Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.01.2018 року у справі №920/968/16

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 920/968/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,

учасники справи:

прокуратура - заступник керівника Сумської місцевої прокуратури,

представник прокуратури - Кравчук О.А.(посвідчення від 01.08.2016 № 043796),

позивач - Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради,

представник позивача - не з'явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет",

представник відповідача - Дмитренко В.В.(довіреність від 01.06 2017 б/н),

третя особа-1 - публічне акціонерне товариство "Сумбуд",

представник третьої особи-1 - Дмитренко В.В. (довіреність від 10.07.2017 № 936),

третя особа-2 - Міністерство оборони України,

представник третьої особи-2 - Буданов О.П. (довіреність від 30.01.2018 № 220/124/Д),

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області (далі -Прокурор),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 (головуючий Плахов О.В., судді: Здоровко Л.М. і Шутенко І.А.)

у справі № 920/968/16

за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради (далі - Управління),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" (далі - Товариство),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) публічне акціонерне товариство "Сумбуд" (далі - ПАТ "Сумбуд");

2) Міністерство оборони України (далі - Міноборони),

про стягнення 1 809 582,06 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства про стягнення заборгованості з коштів пайової участі у розвитку інфраструктури у розмірі 1 809 582,06 грн., з яких: 1 377 712,00 грн. - основний борг, 295 396,56 грн. - пеня, 101 483,50 грн. - інфляційні збитки та 34 990,00 грн. - 3 % річних.

Позовна заява мотивована невиконанням Товариством своїх зобов'язань з перерахунку грошових коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Суми за укладеним Управлінням та Товариством договором про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми від 15.10.2015 № 37 (далі - Договір № 37), що є порушенням інтересів держави щодо надходження належних коштів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.12.2016 позов задоволено. Стягнуто з Товариства на користь Управління заборгованість з коштів пайової участі у розвитку інфраструктури у розмірі 1 377 712,00 грн., пеню у розмірі 295 396,56 грн., інфляційні збитки у розмірі 101 483,50 грн., 3% річних у розмірі 34 990,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що укладений між сторонами у справі Договір № 37 в судовому порядку недійсним не визнавався, недійсність договору законом не встановлена, а тому Договір № 37 є дійсним і має виконуватись Товариством. Однак, Товариство не вчинило жодних дій з перерахування коштів пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми на відповідний рахунок, належних та допустимих доказів сплати пайового внеску не надало, що є порушенням грошового зобов'язання та тягне настання правових наслідків у вигляді сплати пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Судом апеляційної інстанції справа розглядалась неодноразово.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 та від 16.08.2017 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ПАТ "Сумбуд" та Міноборони.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним Договір № 37. У задоволенні позову про стягнення 1 809 582,06 грн. відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевий господарський суд при розгляді по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором № 37, був зобов'язаний надати оцінку на предмет належності і допустимості наявних в матеріалах справи доказів та доводів сторін, проте судом першої інстанції всупереч приписам господарського процесуального законодавства цього вчинено не було.

При цьому, апеляційний суд скориставшись правом наданим пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній до 15.12.2017) встановив, що Договір № 37 не відповідає положенням чинного законодавства, а саме вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності") в частині визначеного в ньому розміру пайової участі, як істотної умови договору, що є підставою для визнання Договору № 37 недійсним.

У зв'язку з визнанням недійсним Договору № 37, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги у даній справі, апеляційний суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за таким договором.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга Прокурора обґрунтована тим, що приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на порушення під час укладання Договору № 37 статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Також, Прокурор посилався на те, що апеляційний суд дійшов до необґрунтованого висновку, що Управлінням в основу розрахунку пайових внесків покладено неправильні відомості щодо кошторисної вартості будівництва об'єкту.

Товариство подало заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

ПАТ "Сумбуд" подало заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від інших учасників судового відзивів чи заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 26.02.2018 № 387 у зв'язку з перебуванням судді Селіваненка В.П. на лікарняному, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 920/968/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи Прокурора та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції встановив, що Товариство є замовником об'єкта будівництва - багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: м. Суми, проспект М. Лушпи, 5, корпус 9, який відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої 21.09.2015 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області є готовим до експлуатації.

15.10.2015 Управлінням та Товариством було укладено Договір № 37, предметом якого є залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовника (відповідача) у розвитку інфраструктури м. Суми під час здійснення будівництва об'єкту: "Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М. Лушпи, 5, корпус № 9".

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.3 Договору № 37 Товариство зобов'язується перерахувати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Суми, а саме: на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий у ГУДКСУ у Сумській області № 31510921700002, МФО 837013, код одержувача платежу 37970593, одержувач платежу УК м. Суми 241700002, грошові кошти у розмірі 1 377 712,00 грн., що становить 4% від вартості загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, в повному обсязі до 16.11.2015.

Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області 21.09.2015 за № СМ 142642487, багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М. Лушпи, 5, корпус № 9 є готовим до експлуатації. Згідно пункту 16 декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією - 72 024 500,00 грн.

Пунктом 2.4 Договору № 37 передбачено, що розмір пайової участі визначає Управління відповідно до рішення Сумської міської ради від 22.06.2011 № 601-МР (далі - Рішення № 601-МР) "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми та Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (далі - Порядок)" не пізніше трьох робочих днів з дати одержання звернення замовника та документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками (копія затвердженої кошторисної вартості будівництва з підписами та печатками генерального проектувальника та замовника).

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення заборгованості за Договором № 37.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд при розгляді по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором № 37, був зобов'язаний надати оцінку на предмет належності і допустимості наявних в матеріалах справи доказів та доводів сторін, проте така оцінка судом першої інстанції всупереч приписам господарського процесуального законодавства надана не була.

Відповідно до пункту 1 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.20174) господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.

Отже, господарський суд не тільки має право, а і зобов'язаний надати правову оцінку пов'язаному з предметом спору договору. Господарський суд, розглядаючи спір, який виник з виконання договору, повинен оцінити законність такого договору, і за наявності підстав, визнати такий договір недійсним, забезпечивши прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було допущено неправильне застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорювання усіх обставин справи.

Статтею 19 Конституції України на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб покладено обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" (далі - ЗУ "Про місцеве самоврядування") сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до статті 28 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належать повноваження по залученню на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт та утримання на пайових засадах об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з статтею 1 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Так, Рішенням № 601-МР затверджено Порядок, який регулює організаційні та економічні відносини, пов'язані з залученням, розрахунком розміру, використанням коштів пайової участі замовників будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (далі - Будівництво) у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми та укладання договорів про пайову участь.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Суми, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, крім випадків, передбачених даним Порядком.

Товариство та ПАТ "Сумбуд" домовились про спільне будівництво житлових будинків та споруд за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка, у зв'язку з чим, сторони своїми силами, засобами, за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів здійснюють будівництво вказаного об'єкта.

Зазначене також встановлено експертами Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса при здійсненні висновку комплексного експертного будівельно-технічного та економічного дослідження, виконаного на замовлення Товариства.

Крім того, відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, зареєстрованої 10.09.2014 за № СМ083142530476, замовниками об'єкта будівництва, розташованого за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9) є Товариство та ПАТ "Сумбуд".

Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 21.09.2015 за № СМ142642487, замовниками вказаного об'єкту також є Товариство та ПАТ "Сумбуд".

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Враховуючи, що коло замовників об'єкту будівництва за вказаною адресою станом на час готовності об'єкту будівництва до експлуатації не змінилось, тому апеляцій суд дійшов висновку, що Товариство та ПАТ "Сумбуд" мають бути співзамовниками та спільно нести тягар відповідальності за невиконання умов договору.

Водночас, враховуючи вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.06.2017 щодо необхідності встановлення, чому Договір № 37 було укладено лише з одним замовником - Товариством та з'ясування чи укладався такий же договір з іншим замовником - ПАТ "Сумбуд", якщо укладався то яка загальна кошторисна вартість об'єкта будівництва була застосована під час здійснення розрахунку величини пайової участі у розвитку інфраструктури міста, судом апеляційної інстанції встановлено, що 12.06.2017 Управлінням та ПАТ "Сумбуд" було укладено договір про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми № 37 (далі - Договір від 12.06.2017), предметом якого є залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовників у розвитку інфраструктури м. Суми під час здійснення будівництва об'єкту: багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М. Лушпи, 5 корпус № 9.

Відповідно до пункту 2.1 Договору від 12.06.2017 замовник зобов'язується перерахувати на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий в УК у м. Суми ГУДКСУ у Сумській області №31510921700002, код одержувача платежу 37970593, МФО 837013, грошові кошти (внесок) у розмірі 108 910,83 грн., що становить 4% від загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва.

Разом з тим, предметом розгляду у даній справі є правовідносини, які виникли між Управлінням та Товариством за Договором № 37.

Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.4 та 4.4 Порядку величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми визначається у договорі, укладеному з управлінням реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради (відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, та не може перевищувати граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми визначається протягом 3-х днів з дня реєстрації управлінням реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми є невід'ємною частиною договору.

Таким чином, розрахунок розміру пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Суми визначається як на підставі звернення замовника забудови про укладення договору про пайову участь, так і на підставі поданих замовником документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Частиною п'ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва та Локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 на загально-будівельні роботи за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9А, 9Б) кошторисна вартість будівельних робіт об'єкту "Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. Лушпи, 5, корпус № 9" складає 18 006 143,00 грн.

Разом з тим, пунктом 2.1 Договору № 37 сторони погодили, що розмір пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Суми становить 1 377 712,00 грн., що складає 4% від загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва. Управлінням було розраховано 4% від суми 34442800,00 грн. (кошторисна вартість будівельних робіт об'єкту), відповідно до розрахунку розміру пайових коштів доданого до позовної заяви.

Також, враховуючи вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.06.2017 щодо необхідності з'ясування на підставі яких документів підтверджується вартість об'єкта будівництва, саме в сумі 34 442 800,00 грн., з метою перевірки розрахунку розміру пайової участі, та з'ясування наявності підстав для зменшення розміру пайової участі, передбачені пунктом 3.3 Порядку, зокрема, щодо будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, на суму кошторисної вартості яких зменшується розмір пайової участі, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2017р. було зобов'язано Товариство надати докази передачі Управлінню капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради документів визначених в пункті 2.4 Договору № 37, а саме: документи, що підтверджують вартість будівництва об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками; зобов'язано Управління надати докази отримання Управлінням документів від замовника - Товариства визначених в пункті 2.4 Договору № 37 та письмові пояснення і докази в обґрунтування щодо порядку визначення розміру пайової участі Товариства.

Проте сторонами вимог ухвали суду виконано не було, як і не обґрунтовано підстав неможливості виконання вимог ухвали суду.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи доказів, апеляційним судом встановлено, що останні не містять будь-яких належних та допустимих доказів, у розумінні статей 33, 34 ГПК України, на підтвердження виконання пункту 2.4 Договору № 37 щодо підстав визначення пайової участі у розмірі 34 442 800,00 грн., та відповідно відсутнє документальне підтвердження правомірності розрахунку розміру пайової участі.

Вказане підтверджується і висновком комплексного експертного будівельно-технічного та економічного дослідження, виконаного експертами Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса на замовлення Товариства, яким встановлено, що розмір пайового внеску, зазначений у Договорі № 37, у розмірі 1 377 712,00 грн. відповідає вимогам ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку у розмірі 108 910,83 грн. та не відповідає вимогам зазначених нормативних актів у розмірі 1 268 801,17 грн.

Щодо вказівок викладених у постанові Вищого господарського суду України від 13.06.2017 про необхідність встановлення обставини придбання Міністерством оборони України квартир у зазначеному житловому будинку за рахунок коштів державного бюджету, встановлення підстав укладення Міноборони та ПАТ "Сумбуд" договору на придбання житла на умовах пайової участі від 15.10.2015 № 303/8/32/139-15 (далі - Договір № 303/8/32/139-15), встановлення мети придбання вказаних квартир та, відповідно, встановлення обставин щодо того, чи підпадають придбані Міноборони квартири під визначення статусу соціального житла, то апеляційним судом встановлено, що 15.10.2015 ПАТ "Сумбуд" та Міноборони було укладено Договір № 303/8/32/139-15 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9, корпус 10) .

Предметом Договору № 303/8/32/139-15 є придбання Міноборони у ПАТ "Сумбуд" житла на умовах пайової участі, а саме - квартири кількістю 30 шт., загальною площею 2 429,64 кв.м. у житловому будинку розташованому за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9, корпус 10), відповідно до адресного переліку квартир (додаток № 2 до Договору № 303/8/32/139-15), які забудовник зобов'язується передати, а пайовик оплатити у порядку і строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 303/8/32/139-15 ціна квартир, які ПАТ "Сумбуд" за договором зобов'язується передати Міноборони становить 25 332 641,46 грн. та складається із розрахунку загальної площі квартир 2 429,64 кв.м., що передаються за фіксованої вартості 10 426,50 грн. за один квадратний метр площі.

Згідно з пунктом 3.3 Договору № 303/8/32/139-15 ціна цього договору може бути змінена після уточнення загальної площі квартир згідно довідки, наданої Бюро технічної інвентаризації або іншими юридичними особами, що мають ліцензію на проведення технічної інвентаризації.

Відповідно до акту прийому-передачі квартир, підписаного сторонами вказаного договору, ПАТ "Сумбуд" передало, а Міноборони прийняло 30 квартир, загальною площею 2 480,81 кв. м., на загальну суму 25 866 165,47 грн., у тому числі:

- по корпусу 9 - загальна площа переданих квартир становить 1 465,82 кв.м., на загальну суму 15 283 372,26 грн. (з ПДВ);

- по корпусу 10 - загальна площа переданих квартир становить 1 014,99 кв.м., на загальну суму 10 582 793,21 грн. (з ПДВ).

Матеріалами справи також підтверджується перерахування вартості придбаних Міноборони квартир за Договором № 303/8/32/139-15.

Дослідивши умови Договору № 303/8/32/139-15 апеляційним судом було відхилено доводи Товариства про те, що останнє мало бути звільнено від сплати пайових внесків, у зв'язку з придбанням частини квартир у багатоквартирному будинку для потреб Міноборони за бюджетні кошти, оскільки Товариство не є стороною Договору № 303/8/32/139-15, а тому вказаний договір не може впливати на зобов'язання, що виникли між Товариством та Управлінням на підставі Договору № 37.

Крім того, договір про придбання відповідних квартир Міноборони укладено 15.10.2015р., тобто після введення об'єкту в експлуатацію (21.09.2015р.).

До того ж, з письмових пояснень поданих Міноборони вбачається, що придбані Міноборони квартири за Договором № 303/8/32/139-15 не підпадають під визначення статусу соціального житла та не можуть бути до нього віднесені, оскільки соціальне житло не підлягає: піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі, а житло, яке було придбане з метою забезпечення житлом військовослужбовців на постійній основі (для подальшої приватизації) або для видачі військовослужбовцям службового житла для їх проживання на підставі службового ордеру, що не є тотожним поняттяю найму.

Враховуючи викладене та вимоги статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності", якою, зокрема, визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін, також, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом під час розгляду даної справи не було повно, всебічно та об'єктивно досліджено наявних в матеріалах справи доказів, не надано належної правової оцінки доводам сторін та не досліджено питання відповідності положенням чинного законодавства укладеному між сторонами договору, зокрема, в частині розміру пайової участі.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір № 37 було укладено Управлінням та Товариством з порушенням приписів ЗУ "Про врегулювання містобудівної діяльності", ЦК України, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з урахуванням приписів статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до15.12.2017).

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи положення вказаної статті ЦК України та обставини встановлені апеляційним судом, останній дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі недійсного Договору № 37 не підлягають задоволенню.

Посилання Прокурора в касаційній скарзі на те, що приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на обов'язковість залучення до Договору № 37 ПАТ "Сумбуд", як співзамовника будівництва не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки підставою визнання недійсним Договору № 37 було не відповідність такого договору положенням чинного законодавства в частині розміру пайової участі, а саме, що Управління не надало належних та допустимих доказів правильності здійснення останнім розрахунку розміру пайової участі.

При цьому, апеляційний суд дійшов висновку, що тягар відповідальності по сплаті пайових внесків мають спільно нести Товариство та ПАТ "Сумбуд" як співзамовниками та на виконання вказівок Вищого господарського суду України встановлено, що 12.06.2017 Управлінням та ПАТ "Сумбуд" було укладено Договір від 12.06.2017, предметом якого є залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовників у розвитку інфраструктури м. Суми під час здійснення будівництва об'єкту: багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М. Лушпи, 5 корпус № 9. Разом з тим, предметом розгляду у даній справі є правовідносини, які виникли між Управлінням та Товариством за Договором № 37.

Посилання Прокурора в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд приймаючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції безпідставно посилався на порушення під час укладання Договору № 37 статті 40 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" та дійшов до необґрунтованого висновку, що Управлінням в основу розрахунку пайових внесків покладено неправильні відомості щодо кошторисної вартості будівництва об'єкту, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 920/968/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий