Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.10.2020 року у справі №904/6250/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/6250/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенецьза участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020

у складі колегії суддів: І. М. Кощеєв - головуючий, І. Л. Кузнецова, О. В. Чусза позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

про стягнення 3 338 969,39 грн

за участю представників учасників:

від позивача: І. В. Верхацький

від відповідача: А. Г. Демченко

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі- КП "Криворіжтепломережа", відповідач) 3 338 969,39 грн, з яких: 2 479 898,68 грн - пеня; 279 448,77 грн - 3% річних; 579 621,94 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 3256/1718-КП-5 від 26.09.2017 в частині своєчасної оплати за переданий газ.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 позов задоволено частково, стягнуто з КП "Криворіжтепломережа" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 239 949,34 грн пені, 279
448,77 грн 3% річних; 574 584,66 грн інфляційних втрат, 50 009,41 грн судового збору. В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення 1 239 949,34 грн пені та 5 037,28 грн інфляційних втрат відмовлено.

Судове рішення мотивоване порушенням відповідачем умов договору щодо строків розрахунків за поставлений природний газ.

Зменшуючи розмір пені, суд першої інстанції вказав на те, що заявлена до стягнення пеня є надмірно великою, а сума боргу повністю сплачена відповідачем, та позивачем не надано доказів виникнення у нього значних збитків.

Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві в стягненні з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 037,28 грн вказав на арифметично неправильний розрахунок позивача.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі №904/6250/19 рішення господарського суду Дніпропетровської області від
16.03.2020 у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 239 949,34 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 037,28 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, резолютивну частину якого викладено в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з КП "Криворіжтепломережа" на користь АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 479 898,68 грн пені, 279 448,77 грн 3% річних, 579
621,94 грн інфляційних втрат, 50 084,54 грн судового збору."

В решті рішення залишено без змін та здійснено розподіл судового збору.

Постанова мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 3256/1718-КП-5 від 26.09.2017 в частині своєчасної оплати за переданий газ та наявністю підстав для стягнення пені та інфляційних втрат.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 5 037,28 грн, вказав на правильність розрахунку таких втрат позивачем та на наявність правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 щодо нарахування інфляційних втрат.

Крім того апеляційний господарський суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені вказав на відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі №904/6250/19 в частині стягнення пені та інфляційних втрат та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020.

З тексту пояснень, поданих скаржником на виконання ухвали Верховного Суду, вбачається, що касаційна скарга обґрунтовується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справах № 904/4083/18, № 904/4085/18, № 904/5025/18.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказує на обґрунтованість та законність постанови Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі №904/6250/19.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

26 вересня 2017 року між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (споживач) укладено договір № 3256/1718-КП-5 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. 6.1 договору споживач зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судами попередніх інстанцій встановлено належне виконання позивачем договору та поставку позивачем відповідачеві природного газу на загальну суму 52 259 567,27
грн.

Також судами встановлено, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався в повному обсязі, проте несвоєчасно.

Оскільки відповідачем порушено умови договору щодо строків розрахунків за поставлений природний газ, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідач просив суд зменшити розмір пені, оскільки неустойка як засіб розумного стимулювання виконання основного грошового зобов'язання не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредиторів.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідач у касаційній скарзі просить залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020.

З тексту касаційної скарги вбачається, що відповідачем оскаржується постанова суду апеляційної інстанції у даній справі в частині стягнення з останнього 1 239
949,34 грн пені та інфляційних втрат у розмірі 5 037,28 грн.

Верховний Суд переглядає постанову суду апеляційної інстанції у даній справі в частині стягнення з відповідача 1 239 949,34 грн пені та інфляційних втрат у розмірі 5 037,28 грн.

З тексту пояснень, поданих скаржником на виконання ухвали Верховного Суду, вбачається, що касаційна скарга обґрунтовується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач вказує на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах №904/4083/18, №904/4085/18, №904/5025/18.

Крім того відповідач не погоджується з розрахунком інфляційних втрат та вказує, що на частину сплаченого зобов'язання припиняється нарахування інфляційних втрат.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем порушено умови договору № 3256/1718-КП-5 постачання природного газу щодо строків розрахунків за поставлений природний газ.

Ураховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати за газ.

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Верховний Суд констатує, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами ст. 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Крім того Верховний Суд зазначає, що застосоване в ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають значення.

З огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми неустойки, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18 (за позовом АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до КП "Криворіжтепломережа") Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Суди у наведених вище справах, з позицією яких погодився Верховний Суд, зменшуючи розмір пені встановили, що природний газ, який постачається використовується КП "Криворіжтепломережа" виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У справах № 904/4085/18, № 904/5025/18 судами, при розгляді питання щодо зменшення розміру пені, встановлено, що заборгованість КП "Криворіжтепломережа" значною мірою зумовлена невиконанням перед ним зобов'язань населенням за отримані послуги.

Суд апеляційної інстанції в цій справі, відмовляючи відповідачеві у зменшені розміру пені вказав на недоведеність відповідачем існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

Доводи відповідача щодо неврахування судом апеляційної інстанції позицій, викладених в постановах Верховного Суду у справах №904/4083/18, №904/4085/18, №904/5025/18 відхиляються Верховним Судом, оскільки висновки суду апеляційної інстанції про відмову у зменшенні розміру пені у справі №904/6250/19 не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду у зазначених справах, так як зменшення розміру пені є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Крім того аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені у наведених вище справах дозволяє стверджувати, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі. Верховний Суд не надавав у наведених вище справах висновків, які б певним чином додаткового обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.

Верховний Суд констатує про відсутність підстав вважати, що у тих випадках, коли Верховний Суд дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування матеріального права при реалізації судами власних повноважень, як це мало місце у наведених вище справах, Верховний Суд зробив висновок про те, що тільки такий варіант реалізації повноважень судами попередніх інстанцій слід вважати законним.

Апеляційний господарський суд, встановивши обставини, які свідчать про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, та врахувавши недоведеність з боку відповідача існування таких обставин, правомірно скасував рішення місцевого господарського суду в частині зменшення пені та прийняв у цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Крім того в касаційній скарзі відповідач не погоджується з позицією суду апеляційної інстанції в частині стягнення з останнього інфляційних втрат у розмірі 5 037,28 грн.

Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якого Об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Суд апеляційної інстанції, врахувавши зазначену позицію Об'єднаної палати, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення інфляційних втрат з відповідача в повному обсязі та про скасування рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 5

037,28 грн.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

Верховний Суд констатує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

8. Судові витрати

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі №904/6250/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець