Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.12.2020 року у справі №910/19007/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/19007/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Жуков С. В., Погребняк В. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020

(колегія суддів у складі: Доманська М. Л. - головуюча, судді: Остапенко О. М., Поляков Б. М. )

у справі № 910/19007/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віаско"

про банкрутство

1. Історія справи

1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віаско" (далі - ТОВ "Віаско", боржник).

1.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 відкрито провадження у справі у справі №910/19007/19 про банкрутство ТОВ "Віаско"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр Україна" до боржника в розмірі 232.733.324,17 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Петровську Наталію Андріївну.

1.3. Постановою Господарського суду міста Києва від 20.07.2020, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Віаско"; припинено повноваження розпорядника майна товариства арбітражної керуючої Петровської Н. А.; визнано банкрутом ТОВ "Віаско"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором арбітражну керуючу Петровську Н. А.

1.4.02.09.2020 Головне управління ДПС у місті Києві звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 та прийняти нове рішення, яким направити справу до місцевого господарського суду на стадію розпорядження майном. В тексті апеляційної скарги було викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду міста Києва від 20.07.2020, мотивоване тим, що повний текст постанови отримано
13.02.2020. На підтвердження своїх доводів, скаржник посилається на штамп вхідної кореспонденції Головного управління ДПС у місті Києві на першій сторінці оскаржуваної постанови.

1.5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишено без руху, оскільки в додатках до апеляційної скарги відсутня перша сторінка оскаржуваної постанови від 20.07.2020, на яку посилається скаржник, про що Господарським судом міста Києва складено акт від 07.09.2020 № 243/20. При цьому, судом враховано, що скаржник посилається на дату отримання оскаржуваної постанови
13.02.2020, тобто на дату, що передує даті прийняття самої постанови. Окрім того, до апеляційної скарги не було додано доказів її надіслання всім учасникам справи. Скаржнику встановлено строк на усунення виявлених недоліків та зобов'язано надати суду обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з доказами на підтвердження його доводів щодо підстав поновлення цього строку та докази направлення копії апеляційної скарги з додатками всім учасникам справи. Також скаржнику роз'яснено, що в разі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.

1.6.04.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов лист на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, до якого були додані докази надсилання копії апеляційної скарги учасникам справи, копія першої сторінки постанови господарського суду міста Києва від 20.07.2020 та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

2. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від
20.07.2020 у справі №910/19007/19. Апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Ухвала суду мотивована тим, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою з пропуском строку на апеляційне оскарження та не надав доказів на підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду міста Києва від
20.07.2020. Скаржник не обґрунтував поважності причин неподання апеляційної скарги після оприлюднення її повного тексту у Єдиному державному реєстрі судових рішень (тобто після 31.07.2020) та протягом 20 днів з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваної постанови (з 12.08.2020). Також скаржником належним чином документально не підтверджено дату отримання оскаржуваної постанови, на яку він посилається.

3. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини

3.1. Згідно з клопотанням, поданим на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020, скаржник просить суд поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови від 20.07.2020, оскільки повний текст він отримав 13.08.2020, на підтвердження чого скаржник посилається на додану копію оскаржуваної постанови зі штампом вхідної кореспонденції Головного управління ДПС у місті Києві на першій сторінці із датою 13.08.2020.

3.2. При прийнятті оскаржуваної постанови в судовому засіданні 20.07.2020 у суді першої інстанції був присутній представник скаржника, що свідчить про обізнаність скаржника про прийняте судом рішення, повний текст якого оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.07.2020.

3.3. Суд відхилив посилання скаржника на штамп вхідної кореспонденції Головного управління ДПС у місті Києві від 13.08.2020 як неналежний доказ на підтвердження дати отримання копії постанови суду першої інстанції, що оскаржується.

3.4. В матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (0105474337690), з якого вбачається, що саме 12.08.2020 скаржником отримано оскаржувану постанову Господарського суду міста Києва від
20.07.2020. Тобто, якщо б скаржник подав апеляційну скаргу на оскаржувану постанову в двадцятиденний строк з дня вручення цієї постанови, до 01.09.2020, він мав би право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вказаної постанови відповідно до частини 2 статті 256 ГПК України.

3.5. Інших доказів на підтвердження того, що скаржником отримано оскаржувану постанову саме 13.08.2020, а не 12.08.2020 до суду апеляційної інстанції не подано.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1.25.11.2020 Головне управління ДПС у місті Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №910/19007/19 та ухвалити нове рішення, яким направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Суд апеляційної інстанції невірно встановив момент отримання скаржником повного тексту постанови суду першої інстанції, що призвело до обмеження заявника в праві на доступ до суду.

5.2. Відомості, розміщені на офіційному сайті Укрпошти є недостовірними та містять сумнівну інформацію, що мав врахувати суд апеляційної інстанції.

Дійсно, за пошуковим запитом ідентифікатора листа (відправлення) №0105474337690 на офіційному сайті Укрпошти міститься інформація про його відправлення
10.08.2020 о 19:19 та вручення за довіреністю 12.08.2020 о 23:59:00, що є неможливим з огляду на тривалість (графік) робочого дня поштового відділення 04116 та Головного управління ДПС у місті Києві.

5.3. Враховуючи, що інформація з сайту Укрпошти є недостовірною, вона не може бути використана при встановленні початку перебігу строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 20.07.2020. Відтак, належним та допустимим доказом отримання оскарженої постанови є саме відбиток дати вхідного штампу канцелярії Головного управління ДПС у місті Києві.

6. Узагальнені доводи інших учасників у справі щодо касаційної скарги

6.1. Ліквідатор ТОВ "Віаско" Петровська Н. А. у відзиві заперечувала проти касаційної скарги, просила Суд залишити оскаржену ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, мотивуючи наступним:

- згідно зі змістом оскарженої постанови представник скаржника Шаповал Є. Ю. був присутній в судовому засіданні, тобто резолютивна частина оскаржуваної постанови йому була відома;

- доводи скаржника про те, що у нього була змога ознайомитись з повним текстом постанови лише після її отримання, а саме з 13.08.2020 є необґрунтованими, оскільки Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції України від
18.06.2015 № 1000/5, надають право Головному управлінню ДПС у місті Києві зареєструвати вхідний документ як у день його отримання, так і на наступний робочий день, що не виключає можливість реєстрації такого документа 13.08.2020, незважаючи на його фактичне отримання 12.08.2020;

- посилання на недостовірність інформації, розміщеної на офіційному сайті Укрпошти, є безпідставним;

- після отримання заяви Головного управління ДПС у місті Києві з вимогами до боржника, розпорядник майна направив відзив, в якому повідомив про те, що на дату подання вищевказаної заяви про визнання кредитором заборгованість у розмірі 2.268,79 грн була сплачена боржником у повному обсязі, відтак оскарженою постановою не були вирішені питання про права, інтереси та (або) обов'язки Головного управління ДПС у місті Києві.

6.2. ТОВ "Агроцентр Україна" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило суд залишити скаргу без задоволення з наступних підстав:

- доводи скаржника про врахування судом апеляційної інстанції інформації, розміщеної на офіційному сайті Укрпошти, не відповідають дійсності та мотивувальній частині оскарженої ухвали суду;

- скаржник не був позбавлений можливості ознайомитися з повним текстом постанови суду першої інстанції в Державному реєстрі судових рішень та подати апеляційну скаргу у строк, визначений ГПК України.

6.3. Відзиви решти учасників у справі на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини 4 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.

7. Касаційне провадження

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2020 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків та надання суду оригіналу документа на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2.102,00 грн, а також доказів надсилання копії касаційної скарги з додатками іншим учасникам справи.

7.2.14.12.2020 до Верховного Суду надійшла заява Головного управління ДПС у місті Києві про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучене платіжне доручення №8200 від 04.12.2020 про сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2.102,00 грн та докази надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам справи.

7.3. Враховуючи, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, відповідно до положень частини 13 статті 8, частини 5 статті 301 ГПК України розгляд касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7.4. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1. Об'єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України, відтак з'ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції вищезгаданої процесуальної норми.

8.2. Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано положеннями статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли статті 119 ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

8.3. З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

8.4. Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків. Тобто, на особу, яка звертається з відповідною заявою покладається обов'язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку.

8.5. Виходячи зі змісту частин 2 та 3 статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновлення пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі №926/1037-б/15).

8.6. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при оголошенні вступної та резолютивної частини оскарженої постанови в судовому засіданні 20.07.2020 місцевого господарського суду був присутній представник Головного управління ДПС у міста Києві Шаповал Є. Ю., що свідчить про обізнаність скаржника з фактом ухвалення оскарженої ним постанови.

8.7. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8.8. В той же час положення пункту 1 частини другої названої статті передбачають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду у разі, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

8.9. З матеріалів справи вбачається, що повний текст постанови Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 було складено 29.07.2020 та надіслано на адресу учасників засобами поштового зв'язку.

8.10. В своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 скаржник зазначав про те, що зміг ознайомитися з повним текстом постанови суду лише після її отримання
13.08.2020 у зв'язку з чим, посилаючись на положення частини 2 статті 256 ГПК України, просив поновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Як на доказ отримання постанови суду саме 13.08.2020, скаржник послався на відбиток штампу Головного управління ДПС у місті Києві для реєстрації вхідної кореспонденції.

8.11. Виходячи зі змісту частини 2 статті 256 ГПК України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, набуває право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду за умови, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

8.12. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (0105474337690) (том справи - 3, аркуш справи - 35) постанову Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 отримано скаржником (особою за довіреністю)
12.08.2020, а не 13.08.2020, як зазначає скаржник з посиланням на відбиток штампу Головного управління ДПС у місті Києві для реєстрації вхідної кореспонденції, проставленому на першому аркуші оскарженої постанови суду.

8.13. Доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанцій не повинен був враховувати інформацію, розміщену на офіційному сайті Укрпошти, про отримання ним постанови Господарського суду міста Києва від 20.07.2020, з огляду на її недостовірність, але в той же час, суд повинен був врахувати, як належний доказ отримання повного тексту постанови суду саме відбиток штампу Головного управління ДПС у місті Києві для реєстрації вхідної кореспонденції, є необґрунтованими з огляду на наступне.

8.14. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини одинадцятої якої у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

8.15. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; (пункти 1, 3 частини 6 статті 242 ГПК України).

8.16. Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

8.17. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).

8.18. Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил надання послуг поштового зв'язку повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

8.19. Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти (пункт 94 Правил надання послуг поштового зв'язку).

8.20. З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком Північного апеляційного господарського суду про те, що належним доказом, який підтверджує дату отримання копії оскаржуваної постанови суду є копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що підлягає поверненню відправнику або копія конверту з трек-номером, в якому було відправлено копію постанови Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 на адресу скаржника. Натомість відбиток на першому аркуші оскарженої постанови суду першої інстанції лише підтверджує факт реєстрації вхідної кореспонденції та не може ототожнюватися безпосередньо з отриманням рекомендованого поштового відправлення. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про невірне визначення судом апеляційної інстанції дати отримання скаржником повного тексту постанови суду першої інстанції.

8.21. Відтак, отримавши 12.08.2020 повний текст постанови суду першої інстанції, скаржник повинен був у 20-денний строк подати апеляційну скаргу, тобто до
01.09.2020, оскільки саме з дотриманням вказаного строку подання апеляційної скарги частина 2 статті 256 ГПК України пов'язує право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення у разі, якщо це рішення не було вручено у день його проголошення або складення.

8.22. При цьому суд касаційної інстанції враховує, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень". Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

8.23. Як встановлено судом апеляційної інстанції, постанова Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 у справі N 910/19007/19 була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 31.07.2020.

8.24. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

8.25. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від
03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

8.26. Відповідно, з метою своєчасного подання апеляційної скарги, скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися зміст оскарженої ним постанови місцевого господарського суду, скориставшись для цього відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень. Однак скаржник наданими йому можливостями доступу до вищезгаданого державного реєстру не скористався.

8.27. Як зазначалося вище, скаржник був обізнаний з фактом ухвалення оскарженої постанови в судовому засіданні місцевого господарського суду 20.07.2020 у зв'язку із участю в ньому повноважного представника скаржника. В той же час скаржником не надано доказів на підтвердження того, що скаржник особисто або через повноважного представника вживав заходи до своєчасного отримання та ознайомлення з оскарженою постановою суду першої інстанції.

8.28. Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

8.29. Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження) не відповідає таким засадам (принципам) господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

8.30. Особа має право на апеляційне та касаційне оскарження прийнятих судових рішень, у разі незгоди з їх правильністю, лише за умови дотримання встановлених процесуальним законом вимог щодо порядку подання відповідної скарги.

8.31. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

8.32. Враховуючи, що апеляційна скарга на постанову Господарського суду міста Києва від 20.07.2020 була подана скаржником поза межами 20-денного строку з дати отримання повного тексту вказаної постанови, та з огляду на те, що скаржником не наведено будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

8.33. Доводи скаржника про обмеження його права на апеляційне оскарження судового рішення внаслідок постановлення оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

8.34. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8.35. Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37-38 рішення "Мушта проти України").

8.36. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

8.37. Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії", заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

8.38. Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від
04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany)).

8.39. Скаржником належним чином не обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого господарського суду та не доведено наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкодили скаржнику у вчиненні відповідних процесуальних дій, що не спростовується доводами касаційної скарги.

8.40. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

8.41. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.42. За результатами перегляду даної справи судом касаційної інстанції не було виявлено порушення законодавства, наслідком чого могло б бути зміна чи скасування оскарженої ухвали Північного апеляційного господарського суду від
04.11.2020 у цій справі, у зв'язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 910/19007/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді С. В. Жуков

В. Я. Погребняк