ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 906/418/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 (суддя Вельмакіна Т.М.) та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 (головуючий суддя: Саврій В.А., судді: Крейбух О.Г., Дужич С.П.)

за позовом Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України

до 1. Народицької селищної ради, 2. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", 3. Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської облради", 4. Реєстраційної служби Народицького районного управління юстиції,

про визнання недійсним договору оренди землі від 01.03.2008,

За участю представників:

позивача - Завязун В.С. - адвокат

відповідача-1 - не з'явився

відповідача-2 - Волощук П.Ю. - адвокат

відповідача-3 - не з'явився

відповідача-4 - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. 09.09.2013 до Господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України до відповідачів: 1) Народицької селищної ради; 2) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"; 3) Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської облради"; 4) Реєстраційної служби Народицького районного управління юстиції про:

- зобов'язання Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради скасувати державну реєстрацію права власності ПАТ "Житомиргаз" на нерухоме майно, а саме: адміністративно - побутовий корпус загальною площею 436,7кв.м, гараж загальною площею 332,9кв.м, гараж загальною площею 240,1кв.м, склад загальною площею 39,7кв.м, огорожу з блоків, огорожу залізну, площадку асфальтну, які знаходяться по вул. Визволителів, 88 в смт.Народичі Житомирської області (далі по тексту - нерухоме майно);

- визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.03.2008 між Народицькою селищною радою та ВАТ "Житомиргаз" на земельну ділянку площею 1,1635 га, що знаходиться в смт. Народичі, вул. Визволителів, 88.

2. На даний момент предметом розгляду є лише визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.03.2008 між Народицькою селищною радою та ВАТ "Житомиргаз" на земельну ділянку площею 1,1635 га, що знаходиться в смт. Народичі, вул. Визволителів, 88, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 10.02.2016 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 та рішення господарського суду Житомирської області від 21.07.2015 у даній справі було скасовано саме в частині визнання недійним договору оренди землі від 01.03.2008, укладеного між Народицькою селищною радою та ВАТ "Житомиргаз", на земельну ділянку площею 1,1635га, що знаходиться в смт.Народичі, вул.Визволителів, 88, та в скасованій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині вищевказані судові рішення залишені без змін.

3. Обґрунтовуючи вимогу про визнання договору недійсним, позивач вказав, що він є постійним користувачем земельної ділянки, загальною площею 1,8053 га, яка розташована на території Народицької селищної ради на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серії ЖТ-18-02-000004, виданого 13.01.1998 Житомирському обласному комітету товариства сприяння обороні України на підставі рішення Народицької селищної Ради народних депутатів №15 від 14.08.1997. Державний акт на право постійного користування був чинним як на день укладення договору оренди, так і на день звернення до суду. Земельна ділянка відповідачу-2 передана в користування без відповідного вилучення, у порядку передбаченому чинним законодавством. Обставини для припинення права користування земельною ділянкою позивачем відсутні. Тому позивач вважає, що орендована відповідачем-2 земельна ділянка та земельна ділянка, яку позивачу передано в постійне користування, накладаються одна на одну, відтак укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 спірного договору порушує права та інтереси позивача як постійного землекористувача земельною ділянкою на підставі вищевказаного Державного акту на право постійного користування землею.

4. Заперечуючи проти позову відповідач-1 зазначив, що законні права та охоронювані інтереси позивача не були і не можуть бути порушені так, як державним органом, який уповноважений здійснювати будь-які дії щодо спірного нерухомого майна, є Фонд державного майна України, а також вказав на відсутність спору у даній справі.

5. Відповідач-2 вказав, що спір припинив існувати з 30.03.2016 і фактично договір оренди землі від 01.03.2008 нечинний. Крім того, що у позовній вимозі не конкретизовано, з якого моменту слід визнати договір оренди землі від 01.03.2008 недійсним (з моменту підписання, з моменту державної реєстрації, з моменту передачі земельної ділянки, тощо). Разом з тим, відповідач-2 зазначив, що акт прийому-передачі земельної ділянки 1,1635 га, що знаходиться за адресою: смт.Народичі, вул.Визволителів 88 між Народицькою селищною радою та Публічним акціонерним товариством по газопостачання та газифікації "Житомиргаз" не укладався, а спірна земельна ділянка фактично була передана Народицькій селищній раді.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

6. Суди розглядали справу неодноразово.

7. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018, провадження у справі №906/418/14 в частині визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 01.03.2008 між Народицькою селищною радою та ВАТ "Житомиргаз" на земельну ділянку площею 1,1635 га, що знаходиться в смт.Народичі, вул.Визволителів, 88, припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

8. 19.02.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України звернулася з касаційною скаргою на ухвалу Господарського Житомирської області від 07.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі № 906/418/14 до Касаційного господарського суду.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 року у справі № 906/418/14 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

10. 26.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою та призначення її до розгляду на 07.06.2018, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 10.04.2018.

11. 10.04.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідачем-2 направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до Верховного Суду 13.04.2019.

12. 18.04.2018 від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

13. 05.06.2018 від відповідача-3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

14. Ухвалою Верховного Суду від 04.06.2018 провадження за касаційною скаргою у справі №906/418/14 було зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 905/1227/17.

15. 27.11.2018 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №905/1227/17, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 10.12.2018.

16. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 провадження за касаційною скаргою у справі №906/418/14 поновлено, розгляд касаційної скарги призначено на 31.01.2019.

17. 28.01.2019 від відповідача-3 надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника.

18. У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача-2. Представники відповідача-1, відповідача-3, відповідача-4 у судове засідання не з'явилися, хоча вказані учасники справи про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник позивача підтримав касаційну скаргу. Представник відповідача-2 виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

19. У судовому засіданні представник позивача надав додаткове обґрунтування касаційної скарги за результатами прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, у якому просить задовольнити касаційну скаргу.

Оскільки у вказаному доповненні міститься лише посилання на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, до перегляду судових рішень у подібних правовідносинах у якій було зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою у справі №906/418/14, суд касаційної інстанції вважає, що вказане додаткове обґрунтування не є за своєю суттю зміною касаційної скарги чи її доповненням, а тому суд долучив надане додаткове обґрунтування касаційної скарги до матеріалів справи.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

20. У касаційній скарзі Житомирська обласна організація Товариства сприяння обороні України (скаржник, позивач) просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №906/418/14 скасувати, справу передати до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.

21. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник вказує, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст. 654 Цивільного кодексу України, яка у даному випадку не підлягає застосуванню, оскільки предметом доказування є не факт розірвання договору оренди землі, а виконання орендарем зобов'язань про повернення земельної ділянки орендодавцеві за розірваним договором оренди землі.

Також на думку скаржника, приймаючи пояснення відповідача-2 та відповідача-3, як належний доказ повернення земельної ділянки за розірваним договором оренди землі, не зважаючи на заперечення цього факту позивачем та продовження користування відповідачем-2 земельною ділянкою після розірвання договору оренди, судами порушено вимоги ст. 86 ГПК України.

Крім того, позивач вказує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам, зазначеним позивачем у апеляційній скарзі.

22. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №906/418/14 - без змін. Відзив мотивований наявністю правових підстав для припинення провадження у справі.

23. Відповідач -1 у клопотанні про розгляд справи без його участі вказує, що не визнає вимоги позивача.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

24. Рішенням Народицької селищної ради від 14.08.1997 №15 вирішено затвердити матеріали по встановленню окружної межі в натурі для виготовлення державного акта на право постійного користування землею і закріпити за обласним комітетом ТСО України (Народицького РК) земельну ділянку 1,8053га по фактичному використанню; дозволено Житомирському філіалу інституту землеустрою виготовити державний акт на право постійного користування землею; землевпоряднику селищної ради доручено внести відповідні зміни в земельно-облікові та планово-картографічні матеріали (т.4, арк.справи 43).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.12.2015 у справі №906/776/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2016, відмовлено у позові ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України та Народицької селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради №15 від 14.08.1997.

Тобто, рішення Народицької селищної ради від 14.08.1997 №15 є чинним.

25. На підставі вищевказаного рішення, 13.01.1998 Народицькою селищною Радою народних депутатів Житомирському обласному комітету товариства сприяння обороні України видано Державний акт на право постійного користування землею 1,8053 гектари для цільового призначення серії ЖТ-18-02-000004 (т.2 арк.справи 19).

26. Матеріали справи не містять доказів скасування Державного акта на право постійного користування землею 1,8053 гектари для цільового призначення серії ЖТ-18-02-000004, виданого позивачу, як і не містять доказів добровільної відмови позивача від права користування зазначеною земельною ділянкою.

27. 05.03.2008 рішенням №372 Народицької селищної ради "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ВАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ВАТ "Житомиргаз" на території смт. Народичі по вул. Визволителів, 88, Народицької селищної ради по фактичному користуванню загальною площею - 1,1635 га; передати в оренду ВАТ "Житомиргаз" земельну ділянку 1,1635 га для трубопроводного транспорту; ВАТ "Житомиргаз" заключити з селищною радою договір на строкове платне володіння і користування земельною ділянкою; Народицькому районному відділу Житомирської регіональної філії ДЗК - вчинити запис в книзі реєстрації договорів оренди землі (т.4, арк.справи 31).

28. 01.03.2008 між Народицькою селищною радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (орендар) укладений договір оренди землі (т.1, арк.справи 39-44), відповідно до п.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення будівель, яка знаходиться в смт.Народичі, по вул.Визволителів, 88.

Пунктом 2 договору обумовлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,1635 га.

Договір оренди зареєстрований у Народицькому відділі ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.03.2008 за №040881500107.

29. 30.03.2016 між Народицькою селищною радою (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 01.03.2008 (т.4, арк.справи 69, 70), пунктом 1 якої сторони погодили, що на підставі рішення Народицької селищної ради VII скликання від 30.03.2016 №168 та за взаємною згодою, сторони розривають договір оренди землі, реєстраційний номер 040821500107, від 01.03.2008, що був зареєстрований у Народицькому відділі ДЗК.

Відповідно до п.4 угоди, договір оренди землі від 01.03.2008 реєстраційний номер 040821500107 втратив чинність з 30.03.2016.

30. З наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (т.4, арк.справи 11) вбачається, що Івчук С.С. проведено державну реєстрацію припинення договору оренди землі від 01.03.2008, укладеного між Народницькою селищною радою та ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", на підставі угоди від 30.03.2016 про розірвання договору оренди землі, про що зроблено відповідний запис за індексним номером 29687509 від 20.05.2016.

VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

31. Суд першої інстанції вказав, що:

- матеріалами справи підтверджено, що земельна ділянка при укладенні договором оренди землі від 01.03.2008, так само як і при його розірванні, передавалася без складання акта приймання-передачі, про що наголошували у судовому засіданні представники відповідача-1 та відповідача-2;

- з врахуванням вищенаведеного, договір оренди землі є розірваним за згодою сторін після проведення державної реєстрації такого розірвання (припинення) договору;

- з 20.05.2016 земельна ділянка за розірваним договором є повернутою орендодавцю, а всі зобов'язання з вказаної дати є припиненими, що підтвердили в судових засіданнях сторони договору оренди землі від 01.03.2008;

- оскільки фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, такий договір визнається судом недійсним і припиняється лише на майбутнє, а не з моменту укладення;

- враховуючи, що позовні вимоги позивача зводяться до визнання недійсним договору оренди землі від 01.03.2008, який в процесі вирішення спору був розірваний за взаємною згодою, то визнання оскаржуваного договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору в процесі вирішення справи припинив існування.

За вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день вирішення справи в суді предмет спору у даній справі відсутній.

32. Суд апеляційної інстанції погодився з вищевказаними висновками суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вказала, що доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

VІІ. Позиція Верховного Суду

33. Відповідно до ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

3. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції."

34. Згідно зі ст.300 ГПК:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

35. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 викладений наступний правовий висновок:

"48. Згідно зі статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

49. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

50. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

51. Частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

52. Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

53. Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

54. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

55. За таких обставин, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

82. Відповідно до положень цивільного та господарського законодавства розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторін права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним."

36. З урахуванням викладеного та враховуючи, що позовні вимоги позивача зводяться до визнання недійсним договору оренди землі від 01.03.2008, який в процесі вирішення спору був розірваний за взаємною згодою сторін, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що визнання оскаржуваного договору оренди недійсним є неможливим, оскільки станом на день вирішення справи в суді предмет спору у даній справі відсутній.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

37. Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК):

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Згідно з ч.6 ст.310 ГПК:

"Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі."

Відповідно до ч.4 ст.304 ГПК:

"У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції."

38. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України задовольнити, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №906/418/14 скасувати з направленням справи на розгляд суду першої інстанції.

39. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 129, 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житомирської обласної організації Товариства сприяння обороні України на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №906/418/14 задовольнити повністю.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 07.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №906/418/14 скасувати, справу направити на розгляд суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський