Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.11.2019 року у справі №910/13930/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13930/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 (судді: Мартюк А. І., Зубець Л. П., Пашкіна С. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 (суддя Сташків Р. Б.)

за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Бізнес Технолоджіс" і ОСОБА_1

про стягнення 116 306,55 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У жовтні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (раніше - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", наразі і далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до "Смарт Бізнес Технолоджіс" (далі - ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс") і ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів 80 150,00 грн заборгованості за кредитом і 36 156,55 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом за період із 01.11.2017 по 13.08.2018 за договором банківського обслуговування від 07.12.2012.

Позовні вимоги із посиланням на положення статей 525, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України обґрунтовано порушенням ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" зобов`язань за договором банківського обслуговування від 07.12.2012 у частині повернення використаних кредитних коштів. Оскільки виконання зобов`язань ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" за цим договором забезпечено порукою згідно з договором поруки від 19.12.2014, укладеним між ОСОБА_1 - поручителем і АТ КБ "ПриватБанк" - кредитором, позивач вважав, що спірні суми необхідно стягнути з відповідачів солідарно.

1.2. Від ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" і ОСОБА_1 відзивів на позовну заяву до суду не надійшло.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" і ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" 80 150,00 грн заборгованості за кредитом, 36 156,55 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 762,00 грн судового збору.

Задовольняючи позов про стягнення солідарно з відповідачів заявлених сум, місцевий господарський суд виходив із наявності у ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" заборгованості за договором банківського обслуговування від 07.12.2012, виконання зобов`язання за яким забезпечено порукою згідно з договором поруки від 19.12.2014, укладеним між позивачем і ОСОБА_1 .

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 залишено без змін.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019, закрити провадження в частині солідарного стягнення з ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" і ОСОБА_1 80 150,00 грн основного боргу, а в іншій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 як поручителя.

Підставами для скасування рішення і постанови у справі ОСОБА_1 вважає неправильне застосування норм матеріального права, а саме частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України щодо граничних строків відповідальності поручителя за договором поруки. Скаржник наголошує, що банк пропустив строк на звернення з вимогою до ОСОБА_1 як поручителя; у спірному договорі поруки не визначено строків (термінів) виконання основного зобов`язання, а є лише посилання на момент пред`явлення вимоги; цей договір укладено 19.12.2017, тому з огляду на положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука у цьому разі припинилася 19.12.2017. Скаржник також акцентує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/3458/16, яке набрало законної сили, стягнуто з ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" на користь АТ КБ "ПриватБанк", зокрема, 80 150,00 грн заборгованості за договором банківського обслуговування від 07.12.2012, і саме ця сума боргу наразі є предметом спору у справі, що розглядається, та солідарно стягнута судами з ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" і ОСОБА_1 згідно з оспорюваними судовими рішеннями у цій справі.

3.2. Від АТ КБ "ПриватБанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство наголошує, що, як визначили сторони у договорі, порука за спірним договором поруки припиняється через 15 років після укладення цього договору; позовну давність сторони встановили тривалістю у 15 років. Також позивач зазначає про наявність судового рішення від 27.04.2016 у справі № 910/3458/16 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" про стягнення 80 150,00 грн основної заборгованості, яка, у тому числі, є предметом спору у справі № 910/13930/18, яка розглядається.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.

4.2. Як установили господарські суди попередніх інстанцій та свідчать матеріали справи, 07.12.2012 ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" підписало заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою товариство приєдналося до "Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови) і тарифів банку", що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою становлять договір банківського обслуговування від 07.12.2012 № Б/Н, і зобов`язалося виконувати умови такого договору.

У зв`язку з наведеним, ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" установлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному виді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms- повідомлення або інші), що визначено і врегульовано Умовами.

Відповідно до пункту 3.18.1.16 Умов при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у виді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

За змістом пунктів 3.18.1.1, 3.18.1.3 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту; про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Відповідно до пункту 3.18.1.8 Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).

У пункті 3.18.1.6 Умов зазначено, що банк може змінити ліміт може бути змінено банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що банк здійснює зміну ліміту в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інші).

Відповідно до розділу 3.18.4 Умов "Порядок розрахунків" за користування кредитом у період із дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: за період користування кредитом із моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат із наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.1 Умов); при необнуленні дебетового сальдо в одну із дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (пункт 3.18.4.1.2 Умов); у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів із дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними; при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" необхідно розуміти невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.18.4.1.4 Умов).

За змістом пункту 3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

За змістом пунктів 3.18.4.4, 13.18.1.8 Умов клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту 1-го числа кожного місяця; у разі несплати винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати вони вважаються простроченими.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4 Умов банк у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, має право, зокрема, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом у повному обсязі.

У пункті 3.18.5.1 Умов визначено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних), від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у пункті 3.18.4.1.3, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно з пунктом 3.18.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої пунктами 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом трьох років із дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано клієнтом.

У пункті 3.18.6.1 Умов зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Під час вирішення спору суди попередніх інстанцій установили, що заяв про незгоду з Умовами та/або про розірвання договору від товариства до банку не надходило; доказів протилежного немає і в матеріалах справи.

Суди також установили, що 19.12.2014 між ПАТ КБ "ПриватБанк" - кредитором і ОСОБА_1 - поручителем укладено договір поруки № POR1418985785564, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" - боржником зобов`язань за угодами-приєднання.

Згідно з пунктом 1.2 цього договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою-1 та Угодою-2" (підпункти 1.1.1, 1.1.2), у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. За умовами цього пункту поручитель відповідає перед кредитором усіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У пункті 1.5 договору поруки передбачено, що у разі невиконання боржником зобов`язань за "Угодою-1 і/або Угодою-2", боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до пункту 4.1 договору сторони взаємно домовилися, що порука за цим договором поруки припиняється через 15 років після укладення зазначеного договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою-1 та Угодою-2", цей договір поруки припиняє свою дію.

За змістом пункту 2.1.2 договору поруки у разі невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого у пункті 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Ненаправлення кредитором такої вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у разі невиконання боржником зобов`язань за "Угодою-1 та Угодою-2", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої цим пунктом вимоги.

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" користувалося кредитними коштами; у зв`язку із неналежним виконанням цим товариством зобов`язань за договором від 07.12.2012 позивач звернувся до нього із вимогою про погашення заборгованості, втім товариство таку вимогу залишило без реагування, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

4.3. Ухвалюючи судові рішення у справі, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 80 150,00 грн і 36 156,55 грн заборгованості за процентами за користування кредитом за договором від 07.12.2012, зважаючи на неналежне виконання ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" зобов`язань за таким договором щодо повернення кредитних коштів і відсотків за їх користування, зобов`язання за яким (договором) забезпечено порукою згідно з договором поруки від 19.12.2014. При цьому суд апеляційної інстанції акцентував, що порука за цим договором припиняється через 15 років після його укладення.

Колегія суддів вважає наведені висновки судів передчасними з огляду на таке.

4.4. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 зазначеного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 10561 зазначеного Кодексу (у редакції, чинній на час підписання заяви про відкриття поточного рахунка) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Водночас за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (частина 1 статті 1066, частини 1, 2 статті 1067 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 1068 зазначеного Кодексу клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України).

У частині 2 статті 548 зазначеного Кодексу передбачено, що недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 610, 611 цього Кодексу).

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто порука є додатковим (акцесорним) способом забезпечення виконання зобов`язань, тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов`язання.

У частині 1 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, під час вирішення спорів такого роду необхідно зважати, зокрема, на встановлену законодавцем правову природу поручительства як додаткового (акцесорного) зобов`язання до основного договору та на пряму залежність від його умов.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 161/12771/15-ц (постанова від 31.10.2018) відступила від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26.11.2014 (справа № 6-75цс14), від 03.02.2016 (справа № 6-2017цс15), від 06.07.2016 (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору, та наголосила, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлено договором поруки.

Колегія суддів зазначає, що здійснюючи судовий розгляд справи та задовольняючи позов кредитора (АТ КБ "ПриватБанк") про солідарне стягнення як з боржника (ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс"), так і з поручителя ( ОСОБА_1 ) спірної заборгованості за кредитом і відсотків за користування ним за договором від 07.12.2012, попередні судові інстанції залишили поза увагою, що згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 910/3458/16 за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" про стягнення 175 745,79 грн заборгованості за кредитним договором від 07.12.2012, позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено у повному обсязі; стягнуто з ТОВ "Смарт Бізнес Технолоджіс" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 175 745,79 грн, з яких: 80 150,00 грн - заборгованість за кредитом, 42 943,10 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 44 085,26 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 8 567,43 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом; відповідні обставини, установлені згідно з цим рішенням у справі № 910/3458/16, як і правові наслідки, у тому числі щодо чинності поруки, виходячи із зазначеного, залишилися нез`ясованими, що має суттєве значення для правильного вирішення цього спору у справі, що переглядається, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасними.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення у справі, що розглядається наведеним вимогам не відповідають.

5.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Разом із цим у частині 4 статті 300 зазначеного Кодексу передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

5.3. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6. Розподіл судових витрат

6.1. У зв`язку зі скасуванням оскаржених рішення і постанови у справі та передачею справи на новий розгляд розподіл судових витрат здійснюватиме господарський суд, який прийматиме рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2019 у справі № 910/13930/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак