ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/4519/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2021 року (головуючий - Сулім В. В., судді: Коротун О. М., Майданевич А. Г. ) і рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 року (суддя Курдельчук І. Д. ) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 8 250 939,68 грн,

(за участю представника відповідача - Яковченко Р. Г. )

Фактичні обставини

1. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго", відповідач, оператор системи передачі (ОСП), адміністратор розрахунків (АР)) приєднало Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегатрейдінг" (далі - ТОВ "Мегатрейдінг", позивач, сторона, відповідальна за баланс (СВБ)) до договору про участь у балансуючому ринку (ідентифікатор договору № 1387-01024, дата акцептування 05.12.2019) (далі - Договір). Договір є публічним, укладений сторонами відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. За умовами Договору:

- СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження її до балансуючої групи (пункт 1.5);

- ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку) (пункт 1.6);

- вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів визначається Правилами ринку (пункти 2.1,2.2);

- ОСП зобов'язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни визначені Правилами ринку (пункт 3.3);

- виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та згідно з умовами Договору; ОСП надає СВБ два примірники акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, підписані зі своєї сторони, до 08 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано (пункти 5.1,5.9).

3. У період з 01.09.2020 по 31.01.2021 відповідач на виконання умов Договору придбав у позивача електричну енергію для врегулювання небалансів, обсяг та загальна вартість якої була визначена сторонами у відповідних щомісячних актах купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів за відповідний період.

Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

4. У березні 2021 року ТОВ "Мегатрейдінг" звернулося до суду з позовом до ПрАТ
"НЕК "Укренерго" про стягнення 8 250 939,68 грн. боргу, 50 161,34 грн. 3% річних та 183 707,48 грн. інфляційних втрат за Договором.

5. Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором у період з 01.09.2020 по 31.01.2021 та несвоєчасну та не в повному обсязі оплату отриманої для врегулювання небалансів електричної енергії.

Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду м. Києва від 21 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2021 року, закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1 653 853,86 грн. боргу у зв'язку із відсутністю предмета спору внаслідок добровільної оплати відповідачем боргу після подання позову. Позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 360 779,70 грн. боргу, 183 707,48 грн інфляційних втрат, 50 161,34 грн. 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

7. Суди встановили неналежне виконання відповідачем обов'язку щодо оплати вартості небалансів електричної енергії відповідно до виставлених рахунків, розмір якої підтверджений підписаними сторонами на виконання умов договору двосторонніми актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суди дійшли висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Касаційна скарга

8. Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, з касаційною скаргою звернувся відповідач, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

9. Суди не врахували висновки Верховного Суду у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19 про те, що сплата 3% річних та інфляційні нарахування є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, тому стаття 625 ЦК України не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

10. Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат не відповідає висновкам Верховного Суду про те, що: (1) розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (постанови від
24.10.2018 у справі № 910/19576/17, від 22.01.2019 у справі №905/305/18); (2) якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України (постанови від
24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 10.07.2019 у справі №910/21564/16, від
13.02.2019 у справі №924/312/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18).

11. Суди неправильно застосували до спірних правовідносин 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та не звернули увагу на те, що у розрахунках 3% річних та інфляційних втрат позивач вказував не день направлення рахунка позивачем, а день його розміщення (формування відповідачем) у системі управління ринком, штучно збільшуючи таким чином період "прострочення". На даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку у подібних правовідносинах.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Ні чинне законодавство, ні умови Договору не містять застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, а виконання останнім зобов'язань за Договором не може ставитись в залежність від дій третіх осіб. Здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат перевірений судами та визнаний вірним, тоді як відповідач контррозрахунку не надав.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій

1. Щодо доводів касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, яка визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (пункти 9,10 Постанови), Верховний Суд зазначає таке.

2. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

3. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4. Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

5. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

6. Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини 2 статті 389 (пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України; пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України) та пункту 5 частини 1 статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України; пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

7. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

8. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від
25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

9. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу правовідносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

10. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно.

Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

11. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

12. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

13. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

14. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

15. За змістом доводів касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судами статті 625 ЦК України та висловлює незгоду з судовими рішеннями в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат, з одного боку стверджуючи про відсутність правових підстав для здійснення таких нарахувань взагалі (пункт 9 Постанови), але у той же час посилається на те, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично невірним (пункт 10 Постанови). При цьому Верховний Суд відмічає, що відповідач не заперечував щодо розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, не надавав контррозрахунок відповідних нарахувань під час розгляду справи судом першої інстанції, а ґрунтував свою позицію тільки на доводах про неможливість застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України у зв'язку з особливостями функціонування поточного рахунку зі спеціальним режимом використання. Також і доводи касаційної скарги зводяться до цитування відповідачем правових висновків Верховного Суду щодо особливостей розрахунку заборгованості в частині інфляційних втрат, без зазначення того, у чому саме полягає помилка судів у цій частині.

16. Проте у будь-якому випадку Верховний Суд констатує, що правовідносини у всіх наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин. Так, у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосуванням норми права, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку. У жодній із наведених скаржником справ судом касаційної інстанції не вирішувалось питання, пов'язане із розрахунками за електричну енергію з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання.

17. Так, у справі № 910/19094/17 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення.

18. У справі № 910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), інфляційних втрат та 3% річних, які нараховані на заборгованість за порушення умов договору поставки та договору про надання гарантії та які стягнуті судовим рішенням.

19. У справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування.

20. У справі №910/19576/17 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат через прострочення відповідачем строку оплати послуг перевезення вантажів.

21. У справі №905/305/18 спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу.

22. У справі №910/21564/16 спір стосується стягнення боргу за договором про надання послуг процесингового центру.

23. У справі № 924/312/18 922/175/18 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилася у зв'язку з неналежним виконанням умов договорів відповідно про закупівлю природного газу та договору комісії.

24. У справах № 910/15714/18, №910/5625/18 рішення попередніх судових інстанцій були скасовані Верховним Судом з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, що у наведеному випадку не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду.

25. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, не знайшли свого підтвердження.

26. Згідно з приписами пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

27. За викладеного, посилання скаржника на постанови Верховного Суду в підтвердження наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, що визначена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не приймаються, а касаційне провадження за касаційною скаргою у цій частині підлягає закриттю відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

28. Щодо доводів касаційної скарги в пункті 11 Постанови Верховний Суд зазначає про таке.

29. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

30. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

31. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

32. Скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 7.6.4 пункту 7.6 Правил ринку. Сутність доводів скаржника зводиться до того, що позивач неправильно визначив період прострочення оплати за Договором, збільшивши його внаслідок обчислення періоду прострочення з дня формування рахунку самим відповідачем у системі управління ринком, а не з дати направлення такого рахунка позивачем на адресу відповідача.

33. Проте, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позовних вимог в частині сплати 3% річних та інфляційних втрат, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях.

34. Так, відповідно до пункту 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку та згідно з умовами Договору.

35. У підпункті 7.3.1 пункту 7.3 Правил ринку (тут і надалі - у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що АР (відповідач у справі) на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

36. Відповідно до пункту 5.13.10 пункту 5.13 Правил ринку АР використовує систему розрахунків за небаланси електричної енергії для проведення відповідних розрахунків, дебетувань/кредитувань ринкових рахунків СВБ для платежів і зборів при розрахунках за небаланс. Система розрахунків за небаланси електричної енергії є частиною системи управління ринком та містить інформацію про ринкові рахунки СВБ.

37. Пунктом 7.6.4 пункту 7.6 Правил ринку передбачено, що оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка.

38. Одночасно пунктом 5.9 Договору передбачено, що ОСП надає СВБ два примірники акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, підписані зі своєї сторони, до 08 числа місяця, наступного за тим, щодо якого його сформовано.

39. За обставинами справи позивач визначив період прострочення сплати боргу виходячи з дати підписання сторонами на виконання пункту 5.9 Договору двосторонніх щомісячних актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, до яких були включені усі сформовані відповідачем у системі управління ринком щодобові рахунки за небаланси електричної енергії за відповідний місячний період. Отже, твердження відповідача про штучне збільшення позивачем періоду прострочення внаслідок обчислення такого періоду з дати формування рахунків у системі управління ринком спростовуються фактичними обставинами справи, відповідно до яких позивач обраховував період прострочення за наслідками підписання актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів, внаслідок чого період прострочення навпаки був позивачем зменшений, що не суперечить умовам Договору, а тим більше не порушує прав відповідача.

40. Отже, зважаючи на встановлені судами обставини справи та підстави для задоволення позовних вимог, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаного скаржником положення Правил ринку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300).

42. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

43. Враховуючи наведені положення закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження, колегія суддів вирішила, що касаційне провадження за касаційною скаргою з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, а з підстави касаційного оскарження, передбаченою пунктом 3 частини 1 вказаної статті ГПК України - касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

44. Судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі №910/4519/21 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2021 року і рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 року у справі № 910/4519/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.