Історія справи

Ухвала КГС ВП від 06.10.2019 року у справі №924/243/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/243/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників:

позивача - Лисенка В. О.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 (колегія суддів: Дужич С. П., Саврій В. А., Юрчук М. І.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2019 (суддя Виноградова В.

В. ) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Південно-західні тепломережі"

про стягнення ~money0~, з яких ~money1~ - пеня, ~money2~ - 3 % річних, ~money3~ - інфляційні втрати,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Комунального підприємства "Південно-західні тепломережі" (далі - КП "Південно-західні тепломережі") про стягнення ~money4~, з яких ~money5~ - пені, ~money6~ - 3% річних та ~money7~ - інфляційних втрат.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає, що КП "Південно-західні тепломережі" порушено умови Договору купівлі-продажу природного газу від 31.10.2016 № 2590/1617-КП-34 (далі - Договір) щодо проведення своєчасної оплати товару.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
14.08.2019 у справі № 924/243/19, позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з КП "Південно-західні тепломережі" ~money8~ - пені, ~money9~ - 3% річних, ~money10~ - інфляційних втрат та ~money11~ - витрат зі сплати судового збору.

2.2. Ухвалюючи зазначені судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторонами не заперечується, як факт повної оплати поставленого АТ "НАК "Нафтогаз України" природного газу, так і факт допущення КП "Південно-західні тепломережі" прострочень оплати за поставлений газ.

Господарські суди перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшли висновку про правильність розрахунку 3% річних, а тому вимогу про стягнення ~money12~ визнали обґрунтованою. Щодо інфляційних втрат, господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що АТ "НАК " Нафтогаз України" здійснило окремі нарахування на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено, а тому суди дійшли висновку про відмову у стягненні ~money13~ - інфляційних втрат та про задоволення зазначеної позовної вимоги в частині, а саме у розмірі ~money14~ При цьому, враховуючи повне виконання КП "Південно-західні тепломережі" зобов'язань з оплати поставленого природного газу за договором до звернення позивача із позовом до суду, статус відповідача як комунального підприємства, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, фінансовий стан відповідача та наявність перед ним заборгованості споживачів та державного бюджету з оплати природного газу, відсутність доказів спричинення збитків позивачу простроченням оплати, стягнення з КП "Південно-західні тепломережі" 3% річних та інфляційних втрат, які слугують самостійними засобами захисту майнових інтересів та прав позивача, господарські суди попередніх інстанцій визнали за можливе відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України зменшити на 50% розмір заявленої до стягнення пені. Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить ~money15~

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Частково не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 і рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2019 у справі № 924/243/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося АТ "НАК "Нафтогаз України" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2019 у справі № 924/243/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 275 684,40 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позову вимогу у зазначеній частині.

3.2. АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі, зокрема, зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а саме статті 233 Господарського кодексу України, статей 6, 525, 526, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України та статей 74, 76, 77, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник зазначає, що господарські суди не мали права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Господарського кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачене зазначеною нормою.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 31.10.2016 між АТ
"НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Південно-західні тепломережі" (споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 2590/1617-КП-34 (далі -Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках імпортований природний газ обсягом до 975 тис. куб. м. за ціною ~money16~ за 1 000 тис. куб. м із ПДВ, а споживач зобов'язався використовувати його виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) та оплатити його на умовах цього Договору.

4.2. Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

4.3. В пункті 8.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання споживачем пунктів 6.1,6.6 цього Договору, він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

4.4. Згідно з пунктом 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, установлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

4.5. Також господарськими судами установлено, що між АТ "НАК "Нафтогаз України" та КП "Південно-західні тепломережі" було укладено:

- додаткову угоду № 1 від 31.10.2016;

- додаткову угоду № 2 від 22.11.2016;

- додаткову угоду № 3 від 21.12.2016;

- додаткову угоду № 5 від 24.01.2017;

- додаткову угоду № 6 від 24.02.2017;

- додаткову угоду № 7 від 31.03.2017, якими змінювались умови Договору щодо вартості природного газу, який поставлявся КП "Південно-західні тепломережі", обсяги його поставки, порядок оплати та відповідальність за порушення строків такої оплати.

4.6. АТ "НАК "Нафтогаз України" на виконання умов Договору передано, а КП "Південно-західні тепломережі" прийнято імпортований природний газ за актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.10.2016 на суму ~money17~;

- від 30.11.2016 на суму ~money18~;

- від 3112.2016 на суму 1 ~money19~;

- від 31.01.2017 на суму 1 ~money20~;

- від 28.02.2017 на суму 1 ~money21~;

- від 30.04.2017 на суму ~money22~;

- від 31.05.2017 на суму ~money23~;

- від 30.06.2017 на суму ~money24~;

- від 31.07.2017 на суму ~money25~;

- від 31.08.2017 на суму ~money26~;

- від 30.09.2017 на суму ~money27~, а всього на загальну суму 8 ~money28~

4.7. Господарськими судами установлено, що КП "Південно-західні тепломережі", отримавши зазначену кількість природного газу, свої зобов'язання щодо його оплати виконало з порушенням умов Договору, внаслідок чого повністю розрахувалося із позивачем за отриманий товар лише 02.04.2018. При цьому, сторонами не заперечується як факт повної оплати поставленого позивачем природного газу, так і факт допущення відповідачем прострочень за поставлений газ.

4.8. Господарські суди, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, дійшли висновку про правильність розрахунку 3% річних, а тому вимогу про стягнення ~money29~ визнали обґрунтованою. Щодо інфляційних втрат, господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що АТ "НАК " Нафтогаз України" здійснило окремі нарахування на суми заборгованостей станом на кінець відповідного місяця із включенням до їх складу інфляційних втрат за попередній місяць, що чинним законодавством не передбачено, а тому суди дійшли висновку про відмову у стягненні ~money30~ - інфляційних втрат та про задоволення зазначеної позовної вимоги в частині, а саме у розмірі ~money31~

4.9. При цьому, перевіривши розрахунок пені у розмірі ~money32~, господарські суди зазначили, що він є правильним та обґрунтованим. Однак, урахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до ~money33~ (на 50%).

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за неналежне виконання умов Договору купівлі-продажу природного газу від 31.10.2016 № 2590/1617-КП-34 щодо проведення своєчасної оплати товару

5.3. Підставою подання касаційної скарги стала незгода скаржника із судовими рішеннями господарських судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 275 684,40.

5.4. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.5. Частково відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у повному розмірі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахувавши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до ~money34~ (на 50%).

5.6. Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

5.7. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5.8. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

5.9. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.10. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що згідно з довідкою про фінансовий стан відповідача від 12.04.2019 № 515, фінансовий результат за показниками господарської діяльності підприємства станом на 01.01.2019 складає збиток у сумі 31 ~money35~, що вказує на вкрай важке фінансове становище.

При цьому, судами установлено, що відповідач, пояснюючи порушення строків оплати за Договором, зазначав, що порушення строків оплати виникало у зв'язку з частковою оплатою контрагентами послуг з теплопостачання за тарифами, які не відповідають їх фактичній вартості, та у зв'язку з несвоєчасним отриманням відшкодування з бюджету різниці в цих тарифах, а також через відсутність можливості у підприємства вплинути на цей процес.

5.11. Також судами враховано, що на момент звернення із позовною заявою у КП "Південно-західні тепломережі" відсутня основна заборгованість за Договором перед АТ "НАК" Нафтогаз України", а стягнення 3% річних та інфляційних втрат і є захистом майнового права та інтересу позивача, що фактично є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення по їх сплаті.

5.12. Верховний Суд вважає, що господарські суди попередніх інстанцій правомірно взяли до уваги наведені доводи відповідача, вказали про врахування інтересів сторін та дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру присудженої до стягнення пені на 50%.

5.13. Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.14. З огляду на викладене, Верховний Суд не може взяти до уваги посилання позивача в касаційній скарзі на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми, закріпленої у статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суди з'ясували обставини, передбачені зазначеною нормою, з урахуванням наявних у справі доказів.

5.15. Доводи касаційної скарги про те, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу та його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, не можуть свідчити про помилковість висновків судів щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки вони оцінювалися в сукупності з іншими обставинами.

5.16. З огляду на установлені обставини, Верховний Суд вважає, що у даному випадку господарські суди попередніх інстанцій правомірно скористалися наданим статтею 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України правом щодо зменшення розміру пені на 50 %, забезпечивши баланс інтересів сторін.

5.17. Верховний Суд зазначає, що інші доводи викладені у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин господарськими судами попередніх інстанцій, що не входить до кола повноважень Верховного Суду, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.18. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова і рішення господарських судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 924/243/19.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.05.2019 у справі № 924/243/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв