ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/7269/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г. О.,

за участю представників:

позивача - Новікової В. О.,

відповідача - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 (судді: Чорногуз М. Г., Агрикова О. В., Хрипун О. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 (суддя Паламар П. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея"

до Міністерства оборони України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Банк Альянс",

про зобов`язання повернути гарантію,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" (далі - ТОВ "Фірма "Фідея") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про зобов`язання Міністерства оборони України повернути ТОВ "Фірма "Фідея" гарантію виконання зобов`язань від 05.03.2018 № 401-18/23, видану Публічним акціонерним товариством "Банк Альянс" (далі - АТ "Банк Альянс") на суму 5 508 930,00 грн.

В обґрунтування позову ТОВ "Фірма "Фідея" зазначило, що належним чином виконало умови договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (паливо дизельне) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 06.03.2018 № 286/1/18/23 (далі - договір поставки від 06.03.2018); поставило відповідачеві обумовлену цим договором продукцію; претензій щодо кількості та якості відповідач не пред`являв, тому підстав для списання банківської гарантії на суму 5 508 930,00 грн не було і така банківська гарантія підлягає поверненню позивачеві.

1.2. Заперечуючи проти позову, Міністерство оборони України у відзиві на позов просило відмовити у його задоволенні; наголосило на неналежному виконанні позивачем зобов`язань за договором поставки від 06.03.2018 у частині поставки продукції у строки, визначені договором.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 позов задоволено. Зобов`язано Міністерство оборони України повернути ТОВ "Фірма "Фідея" банківську гарантію від 05.03.2018 № 401-18/23, видану АТ "Банк Альянс" на суму 5 508 930,00 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач не повернув одержаного забезпечення (банківської гарантії) після належного виконання позивачем умов договору поставки. Суд дійшов висновку, що позивач поставив відповідачеві спірну продукцію у повному обсязі в межах дії договору та із дотриманням строку виконання обов`язку з поставки такої продукції.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, викладеними у постанові Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 і рішенні Господарського суду міста Києва від 18.09.2018, Міністерство оборони України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставами для скасування оскаржених рішення і постанови у справі Міністерство оборони України зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, неповне дослідження доказів у справі, нез?ясування усіх обставин справи. Зокрема, скаржник вважає, що суди не у повній мірі дослідили укладений між сторонами договір і факт порушення позивачем умов спірного договору в частині своєчасної поставки продукції, не з`ясували підстав повернення/неповернення банківської гарантії, її змісту. Скаржник наголошує, що на кінцеву дату постачання - 30.04.2018 позивач не здійснив поставку продукції; така поставка відбулася із простроченням, а саме 02.05.2018, 04.05.2018, 05.05.2018, що підтверджується актами приймання-передачі № 19, № 20, № 21. Водночас Міністерство оборони України зазначає про відсутність підстав для застосування розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 1-р, акцентуючи, що воно має рекомендаційний характер.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Фідея" просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін як законні та обґрунтовані.

3.3. Від АТ "Банк Альянс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вважає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів.

3.4. Водночас від АТ "Банк Альянс" надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представників.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзивах на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 06.03.2018 між ТОВ "Фірма "Фідея" - постачальником і Міністерством оборони України - замовником укладено договір, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у 2018 році нафту і дистиляти (09130000-9) (паливо дизельне) (лот 4 - паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 або еквівалент) для потреб Міністерства оборони України згідно зі специфікацією, а замовник - забезпечити приймання продукції та її оплату в асортиментній кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією: паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 та/або паливо дизельне ДТ-З-К5, клас 2, (ДП-Арк-Євро5-В0) (код 61-013-3049) у кількості 2000 тонн до 30.03.2018 (включно), у кількості 1500 тонн до 30.04.2018 (включно).

Цей договір було укладено відповідно до рішення тендерного комітету Міністерства оборони України (протокол від 22.02.2018 № 75/56/6).

Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що продукція постачається на умовах DDP-склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно зі встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і збереження у межах термінів, установлених чинними технічними умовами.

Договір вважається виконаним за умови постачання не менше 99 % продукції (пункт 5.5 договору від 06.03.2018).

Договір набирає чинності із дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (пункт 10.1 цього договору).

Згідно з рознарядкою (додаток № 12.1 до договору) сторони погодили поставку палива дизельного ДП-Арк-Євро5-В0 або еквівалент за ДСТУ 7688:2015 у кількості 2000 тонн у строк до 30.03.2018 та у кількості 1500 тонн у строк до 30.04.2018 включно отримувачу (військова частина) А2678, станція призначення - Куликів, Львівська обл., код станції 372209, код отримувача 1103, поштова адреса: 79025, м. Львів, вул. Левандівська, 5, в/ч А2678 (адреса відділу зберігання пального - 80363, Львівська обл., Жовквівський р-н, смт Куликів, в/ч А2678).

Відповідно до пункту 11.1 договору від 06.03.2018 постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у сумі 5 % від суми договору (банківська гарантія від 05.03.2018 № 401-18/23, видана АТ "Банк Альянс" на суму 5 508 930,00 грн.

Замовник зобов`язується повернути постачальнику забезпечення виконання договору не пізніше п`яти банківських днів після документального підтвердження належного виконання договірних зобов`язань і поставки не менше 99 % від загального обсягу продукції за договором та відповідної її якості. Підставою для повернення забезпечення виконання цього договору є виконання позивачем усіх умов договору у визначені строки (терміни). Якщо матимуть місце порушення щодо виконання умов цього договору або поставлено продукції менше 99 % від загального обсягу та/або буде здійснено постачання продукції неналежної якості, забезпечення виконання договору не повертається (підпункти 11.1.1-11.1.3 договору).

Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, виконання відповідачем зобов`язань за цим договором забезпечено виданою АТ "Банк Альянс" банківською гарантією від 05.03.2018 № 401-18/23 на суму 5 508 930,00 грн; строк дії гарантії визначено до 30.01.2019. За змістом цієї гарантії банк зобов`язався безвідклично та безумовно виплатити відповідачеві будь-яку суму, що не перевищує 5 508 930,00 грн, упродовж п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги відповідача із твердженням про те, що позивач частково або повністю не виконав своїх зобов`язань щодо кількості, якості та строків постачання товару відповідно до умов договору.

Зазначена гарантія видана відповідно до генерального договору про надання гарантій від 23.01.2018 № 401-18, який регулює відносини між позивачем - принципалом та АТ "Банк Альянс" - бенефіціаром щодо надання банком на підставі заяви принципала гарантій на користь бенефіціара для забезпечення виконання принципалом зобов`язань.

Суди також установили, що позивач поставляв відповідачеві продукцію за спірним договором поставки залізничним транспортом, що підтверджується наявними у справі накладними, а саме: від 12.03.2018 № 34081067, від 17.03.2018 № 34141283, від 03.03.2018 № 3397717, від 12.03.2018 № 34075978, від 12.03.2018 № 34079723, від 20.03.2018 № 34168898, від 28.04.2018 № 34693028, від 29.04.2018 № 34699520.

04.06.2018 позивач отримав вимогу відповідача від 30.05.2016 № 286/6/2910 про перерахування 5 508 930,00 грн з огляду на наявність банківської гарантії від 05.03.2018 та порушення позивачем, на думку відповідача, забезпеченого нею зобов`язання за договором щодо поставки продукції у кількості 1 435,415 тонн за договором у термін до 30.04.2018 (включно).

У листі б/д б/н у зв`язку з отриманням від Міністерства оборони України вимоги про сплату за гарантією АТ "Банк Альянс" просило позивача перерахувати кошти для покриття можливих витрат за гарантією у сумі 5 508 930,00 грн за визначеними у цьому листі реквізитами.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом статей 546, 560, 569 Цивільного кодексу України банківська гарантія є одним із способів забезпечення зобов`язання боржника перед кредитором; за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку; гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником та має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом та боржником.

5.2. Позивач звернувся із позовом у цій справі, в якому просив зобов`язати відповідача повернути йому гарантію виконання зобов`язань від 05.03.2018, видану АТ "Банк Альянс" на суму 5 508 930,00 грн.

5.3. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

5.4. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.5. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" вд 05.04.2005).

Отже, зрештою ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

5.6. Як уже зазначалося та встановлено судами, ТОВ "Фірма "Фідея" звернулося із позовом у цій справі про зобов`язання Міністерства оборони України повернути ТОВ "Фірма "Фідея" гарантію виконання зобов`язань від 05.03.2018, видану АТ "Банк Альянс" на суму 5 508 930,00 грн.

5.7. Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач поставив відповідачеві продукцію за договором поставки від 06.03.2018 у повному обсязі, в межах дії договору та у строки, обумовлені ним, відповідач прийняв таку продукцію, що є підставою для повернення банківської гарантії після належного виконання позивачем умов договору поставки.

5.8. Проте ухвалюючи судові рішення у справі, попередні судові інстанції оцінки ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права не здійснили. Господарські суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що обраний позивачем у цьому випадку спосіб захисту порушеного права - зобов`язання відповідача повернути позивачеві банківську гарантію від 05.03.2018, видану АТ "Банк Альянс" на суму 5 508 930,00 грн, як документ, що був наданий позивачем до тендерної документації під час оформлення спірного договору поставки, є неефективним способом захисту цивільних прав; така вимога не призводить до реального захисту і поновлення порушених прав та інтересів позивача.

5.9. Ураховуючи викладене, рішення та постанову у справі необхідно скасувати та прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову, а касаційну скаргу задовольнити.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з частиною 4 статті 300 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

6.3. Відповідно до частин 1, 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

7. Розподіл судових витрат

7.1. За змістом частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

7.2. За змістом пункту 1 частини 4 статті 129 цього Кодексу у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

7.3. Оскільки в цій справі Верховний Суд приймає нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд апеляційної та касаційної скарг слід покласти на позивача у справі.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини 1 статті 308, статтями 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 і рішення Господарського суду м. Києва від 18.09.2018 у справі № 910/7269/18 скасувати. Прийняти нове рішення. У позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Фідея" на користь Міністерства оборони України 2 644,00 грн за подання апеляційної скарги та 3 524,00 грн за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак