Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.02.2018 року у справі №925/871/15
Постанова ВГСУ від 09.08.2016 року у справі №925/871/15
Постанова ВГСУ від 02.02.2016 року у справі №925/871/15
Постанова КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №925/871/15
Ухвала КГС ВП від 19.11.2018 року у справі №925/871/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/871/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авуар-Сервіс",

представник ініціюючого кредитора в судове засідання не з'явився,

боржник - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка,

представник боржника - Крупа Р.А.,

ліквідатор - арбітражний керуючий Ярмолінський Ю.В.,

представник ліквідатора в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Кропивної Л.В., Разіної Т.І.

та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018

у складі судді Хабазня Ю.А.

за заявою Публічного акціонерного товариства "Азот" (від 13.02.2018 № 501-06/68)

про визнання поточним кредитором

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авуар-Сервіс"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 28.05.2015 ухвалою Господарського суду Черкаської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авуар-Сервіс" порушено провадження у справі про банкрутство Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка (далі - СТОВ ім. Шевченка).

2. 29.11.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Азот" (далі - ПАТ "Азот", Постачальник) та ТОВ СТОВ ім. Шевченка (Споживач) було укладено договір № 379-221, відповідно до умов якого Постачальник передає Споживачу річкову воду від берегової насосної станції в кількості, що не перевищує затверджений в Дозволі на спеціальне водокористування Постачальника ліміт на рік - 380 000 м. куб. з розбивкою по кварталах.

3. Відповідно до п. 2.1. Договору вартість річкової води за 1000 м. куб. складає 880 грн, ПДВ (20%) складає 176 грн. Ціна з урахуванням ПДВ за 1000 м. куб. 1056 грн.

4. Пунктом п. 3.4. Договору встановлено порядок розрахунків згідно з яким оплата за річкову воду здійснюється в два етапи:

I. до 5-го числа розрахункового місяця Споживач перераховує оплату в розмірі 100% очікуваного споживання води (згідно поданої заявки) за цінами встановленими Постачальником.

II. у разі, якщо Споживач витратив води більше заявленої кількості остаточний розрахунок за воду здійснюється до 5-го числа наступного місяця, згідно акту на відпуск річковий води за місяць, з урахуванням сплаченої передоплати.

5. 31.01.2017 ухвалою Господарського суду Черкаської області затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

6. 23.02.2017 постановою Господарського суду Черкаської області боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В., вирішено інші процедурні питання у справі.

7. Судами встановлено, що на виконання Договору ПАТ "Азот" поставило СТОВ ім. Шевченка протягом січня-грудня 2017 року обумовлені об'єми річкової води, що підтверджується Актами на відпуск річкової води за вказаний період, копії яких містяться в матеріалах справи, які складено та підписано сторонами (за січень - підписано директором Хариком Г.М., решта - ліквідатором Ярмолінським Ю.В.).

8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Акти на відпуск річкової води за січень-серпень 2017 року на загальну суму 68 452,85 грн були оплачені СТОВ ім. Шевченка, що підтверджується банківськими виписками за 22.02.2017, 16.03.2017, 21.09.2017, 05.09.2017, 29.06.2017, які наявні в матеріалах справи.

9. Свої зобов'язання за Договором щодо своєчасної оплати за поставлену воду за вересень 2017 року в сумі 32 418,14 грн, за жовтень 2017 року в сумі 6 445,82 грн, за листопад 2017 року в сумі 966,24 грн СТОВ ім. Шевченка не виконано.

10. 09.10.2017, 08.11.2017 та 11.12.2017 ПАТ "Азот" на адресу боржника були направлені платіжні вимоги № 329 від 30.09.2017 на суму 32 418,14 грн, № 358 від 31.10.2017 на суму 6 445,82 грн та № 395 від 30.11.2017 на суму 966,24 грн, які були отримані останнім, однак залишені без відповідного реагування.

11. Також, як встановлено судами попередніх інстанцій ПАТ "Азот" на адресу ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ярмолінського Ю.В. було направлено листи від 08.12.2017 №221-3-45/193, від 28.12.2017 №221-3-45-217-2225, від 16.01.2018 за №221-3-45/9-71 з вимогою про сплату заборгованості, які залишені останнім без відповіді.

12. 14.02.2018 ПАТ "Азот" звернулось до господарського суду першої інстанції та просило суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів СТОВ ім. Шевченка грошові вимоги ПАТ "Азот" на суму 43 621,51 грн, з яких: 39 830,20 грн заборгованості за договором №379-221 від 29.11.2016 на постачання річкової води від берегової насосної станції, 3 791,31 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 3 524 грн сплаченого судового збору. Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором щодо оплати за поставлену воду за вересень-листопад 2017 року на загальну суму 39 830,20 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. 17.04.2018 ухвалою Господарського суду Черкаської області задоволено частково заяву ПАТ "Азот", визнано грошові вимоги ПАТ "Азот" до боржника на суму 39 038,20 грн, які підлягають погашенню у першу чергу, як витрати в ліквідаційній процедурі та 3 254 грн судового збору, які підлягають погашенню у першу чергу. В решті вимог відмовлено.

14. Суд першої інстанції вирішуючи питання про правову природу заявлених вимог визнав їх такими, які виникли з виконання договору, що має на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, оскільки суду не доведено іншого. Вказані вимоги не є ні конкурсними, ні поточними, а є витратами ліквідаційної процедури, тому як вони оплачувались боржником 22.02.2017, 16.03.2017, 21.09.2017, 05.09.2017, 29.06.2017, так і мають оплачуватись відповідно до частини восьмої статті 41 та пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у першу чергу. Судові витрати на суму 3 524 грн підлягають визнанню і погашенню в першу чергу як сплачений судовий збір.

15. Вимоги про визнання пені на суму 3 791,31 грн відхилені судом першої інстанції відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

16. 09.08.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду. Також в постанові апеляційним господарським судом зазначено, що представник боржника в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 09.08.2018 підтвердив факт наявності заборгованості перед ПАТ "Азот" за спожиту воду, яка використовується підприємством-боржником з метою забезпечення функціонування системи протипожежної безпеки та повідомив про відсутність у банкрута коштів для погашення відповідної заборгованості за вересень-листопад 2017 року у заявленій сумі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. 31.08.2018 СТОВ ім. Шевченка подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ПАТ "Азот" про визнання поточним кредитором відмовити повністю, посилаючись на порушення судами статей 1, 38, 41, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та статей 12, 236 Господарського процесуального кодексу України.

18. Скаржник вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що заявлені грошові вимоги є витратами ліквідаційної процедури, що мають погашатися в першу чергу. Предметом розгляду та відповідно предметом доказування заявником є визнання поточними грошових вимог ПАТ "Азот" і включення їх до реєстру кредиторів, проте заявник не довів, що кошти в розмірі 39 830,20 грн є грошовим зобов'язанням банкрута, що має природу саме поточних кредиторських вимог. Скаржник стверджує, що заявлені ПАТ "Азот" вимоги виникли за період після визнання боржника банкрутом, а тому не можуть бути поточними.

19. Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, в порушення статті 129 Конституції України та підпункту в) пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України не зазначив мотиви відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі, що свідчить про відсутність апеляційного перегляду справи.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

20. 06.12.2018 від ПАТ "Азот" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі ухвалу та постанову - без змін.

21. ПАТ "Азот" вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку вказавши, що зазначені витрати мають оплачуватись відповідно до частини восьмої статті 41 та пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у першу чергу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

22. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

23. Оцінивши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

24. 23.02.2017 постановою Господарського суду Черкаської області СТОВ ім. Шевченка визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. 14.02.2018 ПАТ "Азот" звернулось до господарського суду першої інстанції та просило суд визнати та включити до реєстру вимог кредиторів боржника грошові вимоги ПАТ "Азот" на суму 43 621,51 грн, з яких: 39 830,20 грн заборгованості за договором №379-221 від 29.11.2016 на постачання річкової води від берегової насосної станції, 3 791,31 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 3 524 грн сплаченого судового збору.

25. Вирішуючи питання про визнання грошових вимог ПАТ "Азот" до боржника на зазначену суму судами встановлено, що заявлені вимоги виникли на підставі Договору на постачання води від 29.11.2016 за період з вересня по листопад 2017 року, тобто після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Також судами встановлено обставини належного виконання умов зазначеного договору постачальником - ПАТ "Азот" та часткового виконання своїх зобов'язань за договором споживачем (СТОВ ім. Шевченка) в частині оплати за поставлену воду, у зв'язку із чим у споживача утворилася заборгованість в сумі 39 038,20 грн.

26. При цьому, вирішуючи питання про правову природу заявлених вимог суд встановив, що вони виникли з виконання договору, що має на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, в даному випадку - з метою забезпечення функціонування системи протипожежної безпеки. Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що зазначені вимоги не є ні конкурсними, ні поточними, а є витратами ліквідаційної процедури.

27. Абзацами 1, 3 частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Відповідно до частини восьмої статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому у першу чергу задовольняються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати на оплату судового збору.

28. З огляду на встановлені судами обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції про визнання грошових вимог ПАТ "Азот" в сумі 39 038 грн, які підлягають погашенню в першу чергу, як витрати в ліквідаційній процедурі.

29. При цьому, судами обґрунтовано відхилено вимоги ПАТ "Азот" на суму 3 791,31 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, з огляду на положення абзацу 4 частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якого з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Судами також правомірно віднесено до вимог першої черги суму судового збору, з огляду на пункт 1 частини першої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

30. Доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції статті 129 Конституції України та підпункту в) пункту 3 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України щодо не зазначення мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного в апеляційній скарзі, що свідчить про відсутність апеляційного перегляду справи відхиляються Судом, з огляду на наступне. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

31. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки щодо застосування норми права

32. Встановивши, що заявлені кредитором вимоги є такими, що виникли з виконання договору, що має на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, суди дійшли вірних висновків про віднесення таких вимог до першої черги задоволення, як витрат в ліквідаційній процедурі на підставі пункту 1 частини першої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

34. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 та ухвала Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 - без змін.

Г. Розподіл судових витрат

35. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2018 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.04.2018 у справі № 925/871/15 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

Л. Катеринчук