ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2019 року
м. Київ
Справа № 922/4371/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Мачульський Г.М.
За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2018 (суддя Присяжнюк О.О.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 (головуючий суддя: Слободін М.М., судді: Склярук О.І., Гетьман Р.А.)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Публічного акціонерного товариства " Харківміськгаз"
про визнання недійсним правочину,
За участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Волощук П.Ю. - адвокат,
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", в якій просила суд визнати технічну угоду від 27.01.2014, укладену між ПАТ "Харківміськагаз" та ФОП ОСОБА_4, про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільчими мережами №10604 - недійсною.
2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Технічна угода суперечить вимогам ч.1,3 ст. 203 ЦК України, оскільки ОСОБА_4 не отримувала пропозицію про її укладання та не підписувала її як сторона, а про її існування дізналася лише під час розгляду по суті господарської справи №922/4692/16. При цьому, позивачем не заперечується факт наявності Договору про постачання природного газу від 20.12.2012 року №2013/ТП-ПР та необхідність підписання відповідної Технічної угоди, однак у спосіб і порядку, передбаченому чинним законодавством. Також позивач вказує на те, що підписання Актів приймання-передачі відбувалось в межах саме Договору про постачання природного газу від 20.12.2012 року №2013/ТП-ПР, а не спірної Технічної угоди.
3. Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні та, посилаючись на ч.1 ст. 241 ЦК України, вважав, що оскільки позивачем впродовж строку дії Технічної угоди виконувались її умови, тому остання є укладеною внаслідок схвалення її позивачем.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 , у справі №922/4371/17 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано технічну угоду від 27.01.2014, укладену між ПАТ "Харківміськагаз" та ФОП ОСОБА_4, про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільчими мережами №10604 - недійсною. Стягнуто з ПАТ "Харківміськгаз" на користь ФОП ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,0грн., витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 9 295,00 грн.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
5. 17.12.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського Харківської області від 03.09.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 у справі № 922/4371/17 безпосередньо до Касаційного господарського суду.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2018 року у справі № 922/4371/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Стратієнко Л.В., Мачульський Г.М.
7. 26.12.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 31.01.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 20.01.2019.
8. В судове засідання з'явився представник відповідача, який просив суд скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення відмову у задоволенні позову. Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час розгляду касаційної скарги.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
9. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
10. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на те, що суди не взяли до уваги:
- пояснення відповідача стосовно укладення та виконання спірної Технічної угоди;
- що позивач був повідомлений про Технічну угоду та ним виконувалися її умови в частині транспортування природного газу газорозподільними мережами, що на його думку, підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, які є в матеріалах даної справи.
З урахуванням викладеного, посилаючись на ч.1 ст. 241 ЦК України, вважав, що оскільки позивачем впродовж строку дії Технічної угоди виконувались її умови, тому остання є укладеною внаслідок схвалення її позивачем.
11. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
12. Судами встановлено, що 20.12.2012 між ПАТ "Харківміськгаз" (постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/ТП-ПР-10604, відповідно до якого постачальник протягом 2013 року здійснює споживачу постачання природного газу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.6. договору передбачено, що послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється згідно з даними вузлів обліку, визначених в додатку 1 до договору.
Згідно з 2.9 договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником .
13. Відповідно до п. п. 10.1, 10.1.1 договору, цей договір набуває чинності з дати підписання та, відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України, поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
14. Позивачка зазначала, що їй стало відомо про існування укладеної 27.01.2014 між нею та ПАТ "Харківміськгаз" Технічної угоди про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільчими мережами №10604.
При цьому, позивачка вказувала, що спірну Технічну угоду не підписувала і будь-якої особи від свого імені не уповноважувала на її підписання, тому вважає її такою, що суперечить чинному законодавству.
15. Посилаючись на п.п.3.3.9 та 3,3.9.1 вказаної Технічної угоди, ПАТ "Харківміськгаз" було здійснено нарахування за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання об'ємів газу, поставлених відповідачу в період з 01.02.2015 по 26.02.2015, у розмірі 6,857 тис. м. куб. на загальну суму 51328,76 грн., з якою незгодна позивачка, що і стало підставою для звернення останньої з даним позовом.
VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
16. Приймаючи оскаржувані судові рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій вказали про те, що згідно висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса підпис від імені ОСОБА_4 в Технічній угоді № 10604 від 27.01.2014 про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Отже, за висновком судів, в розумінні вимог ч.ч.1, 3 ст. 203 ЦК України вказана Технічна угода суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі щодо укладення вказаної Технічної угоди, що, в свою чергу, дає підстави для визнання оспорюваної угоди недійсною.
VІІ. Позиція Верховного Суду
17. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
18. Згідно з абз.3 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України:
"Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом."
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України (далі ЦК):
"1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства."
Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.16 ЦК:
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
2) визнання правочину недійсним."
19. Згідно з ч.ч.1,3 ст.215 ЦК:
"1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)."
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.203 ЦК:
« 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.»
«Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).»
20. Оскільки позивачка заперечувала свій підпис на Технічній угоді, для вирішення даного спору місцевим господарським судом була призначена у даній справі судова почеркознавча експертиза, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса .
Відповідно до Висновку було встановлено наступне:
- підпис від імені ОСОБА_4 в Технічній угоді № 10604 від 27.01.2014 про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами, укладеній між ПАТ «Харківміськгаз» та ФОП ОСОБА_4, розташований на зворотній стороні четвертого аркуша документа, у розділі 10 «Юридичні адреси сторін реквізити», у рядку «підпис», - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_4, а іншою особою;
- рукописний запис: «ОСОБА_4» в Технічній угоді № 10604 від 27.01.2014 про порядок організації обліку природного газу при його транспортуванні газорозподільними мережами, укладеній між ПАТ Міськгаз» та ФОП ОСОБА_4, розташований на зворотній стороні 4-го аркуша документа, у розділі 10 «Юридичні адреси сторін та реквізити», у рядку «підпис», - виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.
21. Оскільки було встановлено, що підпис на Технічній угоді виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою, суди першої та апеляційної дійшли правомірного висновку, що сторони не досягли будь-якої згоди щодо умов Технічної угоди і в розумінні вимог ч.ч.1,3 ст. 203 ЦК України це означає, що вказана Технічна угода суперечить вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі щодо укладення вказаної Технічної угоди.
22. Доводи відповідача про те, що позивачем "здійснювалось виконання Технічної угоди" з посиланням на акти приймання - передачі газу, які підписані позивачем, обґрунтовано не були взяті апеляційним судом до уваги, оскільки, як встановив суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів, з зазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що вони були складені і підписані саме в рамках Договору про постачання природного газу від 20.12.2012 року №2013/ТП-ПР, а не спірної Технічної угоди, та вони взагалі не містять посилань на Технічну угоду.
23. Доводи скаржника про те, що позивач був повідомлений про Технічну угоду та ним виконувалися її умови в частині транспортування природного газу газорозподільними мережами, що свідчить про наступне схвалення позивачем Технічної угоди, за висновком суду касаційної інстанції також були обґрунтовано відхилені апеляційним судом виходячи з наступного.
24. У постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27.06.2018 у справі № 395/465/15-ц, був викладений такий правовий висновок:
"Частинами першою та третьою статті 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити".
"Задовольняючи позов, суди на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що відсутність волевиявлення ОСОБА_4 на підписання договору оренди належної йому земельної ділянки, що встановлено вказаними вище вироком суду та висновком, проведеної в рамках кримінального провадження судово-почеркознавчої експертизи, є правовою підставою, передбаченою статтями 203, 215, 216 ЦК України, для визнання такого договору недійсним та повернення земельної ділянки власнику."
"Доводи касаційної скарги про схвалення ОСОБА_4 цього договору та визнання його дійсності шляхом отримання від відповідача коштів як орендної плати за договором оренди землі є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять даних, а відповідач не довів, що позивач його уповноважував на підписання договору оренди землі, тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини першої статті 241 ЦК України щодо наступного схвалення правочину."
25. Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-2612цс15 та в постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25.04.2018 у справі №710/2175/15-ц, від 31.10.2018 у справі №664/998/17 та від 07.11.2018 по справі № 466/10270/15-ц.
Колегія суддів касаційного суду по даній справі, що переглядається, повністю погоджується з вищевказаним правовим висновком та не вбачає підстав для відступу від нього.
26. Отже, висновки апеляційного суду, що в апеляційній скарзі відповідач невірно трактує ст.241 ЦК України, оскільки цитує лише друге речення ч. 1 ст. 241 ЦК України і не зазначає, що перше речення ч. 1 даної статті визначає, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою, тобто, положення даної статті стосуються питання представництва особи представником з перевищенням своїх повноважень, однак ФОП ОСОБА_4 на укладення спірної Технічної угоди нікого не уповноважувала і наступного схвалення спірного правочину від неї не було, повністю відповідають вищевказаним правовим висновкам.
VІІІ. Висновки Верховного Суду
27. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
28. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду - без змін, як законні та обґрунтовані.
29. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає ухвалені судові рішення в силі, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 та рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2018 у справі №922/4371/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Л. Стратієнко
Г. Мачульський