ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 903/1023/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Луцького національного технічного університету на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 (повний текст складено та підписано 30.11.2018)

за позовом Приватного підприємства "Житлобуд-1"

до Луцького національного технічного університету,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області,

про стягнення 991 596,96 грн.,

За участю представників сторін:

позивача - Проскуровський В.В. - адвокат,

відповідача - Савчук П.П. - керівник,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Приватне підприємство Житлобуд-1, звернувшись з позовом до суду, просить стягнути з Луцького національного технічного університету 991 596,96 грн., в т.ч. 61 416,14 грн. - 3% річних та 930 180,82 грн. інфляційних втрат.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008 щодо своєчасної оплати виконаних будівельних робіт по реконструкції учбово-лабораторного корпусу ЛНТУ.

3. Відповідач заперечував проти задоволення позову, просив у задоволенні позову відмовити з підстав невизначеності дати настання обов'язку по оплаті виконаних робіт.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням господарського суду Волинської області від 21.08.2018 у справі №903/1023/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 30.11.2018 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Луцький національний технічний університет звернувся безпосередньо до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 903/1023/16.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2018 у справі №903/1023/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

8. 21.12.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 31.01.2019, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 10.01.2019.

9. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу.

10. В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Представник позивача просив суд залишити постанову апеляційного суду без змін, скаргу без задоволення.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

11. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

12. В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилався на :

- порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення;

- неправильне застосування ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин;

- та стверджував, що умовою для стягнення з відповідача інфляційних та річних є настання прострочення зобов'язання за договором, як це передбачено п. 11.3 укладеного між сторонами договору, а позивачем при поданні позову не було встановлено періоду (дат у розрахунку) прострочення зобов'язання, з якого слід розраховувати інфляційні та річні.

13. Позивач у відзиві на касаційну скаргу посилався на те, що факт прострочення встановлений судовими рішеннями у справі № 903/133/15.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

14. 30.05.2008 ПП "Житлобуд-1" (підрядник) та Луцький національний технічний університет (замовник) уклали договір будівельного підряду №19/08-244-гв.

Згідно з п. 1.1 договору замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик виконати та здати закінчені загально-будівельні роботи з реконструкції учбово-лабораторного корпусу ЛНТУ відповідно до погодженого кошторису, а замовник надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну та дозвільну документацію, прийняти від підрядника роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1 договору під роботами, зазначеними у пункті 1.1 договору, сторони мають на увазі загально-будівельні роботи з реконструкції кафе "Меридіан", розташованого по вул. Даньшина, 10 у м. Луцьку під учбово-лабораторний корпус ЛНТУ.

Ціна договору становить 3 831 582 грн, у т.ч. ПДВ 20 % та визначається у договірній ціні, яка є невід'ємною частиною Договору (додаток № 2) і може бути змінена лише за згодою сторін у випадках визначених цим Договором (пункт 2.1 Договору).

Згідно із п. 8.1 договору фінансування робіт здійснюється за кошти державного бюджету.

Відповідно до п. 8.2 договору протягом 10 банківських днів з дати підписання договору замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 10 % від вартості матеріальних ресурсів визначених у договірній ціні, для організації початку виконаних робіт.

Пунктами 4.1, 9.4 договору підрядник зобов'язаний виконати та передати замовнику роботи за актом прийому-передачі робіт до 30.05.2011. Передача робіт підрядником і їх прийняття замовником оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 10.2.2 договору передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти та оплатити в установленому порядку виконані підрядником роботи.

Договором визначено, що оплата виконаних робіт за договором здійснюється у безготівковій формі. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт, їх вартість (пункти 11.1, 11.2 Договору).

15. Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

16. Додатковою угодою від 21.04.2011 №1 до Договору сторони передбачили, що у зв'язку з відсутністю фінансування і пов'язаного з цим призупинення робіт, сторони обмежили обсяг робіт і пролонгували термін закінчення робіт до 30.12.2015.

17. Судами також було встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області від 23.11.2016, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2018, у справі № 903/133/15 стягнуто з Луцького національного технічного університету на користь Приватного підприємства "Житлобуд-1" 1 283 121,65 грн. заборгованості за виконані будівельні роботи по реконструкції учбово-лабораторного корпусу ЛНТУ за договором будівельного підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008. Обставини, викладені в зазначених судових рішеннях, є преюдиційними в силу положень ч.4 ст.75 ГПК України.

18. Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказував на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ними договору підряду №19/08-244-гв від 30.05.2008, в частині своєчасної оплати виконаних будівельних робіт по реконструкції учбово-лабораторного корпусу ЛНТУ, тому вважав що за період з 27.12.2013 до 12.08.2015 з відповідача слід стягнути інфляційні та річні, нараховані на підставі ст. 625 ЦК України.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав, що позивачем не наведено чітких дат з якими пов'язано настання початку прострочення виконання зобов'язання відповідачем, що унеможливлює задоволення його позовних вимог.

20. Скасовуючи вказане рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд апеляційної інстанції з посиланням на справу №903/113/15 дійшов висновку про те, що відповідачем не своєчасно були виконані зобов'язання щодо сплати вартості виконаних будівельних робіт (типова форма КБ-3) на загальну суму 1 257 962,40 грн., тому наявні підстави для нарахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

VІІ. Позиція Верховного Суду

21. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

22. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (далі ЦК):

« 1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.»

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК «Прострочення боржника»:

«Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.»

Аналіз вищевказаних норм свідчить, що для застосування наведеної ч.2 ст.625 ЦК, а саме, нарахування інфляційних та 3% річних від простроченої суми необхідно встановити не тільки факт прострочення та розмір простроченого боргу, але і чіткі дату початку та дату закінчення прострочення відповідної конкретної суми боргу, оскільки лише саме за цей період прострочення у кредитора є право на нарахування боржнику вищевказаних інфляційних та річних на цю суму боргу.

23. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК:

«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»

Згідно з ч.4 ст.879 ЦК:

«Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.»

24. Предметом позовних вимог у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 61416,14 грн та інфляційних втрат в розмірі 930180,82 грн за період з 27.12.2013 по 12.08.2015.

25. Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції в даній справі, що переглядається, на виконання укладеного між сторонами договору підряду, ПП "Житлобуд-1" виконало роботи на загальну суму 1 257 962,40 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за березень - липень 2012 №№1- 5, які підписані представником замовника та скріплені печаткою адміністративно-господарської частини ЛНТУ, та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за березень-липень 2012, які підписані представником замовника та скріплені гербовою печаткою університету.

Проте, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не встановили та не зазначили в своїх судових рішеннях чітких, конкретних дат підписання зазначених актів приймання виконаних будівельних робіт за березень - липень 2012 №№1- 5 та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за березень-липень 2012.

25. Як зазначено судом першої інстанції:

«Згідно п.11.3 Договору, документи про вартість та обсяг виконаних робіт складає підрядник у трьох примірниках, та передає їх замовнику. Замовник протягом 10 днів після їх отримання перевіряє правильність поданих документів, та у випадку відсутності зауважень підписує. Після підписання документів замовник зобов'язаний протягом 60 календарних днів оплатити виконанні роботи.

Позивач стверджує, що строк оплати по останньому акту прийнятих будівельних робіт сплинув 01.10.2012.

Проте, суд не приймає вказане твердження позивача, оскільки з огляду на позицію Верховного суду (наведену в постанові від 05.06.2018р. у справі №903/113/15), в якій зазначено про оформлення актів сторонами у пізніший час, яке не спростовує факту виконання будівельних робіт.

Тобто, відповідні акти прийнятих будівельних робіт не були оформлені в дати (періоди, терміни), якими вони датовані. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів протилежного.

За таких обставин, суд приходить висновку, що позивачем не наведено чітких дат з якими пов'язано настання початку прострочення виконання зобов'язання відповідачем, що унеможливлює задоволення його позовних вимог.»

26. Як вірно зазначив позивач у відзиві на касаційну скаргу саме факт прострочення встановлений судовими рішеннями у справі № 903/133/15.

Проте, ним не було наведено, де у вказаних судових рішеннях встановлена саме дата початку прострочення.

27. Так у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 у вказаній справі № 903/133/15 було зазначено наступне:

«При цьому, судом першої інстанції правомірно зазначено, що печатка адміністративно-господарської частини також як і гербова печатка є печатками університету, які зареєстровані в журналі реєстрації печаток і штампів університету. Поряд з тим, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених печаток, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами.

Місцевим судом правомірно не прийняті доводи Скаржника, що акти виконаних робіт були скріплені печаткою, кліше якої містить слова «Міністерство освіти і науки України», тоді як мали бути слова «Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України», оскільки оформлення актів сторонами у пізніший час не спростовує факту виконання будівельних робіт. Судом також приймається до уваги, що довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень-липень 2012 підписані проректором з АГР Баховським М.В. та скріплені гербовою печаткою університету, яка виготовлена і застосовується з 29.03.2013, що стверджується журналом реєстрації печаток і штампів Університету.

Аналогічно в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у зазначеній справі вказано наступне:

«Також суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що печатка адміністративно-господарської частини, також як і гербова печатка, є печатками університету, які зареєстровані в журналі реєстрації печаток і штампів університету. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про втрату зазначених печаток, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами.

Місцевим судом правомірно не прийняті доводи скаржника, що акти виконаних робіт були скріплені печаткою, кліше якої містить слова "Міністерство освіти і науки України", тоді як мали бути слова "Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України", оскільки оформлення актів сторонами у пізніший час не спростовує факту виконання будівельних робіт.»

28. За вказаних обставин місцевий господарський суд обґрунтовано вказав на те, що зазначені акти прийнятих будівельних робіт не були оформлені в дати (періоди, терміни), якими вони датовані та позивачем не наведено чітких дат, з якими пов'язано настання початку прострочення виконання зобов'язання відповідачем, що унеможливлює задоволення його позовних вимог.

29. Відповідно до п.п.«а,б» 1, п.3 ч.1 ст.282 Господарського процесуального кодексу України:

«Постанова суду апеляційної інстанції складається з:

3) мотивувальної частини із зазначенням:

а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;

б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції.»

30. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого суду зазначивши про те, що закон пов'язує виникнення зобов'язання з оплати робіт з фактом їх виконання і сам по собі акт приймання-передачі робіт не є визначальним для виникнення такого зобов'язального правовідношення.

При цьому, суд апеляційної інстанції посилався на ст. ст. 837, 875, 882 ЦК, які регулюють поняття договорів підряду та будівельного підряду, а також порядок передання та прийняття робіт за будівельним підрядом, проте, не здійснив жодного правового аналізу вищевказаних правових норм, які регулюють саме строки виконання зобов'язань, зокрема і вищевказаної ч.4 ст.879 ЦК, яка регулює саме строки оплати робіт за будівельним підрядом.

Крім того, з врахуванням вказаної норми, апеляційний суд не надав жодної оцінки п. 11.3 договору підряду, який був покладений місцевим судом в основу прийнятого ним рішення та яким сторони передбачили строк, в який замовник зобов'язаний оплатити виконанні роботи (протягом 60 календарних днів після підписання документів про вартість та обсяг виконаних робіт), тобто, саме після спливу якого настає прострочення невиконаного зобов'язання.

Самостійно дати початку прострочення оплати суд апеляційної інстанції також не встановив та в оскаржуваній постанові не навів.

31. За вказаних вище обставин, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції не спростував ні належними правовими обґрунтуваннями, ні відповідними доказами правомірні висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено чітких дат, з якими пов'язано настання початку прострочення виконання зобов'язання відповідачем, що унеможливлює задоволення його позовних вимог.

32. Крім того, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмітити наступне.

Матеріали справи взагалі не містять вищевказаних актів приймання виконаних будівельних робіт за березень - липень 2012 №№1- 5 та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за березень-липень 2012, що дало б судам змогу проаналізувати принаймні дані акти та довідки (за відсутності інших наданих сторонами і, в першу чергу, позивачем доказів) на предмет визначення дат їх підписання.

Отже, позивачем дані акти та довідки не надавалися ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

Посилання представника позивача, що у судів не виникало відповідних питань і вони їх не витребовували, суд касаційної інстанції вважає повністю безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент звернення позивача з позовом до суду:

"Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства."

Згідно зі ст.33 ГПК в наведеній редакції:

"Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу."

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, в редакції на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції:

"1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків."

Згідно зі ст.14 вказаного кодексу:

"1. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

"2. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності."

Відповідно до ст.74 наведеного ГПК:

"1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

2. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

4. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів."

Враховуючи, що в даному випадку позов пред'явлено саме позивачем, суд касаційної інстанції доходить висновку, що саме позивач в першу чергу мав представляти суду відповідні доводи та докази на підтвердження своїх позовних вимог, а не перекладати даний обов'язок на суди.

33. Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

34. Згідно з п.4 ч.1 ч ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині."

Відповідно до ст.312 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яке відповідає закону".

35. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Луцького національного технічного університету та скасування постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 903/1023/16 з залишенням в силі рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2018 у справі № 903/1023/16.

36. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 29 747,91 грн.

Згідно з ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Луцького національного технічного університету на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 903/1023/16 задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 903/1023/16 скасувати, рішення господарського суду Волинської області від 21.08.2018 у справі № 903/1023/16 залишити в силі.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Житлобуд-1" (43000, м. Луцьк, Київський майдан, 11/14, код ЄДРПОУ 33731651) на користь Луцького національного технічного університету (43018, м. Луцьк, вул. Львівська, 75, код ЄДРПОУ 05477296 ) судовий збір у розмірі 29 747,91 грн. за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський