Історія справи

Постанова КГС ВП від 03.04.2025 року у справі №910/6509/18
Ухвала КГС ВП від 29.08.2019 року у справі №910/6509/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/6509/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огороднік К. М. - головуючий, Банасько О. О., Жуков С. В.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.,

за участю представника ТзОВ "ЕйПіЕс Україна" - адвокат Бурносов Є. В. (дов. від
04.04.2019),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019

та постанову Господарського суду міста Києва від 14.01.2019

у справі № 910/6509/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта Софія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфесто"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санта Софія" (далі - ТзОВ "Санта Софія") звернулося до суду з заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфесто" (далі - ТзОВ "Маніфесто", боржник)

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2018 заяву ТзОВ "Санта Софія" було прийнято до розгляду та призначено дату підготовчого засідання, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Ващишину О. В. зобов'язано подати заяву про участь у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Маніфесто"; визнано грошові вимоги ТзОВ "Санта Софія" до ТзОВ "Маніфесто" у розмірі 1 136 800,00 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ващишину Оксану Вікторівну.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.10.2018 визнано кредитором у справі №910/6509/18 по відношенню до боржника: ТзОВ "Санта Софія" з грошовими вимогами на суму 1 154 420,00 грн, з яких 17 620,00 грн - вимоги першої черги, 1 136
800,00 грн - вимоги четвертої черги; ПАТ "Фортуна-Банк" з грошовими вимогами на суму 99 759 898,46грн., з яких 3524,00 грн - вимоги першої черги, 87 835 023,76
грн - вимоги четвертої черги задоволення, 11921 350,70 грн - вимоги шостої черги задоволення; затверджено реєстр вимог кредиторів ТзОВ "Маніфесто".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.11.2018 продовжено процедуру розпорядження майном ТзОВ "Маніфесто" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Ващишиної О. В.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

Постановою Господарського суду м. Києва від 14.01.2019 припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна ТзОВ "Маніфесто"; визнано банкрутом ТзОВ "Маніфесто"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ващишину О. В. ; вирішено інші процедурні питання.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" (далі - ТзОВ "ЕйпіЕс Україна", скаржник) звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у даній справі замінено кредитора ПАТ "Фортуна-Банк" на правонаступника ТзОВ "ЕйПіЕс Україна" у справі про банкрутство ТзОВ "Маніфесто". Апеляційну скаргу ТзОВ "ЕйПіЕс Україна" залишено без задоволення. Постанову Господарського суду м.

Києва від 14.01.2019 залишено без змін.

Постанова суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті з мотивів того, що пасиви боржника значно перевищують його активи, на день розгляду справи в суді першої інстанції повідомлень про виконання боржником грошових зобов'язань, заяв від потенційних інвесторів або ж (засновників) учасників підприємства щодо оздоровлення фінансового становища боржника не надходило, з огляду на що суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо необхідності введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

ТзОВ "ЕйПіЕс Україна" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та постанову Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/6509/18 з проханням їх скасувати та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду для продовження розгляду справи.

При цьому, скаржником уточнено, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 у справі № 910/6509/18 не оскаржується в частині заміни кредитора ПАТ "Фортуна-Банк" на правонаступника - ТзОВ "ЕйПіЕс Україна" у справі про банкрутство ТзОВ "Маніфесто".

В обґрунтуванням підстав для скасування посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст.4,22,26,27,98 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 73, 76, 77, 78, 79, 96 236 ГПК України.

Скаржник доводить, що судами під час переходу до ліквідаційної процедури боржника не було досліджено звіту розпорядника майна за результатами проведення процедури розпорядження майном боржника; висновки про застосування щодо боржника ліквідаційної процедури зроблено без здійснення у судовому порядку аналізу активу та пасиву боржника, без встановлення фінансового та майнового становища боржника.

Стверджує, що розпорядником майна робота по виявленню активів, проведення їх інвентаризації та визначення їх вартості проведена поверхово; відсутня належна перевірка обґрунтованості визначення встановленої дебіторської заборгованості первинним документам обліку, обставинам спливу позовної давності; інвентаризація не відповідає нормам Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

У відзиві на касаційну скаргу ліквідатора боржника арбітражний керуючий Ващишина О. В. просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та постанову Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 - залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

У відповідності до ст. 1 Закону про банкрутство, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності;

учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених ч. 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону про банкрутство щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Відповідно до частини 4 статті 205 Господарського кодексу України, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Отже, боржник визнається банкрутом за умови встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів.

Положеннями ч. 3 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на розпорядника майна покладено обов'язок:

розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли в установленому ч. 3 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядку;

вести реєстр вимог кредиторів;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог;

вживати заходів для захисту майна боржника;

аналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках;

виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства;

скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення;

надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

не пізніше двох місяців від дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника та визначити його вартість;

брати участь у розробці плану санації у випадках, передбачених ч. 3 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та за можливості проведення санації боржника розробити разом з боржником не пізніше двох місяців від дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство план санації боржника та подати його на розгляд комітету кредиторів;

виконувати інші повноваження, що передбачені ч. 3 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника має містити відомості про актив боржника, такий звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), на підставі якого кредитори приймають рішення про введення наступної судової процедури, у подальшому відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду у судовому засіданні у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст.27 Закону про банкрутство у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або закривається провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону про банкрутство, у випадках, передбачених ч. 3 статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Таким чином, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим з'ясувати його актив і пасив та співставити дані обох величин.

Згідно із затвердженим судом в порядку ст. 25 Закону про банкрутство реєстру вимог кредиторів, визначенню підлягає розмір пасиву боржника.

Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі розпорядження майном боржника.

Отже, завдання підсумкового засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності для визначення наступної судової процедури, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2019 у справі №910/15831/16).

Проте, як вбачається з тексту постанови Господарського суду м. Києва від
14.01.2019, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, суд першої інстанції наведеного вище не врахував.

Здійснюючи перехід до судової процедури визнання ТзОВ "Маніфесто" банкрутом та введення ліквідаційної процедури, суд першої інстанції обмежився лише зазначенням про відсутність можливості у боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами та пропозицій щодо оздоровлення фінансового становища боржника, без наведення конкретних даних про розмір активів і пасивів боржника та їх співвідношення, а також доказів їх підтвердження.

Поза увагою суду залишилось дослідження звіту розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника з наданням правового аналізу проведеній розпорядником майна процедури, зокрема, здійснення аналізу фінансово-господарського стану боржника; виявленню (за наявності) ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; організації та проведення разом з боржником інвентаризації майна боржника та визначення його вартості.

Всупереч вимогам ст. 86 ГПК України, судом не досліджено та не встановлено, чи розглядався комітетом кредиторів боржника звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника, та чи приймалось відповідно до частини 8 ст. 26 Закону про банкрутство відповідне рішення про звернення до суду із клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже не встановивши фінансового стану боржника, наявності чи відсутності майнових активів у нього, за рахунок яких можливо продовжити виробничу діяльність з метою погашення кредиторської заборгованості, не перевіривши можливості застосування до боржника іншої, ніж ліквідація, судової процедури, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про визнання боржника - ТзОВ "Маніфесто" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки таке рішення повинно прийматись за наявності належних та допустимих доказів про відсутність можливості відновити платоспроможність боржника та погасити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний господарський суд, залишаючи в силі постанову про визнання ТзОВ "Маніфесто" банкрутом, не усунув помилки суду першої інстанції, обмежився відтворенням тексту оскаржуваного рішення та в порушення ст. 269 ГПК України, фактично не здійснив апеляційного перегляду справи.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржувані постанова суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону не відповідають.

Рішення суду має прийматися і цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних постанов не були дотримані, а тому доводи скаржника частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

Наведені вище недоліки вказують на порушення судами першої та апеляційної інстанцій як приписів Закону про банкрутство, так і норм процесуального права у вигляді неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із пунктами 1 та 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги ТзОВ "ЕйПіЕс Україна" та скасування постанови апеляційного господарського суду та постанови суду першої інстанції в частині визнання боржника банкрутом з направленням справи у скасованій частині до місцевого господарського суду в іншому складі суду на стадію розпорядження майном.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням оскаржуваних постанова попередніх судових інстанцій і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕйПіЕс Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2019 та постанову Господарського суду міста Києва від 14.01.2019 у справі № 910/6509/18 скасувати в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Маніфесто" банкрутом.

3. Справу № 910/6509/18 в скасованій частині передати на розгляд на стадію розпорядження майном до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Банасько О. О.

Жуков С. В.