Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.02.2020 року у справі №208/1047/17

Постанова

Іменем України

02 червня 2020 року

м. Київ

Справа №208/1047/17

Провадження № 51-676 км 20

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Мазура М. В., Марчука О. П.,

секретаря

судового засідання Слободян О. М.,

за участю:

прокурора Піх Ю. Г.,

захисника Якуб С. А.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Якуб С. А. на вироки Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року та Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040800002672за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 27 березня 2015 року за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; 15 листопада 2017 року за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі, покарання у виді штрафу ухвалено виконувати самостійно,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.

Вирішено питання цивільних позовів, судових витрат і долю речових доказів.

29 січня 2020 рокуДніпровським апеляційним судом вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного йому покарання скасовано та ухвалено свій вирок, за яким ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року, більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років.

Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 у сумі 100 000 грн - скасовано та відмовлено потерпілому в задоволенні його позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_1 моральної шкоди.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

28 вересня 2016 року близько 00.00 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на автомобілі «Тойота Кемри», державний номер НОМЕР_1 , належному ОСОБА_4 , прибули на колишню зупинку громадського транспорту, розташовану по вул. Вокзальній в м. Кам`янське неподалік від перехрестя з вул. Проїзний тупик, із метою перевірки стану здоров`я ОСОБА_5 , який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння та якого раніше непритомного залишили на вказаній зупинці.

Цього ж дня о 00.03 год. ОСОБА_3 викликав карету швидкої медичної допомоги з метою надання медичної допомоги ОСОБА_5 .

У цей час, відчуваючи особисту неприязнь до ОСОБА_5 , який на спині спав на бетонному покритті, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, підійшов до потерпілого та справив на його голову природню нужду. Від дій ОСОБА_1 ОСОБА_5 почав прокидатись та, піднявшись, присів на бетонному покритті, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 , у зв`язку з чим у останнього виник умисел на вбивство ОСОБА_5

28 вересня 2016 року близько 00.05 год. з метою реалізації вказаного злочинного умислу на вбивство, ОСОБА_1 , стоячи навпроти ОСОБА_5 , який продовжував сидіти на бетонному покритті, та відчуваючи до нього особисту неприязнь, правою ногою умисно наніс удар в область грудної клітини останнього, у зв`язку з чим ОСОБА_5 знову ліг на спину, а ОСОБА_1 , діючи умисно, відштовхуючись правою рукою від будівлі зупинки та надаючи своєму тілу прискорення, стрибав обома ногами на грудній клітині останнього не менше 5 разів, заподіявши смерть ОСОБА_5 , яка була констатована 28 вересня 2016 року о 00.16 год. працівниками карети швидкої медичної допомоги.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В уточненій та доповненій касаційній скарзі захисник Якуб С. А. просить вироки щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження направити на новий розгляд в суд першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, була обґрунтована недопустимими доказами, якими, на її думку, є показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , протокол огляду трупа, висновки судово-медичної експертизи № 1204-Е від 12 жовтня 2016 року, та комісійної судово-медичної експертизи №36 від 13 лютого 2017 року, протоколи відтворення обстановки та обставин події за участю свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Посилається на те, що показання потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам.Указує, що суд безпідставно не врахував показання ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , експерта ОСОБА_17 , що вплинуло на законність судових рішень щодо ОСОБА_1 . Зазначає, що під час досудового слідства не було проведено огляд трупу ОСОБА_5 за участю прокурора та не проведено огляд місця події як окремої слідчої дії, а також слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 . Посилається на те, що місцевий суд не розглядав клопотання захисника про здійснення перевірки та про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб за скоєння кримінального правопорушення щодо безпідставного та необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 , а також питання про порядок дослідження доказів у провадженні та не постановляв відповідну ухвалу про це. Звертає увагу, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою не реєструвались за допомогою автоматизованої системи діловодства суду. Наголошує на формальності розгляду провадження судом апеляційної інстанції.

На касаційну скаргу захисника подані заперечення потерпілим ОСОБА_2 і прокурором, в яких вони просили судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Якуб С. А. та засуджений ОСОБА_1 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор Піх Ю. Г. вважала, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Суд касаційної інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 433 КПК України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин, встановлених судом.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному вбивстві відповідає з`ясованим судом обставинам, встановленими під час кримінального провадження, підтверджений перевіреними у судовому засіданні і детально наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Цей висновок ґрунтується на показаннях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були безпосередніми очевидцями вчиненого злочину, даних протоколів слідчого експерименту за участі указаних свідків, протоколу огляду трупу від 28 вересня 2016 року, висновків судово-медичної експертизи №1204-Е від 12 жовтня 2016 року, додаткової судово-медичної експертизи №1204-Е-Д від 18 жовтня 2016 року, комісійної судово-медичної експертизи №36 від 13 лютого 2017 року, повторної комісійної судово-медичної експертизи №434/18 від 12 березня 2019 року, а також на інших повно наведених у вироку доказах.

Так, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали відомості про обставини вчинення ОСОБА_1 умисного вбивства ОСОБА_5 . При проведенні відтворення обстановки та обставин події свідки продемонстрували механізм вчинення ОСОБА_1 цього злочину, а саме, що останній ногами наносив удари в область грудної клітини та не менше 5 разів стрибав обома ногами на грудній клітині ОСОБА_5 , який перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння і припинив свої дії лише при наближені карети швидкої допомоги, яку викликав ОСОБА_3 до початку вчинення ОСОБА_1 злочину.

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи №1204-Е від 12 жовтня 2016 року та додаткової судово-медичної експертизи №1204-Е-Д від 18 жовтня 2016 року, комісійної судово-медичної експертизи №36 від 13 лютого 2017 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_5 настала від закритої тупої травми грудної клітини з двобічними переломами ребер, масивними крововиливами в навколо аортальну клітковину та в області грудного відділу аорти, розривом лівого шлуночку серця з подальшим крововиливом в порожнину серцевої сорочки та стисненням серця (тампонада кров`ю). Пошкодження виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), діючих в область передньої поверхні грудної клітини потерпілого, з подальшим, більш ймовірним, стиснення її (грудної клітини) в напрямку спереду назад. Враховуючи ступінь вираженості трупних явищ на момент огляду трупа на місці його виявлення та під час розтину експерт вважає, що смерть ОСОБА_5 настала близько 00.00 год. - 02.00 год. 28 вересня 2016 року. Пошкоджень, які були характерні для виникнення при падінні потерпілого з висоти особистого зросту, не виявлено. З урахуванням характеру та розташування пошкоджень наявні на трупі ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли виникнути при взаємному розташуванні потерпілого та нападника та за механізмом, які відображено у протоколах слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Зазначені експертизи в цій частині не суперечать висновкам повторної комісійної судово-медичної експертизи №434/18 від 12 березня 2019 року.

Наведені вище та інші детально вказані у вироку докази, узгоджуються між собою і підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено. При цьому характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених засудженим ОСОБА_1 , механізм спричинення тілесних ушкоджень, чисельність та тяжкість отриманих тілесних ушкоджень - усе це в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_1 мав умисел на позбавлення життя ОСОБА_5 , який реалізував.

По суті касаційної скарги захисник стверджує про не з`ясування дійсних обставин провадження, точного часу та причин смерті ОСОБА_5 , та не спростування доводів ОСОБА_1 про непричетність до вчинення вбивства ОСОБА_5 , обмову ОСОБА_1 свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , фальсифікацію кримінального провадження щодо ОСОБА_1 .

Аналогічні доводи сторони захисту всебічно перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій і свого об`єктивного підтвердження не знайшли та обґрунтовано визнані такими, що викликані наміром сторони захисту уникнути ОСОБА_1 відповідальності за вчинений злочин.

Так, судом досліджені всі обставини справи, з`ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення, у тому числі щодо часу та причин смерті ОСОБА_5 , а також перевірки версії захисту щодо непричетності ОСОБА_1 до вчинення злочину.

З судових рішень вбачається, що судами не встановлено таких, що заслуговують на увагу, підстав для обмови свідками ОСОБА_1 , окрім того, під час телефонних розмов між свідком ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_2 , на записи яких посилається захисник у касаційній скарзі, свідок ОСОБА_3 підтвердив той факт, що він бачив як ОСОБА_1 стрибав по ОСОБА_5 .

Також безпідставними є твердження захисника про неврахування показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , експерта ОСОБА_17 .

Показання вказаних свідків та експерта детально наведені у вироку і ці докази належним чином оцінені у сукупності з іншими доказами, дослідженими судом.

Доводи сторони захисту про те, що показання потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_9 щодо стану здоров`я ОСОБА_5 і можливості отримання ним тілесних ушкоджень при інших обставах, ніж встановив суд, необґрунтовані.

Ці посилання захисника також перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій та визнані такими, що спростовуються данимивисновку повторної комісійної судово-медичної експертизи №434/18 від 12 березня 2019 року, відповідно до якого травма грудної клітки виникла безпосередньо перед настанням смерті ОСОБА_5 , знаходиться з нею у прямому причинному зв`язку і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, утворення цієї травми «при падінні з висоти особистого зросту з прискоренням або без прискорення» виключається. Захворювання ОСОБА_5 , виявлені при експертизі трупу, у вигляді помірно вираженого артеріолосклерозу судин серця та навколосудинного кардіосклерозу, паренхіматозної дистрофії печінки не знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті.

Свої висновки щодо всіх отриманих доказів, у тому числі всіх проведених у справі експертиз, та їх оцінки суди належним чином мотивували. З цими висновками погоджується і колегія суддів.

В касаційній скарзі не наведено ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій за обговорюваними питаннями.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 238 КПК України огляд трупа проводиться за обов`язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта. При цьому за нормами цієї частини статті КПК України такий огляд може проводитися як слідчим, так і прокурором.

Та обставина, що прокурор не був присутній при огляді трупа, який проводився слідчим за участю судово-медичного експерта у присутності понятих не є порушенням вимог ч. 1 ст. 238 КПК України.

Не проведення огляду місця події окремо від огляду трупа не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, як про це правильно зазначено апеляційним судом.

Згідно з ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За вимогами вказаної вище норми процесуального закону проведення цієї слідчої дії за участі підозрюваного не є обов`язком для органів досудового слідства.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вбивства ОСОБА_5 не визнавав та про обставини його смерті нічого не повідомляв, тому проведення такої слідчої дії як відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1 не було потреби, а відповідного клопотання під час досудового слідства стороною захисту не заявлялось.

Твердження сторони захисту про те, що питання щодо порядку дослідження доказів у провадженні судом не розглядалось, а відповідна ухвала не виносилась, є надуманими та такими, що спростовуються матеріалами провадження.

Так, відповідно до журналу судового засідання та даних технічного запису судового засідання від 15 червня 2017 року питання про порядок дослідження доказів ставилось на обговорення учасників провадження, а відповідне рішення суду було занесено до журналу судового засідання (т. 5 а.п. 206), одночасно 20 вересня 2017 року в установленому порядку вирішувалось питання про зміну порядку дослідження доказів (т. 5 а.п. 213).

З матеріалів провадження вбачається, що клопотання учасників провадження, зокрема і заявлені у судових засіданнях усні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою, розглядались судом у встановленому процесуальним законом порядку, в результаті чого судом приймались відповідні рішення, шляхом постановлення ухвал.

Також не знайшли свого підтвердження доводи сторони захисту про формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції.

При перевірці кримінального провадження встановлено, що такі ж, як і в касаційній скарзі твердження сторона захисту висловлювала у своїй апеляційній скарзі. Апеляційний суд свої висновки щодо доводів, наведених в усіх апеляційних скаргах, у тому числі і захисника, суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив. Із даними висновками погоджується і колегія суддів.

Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 420 КПК України, є законним та обґрунтованим, оскількисуд навів належні підстави для прийняття такого рішення та одночасно дав відповіді на всі доводи апеляційної скарги захисника, у тому числі щодо допустимості доказів, якими місцевий суд обґрунтував доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Сторона захисту у своїй касаційній скарзі на навела переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, а під час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не було встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для їх скасування.

Призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами

За таких обставин колегія суддів вважає, що судові рішення є законними та обґрунтованими і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

вироки Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 05 вересня 2019 року та Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2020 рокущодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Якуб С. А. - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний М. В. Мазур О. П. Марчук