Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.09.2019 року у справі №927/894/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 927/894/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. і Львова Б. Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство? Національна акціонерна компанія? Нафтогаз України?,

представник позивача - Литвин П. В., адвокат (довіреність від 26.04.2019 № 14-166, договір від 22.04.2019 № 14/412/19, свідоцтво від 17.06.2010 № 4197/10),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю? Чернігівгаз Збут?,

представник відповідача - Ткаченко Р. Ю., адвокат (довіреність від 02.01.2019 № 007Др-4-0119, свідоцтво № 5429/10),

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства? Національна акціонерна компанія? Нафтогаз України?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 (головуючий Буравльов С. І., судді: Зубець Л. П. і Пашкіна С. А.)

у справі № 927/894/18

за первісним позовом публічного акціонерного товариства? Національна акціонерна компанія? Нафтогаз України? (далі - Компанія)

до товариства з обмеженою відповідальністю? Чернігівгаз Збут? (далі - Товариство)

про стягнення заборгованості у розмірі 16 377 450,17 грн.

та за зустрічним позовом Товариства

до Компанії

про визнання частково недійсним пункту договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулась до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 14.04.2017 № 17-260-Н (далі - Договір) у загальному розмірі 16 377
450,17 грн., з яких 9 033 409,84 грн. пеня, 2 054 482,96 грн. 3% річних та 5 289
557,37 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство за поставлений природний газ розрахувалося несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим Товариство повинно нести відповідальність, визначену умовами укладеного Договору.

Товариство, у свою чергу, звернулось до господарського суду Чернігівської області із зустрічним позовом до Компанії про визнання частково недійсним пункту
6.1 Договору.

Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що визначені у спірному пункті 6.1 Договору умови проведення розрахунків між сторонами є такими, що заздалегідь виключають можливість сторін впливати на їх виконання, а умови оскаржуваного пункту Договору суперечать Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (далі - Порядок № 20), Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (далі - Порядок № 256) та Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688 (далі - Порядок № 693/688).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.03.2019 первісні позовні вимоги задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- у частині первісних позовних вимог Товариство несвоєчасно здійснило оплату основного боргу за природний газ на виконання умов Договору, тому з Товариства на користь Компанії підлягає стягненню 9 033 409,84 грн. пені, 2 054 482,96 грн. 3% річних та 5 289 557,37 грн. інфляційних втрат;

- зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним пункту 6.1 Договору є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 рішення господарського суду Чернігівської області від 15.03.2019 скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог та в скасованій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволення первісних позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Чернігівської області від 15.03.2019 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у розмірі наданих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Товариства, зазнають імперативного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій, соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами Договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в оскаржуваній частині та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції приймаючи постанову в оскаржуваній частині неправильно застосував статті 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та порушив приписи статей 73, 74, 76, 78, 116, 236, 238, 317 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 18.09.2019 № 29.3-02/2530 у зв'язку з відпусткою судді Селіваненка В. П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/2353/18, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І. В. (головуючий), Колос І. Б. і Львова Б. Ю.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 14.04.2017 Компанією (продавець) та Товариством (покупець) було укладено Договір з протоколом розбіжностей до Договору, прийнятим сторонами у редакції продавця.

Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язується передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

У пункті 6.1 Договору сторони узгодили такі умови:

- оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу;

- остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк;

- вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (у тому числі коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем і розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу;

- у разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу;

- покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту, до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, який настає за місяцем, в якому здійснено купівлю-продаж природного газу. При цьому у випадку, якщо покупець надасть продавцеві передбачений абзацом четвертим цього пункту акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ у частині суми, зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акта звіряння припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних а також інфляційних втрат на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акта звіряння продавцеві та до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ у частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком № 20, має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, який настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за винятком випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів із дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк;

- покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком № 20 і після спливу 90-денного строку, передбаченого абзацом третім цього пункту;

- сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за винятком випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, у такому разі зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Відповідно до пункту 11.1 Договору цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2017 року, і діє в частині продажу природного газу до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору Компанія передала, а Товариство прийняло природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: 30.04.2017 обсяг 23 260,426 тис. м. куб. на суму 137 943 630,35 грн. ; 31.05.2017 обсяг 9 932,119 тис. м. куб. на суму 58 901 438,52 грн. ; 30.06.2017 обсяг 6 067,787 тис. м. куб. на суму 35 984 404,02 грн. ; 31.07.2017 обсяг 5 937,697 тис. м. куб. на суму 35 212 918,28 грн. ; 31.08.2017 обсяг 6 346,655 тис. м. куб. на суму 37 638

202,81 грн. ; 30.09.2017 обсяг 6 704,912 тис. м. куб. на суму 39 762 810,12 грн.

За змістом сальдо по Товариству за період з 01.04.2017 по 28.02.2018 у останнього відсутня заборгованість за Договором.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що Товариство несвоєчасно здійснило оплату основного боргу за природний газ на виконання умов Договору, тому з Товариства на користь Компанії підлягає стягненню 9 033 409,84 грн. пені, 2 054 482,96 грн. 3% річних та 5 289 557,37 грн. інфляційних втрат, а зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним пункту 6.1 Договору є необґрунтованими.

При цьому щодо зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 215 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити статтею 215 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ЦК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що при укладенні Договору сторонами було погоджено предмет Договору, порядок та умови передачі, порядок обліку газу, ціну, порядок та умови проведення розрахунків, відповідальність сторін та інші умови відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статтею 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, якщо сторонами договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо предмету, ціни, строку виконання зобов'язання, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Згідно із статтею 179 ГК України господарські договори на основі примірних і типових договорів необхідно укладати, дотримуючись умов, передбачених даною статтею, шляхом складання єдиного документа, оформленого відповідно до вимог статті 181 ГК України, а також відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірних або типових договорів.

При цьому Договір, у тому числі і в частині оспорюваного пункту, був укладений на підставі примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України? Про затвердження примірного договору купівлі-продажу природного газу з постачальниками природного газу із спеціальними обов'язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій? від 13.07.2016 № 444.

Примірний договір це - договір, який рекомендується органом управління суб'єктам господарювання для використання його положень при укладанні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.

Пропонуючи укласти вказаний договір Товариство запропонувало Компанії здійснювати розрахунки в існуючій редакції пункту 6.1 Договору, який був прийнятий Компанією без зауважень.

Встановлення у Договорі такого порядку проведення розрахунків не суперечить приписам статті 627 ЦК України, якою визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, на виконання умов Договору Компанія передала, а Товариство прийняло природний газ, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу та у повному обсязі оплатило весь обсяг поставленого газу, що не заперечується обома сторонами.

Наведене свідчить про прийняття Товариством умов Договору та подальше його схвалення шляхом повного виконання його умов щодо оплати.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що зустрічні позовні вимоги про визнання частково недійсним пункту 6.1 Договору є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення первісних позовних вимог, зазначивши, що природний газ, який придбавався за Договором, використовувався покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (пункт 1.2 Договору), які мають законодавчо закріплене право на отримання пільг та субсидій на оплату вартості спожитого газу, що в свою чергу передбачає право газопостачального підприємства на отримання відшкодування вартості наданих таким споживачам послуг за рахунок коштів, виділених з Державного бюджету на оплату пільг та субсидій.

Розрахунки між суб'єктами ринку природного газу за природний газ, поставлений населенню, яке має пільги та отримує житлові субсидії, здійснюються відповідно до Порядку № 20, Порядку № 493/688, шляхом підписання всіма учасниками розрахунків спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. Іншого джерела, ніж кошти державного бюджету, для розрахунку за природний газ цієї категорії населення не існує.

Пункт 1 Порядку № 20 визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Компанією та ПАТ? Укртрансгаз?, а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 20 для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства.

Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 20 Казначейство перераховує суми субвенцій на рахунок обласних бюджетів та бюджету м. Києва, відкриті в органах Казначейства, згідно з розписом державного бюджету в межах зобов'язань місцевих бюджетів за видатками, зазначеними в пункті 1 цього Порядку.

Пунктом 6 Порядку № 20 передбачено, що після надходження сум субвенцій на рахунки місцевих бюджетів органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Відповідно до пункту 2.5 Порядку № 493/688 виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства.

Отже для розрахунку вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій необхідний певний перелік умов, це: підписання актів звіряння покупцем з розпорядником коштів місцевого бюджету, підписання спільних протокольних рішень, надання розпорядником коштів до органів казначейства платіжних доручень, перерахування органами казначейства коштів на рахунок постачальника послуг.

Тобто законодавством передбачено, що у розрахунках за надані пільги, субсидії та компенсації бере участь значна кількість суб'єктів, зокрема, виконавці послуг, їх постачальники та органи державної влади.

Таким чином, для нарахування штрафних санкцій за укладеним Договором необхідно встановити порушення зі сторони саме Товариства процедури проведення розрахунків відповідно до Порядку № 20, Порядку № 256 від 04.03.2002, зокрема, невиконання обов'язків, встановлених для постачальників природного газу (непідписання актів звіряння, непідписання спільних протокольних рішень, ненадання платіжних доручень до органів казначейства).

Підписавши спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків, Компанія у такий спосіб виявила свою згоду здійснити розрахунки відповідно до вказаних Порядків і тим самим погодилась із зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за Договором.

Товариство сплатило вартість придбаного природного газу повністю в сумі 345 443
404,10 грн., з поточного рахунку із спеціальним режимом використання у сумі 192 719 328,68 грн, по відшкодуванню за спільним протокольним рішенням у сумі 21 669
675,92 грн. та 131 054 399,50 грн. відшкодування по Порядку № 256.

За змістом Порядку № 20 держава взяла на себе бюджетне зобов'язання з відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги Компанії про стягнення з Товариства заборгованості за Договором у загальному розмірі 16 377 450,17 грн., з яких: 9 033 409,84 грн. пеня, 2 054
482,96 грн. 3% річних та 5 289 557,37 грн. інфляційні втрати, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції приймаючи постанову в оскаржуваній частині неправильно застосував статті 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 654 ЦК України, статті 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України та порушив приписи статей 73, 74, 76, 78, 116, 236, 238, 317 ГПК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції було прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2019 у справі № 927/894/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос

Суддя Б. Львов