Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.01.2018 року у справі №910/13064/17
Ухвала КГС ВП від 05.03.2018 року у справі №910/13064/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13064/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників: Національного банку України - Гузієнка Я.М., дов. від 28.03.2018 №18-0014/17535; ПАТ "Дельта Банк" - адвоката Свистунова А.В., свід. від 13.01.2016 НОМЕР_1, дов. від 29.01.2018.

розглянувши касаційну скаргу Національного банку України

на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2017

(суддя - Підченко Ю.С.)

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017

(головуючий - Скрипка І.М., судді - Тищенко А.І., Гончаров С.А.)

за позовом Національного банку України

до: 1) уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича,

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

1. У серпні 2017 Національний банк України (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк") Кадирова Владислава Володимировича (надалі - відповідач - 1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач - 2) про зобов'язання додатково акцептувати (визнати) кредиторські вимоги у розмірі 23 944 916, 68 грн, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та зобов'язання затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем - 1 не було акцептовано кредиторські вимоги Національного банку України на загальну суму 23 944 916, 68 грн., з яких: 22 444 916, 68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом; 1 500 000, 00 грн. - штрафи за неналежне виконання умов кредитних договорів у зв'язку з тим, що вказані зобов'язання АТ "Дельта Банк" були відсутні в балансі банку станом на 05.10.2015, тобто на дату запровадження ліквідаційної процедури в ПAT "Дельта Банк".

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 04.10.2017 у справі №910/13064/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017, у задоволенні позовних вимог Національного банку України відмовлено повністю.

4. Рішення попередніх судових інстанцій мотивовано тим, що судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, що діяла до 15.12.2017 (Далі - ГПК України) протиправної бездіяльності щодо позивача та порушення його прав чи інтересів щодо зобов'язання затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк".

4.1. Суди послались на те, що під час формування реєстру вимог кредиторів уповноважена особа не визначає та не розраховує для кожного кредитора суму заборгованості, формує реєстр кредиторів виключно на підставі даних балансу банку станом на 05.10.2015 (дату відкликання банківської ліцензії та введення ліквідаційної процедури).

4.2. Позивач не надав суду доказів того, що станом на 05.10.2015 на балансі ПАТ "Дельта Банк" обліковувалась заборгованість по пені та штрафу за вказаними позивачем договорами у заявленій сумі - 23 944 916,68 грн.

4.3. Позивачем безпідставно нарахована пеня за простроченими відсотками, оскільки останнім відстрочено сплату процентів за користування кредитами, а сума нарахованих штрафів є взагалі не обґрунтованою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. 13.12.2017 через Київський апеляційний господарський суд Національний банк України звернувся з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 910/13064/17, в порядку статей 107, 109 ГПК України в редакції до 15.12.2017.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Позивач у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2017 і прийняти нове рішення, яким позовну заяву Національного банку України у даній справі задовольнити у повному обсязі.

6.1. заявник касаційної скарги вважає, що відповідно до розрахунків заборгованості наданій позивачем при розгляді даної справи, нарахування пені за простроченими відсотками здійснювалось не весь період прострочення, а лише за дні, на які відстрочення сплати відсотків не розповсюджувалось;

6.2. при винесенні рішень судами взагалі не досліджувались надані позивачем розрахунки заборгованості та виписки з рахунків за кредитами ПАТ "Дельта Банк".

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. В.о. уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" Ткачем М.Ю. та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб надано відзиви на касаційну скаргу, з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2018 призначено до розгляду касаційну скаргу Національного банку України на

28 лютого 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330. Повідомлено учасників справи про право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в порядку ст. 295 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, у строк до 12 лютого 2018 року.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2018 зупинено на підставі п.7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України касаційне провадження у справі № 910/13064/17 господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Національного банку України на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/8132/17.

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України 18.04.2018 на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 910/13064/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі № 910/13064/17 на 23 травня 2018 року о 12 год. 55 хв. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

11. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, виходячи з такого.

12. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. У п. 3 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України, зокрема, виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування.

15. Згідно п. 1 ст. 42 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України для забезпечення виконання покладених на нього функцій надає кредити банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком.

16. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду даної справи, на підставі вищезазначених положень Закону України "Про Національний банк України", Національним банком України (Кредитор, НБУ) було надано Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" (Позичальник) кредитні кошти на підставі наступних кредитних договорів: кредитний договір № 41/09/3 від 06.05.2009, № 41/09/4 від 06.05.2009, № 41/09/5 від 06.05.2009, № 41/09/6 від 10.06.2009, № 51 від 22.10.2008, № 64 від 05.11.2008, № 39/09-08/СТ від 11.09.2008, №86/11-08/СТ від 11.11.2008, № 144/1 від 29.12.2008, № 144/2 від 30.12.2008, № 144/3 від 31.12.2008, № 144/4 від 05.01.2009, № 144/5 від 12.01.2009, № 144/6 від 29.01.2009, № 144/7 від 06.02.2009, №144/8 від 11.02.2009, № 144/9 від 13.02.2009, № 144/10від 16.02.2009, №144/11 від 27.02.2009, № 144/12 від 04.03.2009, №144/13 від 05.03.2009, №144/14 від 13.03.2009, № 144/15 від 20.03.2009, № 144/16 від 06.04.2009, № 144/17 від 15.04.2009, № 144/18 від 17.04.2009, № 144/19 від 30.04.2009, № 144/20 від 03.06.2009, №144 від 29.12.2008, № 66/11-08/СТ від 06.11.2008, № 01/1 від 19.01.2009, № 01/8 від 05.03.2009, № 01/9 від 11.03.2009, № 01/11 від 03.04.2009, № 01/15 від 18.06.2009, № 1 від 18.02.2009, № 90 від 12.11.2008, №09/09 від 10.02.2009, № 42 від 12.09.2014, № 08 від 04.03.2014, № 06 від 26.02.2014, № 37 від 11.04.2014, № 132/04- 14/КТ від 23.04.2014, №147/05-14/КТ від 19.05.2014 (надалі разом - Кредитні договори).

17. За умовами Кредитних договорів Кредитор надав Позичальнику кредит в сумі, обумовленій у відповідному кредитному договорі, для підтримання ліквідності, а Позичальник, в свою чергу, взяв на себе наступні зобов'язання (згідно п. 2.3. вказаних Кредитних договорів): повернути суму кредиту та нараховані за ним проценти, згідно графіку, зазначеному у відповідному Кредитному договорі; сплачувати відсотки за користування кредитом, у порядку та на умовах, обумовлених у відповідному кредитному договорі; у разі несплати або несвоєчасної сплати кредиту та/або процентів за користування кредитом, сплатити пеню в розмірі 0,5 процента від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов'язань. Базовою кількістю днів для нарахування пені є фактична кількість днів у місяці/році; у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, сплатити Кредитору штраф у розмірі 30 000,00 грн.

18. Відповідно до постанови Правління НБУ від 02 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", розпочато процедуру ліквідації банку, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 48, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

20. Згідно з ч. ч. 1, 2, 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

21. Інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам банку опубліковано в газеті "Голос України" №187 (6191) від 08 жовтня 2015

22. Частинами 1-4 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

23. Позивач скористався своїм правом та звернувся 28.10.2015 із заявою №18-02012/81701 з кредиторськими вимогами до ПАТ "Дельта Банк", у якій заявив вимоги за наведеними вище кредитними договорами у сумі, що станом на 02.10.2015 склала 9 367 016 223, 89 грн., а саме: заборгованості за кредитами у сумі 8 557 712 172, 17 грн.; процентів за користування кредитами у сумі 770 844 944, 62 грн.; пені за кредитами у сумі 29 808 615, 28 грн.; пені за процентами у сумі 8 650 491, 82 грн.

24. До заяви були включені вимоги щодо сплати штрафів за неналежне виконання умов наведених вище кредитних договорів в загальній сумі 1 500 000, 00 грн.

25. Відповідач-1 у електронному повідомленні від 04.04.2016 №3032 надав позивачу інформацію про акцептування його вимог як кредитора ПАТ "Дельта Банк" в сумі 9 344 571 307, 23 грн., а саме: заборгованість за кредитами у сумі 8 557 712 172, 17 грн.; заборгованість за процентами у сумі 770 844 944, 62 грн.; пеня 16 014 190, 43 грн.

26. Про акцептування решти сум, які були заявлені позивачем у заяві №18-02012/81701 від 28.10.2015 та інформації щодо причини відхилення частини кредиторських вимог позивача від відповідача-1 не надано.

27. Судами встановлено, що відповідно до акта звірки наявної заборгованості ПАТ "Дельта Банк" за кредитними договорами, укладеними з Національним банком України від 17 листопада 2016 року, відповідачем-1 не було акцептовано кредиторські вимоги позивача на загальну суму 23 944 916,68 грн., з яких: 22 444 916, 68 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом; 1 500 000, 00 грн. - штрафи за неналежне виконання умов кредитних договорів з огляду на те, що вказані зобов'язання ПАТ "Дельта Банк" були відсутні в балансі банку на 05.10.2015, тобто на дату запровадження ліквідаційної процедури в ПAT "Дельта Банк".

28. Внаслідок не акцептування та не включення до реєстру Уповноваженою особою кредиторських вимог щодо пені та штрафу, нарахованих згідно умов наведених вище кредитних договорів позивач звернувся з даним позовом, посилався на положення статей 525, 526, 530, 1049 ЦК України, а також положення 193 ГК України, вказуючи на те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а отже - чинне законодавство встановлює презумпцію обов'язковості умов договору та відповідальності за його невиконання.

29. Окрім того, позивач зазначав, що відсутність на балансі Банку зобов'язання щодо сплати пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату відсотків, а також сплати штрафу за неналежне виконання умов кредитних договорів, не може бути підставою для відмови в акцептуванні кредиторських вимог Національного банку України з огляду на обов'язковість виконання сторонами умов договору передбачену у ст. 629 ЦК України.

30. Відхиляючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Національний банк України не надав, а матеріали справи не містять доказів того, що станом на 05.10.2015 на балансі ПАТ "Дельта Банк" обліковувалась заборгованість по пені та штрафам за вказаними вище кредитними договорами у заявленому позивачем розмірі 23 944 916, 68 грн.

31. Апеляційний господарський суд, підтримуючи наведені висновки, послався на те, що заявлені позивачем вимоги щодо акцептування спірного розміру пені не можуть бути задоволені, оскільки з матеріалів справи вбачається, що додатковими угодами від 02 березня 2015 до всіх 45 кредитних договорів позивачем відстрочено відповідачеві плату процентів за користування кредитами з лютого - травня 2015 до 10.06.2015 та узгоджено графіки повернення кредиту, а оскільки відстрочення виконання зобов'язання не є його порушенням, відповідно нарахування Національним банком України у спірний період пені за прострочення сплати вказаних процентів, нарахованих на визнану банком суму процентів та заборгованості за кредитними договорами, є неправомірним.

32. Щодо акцептування спірної суми штрафу суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем заявлено 1 500 000,00 грн без будь-яких обґрунтувань.

33. Проте висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

34. Частиною 4 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню в судовому порядку.

35. Відповідно до п. 4.21 розділу V Положення про виведення неплатоспроможних банків з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку складає реєстр акцептованих вимог кредиторів за формою, визначеною в додатку 3 до цього Положення, на підставі балансу банку, до якого включає вимоги кредиторів у національній валюті в розмірах, які існували на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

36. Проте, суди попередніх інстанцій, у порушення приписів ст. ст. 34, 36, 43 ГПК України у редакції чинній до 15.12.2017, дійшли висновку про те, що заборгованість на суму 22 444 916, 68 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків за кредитом та 1 500 000,00 грн. штрафу за неналежне виконання умов кредитних договорів не обліковувалась на балансі ПАТ "Дельта Банк", а тому Уповноваженою особою правомірно відхилені кредиторські вимоги Національного банку України у вказаній сумі, оскільки ні місцевим, ні апеляційним господарськими судами не досліджувався баланс ПАТ "Дельта Банк", з огляду на його відсутність у матеріалах справи.

37. Крім того, доводи касаційної скарги про те, що надані позивачем розрахунки заборгованості ПAT «Дельта Банк» при розгляді даної справи щодо нарахування пені за простроченими відсотками здійснювалось не за весь період прострочення, а лише за дні, на які відстрочення сплати відсотків не розповсюджувалось, не можуть бути предметом даного касаційного оскарження, оскільки, дані обставини не перевірялись судами, а оскаржувані рішення не містять дослідження наданих позивачем розрахунків заборгованості та виписок з рахунків за кредитами ПAT «Дельта Банк».

38. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017 визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

39. Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України у чинній редакції, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

41. Водночас, суд касаційної інстанції, згідно із ст. 300 ГПК України у чинній редакції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

42. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

43. Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання(заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

44. З урахуванням викладеного, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

45. Під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Національного банку України на рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №910/13064/17 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №910/13064/17 скасувати.

3. Справу №910/13064/17 направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко