Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №904/9890/16

Друк

Пошук

342

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №904/9890/16

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9890/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 (головуючий: М.О. Дармін, судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист", Фізичної особи-підприємця Гріншпуна Олександра Семеновича,

про стягнення 90 000,00 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

31.10.2016 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та Фізичної особи-підприємця Гріншпуна Олександра Семеновича про солідарне стягнення заборгованості у сумі 90 000,00 грн., з яких: 31543,52 грн. - заборгованість за кредитом, 45086,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4853,58 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 8516,70 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-2 належним чином умови договору банківського обслуговування № б/н від 15.10.2013 не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 31.08.2016 виникла заборгованість у сумі 90000,00 грн., з яких: 31 543,52 грн. - заборгованість за кредитом, 45 086,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 853,58 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 8 516,70 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом. З урахуванням договору поруки № 31015НАН2S2AV від 11.08.2015 сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 (головуючий: Колісник І.І., судді: Мельниченко І.Ф., Петрова В.І.) позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що під час вирішення спору встановлений факт заборгованості фізичної особи-підприємця Гріншпуна Олександра Семеновича за договором банківського обслуговування від 15.10.2013 у сумі 90 000,00 грн., яка з урахуванням договору поруки № 31015НАН2S2AV від 11.08.2015 підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гріншпуна Олександра Семеновича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017р. у справі № 904/9890/16 - задоволено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017р. у справі № 904/9890/16 - скасовано, прийняти нове, яким в задоволені позову відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" не доведено факту укладення між сторонами договору банківського обслуговування, який є підставою позову від 15.10.2013р., що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, у тому числі черговість погашення заборгованості, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань. Водночас, правовою підставою позову є саме надання відповідачу кредиту на умовах договору, укладеного відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг", в той час як позивачем не доведено підставність користування відповідачем кредитними коштами банку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2017 у справі № 904/9890/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 повернуто скаржнику на підставі п. 1 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).

09.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" повторно подано касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 у справі №904/9890/16.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 904/9890/16 передано до Касаційного господарського суду.

12.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2018 року у справі № 904/9890/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

22.02.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про поновлення строку ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" для подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 904/9890/16, прийняття даної касаційної скарги до провадження, розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 05.03.2018.

Скаржник (Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі №904/9890/16, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував до даних правовідносин положення статей 634, 638-640, 1066-1069 ЦК України та статті 180, 181 ГК України, а також положення Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Скаржник зазначає, що 15.10.2013 ФОП Гріншпун О.С. приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування №Б/Н від 15.10.2013 (далі-Договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору. Відповідно до Договору відповідачу-2 було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Позивач вказує, що при укладанні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. 15.10.2013 ФОП Гріншпун О.С. приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, шляхом реєстрації заяви через систему інтернет-клієнт-банкінг, підписав заяву шляхом накладення електронно-цифрового підпису.

Посилаючись на "Умови та правила надання банківських послуг", позивач зазначає, що відповідно до п.3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк), або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі. Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг ідентифікація та автентифікація клієнта банку здійснюється через віддалені канали обслуговування за допомогою ідентифікатора (логіна) користувача, постійного пароля та одноразових (динамічних) паролів. У випадку, якщо номер мобільного телефону зареєстрований і збігається з номером телефону клієнта, вважається, що Клієнт прийняв умови публічного договору, розміщеного у відповідному розділі цих Умов і Правил, згідно з яким клієнту будуть надаватися витребувані ним послуги. Як було встановлено, співпав ОТП-пароль з електронним підписом клієнта. При здійсненні платіжних операцій в системах дистанційного обслуговування - банкомат, термінал самообслуговування, на сайті http://www/privat24.ua, виконання в програмних комплексах маніпуляцій, спрямованих на успішне завершення платежу, прирівнюється до електронного підпису клієнта. Згода клієнта може бути підтверджена, крім іншого: документом на паперовому носії з реквізитами, що дозволяють ідентифікувати цей документ і фізичну особу, в тому числі згода (анкета-заява) суб'єкта персональних даних на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Таким чином, укладення договору між сторонами відбулося шляхом отримання відповідачем-2 та підтвердженням дистанційного розпорядження одноразовим паролем ОТР, який прийшов на його мобільний телефон та прирівнюється до електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват24, про що зазначено в заяві від 15.10.2013.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши постачальнику кредитний ліміт в розмірі 34000,00 грн. (виписка по рахунку міститься в матеріалах справи), що також підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача. При цьому, зі змісту виписок по рахунках та розрахунку заборгованості випливає, що відповідач користувався кредитом неодноразово. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідач-2 станом на 31.08.2016 має заборгованість 140743,33 грн.

Також, скаржник вказує, що згідно з п.п. 5.6, 5.8 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №254 від 18.06.2003, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам, уповноваженим власниками рахунків особам та державним органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів надано, зокрема, виписки з рахунку ФОП Гріншпун О.С. Однак, позивач вважає, що апеляційним судом не враховано наведених вище норм чинного законодавства, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку, що надані позивачем виписки з карткового рахунку не є належними доказами надання банком кредитних коштів відповідачу-2, отримання і використання таких коштів відповідачем-2, не надав таким доказам належну правову оцінку, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про недоведеність позовних вимог.

Позивач зазначає, що всі операції за кредитним договором, а також те, як саме нараховувались проценти за користування кредитними коштами, прострочені проценти, санкції (пеня), комісія, сума нарахованого чергового платежу, сума простроченого платежу чітко відображені в розрахунку заборгованості, в графі "сума погашення за наданим кредитом" зазначені всі грошові суми, що надходили на сплату заборгованості за кредитом. Однак, судом зазначений факт не було проаналізовано і не прийнято, як доказ наявної кредитної заборгованості за договором. Останній платіж по погашенню кредитної заборгованості було здійснено 27.01.2014 в розмірі 650,00 грн., після чого відповідач ніяких платежів не здійснював, хоча продовжував користуватись кредитними коштами.

На виконання умов договору банківського обслуговування від 15.10.2013 позивачем надавалися ФОП Гріншпун О.С. кредитні кошти у межах встановленого ліміту, які використовувалися ним, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку і електронними повідомленнями відповідача-2 про розміри процентних ставок за користування кредитом. Доказами обслуговування банком кредитного ліміту на його поточному рахунку відповідно до Умов є копії розрахункових документів (квитанцій), наданих позивачем господарському суду 09.02.2017, однак не прийняті судом як належні докази наявності та погоджених кредитних правовідносин. Здійснюючи погашення заборгованості відповідач-2 додатково підтвердив згоду за всіма умовами договору.

Оскільки сторони дійшли згоди щодо використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису (ЕЦП) шляхом підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першої" підпису, то позивач вважає помилковим висновок апеляційного суду про недоведеність укладеного договору через ненадання банком відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача-2, відомостей про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Відзивів на касаційну скаргу від учасників справи не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що 21 грудня 2007 року між Фізичною особою-підприємцем Гріншпуном Олександром Семеновичем (далі - ФОП Гріншпун О.С., Клієнт, Відповідач-2) і Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк, Позивач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, а також картку із зразками підписів та контактних даних уповноважених осіб (а.с. 76 - 78 том 1).

01 липня 2008 року відповідач-2 подав письмову заявку на підключення (авторизацію) користувачів електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів та просив здійснити його реєстрацію, авторизацію, генерацію та сертифікацію ключів користувача в електронному розрахунково-інформаційному програмному продукті "Інтернет-клієнт-банк ("Приват 24"). Вказана заявка була прийнята до виконання банком /а.с. 79 том 1/.

15 жовтня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" за допомогою програмної електронної системи прийняв від ФОП Гріншпуна О.С. заявку на кредитний ліміт на умовах, викладених в Умовах і правилах надання банківських послуг, Тарифах ПАТ КБ "ПриватБанк", що розміщені на офіційному сайті Банку http://privatbank.ua та діють з 15.10.2013 (а.с. 184 том 1).

Приєднання відповідача-2 до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, з урахуванням його заяв про: відкриття поточного рахунку; підключення (авторизацію) користувача електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів; отримання кредитного ліміту свідчить про укладення договору банківського обслуговування від 15.10.2013 (далі - Договір).

Відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг" на поточний рахунок НОМЕР_2 відповідачеві-2 було встановлено в електронному вигляді через задіяні засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) кредитний ліміт: станом на 15.10.2013 - 32000,00 грн., станом на 24.12.2013 - 34000,00 грн., станом на 01.03.2014 - 34000,00 грн., станом на 02.03.2014 та 15.10.2014 - 00,00 грн. Зазначена обставина підтверджується як довідкою банку, так і виписками із програмної системи "Приват 24", поданими відповідачем-2 до суду 07.03.2017.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод, таким чином, прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

На виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 15.10.2013 Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" надавалися Фізичній особі-підприємцю Гріншпуну Олександру Семеновичу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, які використовувалися ним, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку НОМЕР_2 і електронними повідомленнями відповідача-2 про розміри процентних ставок за користування кредитом (а.с. 65 - 75, 94-95 том 1).

Доказами обслуговування Банком кредитного ліміту на його поточному рахунку відповідно до Умов є копії розрахункових документів (квитанцій), наданих позивачем господарському суду 09.02.2017 (а.с. 42 - 77 том 2).

Фізична особа-підприємець Гріншпун Олександр Семенович належним чином умови договору не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 31.08.2016 виникла заборгованість зі сплати кредиту у сумі 31543,52 грн., що і стало підставою для нарахування позивачем до стягнення процентів за користування кредитом у сумі 45086,20 грн. за період з 07.02.2014 по 31.08.2016, пені у сумі 4853,58 грн. за період з 09.01.2014 по 31.08.2016, а також комісії за користуванням кредитом у сумі 8516,70 грн. за період з 03.03.2014 по 31.08.2016.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем-2 умов договору №б/н банківського обслуговування від 15.10.2013 в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії та пені за прострочення виконання зобов'язань.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

За змістом пункту 3.2.1.2.3.4. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, банк має право змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Заявлена позивачем до стягнення заборгованість зі сплати кредиту у сумі 31543,52 грн. нарахована за період з 03.02.2014 по 31.08.2016, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у сумі 45086,20 грн. - за період з 07.02.2014 по 31.08.2016, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом у сумі 8516,70 грн. - за період з 03.03.2014 по 31.08.2016.

З огляду на приписи договору № б/н банківського обслуговування від 15.10.2013 та "Умов та правил надання банківських послуг" строк повернення кредиту у сумі 31543,52 грн., сплати процентів за користування кредитом у сумі 45086,20 грн., сплати комісії у сумі 8516,70 грн. є таким, що настав. Доказів їх сплати відповідач-2 суду не надав, здійснений позивачем розрахунок не спростував.

За викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 31543,52 грн., процентів за користування кредитом у сумі 45086,20 грн., комісії у сумі 8516,70 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п.3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом (п. 3.2.1.5.4).

Заявлена позивачем до стягнення пеня у сумі 4853,58 грн. за прострочення виконання зобов'язання нарахована за період з 09.01.2014 по 31.08.2016 із загальної суми нарахованої пені - 55596,91 грн., що є правом позивача.

Пеня нарахована відповідно до умов договору та підлягає стягненню на користь позивача.

Отже, на користь позивача підлягає до стягнення 90 000,00 грн., з яких: 31 543,52 грн. - заборгованість за кредитом, 45 086,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 8 516,70 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 4 853,58 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

11 серпня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (далі - Поручитель, Відповідач-1) і Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - Кредитор) був укладений договір поруки №31015НАН2S2AV.

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Фізичною особою-підприємцем Гріншпуном Олександром Семеновичем усіх своїх обов'язків за договором банківського обслуговування від 15.10.2013 (пункт 1 договору).

Пунктом 2 договору поруки встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в кредитному договорі.

Пунктами 4, 5, 6 договору поруки передбачено, що за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

У випадку невиконання боржником будь-якого обов'язку, передбаченого пунктом 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів).

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначений(ні) в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього договору.

За пунктом 8 договору поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2030.

Сторони прийшли до згоди, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 (п'яти) років (пункт 9 договору поруки).

Відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Листом № 31015НАН2S2AV від 28.09.2016 позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою про сплату боргу, яка останнім залишена без відповіді (а.с. 42 том 1). Жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості за спірним кредитним договором відповідач-1 не здійснив.

За таких обставин та з урахуванням умов договору поруки позивач набув право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, під час вирішення спору встановлений факт заборгованості фізичної особи-підприємця Гріншпуна Олександра Семеновича за договором банківського обслуговування від 15.10.2013 у сумі 90 000,00 грн., яка з урахуванням договору поруки № 31015НАН2S2AV від 11.08.2015 підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову зазначив про те, що предметом позову є матеріально - правова вимога Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" та Фізичної особи-підприємця Гріншпуна Олександра Семеновича про солідарне стягнення заборгованості у сумі 90 000,00 грн. за користування кредитом, який було надано фізичній особі-підприємцю Гріншпун О.С. у відповідності до укладеного, за твердженням позивача, договору банківського обслуговування № б/н від 15.10.2013р.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і підтверджується матеріалами справи, 21 грудня 2007 року між Фізичною особою-підприємцем Гріншпуном Олександром Семеновичем (далі - ФОП Гріншпун О.С., Клієнт, Відповідач-2) і Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк, Позивач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, а також картку із зразками підписів та контактних даних уповноважених осіб (а.с. 76 - 78 том 1).

На вимогу суду про надання доказів на підтвердження того, що «Умови та правила надання банківських послуг», розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua, до яких приєднався ФОП Гріншпун О.С., подавши заяву від 15.10.2013р., яка викладена в ухвалі Дніпропетровського апеляційного господарського суду, позивачем надано роздруківку інтернет сторінки https://privatbank.ua/terms/, на якій містяться Умови та правила надання банківський послуг.

При переході на інтернет сторінку https://privatbank.ua/terms/, колегія суддів встановила, що роздруківка сторінки наданої позивачем (т.4 а.с. 34) і інтернет сторінка https://privatbank.ua/terms/ не є тотожними.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів встановлено, що на сторінках, які міститься в мережі інтернет https://privatbank.ua/terms/ та https://privatbank.ua відсутні умови та правила надання банківських послуг, які надані позивачем в роздрукованому варіанті (т.1 а.с. 20-30; т. 3 з.с. 82 - а.с. 91).

В матеріалах справи містяться заяви, які за твердженням позивача підписані Клієнтом шляхом накладання електронно-цифрового підпису у системі інтернет-банкінгу Приват24 від 15.10.2013р (т.1 а.с.18, 184).

Вищезазначені заяви не містять підпису відповідача, натомість у заявах наявна відмітка про накладення клієнтом 15.10.2013 електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24.

Позивачем не надано будь-яких доказів того, що саме ФОП Гріншпун О.С. підписано електронним цифровим підписом заяви від 15.10.2013р. про приєднання до умов, викладених в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, оскільки позивачем не надано ані відомості про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача, ані відомості про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. При цьому, відповідач-2 заперечує факт підписання даної заяви.

Відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що подання ФОП Гріншпун О.С. заяв про: відкриття поточного рахунку; підключення (авторизацію) користувача електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів; отримання кредитного ліміту свідчить про укладання ним договору банківського обслуговування від 15.10.2013р. є передчасним і таким, що не підтверджується фактичними обставинами справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія судів дійшла висновку, що Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" не доведено факту укладення між сторонами договору банківського обслуговування, який є підставою позову від 15.10.2013р., що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів, у тому числі черговість погашення заборгованості, та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань. Водночас, правовою підставою позову є саме надання відповідачу кредиту на умовах договору, укладеного відповідно до "Умов та правил надання банківських послуг", в той час як позивачем не доведено підставність користування відповідачем кредитними коштами банку.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гріншпуна Олександра Семеновича заборгованості за кредитом, заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими, підтвердженими наявними у справі доказами.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" носять похідний характер від позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Гріншпуна О.С., а тому не підлягають задоволенню.

Розглядаючи доводи касаційної скарги колегія суддів касаційного суду відмічає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21 грудня 2007 року між Фізичною особою-підприємцем Гріншпуном Олександром Семеновичем (далі - ФОП Гріншпун О.С., Клієнт, Відповідач-2) і Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк, Позивач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, а також картку із зразками підписів та контактних даних уповноважених осіб (а.с. 76 - 78 том 1).

Як зазначив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи містяться заяви, які за твердженням позивача підписані Клієнтом шляхом накладання електронно-цифрового підпису у системі інтернет-банкінгу Приват24 від 15.10.2013р (т.1 а.с.18, 184). Вищезазначені заяви не містять підпису відповідача, натомість у заявах наявна відмітка про накладення клієнтом 15.10.2013 електронно-цифрового підпису у системі інтернет-клієнт-банкінгу Приват 24.

При цьому, суд першої інстанції встановив, що 15 жовтня 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" за допомогою програмної електронної системи прийняв від ФОП Гріншпуна О.С. заявку на кредитний ліміт на умовах, викладених в Умовах і правилах надання банківських послуг, Тарифах ПАТ КБ "ПриватБанк", що розміщені на офіційному сайті Банку http://privatbank.ua та діють з 15.10.2013 (а.с. 184 том 1).

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника, що відповідно до п.3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" (т.1 а.с 21) при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк), або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першої" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Вищевказаний пункт умов був досліджений та описаний в судовому рішенні судом першої інстанції.

При цьому, в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms/ текст цього пункту п.3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" на момент розгляду справи в суді касаційної інстанції нічим не відрізняється від редакції, вказаної у рішенні суду першої інстанції, що спростовує доводи суду апеляційної інстанції в цій частині.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що на виконання умов договору № б/н банківського обслуговування від 15.10.2013 Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" надавалися Фізичній особі-підприємцю Гріншпуну Олександру Семеновичу кредитні кошти у межах встановленого ліміту, які використовувалися ним, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками по рахунку НОМЕР_2 і електронними повідомленнями відповідача-2 про розміри процентних ставок за користування кредитом (а.с. 65 - 75, 94-95 том 1).

Тобто, суд першої інстанції встановив факт прийняття та виконання вищевказаного договору обома сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України:

"Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору."

Згідно з ч.2 ст.639 вказаного Кодексу:

"Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася."

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що приєднання відповідача-2 до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, з урахуванням його заяв про: відкриття поточного рахунку; підключення (авторизацію) користувача електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів; отримання кредитного ліміту свідчить про укладення договору банківського обслуговування від 15.10.2013 (далі - Договір), що підтверджує доводи скаржника, що оскільки сторони дійшли згоди щодо використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису (ЕЦП) шляхом підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першої" підпису, то позивач вважає помилковим висновок апеляційного суду про недоведеність укладення договору через ненадання банком відомостей про сертифікацію ключа ЕЦП відповідача-2, відомостей про особистий ключ підписувача, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Також суд першої інстанції на підставі власної оцінки доказів встановив, що Фізична особа-підприємець Гріншпун Олександр Семенович належним чином умови договору не виконав, у зв'язку з чим у нього станом на 31.08.2016 виникла заборгованість зі сплати кредиту у сумі 31543,52 грн., що і стало підставою для нарахування позивачем до стягнення процентів за користування кредитом у сумі 45086,20 грн. за період з 07.02.2014 по 31.08.2016, пені у сумі 4853,58 грн. за період з 09.01.2014 по 31.08.2016, а також комісії за користуванням кредитом у сумі 8516,70 грн. за період з 03.03.2014 по 31.08.2016.

Згідно з п.4 ч.1 ч ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині."

Згідно зі ст.312 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яке відповідає закону".

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити повністю, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 скасувати повністю, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 залишити в силі.

У зв'язку з задоволенням касаційної скарги, суд покладає на відповідачів витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:

"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 904/9890/16 задовольнити повністю.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 904/9890/16 скасувати повністю.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 у справі №904/9890/16 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Фінансист" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 32, ідентифікаційний код 35201640) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у сумі 826 грн. 80 коп. за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гріншпуна Олександра Семеновича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір у сумі 826 грн. 80 коп. за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський