Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.02.2020 року у справі №923/1077/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/1077/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Мачульський Г. М., Случ О. В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І., та представників: позивача: Подоляк О. І., відповідача: Динюк І. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 (судді Принцевська Н. М., Діброва Г. І., Ярош А. І.) та рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2019 (суддя Соловйов К. В. ) у справі № 923/1077/18 за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" про внесення змін до договору про надання послуг від
22.01.2018 №5Р/3-П-ХЕФ-18, та просило: "Пункт 3.2. розділу 3 "Ціна договору та порядок розрахунків" змінити та викласти в такій редакції: "3.2. Вартість оформлення разової перепустки на територію для в'їзду вантажного автотранспорту сторонніх організацій складає 60,40 грн, крім того ПДВ 20% - 12,08, разом 72,48
грн з ПДВ"; розповсюдити п. 3.2. договору до правовідносин, які виникли між сторонами з 01.10.2018.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на частину 3 статті 631 Цивільного кодексу України, частини 2, 3, 4 статті 188 Господарського кодексу України, та зазначав, що необхідність внесення змін в частині розміру плати за послугу пов'язана із збільшенням з 01.10.2018 тарифу позивача за надання передбаченої договором послуги. Зважаючи на те, що відповідач проігнорував надіслану в порядку статтю 188 ГК України на його адресу пропозицію про внесення змін до договору, при цьому продовжував замовляти та отримувати послуги за договором, позивач в період дії договору звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що договір про надання послуг №5Р/3-П-ХЕФ-18 (далі - Договір), умови якого позивач намагається змінити в межах даного судового процесу, укладено між ДП "АМП України" в особі Херсонської філії ДП "АМП України" (Адміністрацією Херсонського морського порту) та ДП "Херсонський МТП" 22.01.2018.

Відповідно до пункту 1.1. укладеного договору виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з оформлення та видачі разових перепусток для в'їзду вантажного автотранспорту сторонніх організацій (автотранспорт юридичних осіб та фізичних осіб, призначений для перевезення зовнішньоторговельних та транзитних вантажів, з метою їх подальшого перевантаження силами та засобами замовника) на територію Херсонської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а замовник зобов'язався оплатити послуги на умовах договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що ціна Договору визначається виходячи з кількісних та цінових показників, сформованих в Актах виконаних робіт (наданих послуг) протягом терміну дії Договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору, вартість послуги з оформлення та видачі однієї перепустки складає 57,62 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 11,52 грн, що разом складає 69,14 грн, відповідно до калькуляції.

Розрахунки замовника та виконавця проводяться в національній валюті за тарифами, що діють у виконавця на момент надання цих послуг, згідно виставлених на підставі облікових даних служби пропускного режиму рахунків виконавця, при цьому, про зміну ціни або тарифів виконавець письмово сповіщає замовника (пункт
3.3. договору).

За умовами пунктів 5.1,5.2 договору усі спори, що виникають з договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами, а при неможливості вирішити спір шляхом переговорів - господарським судом. Договір діє до 31.12.2018, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (пункт 6.1. договору);

Пунктом 9.1 договору передбачено, що зміни до договору, якщо інше не передбачено договором або чинними законодавством, оформлюються додатковою угодою до договору. Зміни до договору набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, безпосередньо у договорі або чинним законодавством (пункт 9.2. договору).

У зв'язку зі зміною базових показників та з метою запобігання збитковості надання окремих послуг наказом ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" від
28.09.2018 №375 встановлено, що з 01.10.2018 вводяться в дію нові тарифи на послуги пропускного режиму та служби морської безпеки вказаної філії, зокрема, тариф в розмірі 60,40 грн, без ПДВ, на послугу з оформлення разової перепустки на територію для в'їзду вантажного автотранспорту сторонніх організацій.

Листом від 18.10.2018 №26-04-01.01.-20 позивач направив відповідачу додаткову угоду до договору про надання послуг за підписом керівника позивача та скріплену відбитком печатки позивача, в якій було відображено новий тариф. Відповідно до вхідного штампу вказаний лист отримано відповідачем 18.10.2019. Разом з тим, відповіді на цей лист відповідач не надав, відповідну додаткову угоду не підписав.

В подальшому позивач направив відповідачу рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за надання послуг за жовтень та листопад 2018 року, в яких вартість послуг буда визначена виходячи з нового тарифу на послугу.

Отримавши вказані акти та рахунки, відповідач із супровідним листом від
21.12.2018 №19-18/107 повернув їх позивачеві, не підписавши та не сплативши, мотивуючи такі свої дії неналежним оформленням позивачем цих актів та рахунків, зазначивши, що "у них вказано більший тариф на послугу, що передбачений договором".

Поряд з цим, протягом жовтня - листопада 2018 року, а також по 21.12.2018 дату повернення відповідачем позивачеві вказаних актів та рахунків, відповідач продовжував звертатися до позивача за отриманням послуг та, фактично отримував такі послуги позивача, що підтверджуються доданими до справи доказами - відповідними первинними документами.

За висновками судів, ухилення відповідача від вирішення в досудовому порядку ініційованого позивачем питання про внесення у встановленому законом порядку змін до договору про надання послуг, в частині зміни (збільшення) тарифу, за яким мають проводитися розрахунки за послуги, з жовтня 2018 року, є достатньою підставою для внесення таких змін до договору у судовому порядку. Поряд з цим, судами зазначено, що відповідні зміни мають бути внесені в договір не з
01.10.2018, як-то вказано позивачем у позовних вимогах, а з 18 жовтня 2018 року, оскільки саме до цієї дати пройшло 20 днів з 27.09.2018 - моменту повідомлення відповідача позивачем про зміну з 01.10.2018 розміру тарифу для розрахунку за договором, після чого позивач, не надіславши будь-яких зауважень та заперечень щодо таких змін, продовжував звертатися до позивача за отриманням послуг.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.09.2019, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від
13.01.2020, позов задоволено частково, внесено зміни до укладеного 22.01.2018 ДП "Херсонський морський торговельний порт" та ДП "АМПУ" договору про надання послуг № 5Р/3-ПХЕФ-18, а саме: "Пункт 3.2. розділу 3 "Ціна договору та порядок розрахунків" змінено та викладено в наступній редакції: "3.2. Вартість оформлення разової перепустки на територію для в'їзду вантажного автотранспорту сторонніх організацій складає 60,40 грн, крім того ПДВ 20% - 12,08 грн, разом 72,48 грн з ПДВ"; вказані зміни до пункту п. 3.2. договору від 22.01.2018 № 5Р/3-ПХЕФ-18 застосовуються до правовідносин, які виникли між Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" та Державним підприємством "Адміністрація морських портів України", в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Херсонського морського торговельного порту), з 18.10.2018.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій стверджує, що висновки судів є безпідставними, суперечать положенням частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України та безпідставно покладають на відповідача обов'язок сплачувати додаткові кошти, не обумовлені умовами укладеного договору, який був належним чином виконаний в порядку і на умовах, які діяли під час його виконання. Заявник вказує, що суд не може вносити зміни до договору щодо ціни договору, оскільки законодавством не передбачено можливість застосування інших ставок за минулі періоди до подібних договорів про надання послуг. Вказує, що після виконання договору зміна ціни договору неможлива.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного Кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та стаття 901 ЦК України, за своєю правою природою укладений між сторонами справи договір є договором про надання послуг, оскільки за цим договором позивач (виконавець) зобов'язався за завданням відповідача (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 632 ЦК передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

В силу частини 3 статті 21 Закону України "Про морські порти" тарифи на послуги, що надаються в морському порту, крім спеціалізованих послуг порту, та послуг, які оплачуються у складі портових зборів, є вільними та визначаються договором між суб'єктом господарювання, якій надає відповідні послуги, та замовником цих послуг.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до частині 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частині 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини 2 -4 статті 188 ГК України).

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах.

Таким чином, на розгляд суду можуть передаватися вимоги про внесення змін до договору чи його розірвання не з будь-яких підстав, а у випадках, передбачених законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 914/2649/17.

Вирішуючи спір у даній справі, суди попередніх інстанцій не дослідили заявлені позивачем підстави позовних вимог на предмет їх відповідності зазначеним приписам законодавства, відтак дійшли передчасних висновків про їх обґрунтованість.

частині 2 статті 651 ЦК України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 310 частини 3 пункту 1 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, за наявності допущених судами порушень вказаних вимог процесуального законодавства судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладене, дослідити та надати належну оцінку заявленим підставам позовних вимог з урахуванням викладених в даній постанові вказівок, а також змісту пункту 3.3 договору, яким передбачено проведення розрахунків між сторонами за тарифами, що діють на момент надання цих послуг, за наслідком чого дійти вичерпного висновку стосовно наявності або відсутності підстав для внесення змін до договору.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 та рішення Господарського суду Херсонської області від 02.09.2019 у справі №923/1077/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С. К. Судді:Мачульський Г. М. Случ О. В.