказує, що постанова про призначення групи прокурорів не містить підпису керівника прокуратури, що свідчить про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, як і збирання доказів, в порушення вимог ст. 37 КПК України, було проведено без призначення прокурора у даному провадженні, а звідси і про неналежність доказів, зібраних в ході досудового розслідування.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор доводи, викладені у касаційній скарзі, вважає частково обґрунтованими.

Мотиви Суду:

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, окрім іншого, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Положеннями п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України передбачено, що недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 1 ст. 37 КПК України, прокурор який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Відповідно до статті 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених статті 110 КПК України, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. Частиною 6 вказаної статті передбачено, що постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Отже, виходячи із зазначених положень кримінального процесуального закону, постанова про призначення прокурора, якою надаються конкретному прокурору (групі прокурорів) повноваження, передбачені ст. 36 КПК України, у конкретному кримінальному провадженні, є обов'язковою, як і підписання відповідною особою, що її винесла.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постанова від імені першого заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури від 12 жовтня 2018 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 не підписана.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за відсутності відповідного процесуального рішення керівника органу прокуратури, не наділяє прокурора повноваженнями здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням з повноваженнями, передбаченими ст. 36 КПК України.

Таким чином, постанова від 12 жовтня 2018 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1, в порушення ст.ст. 37, 110 КПК України, не містила підпису заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури С. В. Ковальова, а тому прокурори ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не мали повноважень прокурора у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні, передбачених ст. 36 КПК України.

Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження не звернув увагу, що процесуальні рішення, а саме клопотання про надання тимчасового доступу до матеріалів виконавчого провадження від (том №1 а. к. п. 23-24); повідомлення про підозру від 26.10.2018 року (том №1 а. к. п. 105-108); постанова про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування від
26.10.2018 (том №1 а. с.113); обвинувальний акт від 26.10.2018 року (том №2 а. к. п. 2-4), були прийняті в порушення порядку, передбаченому КПК України, оскільки затверджені прокурором Красноармійської місцевої прокуратури ОСОБА_4, який не мав повноважень на процесуальне керівництво та затвердження обвинувального акту відносно ОСОБА_1 по кримінальному провадженню №
12018050410001751.

Районний суд постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, як на доведеність його винуватості послався на докази, які були отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, ці порушення вимог закону не виправив, залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури та за відсутності належних даних про повноваження прокурора ОСОБА_4, який затвердив обвинувальний акт. Вказані порушення, згідно зі ст. 412 КПК України, є істотними та перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

З огляду на викладене, судові рішення підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, під час якого слід врахувати наведене та постановити законне і обґрунтоване рішення з викладенням в ньому аналізу доказів і ґрунтовних мотивів його прийняття.

Оскільки ОСОБА_1 запобіжний захід не обирався, він був затриманий і взятий під варту в порядку виконання вироку апеляційного суду, тому у зв'язку із скасуванням судових рішень, ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти.

Керуючись ст.ст. 434, 436, 438 КПК України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Онілова В. Л. задовольнити.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28 лютого 2019 року та вирок Донецького апеляційного суду від 12 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. І. Кравченко О. П. Ємець В. І. Остапук