Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/15230/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 (судді: Гаврилюк О. М. -головуючий, Майданевич А. Г., Сулім В. В.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 (суддя Ярмак О. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар"

до Міністерства юстиції України та приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Дмитра Вікторовича

про скасування наказу від 17.10.2019 № 3183/5, скасування записів,

ВСТАНОВИВ:

1. Підстави звернення до суду

1.1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Екстрар" (далі - ТОВ "Екстрар") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України і приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2019 № 3183/55 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; скасування записів і рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Екстрар" до Міністерства юстиції України і приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2019 № 3183/55 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень" та скасування записів і рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Роз`яснено ТОВ "Екстрар", що спір у цій справі належить до юрисдикції адміністративних судів. Матеріали позову повернуто позивачеві.

Зокрема, суди попередніх інстанцій акцентували, що позивач не обґрунтував і не навів у позові аргументів на підтвердження того, що цей спір є спором про право власності, а вимоги, заявлені до Міністерства юстиції України та приватного виконавця щодо ухвалених ними як суб`єктами владних повноважень рішень, є приватноправовими, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що оскільки спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права власності, а не підстав набуття такого права, отже не є спором про право, такий спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки він виник унаслідок виконання відповідачами владних управлінських функцій і має публічно-правовий характер.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Екстрар" у касаційній скарзі просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вважаючи судові рішення незаконними, оскільки, на думку товариства, спір у цій справі є приватноправовим, тому справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Так, скаржник акцентує обізнаність з останньою практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 02.10.2019 у справах № 640/13144/16, № 807/137/18, № 826/19433/16) стосовно того, що приватноправові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Спір є приватноправовим, якщо Міністерство юстиції України переглянуло законність реєстраційної дії, похідної від первинної.

Проте суди залишили поза увагою доводи позивача про приватноправовий характер спору, не взяли до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 02.10.2019, послалися на застарілу правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 11.04.2018 у справі № 910/8424/17) і помилково відмовили у відкритті провадження у справі за позовом ТОВ "Екстрар".

При цьому заявник касаційної скарги зауважує, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів і вимог, наведених в апеляційній скарзі, надавши оцінку діям Міністерства юстиції України, взнавши оскаржуваний наказ прийнятим унаслідок реалізації Міністерством юстиції України своїх владно-управлінських функцій у сфері нагляду та контролю за законністю рішень, дій та бездіяльності державних реєстраторів, які делеговано Міністерству юстиції України державою.

Водночас суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що, як зазначило у позові ТОВ "Екстрар", його підставою і предметом є порушене право власності позивача, якого товариство незаконно позбавлено спільними діями відповідачів. Хоча Міністерство юстиції України і визначено як відповідач у справі, спір є приватноправовим, оскільки Міністерство юстиції України переглянуло законність реєстраційної дії, похідної від первинної.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження, у строки, визначені процесуальним законодавством, з дотриманням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 і Закону України від 30.03.2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

4.2. Як свідчать матеріали справи, ТОВ "Екстрар" звернулося до господарського суду з позовом до Міністерства юстиції України і приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2019 № 3183/55 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; скасування записів і рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

4.3. У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

4.4. У постанові від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Предметна та суб`єктна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції, залежно від складу сторін спору.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суб`єктна ж юрисдикція визначається особливістю складу сторін правовідносин, в яких виник спір.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

4.5. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 зазначеної норми).

Згідно з частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За змістом пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Термін "публічно-правовий спір" охоплює, зокрема, спори, в яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац 1 пункту 2 частини 1 статті 4 цього Кодексу).

Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників, суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Тобто до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Такий самий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц.

4.6. При цьому, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 826/5968/17 зазначено, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, в яких виник спір.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявлено, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17).

Таку правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 826/5968/17, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц, від 26.02.2020 у справі № 826/15133/17.

4.7. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

4.8. За змістом позовної заяви ТОВ "Екстрар" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України і приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про скасування наказу Міністерства юстиції України від 17.10.2019 № 3183/55 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень"; скасування записів і рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням права товариства на нерухоме майно.

Так, позивач наголосив, що 16.09.20019 на підставі договору купівлі-продажу № 787 ТОВ "Екстрар" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Інвестфінанс" нерухоме майно - приміщення магазину загальною площею 1 327,2 м2, розташоване за адресою: м . Івано-Франківськ, вул. Тролейбусна, 1, а на підставі договору купівлі-продажу № 792 - приміщення магазину "Фаворит" загальною площею 488,7 м2, розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Привокзальна, 9.

Реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Тимошенко Л. А. як державний реєстратор (індексні номери 48704586 і 48704562).

Водночас позивач акцентував, що йому стало відомо про засідання 17.09.2019 і 26.09.2019 комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, на яких було розглянуто скаргу Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" стосовно реєстраційних дій державного реєстратора Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області Цалин А. Б. щодо нерухомого майна, яке є предметом спору у цій справі. При цьому комісії було повідомлено про придбання ТОВ "Екстрар" нерухомого майна (приміщень магазинів, розташованих у м. Івано-Франківську по вул. Тролейбусній, 1 та вул. Привокзальній, 9).

Отже комісії було відомо про наявність спору про право власності на нерухоме майно, відповідне повідомлення отримав секретар комісії, який підписав його.

Проте за результатами розгляду скарги Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" Міністерство юстиції України 17.10.2019 видало оспорюваний наказ № 3183/5 щодо внесення змін до записів про право власності, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отже прийнято рішення, яким прямо порушено права особи (право власності ТОВ "Екстрар"), дії якої не були предметом розгляду комісії Міністерства юстиції України.

4.9. Тобто за змістом позовної заяви позовні вимоги у цій справі заявлено ТОВ "Екстрар" на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

При цьому, заявляючи позовні вимоги до приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Таранка Д. В. про скасування записів і рішень державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивач аргументував свої вимоги тим, що після незаконних дій Міністерства юстиції України приватний виконавець 21.10.2019 вчинив незаконні реєстраційні дії, які необхідно скасувати як такі, що прямо пов`язані із позовними вимогами про відновлення права власності ТОВ "Екстрар" на нерухоме майно.

Отже, оскільки оскарження рішень про державну реєстрацію права власності безпосередньо пов`язано із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора із реєстрації за нею права на це майно, такий спір має приватноправовий характер і його необхідно вирішувати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

4.10. Зважаючи на предмет і підстави позову, а також з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі передчасним, а судові рішення такими, що належить скасувати, із направленням справи до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження.

4.11. Ураховуючи наведене, клопотання ТОВ "Екстрар", викладене у касаційній скарзі, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції необхідно залишити без задоволення.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення в оскаржувані частині зазначеним вимогам не відповідають.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (стаття 269 цього Кодексу).

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 6 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екстрар" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 у справі № 910/15230/19 скасувати, справу передати до Господарського суду міста Києва зі стадії відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак