Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.10.2018 року у справі №916/1469/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1469/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Малярчук І.А.)

від 19.10.2018

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Принцевська Н.М.; судді: Колоколов С.І., Ярош А.І.)

від 04.02.2019

у справі № 916/1469/18

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс"

про стягнення 7 820 130, 00 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Твардовський О.В.;

відповідача - Гєрбєй Д.А.;

прокурор - Збарих С.М.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" про стягнення на користь Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 7 820 130 грн, які завдані через несплату коштів з пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач умисно ухиляється від виконання передбаченого законом обов'язку укласти договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області і, не сплачуючи кошти за таким договором, завдає збитки органу місцевого самоврядування.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 19.10.2018 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

-Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС-Контейнерний термінал" (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" (забудовник) було укладено інвестиційний договір будівництва від 07.12.2016 № КД/22/1005;

-Об'єктом інвестування за даним договором є фактично введений в експлуатацію "Склад генеральних і навалювальних вантажів", який інвестор отримує у власність після внесення інвестиції та завершення будівництва на підставі акту прийому-передачі, підписаного сторонами (п. 1.1. інвестиційного договору будівництва);

-за умовами п. п. 2.1., 2.2 інвестиційного договору будівництва предметом цього договору є реалізація інвестиції, щодо зведення (будівництва) об'єкта інвестування забудовником за дорученням інвестора з наступною передачею об'єкта інвестування у власність інвестору на підставі акта прийому-передачі, підписаного сторонами. Забудовник є законним землекористувачем (орендарем) земельних ділянок:

- площею 4,3368 га, кадастровий номер № 5122780500:01:003:0111;

- площею 4,3369 га, кадастровий номер № 5122780500:01:003:0113;

- площею 2,0000 га, кадастровий номер № 5122780500:01:003:0139;

- площею 1,6600 га, кадастровий номер № 5122780500:01:003:0141;

- площею 4,3368 га, кадастровий номер № 5122780500:01:003:0101;

-Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС- Контейнерний термінал" є портовим терміналом, який здійснює свою діяльність в морському порту "Южний" на причалах №19, 20, 21, 22, використовуючи належний йому на праві власності єдиний майновий комплекс. Підприємство як єдиний майновий комплекс - морський термінал із операційною акваторією причалів №19, 20, 21, 22, розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський р., с. Визирка, вулиця 1-й кілометр автодороги на морський торгівельний порт "Южний", будинок 1 та інше належне йому на праві власності майно;

-Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТІС- Контейнерний термінал" було укладено договір від 05.01.2017 № 125, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ТІС- Контейнерний термінал" прийняло на себе зобов'язання провести на території терміналу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС- Контейнерний термінал" приймання, перевалку, інформаційне обслуговування, документальне оформлення, зберігання (накопичення), митне оформлення і транспортно-експедиторське обслуговування експортних вантажів замовника, а саме продукції металургійної промисловості;

-Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 06.04.2017 за № ОД083170961920 зареєстрована декларація про початок виконання будівельних робіт "будівництво складу генеральних і навалочних вантажів" за адресою: Одеська область, Лиманський район, Визирська сільрада, с. Визирка (1 і 2 черги будівництва), а 08.06.2017 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, в якій в пункті "Інформація про об'єкт" вказано: будівництво складу генеральних і навалочних вантажів за адресою: Одеська область, Лиманський район, Визирська сільрада, с. Визирка, І черга будівництва, код згідно з класифікатором ДК 018-2000-1252.8, ІІІ категорія складності, замовник Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансінвестсервіс";

-у п.20 Декларації зазначено, що кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією 78201,3 тис. грн., у тому числі витрати на будівельні роботи 71163,2 тис.грн., витрати на машини, обладнання та інвентар 7038,1тис.грн.

-актом про готовність складу від 15.06.2017, підписаним комісією у складі уповноважених представників ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" та ТОВ "ТІС-Контейнерний термінал" було підтверджено факт готовності критого складу до прийняття вантажів критого зберігання.

2.4. Господарськими судами також встановлено, що відповідач обґрунтовує віднесення спірного об'єкту складу генеральних та навалочних вантажів до об'єктів транспортної інфраструктури, на підтвердження чого надав Повідомлення про зміни до технологічної схеми, РТК№23ПЧМ, варіанти роботи: вагон-склад генеральних і навалочних вантажів та в зворотному напрямку, затверджене 08.06.2017 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Контейнерний термінал", експертні висновки Державного управління Держсанепідемстанції на водному транспорті від 02.12.2015 № 8466/02, експертного звіту філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельно-технічна експертиза" в Одеській області від 28.02.2017 №7-015-17-КЧ/ОД, Пояснювальну записку до проекту будівництва "Склад генеральних і навалочних вантажів", складену Центром НТТМ по АС ОГАСА у 2017 році, замовлення нарядів картки обліку експертного вантажу, штурманські розписки.

Заступник прокурора Одеської області, посилаючись на ДБН А.2.2-3:2014, Державний класифікатор будівель і споруд, стверджує, що збудований відповідачем "склад генеральних та навалочних вантажів", не відноситься до інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства, а тому відповідач повинен був сплатити Визирській сільраді пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту в розмірі 10% загальної кошторисної вартості об'єкта будівництва, що складає 7 820 130 грн упущеної вигоди.

2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що об'єкт будівництва "Склад генеральних та навалочних вантажів", розташований на території морського терміналу в тилу причалів №№ 21-22 в морському порту "Южний" за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Визирка є об'єктом транспортної інфраструктури, оскільки є складовою частиною у технологічному процесі перевалки вантажів, що потребують критого зберігання. Зокрема будівництво такого складу було зумовлено укладенням договору № 125 від 05.01.2017 між ТОВ "ТІС-КТ" та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на підставі якого ТОВ "ТІС-КТ" здійснюється перевалка продукції металургійної промисловості, що підтверджується поданими відповідачем до справи замовленнями нарядів картки обліку експертного вантажу. У зв'язку з цим, відповідно до пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у відповідача не виникло зобов'язань по прийняттю участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Визирка.

Окрім того, стягнення пайової участі має провадитись на підставі договору про таку участь, укладеного саме з органом місцевого самоврядування, та у сумі, розрахованій останнім відповідно до чого, за умови відсутності договірних взаємовідносин сторін з цього приводу, є передчасним заявлення позовних вимог щодо стягнення розміру пайової участі.

Судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи висновок експерта від 05.11.2018 № 379, складений за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, з врахуванням того, що відповідач звернувся до судового експерта ще під час розгляду справи №916/1469/18 в суді першої інстанції (02.10.2018 року), однак, з об'єктивних причин та з огляду на значну тривалість проведення експертизи, висновок був підготовлений та наданий вже після винесення рішення по суті, а саме 05.11.2018. У висновку експерта Долгих М.Є. від 05.11.2018 №379, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказано, що склад генеральних та навалочних вантажів (І черга будівництва) є невід'ємною складовою частиною єдиного / цілісного майнового комплексу Підприємства (Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Контейнерний термінал") як єдиного майнового комплексу - морський термінал із операційною акваторією причалів № 19, 20, 21, 22 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Контейнерний термінал", оскільки вказаний Склад генеральних та навалочних вантажів нерозривно пов'язаний з ЦМК технологічним виробничим процесом, який включає технологічне накопичення вантажу, складські операції з вантажем на Контейнерному терміналі та дозволяє виконувати перевантажувальні операції з вантажем, які потребують закритого зберігання, тобто, являється технологічно невід'ємною складовою частиною єдиного / цілісного майнового комплексу. Підприємство як єдиний майновий комплекс - морський термінал у провадженні господарської діяльності.

Також даним висновком встановлено, що склад генеральних та навалочних вантажів (І черга будівництва) є об'єктом транспортної інфраструктури.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2018 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 Заступник прокурора Одеської області подав касаційну скаргу, в якій оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема статей 5, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", пункт 3.9 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстату України від 17.08.2000 № 507, порушенням норм процесуального права, а сама: статей 13, 80, 86, 99, 104, 107 та 236 Господарського процесуального кодексу України і невідповідністю висновків суду обставинам справи;

-судами попередніх інстанцій не враховано лист Мінрегіонбуду від 22.07.2011 № 23-11/6294/0/6-11 "Про пайову участь забудовника у створенні та розвитку інфрастурктури населених пунктів", в якому роз'яснено, що приналежність об'єкта будівництва до зазначених видів будівель замовники будівництва підтверджують шляхом надання до відповідного органу місцевого самоврядування підтверджуючих документів, в яких буде зазначено код будівлі відповідно до Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстату України від 17.08.2000 № 507, на рівні її підкласу (за п'ятим знаком), за яким будівля класифікується в системі статистичних спостережних спостережень. Такими документами можуть бути декларація про готовність об'єкта до експлуатації, акт готовності об'єкта до експлуатації чи інший документ, обумовлений органом місцевого самоврядування у встановленому порядку залучення коштів пайової участі;

-господарські суди не врахували, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації від 08.06.2017 № ОД 143171592459 - будівництво складу генеральних і навалочних вантажів, код об'єкта будівництва визначено - 1252.8, що згідно з Державним класифікатором будівель і споруд відноситься до групи 125 "Будівлі промислові та склади", клас 1252 "Резервуари, силоси та склади", підклас - 1252.8 "Склади універсальні";

-судами попередніх інстанцій не враховано, що згаданий склад збудований як окремий об'єкт відповідно до декларації про готовність до експлуатації (міститься в матеріалах справи), та не відноситься до єдиного майнового комплексу морського терміналу, належні та допустимі докази вказаного факту в матеріалах справи відсутні;

-судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права прийнято в якості доказу висновок експерта від 05.11.2018 № 379, а також допущено порушення норм матеріального права при врахуванні його висновків. При цьому експертом не застосовано приписи спеціальних нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини в частині архітектурно-будівельного та містобудівного законодавства України;

-судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 99, 104, 107 Господарського процесуального кодексу України відмовлено в задоволенні клопотання скаржника про призначення судової будівельно-технічної експертизи;

-судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-1553гс16 та від 01.02.2017 у справі № 3-1441гс16.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ з ІІ "Трансінвестсервіс" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому наведено такі доводи:

- не можуть бути прийняті до уваги посилання прокуратури на класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, оскільки зазначений Класифікатор забезпечує умови для вирішення таких завдань: 1) виконання комплексу облікових функцій щодо будівельної діяльності в рамках робіт з державної статистики, включаючи статистику цін на будівельну продукцію; 2) проведення робіт з перепису, оцінки та переоцінки вартості і стану будівель та споруд; 3) проведення зіставлення національних статистичних даних щодо продукції будівництва з даними Статистичної комісії Європейського Союзу (Євростату) та ООН; 4) проведення соціологічних досліджень з питань будівництва, забезпечення житлом і різними послугами населення України; 5) розроблення аналітичних показників та прогнозування інвестицій в економіку України. Призначенням такого Класифікатора є лише статичний облік створюваних об'єктів будівництва, але не розподілення таких об'єктів в цілях здійснення господарської діяльності. Саме тому призначення того чи іншого об'єкта будівництва може характеризуватись лише метою його створення та галуззю економіки в якій він використовується. Більше того, сам Класифікатор не визначає за якими саме ознаками (як і не встановлює такі ознаки для об'єктів певної категорії) той чи інший об'єкт може бути віднесений до відповідної групи об'єктів, а тому не є документом, що визначає призначення об'єкту та сферу його використання;

-суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що віднесення спірного об'єкта до об'єктів транспортної інфраструктури зумовлено не лише самим фактом знаходження в морському порту, а саме метою створення та використання такого об'єкта - для забезпечення перевалки експортних та інших вантажів;

- граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд. Теж саме передбачено і в п. 2.4. Положення Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі, затвердженого рішенням Сільради від 15.02.2018 року №711-VII. Також такий порядок, на який посилається прокуратура, був затверджений вже після вводу в експлуатацію складу генеральних та навалювальних вантажів;

- ціна позову прокуратури є необґрунтованою, оскільки розмір саме в 10 % не був визначений уповноваженим на те органом місцевого самоврядування, а фактично було взято до розрахунку лише максимальний розмір пайової участі, в той час як Законом встановлено єдиний уповноважений орган, Сільраду, до виключної компетенції якої віднесено встановлення розміру пайової участі;

- стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що замовник приймає участь у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі договору, що є обов'язковим до укладення і повинен містити всі істотні умови, за наявності лише яких, відповідно до приписів ч. 2 ст.180 Господарського кодексу України, договір є укладеним. Відтак, лише з моменту укладення такого договору, враховуючи те, що такий укладення такого договору передбачено вимогами Закону для пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, у замовника будівництва виникає обов'язок з пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту;

- враховуючи обов'язковість укладення договору про пайову участь та приймаючи до уваги встановлений законодавством спосіб правового захисту у випадку ухилення від укладення договору, обов'язковість якого передбачена законом, є лише подання позову про спонукання до укладення договору (ч. 3 ст. 179 та ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України), а не подання позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди (збитків).

3.4. Визирською сільрадою Лиманського району Одеської області було подано пояснення щодо касаційної скарги, в яких вона просила відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому наведено такі доводи:

-суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що віднесення спірного об'єкта до об'єктів транспортної інфраструктури зумовлено не лише самим фактом знаходження в морському порту, а саме метою створення та використання такого об'єкта - для забезпечення перевалки експортних та інших вантажів;

-судом апеляційної обґрунтовано було відмовлено представнику прокуратури в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, адже прокурором не наведено обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновку експерта, наданого відповідачем;

-саме на орган місцевого самоврядування законом покладено обов'язок визначення розміру пайової участі для замовників будівництва.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до частин 1-3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Визирською сільрадою Лиманського району Одеської області 15.02.2017 було прийнято рішення № 711-VІІ "Про затвердження Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільради", яким затверджено Положення про порядок залучення та встановлення розміру пайової участі (внеску) фізичних та юридичних осіб у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільради, затверджено Положення про Комісію з питань встановлення розміру пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Визирської сільради, затверджено типову форму договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерної-інфраструктури та соціальної інфраструктури села Визирка.

Відповідно до абз. 9 п. 1.5. Положення передбачено, що до пайової участі не залучаються забудовники у разі здійснення будівництва об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Визирської сільської ради Лиманського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Трансінвестсервіс" про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 7 820 130 грн, які завдані через несплату коштів з пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у зв'язку з будівництвом об'єкта: складу генеральних і навалочних вантажів за адресою: Одеська область, Лиманський район, Визирська сільрада, с. Визирка, І черга будівництва, код згідно з класифікатором ДК 018-2000-1252.8, ІІІ категорія складності.

4.3. Виходячи з предмета та підстав позову, з урахуванням частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", беручи до уваги вимоги та заперечення учасників справи, до предмета доказування у даній справі входить встановлення обставини щодо віднесення чи не віднесення відповідного об'єкта до об'єктів транспортної інфраструктури.

4.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що об'єкт будівництва "Склад генеральних та навалочних вантажів", розташований на території морського терміналу в тилу причалів №№ 21-22 в морському порту "Южний" за адресою Одеська область, Лиманський район, с. Визирка є об'єктом транспортної інфраструктури, оскільки є складовою частиною у технологічному процесі перевалки вантажів, що потребують критого зберігання. Місцевим господарським судом також встановлено, що будівництво такого складу було зумовлено укладенням договору № 125 від 05.01.2017 між ТОВ "ТІС-КТ" та ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на підставі якого ТОВ "ТІС-КТ" здійснюється перевалка продукції металургійної промисловості.

4.5. При цьому суди попередніх інстанцій керувалися нормами пунктів 6, 7, 8 частини 1 статті 1 Закону України "Про морські порти України", статті 24 Закону України "Про транспорт", пунктами 8.1., 8.3. Правил надання послуг у морських портах України, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013 № 438.

4.6. Суд апеляційної інстанції, окрім того, врахував висновок експерта від 05.11.2018 № 379, складений за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, додатково поданий відповідачем під час апеляційного провадження, у якому вказано, що склад генеральних та навалочних вантажів (І черга будівництва) є об'єктом транспортної інфраструктури.

Разом з тим судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про призначення судової будівельно-технічної експертизи, з огляду на те, що у суді першої інстанції Заступник прокурора Одеської області не клопотав про проведення відповідної експертизи, а у суді апеляційної інстанції таке клопотання було заявлено після долучення до матеріалів справи наданого відповідачем висновку експерта від 05.11.2018 № 379, складеного за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, задля спростування останнього. Дослідивши наданий відповідачем висновок експерта від 05.11.2018 № 379 і клопотання прокурора, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що питання які розглядались під час проведення експертизи та питання, які ставить прокурор у своєму клопотанні направлені на встановлення до якого виду об'єктів нерухомості належить приміщення складу генеральних і навалочних вантажів. Проте, матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення всіх необхідних обставин справи і не потребують спеціальних знань.

4.7. Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було необґрунтовано відхилено таке клопотання Заступника прокурора Одеської області щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд вирішує зокрема такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з наведеного, рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, господарські суди зобов'язані надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, які містяться в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відмовлячи в задоволенні клопотання Заступника прокурора Одеської області про призначення судової будівельно-технічної експертизи, суд апеляційної інстанції не врахував та не дав оцінки доводам прокурора щодо наявності у нього обґрунтованих сумнівів щодо правильності висновка експерта від 05.11.2018 № 379, які були викладені у такому клопотанні, з урахуванням положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд передчасно дійшов висновку про віднесення об'єкта будівництва "Склад генеральних та навалочних вантажів" до об'єктів транспортної інфраструктури, а суд апеляційної інстанції, взявши до уваги висновок експерта від 05.11.2018 № 379, складений за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, на замовлення відповідача, разом з тим відхилив клопотання Заступника прокурора Одеської області про призначення судової експертизи, що призвело до порушенням вимог статті 7 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

4.9. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що за умови відсутності договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, є передчасним заявлення позовних вимог щодо стягнення розміру пайової участі, а також щодо доводів позивача і відповідача про обраний позивачем спосіб захисту, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Визирська сільрада Лиманського району Одеської області є отримувачем коштів пайової участі, тобто саме тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а тому прокурор обґрунтовано звернувся з позовом до суду саме в інтересах сільської ради.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 915/20/18.

При цьому судами попередніх інстанцій також не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-1553гс16 та від 01.02.2017 у справі № 3-1441гс16.

4.10. Правове регулювання інституту господарсько-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання підпадають під регулювання статей 217, 224 1166 Господарського кодексу України та статей 22, 623 Цивільного кодексу.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника, збитками та вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Тобто, при прийнятті рішення у справі суди першочергово мали встановити наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як збитки.

Разом з тим суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про те, що у відповідача не виникло зобов'язань по прийняттю участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Визирка відповідно до пункту 9 частини 4 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", не перевіряли наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, розглянути клопотання Заступника прокурора Одеської області про призначення судової будівельно-технічної експертизи, надати оцінку доводам прокурора про наявність у нього обґрунтованих сумнівів щодо правильності висновка експерта від 05.11.2018 № 379, які були викладені у такому клопотанні, з урахуванням положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України; на підставі належних та допустимих доказів встановити обставини щодо віднесення чи не віднесення відповідного об'єкта до об'єктів транспортної інфраструктури, з врахуванням яких вирішити питання про наявність правових підстав для здійснення перевірки наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача. В залежності від встановленого і відповідно до вимог закону вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 325 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2018 у справі №916/1469/18 скасувати, а справу №916/1469/18 направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко