Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.04.2020 року у справі №922/2414/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2414/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Харківської міської ради - Коваль Г. Ю.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» - Ясинецького Д. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд»

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020

(у складі колегії суддів: Гребенюк Н. В. (головуючий), Білецька А. М.,

Чернота Л. Ф.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019

(суддя Байбак О. І.)

у справі № 922/2414/19

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд»

про стягнення 1 854 005,93 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Харківська міська рада (далі - позивач, Рада) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» (далі - відповідач, ТОВ «Текіла Голд») про стягнення 1 854 005,93 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог Рада зазначила, що ТОВ «Текіла Голд», зареєструвавши з 27.03.2017 право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,1735 га, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 1/1 (далі - спірна земельна ділянка), належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, у період з 01.03.2018 по 30.06.2019 не вносило плату за користування нею, внаслідок чого зберегло у себе безпідставно набуте майно - грошові кошти у розмірі 1 854 005,93 грн орендної плати. Відтак ці кошти підлягають поверненню власникові спірної земельної ділянки - Раді відповідно до положень ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.11.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Текіла Голд» на користь Ради 1 854 005,93 грн безпідставно збережених коштів орендної плати та 27 810,09 грн судового збору.

Судові рішення обґрунтовані тим, що використання відповідачем спірної земельної ділянки у спірний період без правовстановлюючих документів є підставою для задоволення позову та стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати у заявленому розмірі відповідно до ст. 1212 - 1214 ЦК України.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 854 005,93 грн, суди визнали його обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений на підставі належних доказів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, у квітні 2020 року ТОВ «Текіла Голд» подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), ТОВ «Текіла Голд» зазначило, що:

при застосуванні до спірних правовідносин положень ст. 1212 - 1214 ЦК України судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17 та від 19.02.2020 у справі № 915/411/19;

є необхідність Касаційному господарському суду при розгляді цієї справи відступити від висновків щодо застосування ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.03.2020 у справі № 917/32/17.

у постановах Верховного Суду відсутній висновок щодо питання застосування п.288.1 та п. 288.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у подібних правовідносинах;

суди не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам щодо визначення цільового використання спірної земельної ділянки, що призвело до застосування при розрахунках безпідставно збережених коштів орендної плати коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, у більшому значенні;

суди не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам використання відповідачем у спірний період земельної ділянки площею меншою (0,0273 га), ніж визначено позивачем (0,1735 га);

суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи від 10.03.2020 та не надав оцінки тому факту, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 було відкрито провадження у справі № 520/2206/2020.

Ухвалою Верховного Суду від 26.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/2414/19 з підстав, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ухвалено призначити касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.06.2020. Зупинено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі № 922/2414/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

09.06.2020 Рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Текіла Голд», у якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а також клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, яке задоволено Верховним Судом, про що винесено окрему ухвалу від 09.06.2020.

10.06.2020 на електронну адресу Верховного Суду від представника ТОВ «Текіла Голд» Ясинецького Д. В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке з урахуванням наведених у клопотанні причин та з урахуванням неявки в судове засідання 10.06.2020 і представника Ради було задоволено, а розгляд справи відкладено на 24.06.2020.

Судове засідання 24.06.2020 відбулося за участі представників Ради та ТОВ «Текіла Голд».

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Оскільки ТОВ «Текіла Голд» подало касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.03.2017 державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію за ТОВ «Текіла Голд» права власності на нежитлову будівлю під літ. «А-1», загальною площею 81,5 м2. Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу від 22.11.2012 № 4997, акт приймання-передачі нерухомого майна від 25.03.2017.

Земельна ділянка, загальною площею 0,1735 га, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, на якій розташована нежитлова будівля під літ. «А-1», загальною площею 81,5 м2, належить Харківській міській раді і до 01.02.2012, згідно з умовами договору оренди землі від 22.06.2007, перебувала в оренді у ТОВ «Харків-Петрол» та використовувались ним для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (АЗС) літ. «А-1». Право оренди цієї земельної ділянки ТОВ «Харків-Петрол» припинено 22.02.2018 на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки від 20.02.2018 № 39/18, підписаного з Радою.

Станом на момент звернення позивача із цим позовом до господарського суду договір оренди спірної земельної ділянки між Радою та ТОВ «Текіла Голд» не укладений, право оренди за останнім не зареєстровано.

24.07.2019 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в порядку ст. 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) здійснено обстеження на місцевості спірної земельної ділянки, за результатами якого складено акт обстеження земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, відповідно до якого на цій земельній ділянці розташована одна нежитлова будівля, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Текіла Голд». Відповідно до Витягу від 02.07.2019 № 1112/0/45-19 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, площа цієї земельної ділянки становить 0,1735 га. Вказана земельна ділянка використовується ТОВ «Текіла Голд» для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (АЗС).

Посилаючись на те, що ТОВ «Текіла Голд», зареєструвавши з 27.03.2017 право власності на нежитлову будівлю під літ. «А-1», яка знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т Тракторобудівників, 1/1, площею 81,5 м2, належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на належну Раді земельну ділянку, площею 0,1735 га, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, яка використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування цієї нежитлової будівлі, Рада звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на користь Ради безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 854 005,93 грн, нарахованих за період з 01.03.2018 по 30.06.2019, який Рада обґрунтувала положеннями ст. 1212 ЦК України.

Розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ТОВ «Текіла Голд» без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, площею 0,1735 га, нарахованих за період з 01.03.2018 по 30.06.2019, у розмірі 1 854 005,93 грн орендної плати, здійснено Радою на підставі даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, оформлених як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.07.2019 № 1112/0/45-19.

Задовольняючи позовні вимоги Ради, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як фактичний користувач спірною земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти Раді відповідно до ст. 1212 ЦК України, оскільки до моменту оформлення відповідачем права оренди земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля під літ. «А-1», площею 81,5 м2, відносини з фактичного користування спірною земельною ділянко без укладення договору оренди та недоотримання Радою доходів у вигляді орендної плати за своїм змістом є кондикційними.

Перевіривши наданий Радою розрахунок заявлених до стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати у розмірі 1 854 005,93 грн за спірний період, суд першої інстанції визнав його обґрунтованим, вірним та таким, що здійснений на підставі належних доказів.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) ТОВ «Текіла Голд» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 10.03.2020 та рішення суду першої інстанції від 18.11.2019 з підстав, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1-4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п. 1); якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п. 2); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п.3); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (п. 4).

При цьому ч. 3 ст. 310 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд у разі порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У поданій касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) ТОВ «Текіла Голд», обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказало, що в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій застосували положення ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин без урахування висновків щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17 та від 19.02.2020 у справі № 915/411/19.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, на яку скаржник посилається у своїй касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України при вирішенні справи №915/411/19 з огляду на те, що між сторонами спору існували договірні відносини, а тому висновок Верховного Суду у цій справі стосується правовідносин, які не є подібними.

У постанові від 28.02.2018 у справі № 922/1340/17, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду дійшов висновку, що кошти орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності без укладення договору оренди є збитками у вигляді упущеної вигоди і підлягають стягненню на підставі ст. 22 ЦК України, ст. 225 Господарського кодексу України, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212-1214 ЦК України. Такі висновки відповідали правовим позиціям Верховного Суду України у постановах від 28.01.2015 у справі № 3-210гс14, від 18.05.2016 у справі № 3-194гс16, у справі № 3-271гс16, від 09.11.2016 у справі № 3-1071гс16, від 30.11.2016 у справі № 3-127гс16 та зроблені до формування Великою Палатою Верховного Суду власної позиції щодо застосування до аналогічних правовідносин ст. 1212 - 1214 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та від 20.11.2018 №922/3412/17 відступила від наведених вище правових позицій Верховного Суду України та сформувала правовий висновок, який полягає у тому, що до правовідносин щодо стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

При розгляді заявлених позовних вимог у справі № 922/2414/19, у якій скаржником подано касаційну скаргу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України, що відповідає наведеним правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Разом з тим у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду при розгляді спору у подібних правовідносинах зазначила, що при здійсненні розрахунку коштів, збережених у себе відповідачем без достатньої правової підстави належить обов`язково враховувати суму сплаченого земельного податку за заявлений у позові період.

У справі № 922/2414/19, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що за наведеною у листі ГУ ДФС у Харківській області від 22.05.2018 №11860/9/20-40-12-15-26 інформацією ТОВ «Текіла Голд», починаючи з 27.03.2017, обліковується у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області платником земельного податку з юридичних осіб, у т. ч. за земельну ділянку, площею 0,1735 га, і сплачує земельний податок за цю земельну ділянку.

А при розгляді зазначеної справи судами було встановлено, що при здійсненні розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати у розмірі 1 854 005,93 грн Рада не враховувала суму земельного податку, сплаченого ТОВ «Текіла Голд» у спірний період за земельну ділянку, площею 0,1735 га.

Задовольняючи заявлені Радою позовні вимоги в повному обсязі та стягуючи з ТОВ «Текіла Голд» суму безпідставно збережених коштів у розмірі 1 854 005 93 грн, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відповідність наданого Радою розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати вимогам чинного законодавства, що суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №922/3412/17.

Разом з тим з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, суди попередніх інстанцій, під час дослідження питання правильності наданого Радою розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати, помилково залишили поза увагою та не надали належної оцінки листу ГУ ДФС у Харківській області від 22.05.2018 № 11860/9/20-40-12-15-26, в якому наявна інформація про перебування ТОВ «Текіла Голд», починаючи з 27.03.2017, на обліку у Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області як платника земельного податку, внаслідок чого не врахували імовірності подвійного стягнення з відповідача розміру безпідставно збережених коштів з орендної плати та можливості його зменшення на суму фактично сплаченого відповідачем у спірний період земельного податку за земельну ділянку, площею 0,1735 га.

Ураховуючи наведене, підтвердилась підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ТОВ «Текіла Голд» вказало на необхідність Касаційному господарському суду при розгляді цієї справи відступити від висновків щодо застосування ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, наведених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 917/32/17.

Підстави для відступу від правових позицій у наведених постановах Верховного Суду щодо застосування ст.1212 ЦК України у спірних правовідносинах скаржник мотивує тим, що відповідно до положень ст. 152 ЗК України захист прав власників землі на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків, тому відповідно до ст. 156, 157 ЗК України стягнення таких збитків можливе лише в разі встановлення судами наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення. Застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України є безпідставним, оскільки особа, яка після набуття права власності на об`єкт нерухомості, вчинивши усі необхідні дії для укладення договору оренди землі, який не був укладений в розумний строк не з вини останньої, необґрунтовано визнається винуватою і притягується до відповідальності у вигляді стягнення з неї безпідставно збережених коштів з орендної плати.

Висновки щодо застосування ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах наведені у чисельних постановах як Великої Палати Верховного Суду (зокрема, від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17), так і Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (зокрема, у постановах від 11.11.2019 у справі №925/626/18, від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та від 04.03.2020 у справі №917/32/17). Отже, Верховним Судом сформовано єдину правозастосовчу практику щодо застосування положень ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах.

Колегія суддів, розглянувши наведені у касаційній скарзі ТОВ «Текіла Голд» обґрунтування необхідності відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведених постановах щодо застосування ст. 1212 ЦК України у подібних правовідносинах, не знаходить підстав для відступу від вказаних позицій відповідно до ч. 4 ст. 302 ГПК України, тому доводи касаційної скарги у цій частині відхиляються.

Також у поданій касаційній скарзі (із урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги) ТОВ «Текіла Голд», обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, вказало, що: дані про спірну земельну ділянку, зокрема, щодо коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у значенні Кф 1, наявні у раніше сформованому Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.02.2017 № 290/86-17 (щодо заявника ТОВ «Квадро-Комерс»), тому суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про правомірність здійснення Радою розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати у розмірі 1 854 005,93 грн з використання даних про спірну земельну ділянку (її площу та коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у значенні Кф 3), оформлених як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.07.2019 № 1112/0/45-19 (щодо заявника ТОВ «Текіла Голд»); суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не надав оцінки факту оскарження дій державного органу щодо внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про код класифікації виду цільового призначення спірної земельної ділянки, що підтверджується ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 про відкриття провадження у справі №520/2206/2020, та безпідставно відмовив ТОВ «Текіла Голд» у задоволенні клопотання від 10.03.2020 про відкладення розгляду справи.

Перевіряючи такі доводи касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Визначення земельної ділянки наведено в ч. 1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (ч. 1). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (ч. 4). Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч. 9).

Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, згідно з абз. 1 п. 289.1 ПК України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформований в режимі «реального часу», тобто на час звернення заявника, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельну ділянку, внесених до Державного земельного кадастру, є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку землі.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору виходили з того, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав, відомості про формування цієї земельної ділянки з визначенням її площі (0,1735 га), меж, присвоєння кадастрового номера (6310138500:13:001:0008) внесено до Державного земельного кадастру, а актуальні відомості про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки оформлені як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (щодо заявника ТОВ «Текіла Голд») від 02.07.2019 № 1112/0/45-19, у якому, зокрема, зазначено її площу (0,1735 га) та коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у значенні Кф 3.

Разом з тим при розгляді справи у судах попередніх інстанцій відповідач, заперечуючи розмір безпідставно збережених коштів з орендної плати, який був нарахований Радою при зверненні до суду з позовом, вказував, що у наданому Радою Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки від 02.07.2019 № 1112/0/45-19 зазначено про відсутність коду класифікації видів цільового призначення земель, у зв`язку з чим визначений коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, Кф 3.

При цьому відповідач звертав увагу судів на те, що відповідно до відомостей з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.07.2019 № НВ-0003480222019 (а. с. 21 т. 1) спірна земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, і код класифікації видів цільового призначення земельної ділянки визначено як 1.11.1. Запис про державну реєстрацію спірної земельної ділянки здійснено 13.08.2007.

Одночасно ТОВ «Текіла Голд» зазначало, що оскаржило дії державного органу щодо внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про код класифікації виду цільового призначення спірної земельної ділянки до адміністративного суду, на підтвердження чого було надано копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 про відкриття провадження у справі №520/2206/2020 за позовом ТОВ «Текіла Голд» до Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними дії останнього щодо відмови товариству у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку, кадастровий номер 6310138500:13:001:0008, площею 0,1735 га, в частині встановлення для цієї земельної ділянки коду класифікації видів цільового призначення земель 12.04, та про зобов`язання Відділу внести зміни до відомостей Державного земельного кадастру про вказану земельну ділянку, а саме встановити код класифікації видів цільового призначення земель 12.04.

Ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, в порушення норм процесуального права, не надали оцінки вказаним документам та не навели обґрунтованих мотивів відхилення таких заперечень відповідача, в результаті чого не перевірили правомірність застосування Радою у своїх розрахунках безпідставно збережених коштів з орендної плати коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки у значенні Кф 2 у період з 01.03.2018 по 31.07.2018, та у значенні Кф 3 у період з 01.08.2018 по 30.06.2019.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Касаційний господарський суд з огляду на приписи ст. 300 ГПК України позбавлений можливості здійснити перевірку наданого Радою розрахунку безпідставно збережених коштів з орендної плати, здійсненого із застосуванням коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки у значенні Кф 2 та Кф 3, та без урахування можливих надходжень в бюджет Ради у спірний період земельного податку від ТОВ «Текіла Голд» за земельну ділянку, площею 0,1735 га, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин потребує дослідження доказів та має бути проведено судами під час нового розгляду справи.

З урахуванням наведеного, підтвердилась підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Щодо заявленої у касаційній скарзі (із урахуванням заяви про уточнення касаційної скарги) підстави оскарження судових рішень, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, колегія суддів зазначає, що у зв`язку з тим, що у даній справі судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи та прийняття остаточного рішення, то питання застосування п. 288.1 та п.288.4 ПК України у подібних правовідносинах залежить від встановлених при новому розгляді справи фактичних обставин та висновків судів попередніх інстанцій за результатами перегляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень ч. 3 ст. 310 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції від 10.03.2020 та рішення суду першої інстанції від 18.11.2019 у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно врахувати викладене, дослідити зібрані у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Текіла Голд» задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 18.11.2019 у справі №922/2414/19 скасувати.

3. Справу № 922/2414/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий