Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 207/3851/19

провадження № 51-5306км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040780001281, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Готешти Кагульського району Республіки Молдови, зареєстрованого у АДРЕСА_1 проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Вступ

ОСОБА_7 30 вересня 2019 року спричинив потерпілому ОСОБА_8 умисні тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть потерпілого.

Вироком районного суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч.2 ст.121КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року вирок районного суду залишено без зміни.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 30 вересня 2019 року, приблизно о 18:00, перебуваючи поблизу покинутої будівлі на АДРЕСА_3 , під час суперечки з ОСОБА_8 , яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно завдав останньому 3-4 удари кулаком в обличчя, від яких потерпілий упав на землю. Після чого ОСОБА_7 наніс ногою декілька ударів по голові та обличчю ОСОБА_8 , який в той час знаходився в положенні лежачи. Продовжуючи свої злочинні дії, приблизно о 18:15, ОСОБА_7 знов підійшов до ОСОБА_8 , який все ще перебував у положенні лежачи, і наніс кулаком декілька ударі по голові та обличчю потерпілому. Таким чином, у продовж часу з 18:15 по 19:00 ОСОБА_7 неодноразово з проміжком часу 10-15 хвилин підходив до потерпілого ОСОБА_8 та наносив останньому численні удари по голові та обличчю. В результаті чого потерпілому були завдані тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній помер.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущені порушення вимог процесуального закону, зокрема судовий розгляд проведено неповно та однобічно, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, судами не надано належної оцінки показанням свідків та висновкам проведених по справі експертиз. Крім того, стверджує про порушення його права на захист у суді першої інстанції, оскільки проголошення вироку відбулося без його участі.

В свою чергу стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.370КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам апеляційної скарги.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану скаргу, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

Разом з тим, у касаційній скарзі засуджений не погоджуються з наданою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою доказів, зокрема показанням свідків і встановленими судами фактичними обставинами кримінального провадження, що, виходячи з наведених вище вимог, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

У зв`язку із зазначеним, при перевірці касаційної скарги засудженого колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі засуджений не заперечує конфлікту з потерпілим проте, стверджує, що він не завдавав йому тілесних ушкоджень від яких останній помер. Разом з тим, колегія суддів, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, доходить висновку, що судом першої інстанції належним чином доведено винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви. Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями свідків, висновками експертів, проведених по справі судових експертиз та іншими доказами по справі.

При цьому колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, були, також, предметом перевірки суду апеляційної інстанції за апеляційною скаргою засудженого. За результатами перегляду апеляційний суд визнав висновки суду першої інстанції обґрунтованими, навівши при цьому в ухвалі відповідні мотиви прийнятого рішення.

Зокрема, обґрунтовуючи свій висновок апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого злочину, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку і яким суд дав належну оцінку.

При цьому апеляційним судом перевірено твердження засудженого про те, що смерть потерпілого настала внаслідок заподіяння йому тілесних ушкоджень іншими особами і зазначене підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Суд обґрунтовано визнав вказані доводи неспроможними та зазначив, що свідки не повідомляли про наявність конфліктів у потерпілого з іншими особами у тому числі після того, як засуджений залишив місце події.

До того ж вказані свідки: ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , під час слідчого експерименту 08 жовтня 2019 року вказали на засудженого як на особу, яка перебуваючи на проїзді Білоруському в м. Кам`янське нанесла множинні удари кулаками та ногами потерпілому.

Крім того, апеляційний суд підтвердив висновки суду першої інстанції про те, що повідомленні свідками обставини узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи № 1140-Е від 09жовтня 2019 року, згідно з яким смерть ОСОБА_8 настала від внутрішньо-черепної травми з крововиливами під м`яку мозкову оболонку та ускладнилася набряком мозку. Виявлена внутрішньо-черепна травма належить до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя та в даному випадку призвела до смерті, утворилася від дії тупого твердого предмета, предметів, про що свідчить характер пошкоджень (наявність синців, саден та ран з дрібно-зубчастими осадженими краями).

Також, апеляційний суд, обґрунтовуючи відповідь на доводи засудженого, послався на висновок додаткової судово-медичної експертизи № 1140-Е-1 від 04 листопада 2019 року, відповідно до якої характер та розташування пошкоджень у потерпілого, механізм їх виникнення не суперечить наданим матеріалам справи протоколам проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 .

Надано відповіді апеляційним судом і на доводи засудженого про те, що згідно висновків експертів слідів крові на його руках, одязі не було, що підтверджує не нанесення ним побоїв, та були спростованні наданими в суді першої інстанції показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , а також протоколами слідчих експериментів за їх участю, під час яких вони показали, що саме обвинувачений наносив удари потерпілому, вказали механізм нанесення тілесних ушкоджень.

Під час перевірки апеляційним судом були визнані необґрунтованими та спростовані і твердження засудженого про те, що потерпілого побили напередодні події або вже після того, як обвинувачений залишив місце події, оскільки його зі своєю жінкою бачив знайомий ОСОБА_14 в іншому місці 30вересня 2019 року о 16:15.

Не знайшли свого підтвердження під час перевірки апеляційним судом посилання засудженого на те, що свідок ОСОБА_15 бачила його у період з 18:00 до18:30, а потерпілий 29 вересня 2019 року приходив до неї додому, забирав речі, телефон, однак, речей і телефону в нього не знайшли та були спростовані наданими в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_15 .

Таким чином, перевіркою матеріалів провадження, колегією суддів встановлено, що апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження в межах, визначених ст.404 КПК, у порядку, встановленомуст. 405 цього Кодексу, належним чином розглянув доводи, викладені уапеляційній скарзі засудженого про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, які аналогічні доводам у його касаційній скарзі, дав на них вичерпні відповіді і зцих питань умотивовано відмовив у задоволенні заявлених вимог, навівши переконливі аргументи, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

У підсумку, колегія суддів вважає, що суди, оцінивши у сукупності всі докази у справі, які є взаємоузгодженими, належними та допустимими і в своїй сукупності доповнюють один одного і дійшли обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у його вчинені.

Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені засудженим дії, які суд правильно кваліфікував за ч. 2 ст.121 КК України.

За таких обставин, у цьому кримінальному провадженні суд дослідив і з`ясував усі обставини, передбачені у ст. 91 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку безсумнівно доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Переконливих та достатніх доводів, які би ставили під сумнів додержання судом приписів статей 84 91 94 КПК України та правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації діяння, в касаційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

У поданій касаційній скарзі засуджений також вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які полягали у тому, що він був відсутній в залі суду під час проголошення вироку 12 листопада 2020 року.

У відповідності до п. 3 ч. 2ст. 412 КПК України здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чист. 381 КПК України, визнається істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та підставою для скасування судового рішення.

Вказана вимога є однією з гарантій дотримання прав обвинуваченого, передбачених, зокрема, уст. 42 КПК України, та спрямована на ефективну реалізацію таких прав під час здійснення судового провадження.

Відповідно до КПК України судове провадження у суді першої інстанції це, зокрема кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення і проголошення судового рішення.

Таким чином, для прийняття рішення щодо того чи являється відсутність обвинуваченого в судовому засіданні під час здійснення судового провадження підставою для скасування судового рішення, слід визначити яким чином така відсутність вплинула чи могла вплинути на ефективну реалізацію обвинуваченим своїх прав.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 брав участь у всіх засіданнях під час судового провадження у першій інстанції, де висловлював свою думку з приводу висунутого обвинувачення, заявляв клопотання, брав участь у дослідженні доказів, виступав у дебатах та звертався до суду з останнім словом. При цьому на проголошення 12 листопада 2020 року вироку ОСОБА_7 в судове засідання не був доставлений з невідомих причин, хоча районним судом направлявся лист до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».

Відповідно до вимог ч. 1ст. 376 КПК України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Учасники судового провадження відповідно до ч. ч. 6, 7 вказаної статті мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали (постанови) суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору, а у разі відсутності учасника судового провадження у судовому засіданні, копія рішення йому надсилається.

Системний аналіз процесуальних норм вказує на те, що вирок має бути складений в нарадчій кімнаті, а його повний текст повинен бути оголошений негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.

Проголошенням вироку після виходу з нарадчої кімнати, роз`яснення його змісту реалізовує конституційне положення, що визначене як основна засада судочинства гласність судового процесу.

Гласність і відкритість кримінального провадження в судах усіх інстанцій є важливою умовою неупередженого, всебічного і повного дослідження обставин кримінального правопорушення та ухвалення на цій основі законного, обґрунтованого і справедливого рішення. Така засада спонукає суддів та інших учасників судового розгляду добросовісно реалізовувати права та виконувати свої професійні обов`язки, суворо дотримуватися правил судочинства, етики взаємин між учасниками розгляду. Тобто засада гласності і відкритості кримінального провадження повинна забезпечити не лише прийняття судом обґрунтованого і законного рішення, а й обізнаність учасників кримінального провадження про мотиви і підстави прийняття такого рішення.

На виконання зазначених приписів, суд після виходу з нарадчої кімнати 12листопада 2020 року негайно проголосив вирок, незважаючи на відсутність обвинуваченого в судовому засіданні. Копію вироку ОСОБА_7 було направлено 25 листопада 2020 року, а 27 листопада 2020 року він її отримав, що підтверджується відповідною розпискою. Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції не було порушено засад змагальності і відкритості кримінального провадження: вирок було проголошено негайно після виходу з нарадчої кімнати, учасники розгляду, у тому числі і засуджений знав про зміст ухваленого щодо нього вироку, отримав його копії та своєчасно оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку.

Таким чином, в даному конкретному випадку незабезпечення присутності ОСОБА_7 в залі суду під час проголошення вироку районного суду не може бути безумовною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 436 КПК України суд касаційної інстанції залишає судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення, у разі відсутності підстав передбачених ст. 438 КПК України для його скасування або зміни.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження, колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність винуватості засудженого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни судових рішень не допущено.

З урахуванням викладеного, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433 434 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 листопада 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3