Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/2851/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 (Діброва Г.І., Принцевська Н.М., Величко Т.А.)

за заявою Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про забезпечення позову

у справі № 916/2851/17 Господарського суду Одеської області

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення

до Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 2) Державного підприємства "Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Прокуратури Одеської області, 2) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Позивач) звернувся в Господарський суд Одеської області з позовом до Одеської міської ради (далі - Відповідач), Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - Третя особа-1), Державного підприємства "Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр" (далі - Третя особа-2), Прокуратури Одеської області (далі - Третя особа-3), у якому просить суд: 1) визнати незаконним та скасувати рішення Відповідача №1483-VII від 07.12.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,4605 га за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її у користування Прокуратурі Одеської області"; 2) скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Територіальною громадою міста Києва в особі Відповідача, здійснену Юридичним департаментом Відповідача, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18238210 від 21.112.2016; 3) скасувати державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110136900:18:017:0055 за Третьою особою-3, номер запису про право (в Державному реєстрі прав) 18239305 від 21.12.2016.

12.03.2018 Позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом: 1) зупинення дії рішення Відповідача №1483-VII від 07.12.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,4605 га за адресою м. Одеса, вул. Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її у користування Прокуратурі Одеської області"; 2) заборони Відповідачу, Третій особі-3 та/або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на земельній ділянці площею 3,4605 га за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 заяву Позивача про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено Позивачу, Третій особі-3 та/або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на земельній ділянці площею 3,4605 га за адресою: м. Одеса, вул.Жаботинського, 54-А. В решті заяви відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заява Позивача підлягає задоволенню лише в частині заборони Відповідачу, Третій особі-3 та/або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на земельній ділянці площею 3,4605 га за адресою: м. Одеса, вул. Жаботинського, 54-А, невжиття таких заходів може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов, та, за умови його задоволення, не створить складнощів при виконанні рішення та не дозволить Відповідачу вчинити дії для унеможливлення його відновлення.

Щодо вимоги заявника про зупинення дії рішення Відповідача №1483-VII від 07.12.2016 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,4605 га за адресою м. Одеса, вул.Жаботинського (в районі будинку №54), присвоєння нової адреси та надання її у користування Прокуратурі Одеської області" суд зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення органу місцевого самоврядування не передбачене статтею 137 ГПК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 скасовано, відмовлено Позивачу в задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Постанова суду мотивована тим, що вимога Позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Відповідача №1483-VII від 07.12.2016 не підлягає задоволенню з підстав її необґрунтованості Позивачем та не наведення підстав, які можуть утруднити виконання рішення суду; вимога про заборону Відповідачу, Третій особі-3 та/або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на земельній ділянці площею 3,4605 га за адресою: м. Одеса, вул.Жаботинського, 54-А не підлягає задоволенню, оскільки не узгоджується з предметом позову і обраним заходом до забезпечення позову.

Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

В касаційній скарзі Позивач не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваному судовому рішенні, з тих підстав, що суд не надав оцінки доказам та поясненням Позивача, що необхідність у забезпеченні позову до прийняття рішення у справі викликана тим, що невідомі особи під приводом здійснення будівельних робіт продовжують здійснювати незаконні дії, які призводять до нанесення майну Позивача, яке розташоване на спірній земельній ділянці, значної матеріальної шкоди, а тому невжиття заходів до забезпечення позову в спосіб, зазначений в заяві Позивача, утруднить виконання рішення у справі в разі задоволенні позову, а для відновлення своїх порушених прав, свобод та інтересів, необхідно буде докласти значних зусиль, витрат коштів та часу.

Третьою особою-3 06.07.2018 (штемпель на поштовому конверті) подано відзив на касаційну скаргу. Однак, враховуючи встановлений ухвалою Верховного Суду від 18.06.2018 строк для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а згідно з роздруківки з сайту "Укрпошта" ухвалу суду Третій особі-3 вручено 25.06.2018, тому, зважаючи на норми статей 118 295 ГПК України, зазначений відзив суд залишає без розгляду.

Відповідач, Треті особи 1, 2, 4 відзив на касаційну скаргу не подали, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у справі №916/2851/17 у касаційному порядку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 ГПК України визначено заходи забезпечення позову. Так, частиною 1 зазначеної статті Кодексу визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною Відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2); іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними в пунктах 1-9 цієї частини (пункт 10).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову встановлено, що в обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову в порядку статей 136, 137 ГПК України Позивач посилається на те, що на території за адресою: м. Одеса, Люстдорфська дорога, 55, яку Відповідач згідно оскаржуваного у справі рішення №1483-VII від 07.12.2016 передав Третій особі-3, присвоївши нову адресу: м. Одеса, вул.Жаботинського, 54-А, розміщено будівлі та споруди Концерну, склад паливно-мастильних матеріалів, огородження, стовпи (опори антенних споруд), які необхідні для здійснення його діяльності. Згідно з пунктом 3 вказаного рішення зазначена земельна ділянка надається Третій особі-3 в постійне користування для будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями. Вчинення будь-яких дій Відповідачем, Третьою особою-3 та/або іншими особами щодо будівництва житлових будинків або інших споруд на частині земельної ділянки, користувачем якої є Позивач, до прийняття рішення по суті спору, може призвести до заподіяння матеріальної шкоди Позивачу, оскільки на зазначеній території знаходиться майно, яке перебуває на балансі Одеської філії Позивача. Таким чином, до вирішення справи по суті існує небезпека завдання значної майнової шкоди Позивачу і для виконання рішення суду, в разі задоволення позову, та для відновлення своїх порушених прав, свобод та інтересів, зокрема, приведення земельної ділянки у попередній стан, знесення (демонтаж) будівель, необхідно буде докласти значних зусиль, витрат коштів та часу. З огляду на наведене, Позивач просить заборонити Відповідачу, Третій особі-3 та/або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на земельній ділянці площею 3,4605 га за адресою: м. Одеса, вул.Жаботинського, 54-А.

Судом першої інстанції встановлено, що предмет спору за вимогами Позивача стосується рішення Відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, присвоєння їй нової адреси та надання її в постійне користування Третій особі-3, скасування державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку та скасування державної реєстрації права постійного користування спірною земельною ділянкою. Підстави позову зводяться до заперечення законності рішення через ствердження про його прийняття всупереч законодавству та з перевищенням компетенції органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями.

Таким чином, вживаючи заходи до забезпечення позову, суд першої інстанції, врахувавши наведене, обґрунтовано припустив, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог в частині заборони Відповідачу, Третій особі-3 та/або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації багатоквартирних житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на спірній земельній ділянці, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, вжиття такого заходу є адекватним змісту порушеного права, на відновлення якого поданий позов, та, за умови його задоволення, не створить складнощів при виконанні рішення та не дозволить відповідачу вчинити дії для унеможливлення його відновлення.

Отже, колегія суддів вважає, що при постановленні ухвали місцевий господарський суд надав оцінку обґрунтованості доводів Позивача, встановив безпосередній зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову і правильно застосував статтю 136 ГПК України та підставно обрав захід до забезпечення позову, який відповідає пункту 2 частини 1 статті 137 ГПК України.

Колегія суддів не може погодитись з висновками апеляційного господарського суду про те, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву Позивача в частині заборони Відповідачу, Третій особі-3 та/або іншим особам здійснювати дії щодо будівництва, обслуговування та експлуатації житлових будинків з вбудованими громадськими приміщеннями на спірній земельній ділянці, не взяв до уваги предмет та підстави позову, не пересвідчився, чи дійсно між сторонами виник спір, пов'язаний з мірами забезпечення, та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, а застосовані заходи забезпечення позову є вочевидь неспівмірними з заявленими позовними вимогами.

Так, судом апеляційної інстанції не враховано, що предметом спору у даній справі є, фактично, спір щодо права користування земельною ділянкою, користувачем якої є Позивач, і підстави забезпечення позову не обмежуються лише пов'язаністю з позовною вимогою. Статтею 136 ГПК України передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами. Судом першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, при задоволенні заяви в згаданій вище частині це враховано.

В своїй заяві Позивач зазначає, що вважає за необхідне забезпечити даний позов шляхом зупинення дії рішення Відповідача №1483-VII від 07.12.2016, оскільки цей захід унеможливить подальші дії щодо зазначеної земельної ділянки. Проте, суд першої інстанції відмовив в задоволенні заяви Позивача в цій частині пославшись на те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення органу місцевого самоврядування не передбачено статтею 137 ГПК України.

Апеляційний господарський суд не погодився з обґрунтуванням суду першої інстанції та зазначив, що такий захід забезпечення позову визначений пунктом 10 частини 1 зазначеної статті Кодексу і вірним буде відхилення в задоволенні заяви Позивача в цій частині з посиланням на те, що вказана вище вимога не обґрунтована Позивачем та не наведено підстав, які можуть утруднити виконання рішення та необхідності вжиття такого запобіжного заходу.

Однак, колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції невірним з огляду на наведене у даній постанові суду. В свою чергу, суд не може погодитись і з обґрунтуванням місцевого господарського суду при відмові Позивачу в забезпеченні позову в згаданій частині.

Суд першої інстанції не звернув увагу, що пунктом 10 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними в пунктах 1-9 цієї частини.

Водночас, оскільки судом у забезпеченні позову шляхом заборони Відповідачу, Третій особі та/або іншим особам вчиняти певні дії застосовано пункт 2 частини 1 статті 137 ГПК України, тому відхилення вимоги Позивача в частині забезпечення даного позову шляхом зупинення дії рішення Відповідача №1483-VII від 07.12.2016, мало бути обґрунтовано відмовою на підставі пункту 10 частини 1 статті 137 ГПК України, проте дане порушення не призвело до неправильного остаточного висновку щодо зазначеної вище вимоги, а тому не може бути підставою для скасування законної ухвали суду першої інстанції від 13.03.2018 у даній справі.

Стосовно твердження суду апеляційної інстанції про недослідження судом першої інстанції питання зустрічного забезпечення, колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення касаційної скарги, скасувавши постанову апеляційного господарського суду та залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2018 скасувати, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.03.2018 у справі №916/2851/17 залишити в силі з мотивів, зазначених в даній постанові.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.