Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/19581/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Мальченко А.О. - головуючого, Жук Г.А., Дикунської С.Я. від 11 березня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Турчин С.О. від 27 грудня 2016 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до: 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод"

про зобов`язання вчинити дії,

(за участю представників: позивача - Колесник О.І., Денисенко О.М.; відповідача-1 - Лінніченко І.В.; відповідача-2 - Цуканова С.Г. )

Історія справи

Обставини, встановлені судами

1. 22.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ТОВ "Біланівський ГЗК", позивач) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", відповідач-1), укладено договір №54131-09 на розрахунково-касове обслуговування (далі - договір №54131-09), з подальшими змінами та доповненнями, відповідно до якого позивачу відкрито поточні рахунки в національній та іноземній валюті НОМЕР_2 (гривня) та № НОМЕР_1 (долар США).

2. 12.01.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір №009-С/002177 про відкриття карткового рахунка, надання і використання корпоративної платіжної картки (далі - договір № 009-С/002177), згідно із яким позивачу картковий рахунок в національній валюті НОМЕР_1.

3. 17.08.2015 між сторонами укладено договір №12 про банківський строковий вклад (депозит) (далі - договір №12) відповідно до якого позивач 17.08.2015 розмістив у відповідача вклад у сумі 40 000 000 грн. строком до 30.09.2015 з нарахуванням 6% річних.

4. Одночасно на підставі договору поруки від 17.08.2015 №365 (далі - договір поруки №365) ТОВ "Біланівський ГЗК" виступив поручителем перед ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький шкірзавод" (далі - ТОВ "Кременчуцький шкірзавод") кредитного договору від 26.12.2008 №1280м-08, загальна сума заборгованості якого станом на 16.08.2015 становила 122 819 713,45 грн. Згідно з пунктом 1.4 договору поруки №365 розмір відповідальності ТОВ "Біланівський ГЗК" складає 40 000 000 грн.

5. 17.08.2015 за №8-204110/15896/1 відповідач направив позивачу вимогу про погашення боргу та повідомив про намір, у разі незадоволення вимоги, здійснення договірного списання заборгованості на підставі п. 4.2 договору поруки №365.

6. Відповідачем 17.08.2015 здійснено договірне списання коштів з депозитного рахунку позивача у розмірі 40 000 000 грн. у погашення заборгованості ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитним договором №1280м-08.

7. На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 17.09.2015 №612 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2015 №171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" на три місяці з 18.09.2015 до 17.12.2015 включно.

8. Відповідно до постанови Правління НБУ від 17.12.2015 № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015 №230 "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень ліквідатора банку" на 2 роки з 18.12.2015 до 17.12.2017 включно.

9. На виконання вимог частини 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач 21.01.2016 подав уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наступні кредиторські вимоги: за договором №54131-09 на суму 12 335 396,84 грн.; за договором №12 на суму 40 206 666,67 грн.; за договором №009-С/002177 на суму 56 394,05 грн.

10. 22.04.2016 за №9-071352/5516 відповідач-1 повідомив позивача про включення його кредиторських вимог на суму 12 391 790,89 грн. до дев`ятої черги вимог кредиторів

Короткий зміст позовних вимог

11. У жовтні 2016 року ТОВ "Біланівський ГЗК" звернулося з позовом до (1) ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та (2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2) про зобов`язання:

- ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит": (1) внести зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів в частині розміру вимог позивача шляхом викладення їх в сумі 52 598 457, 56 грн. та подати акцептовані зміни до переліку вимог кредиторів на затвердження відповідачу-2; (2) внести зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів щодо включення вимог позивача до вимог кредиторів сьомої черги та подати акцептовані зміни до переліку вимог кредиторів щодо черговості задоволення вимог позивача на затвердження відповідачу-2;

- Фонд гарантування вкладів фізичних осіб: затвердити відповідні зміни до переліку (реєстру) вимог кредиторів відповідача-1 щодо грошових вимог позивача.

12. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на дату прийняття рішення про ліквідацію відповідача-1 на рахунках позивача перебували кошти в загальній сумі 52 598 457,56 грн., що підтверджено документально, і саме ця сума мала бути акцептована відповідачем-1. Щодо черговості вимог, то позивач не підпадає під жодну з визначених статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та постановою НБУ від 12.05.2015 №315 ознак пов`язаних з банком осіб ні за характером правовідносин, ні за характером операцій, а отже його кредиторські вимоги безпідставно включені до дев`ятої черги.

Короткий зміст рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій

13. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року, у позові відмовлено повністю.

14. Судами встановлено факт договірного списання відповідачем-1 17.08.2015 розміщених на депозитному рахунку позивача за договором №12 коштів у сумі 40 000 000 грн. на підставі договору поруки №365 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" за кредитним договором. При цьому судами встановлено відсутність заперечень позивача щодо здійсненого відповідачем-1 договірного списання коштів, а також відсутність доказів оспорювання першим умов договору поруки №365. Отже, кошти в сумі 40 000 000 грн. були відсутні на рахунку позивача станом на дату відкриття ліквідаційної процедури щодо відповідача-1, а тому в останнього були відсутні підстави для їх акцептування та включення до реєстру вимог кредиторів.

15. Окрім зазначеного, судом апеляційної інстанції досліджено та враховано висновок проведеної у справі за клопотанням позивача на стадії апеляційного перегляду судової економічної експертизи, яким також підтверджено факт списання 17.08.2015 з депозитного рахунку позивача коштів в сумі 40 000 000 грн. та документальне підтвердження залишку коштів на рахунках позивача станом на 17.12.2015 в загальній сумі 12 391 790,90 грн.

16. При цьому відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та постанови Правління НБУ від 12.05.2015 №315 (далі - Постанова №315) позивача за рішенням правління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 01.09.2015 було включено до переліку пов`язаних із банком осіб, у зв`язку з чим акцептовані вимоги позивача в сумі 12 391 790,89 грн. правомірно віднесені відповідачем-1 до дев`ятої черги.

16.1. Про пов`язаність осіб позивача та відповідача-1 також свідчать: (1) лист від 23.09.2009 Компанії "ФЕРРЕКСПО АГ" (учасника ТОВ "Біланівський ГЗК") я кого вбачається, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником 51% акцій у статутному капіталі FERRЕXPO PLC (кінцевий бенефіціарний власник (контролер) позивача та власник 100% частки в капіталі Компанії "ФЕРРЕКСПО АГ"); (2) схематична структура власності ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" станом на 13.08.2015, яку направлено відповідачем-1 до НБУ разом з інформацією про власників істотної участі/пов`язаних з банком осіб та відомостями про остаточних ключових учасників у структурі власності банку, що розміщені на офіційному сайті НБУ.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

18. Суди ухилилися від надання оцінки доводам позивача щодо незаконності списання відповідачем-1 з депозитного рахунку 40 000 000 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості ТОВ "Кременчуцький шкірзавод", зокрема тій обставині, що на момент такого списання строк виконання зобов`язання позивача, як поручителя за договором поруки від 17.08.2015 № 365, ще не настав, а також обставинам відсутності в матеріалах справи доказів існування заборгованості ТОВ "Кременчуцький шкірзавод" перед відповідачем-1; відсутності у справі належних доказів (меморіальний ордер), на підставі яких здійснено договірне списання коштів з рахунку позивача.

19. Всупереч вимогам статей 86, 104 ГПК України суд апеляційної інстанції не надав оцінки змісту висновку проведеної у справі судової експертизи, де експертом відзначалась неможливість надання відповіді на питання щодо правомірності списання коштів з депозитного рахунку позивача.

20. У справі відсутні належні та допустимі докази пов`язаності ТОВ "Біланівський ГЗК" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", оскільки наданий відповідачем-1 витяг з переліку таких осіб, який затверджений рішенням Правління ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", не містить встановлених Постановою НБУ № 315 обов`язкових реквізитів, а отже не є допустимим доказом в розумінні статті 77 ГПК України.

Позиція інших учасників справи

21. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу наголошує на передчасності заявлених до нього позовних вимог, оскільки повноваження ліквідатора банку були делеговані ним відповідній уповноваженій особі, а отже відповідачем-2, як окремим суб`єктом, не порушувались права позивача. Одночасно відповідач-2 підтримав висновки судів попередніх інстанцій щодо суті спору.

22. Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу вважає висновки судів як щодо списання коштів, так і щодо пов`язаності осіб позивача та відповідача-1, законними, обґрунтованими, зробленими на підставі встановлених належним чином обставин справи.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

23. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

24. Оцінюючи доводи касаційної скарги в пункті 18 Постанови, Верховний Суд роз`яснює відповідачу-1 закріплений в статті 14 ГПК України один із головних принципів господарського судочинства - диспозитивність.

25. Згідно з частиною 3 статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

25.1. Також відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

26. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

27. Суд звертається до правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі 922/1249/17.

28. Згідно зі статтею 14 ГПК України (у чинній редакції) ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

29. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

30. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

30.1. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

30.2. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

31. Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

32. Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 05.06.2019 у справі №909/452/18.

33. Як встановлено судами, підставою заявлених у даній справі позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-1 акцептувати кредиторські вимоги в сумі 40 000 000 грн. ТОВ "Біланівський ГЗК" вказував тільки те, що вказані кошти були наявні на рахунку позивача станом на 17.12.2015. У подальшому подана позивачем апеляційна скарга також не містила доводів щодо незаконності списання з рахунку позивача вказаних коштів, у зв`язку з чим в силу приписів статті 269 ГПК України (у редакції, чинній на момент апеляційного перегляду справи) відповідні обставини не встановлювались та не досліджувались судом апеляційної інстанції.

34. До аргументів та обставин щодо незаконності списання відповідачем-1 відповідних грошових коштів з його рахунку позивач звернувся тільки в касаційній скарзі, не врахувавши імперативні приписи статті 300 ГПК України щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції.

35. З огляду на зазначене Верховний Суд відхиляє, як безпідставні, доводи касаційної скарги в пункті 18 Постанови та одночасно зазначає, що у даному випадку в силу частини 4 статті 13 ГПК України саме позивач несе ризик наслідків невчинення ним у встановленому процесуальним законом порядку процесуальної дії (зокрема у вигляді зміни підстав позову), тоді як у касаційній скарзі маніпулюючи процесуальними нормами позивач намагається перекласти відповідальність на наслідки невчинення ним процесуальних дій на суди першої та апеляційної інстанції та з метою домогтися повторного розгляду справи переконати Верховний Суд у тому, що порушення норм процесуального права допущені саме судами попередніх інстанцій. У той же час незгода позивача із оскаржуваними рішеннями не свідчить про те, що судами було порушено норми процесуального права, зокрема статей 236, 238 ГПК України.

36. Також з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України) та приписи частини 2 статті 309 ГПК України, неприйнятними є доводи касаційної скарги в пунктах 19, 20 Постанови як такі, що стосуються вимог про переоцінку доказів, надання переваги одних доказів над іншими та встановлення інших обставин справи. При цьому доводи позивача щодо недопустимості доказів зводяться лише до наявності певних формальних недоліків оформлення документів, які стосуються виключно форми, проте не впливають на їх суть, як доказу, а отже не свідчать про наявність наведеного в статті 77 ГПК України критерію недопустимості доказу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. З урахуванням вищенаведеного та меж перегляду справи судом касаційної інстанції оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27 грудня 2016 року у справі № 910/19581/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.