Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.07.2019 року у справі №922/2264/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2264/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - Литвин П. В.,

відповідача - Кислощук Я. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Харківської області

у складі судді Шатернікова М. І.

від 07.02.2019 та

на постанову Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Склярук О. І., Терещенко О. І., Хачатрян В. С.

від 21.05.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

про стягнення 264154712,36 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу №16-451-Н від 28.10.2016,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.08.2019 № 29.3-02/2032 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 922/2264/18 у зв'язку із відпусткою судді Студенця В. І.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.08.2019 для розгляду справи № 922/2264/18 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді:

Вронська Г. О., Кролевець О. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог за первісним та зустрічним позовами

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення 130204182,67 грн пені, 32067497,63 грн - 3% річних та 101883032,05 грн інфляційних втрат.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулося до Господарського суду Харківської області із зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним пункт 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016, укладеного між сторонами.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що оспорювана частина договору суперечить Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міненерговугілля та Мінфіну № 493/688 від 03.08.2015, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, оскільки визначає строки оплати спожитого газу, в той час, як на оплату газу за пільговими та субсидованими категоріями споживачів розраховується держава у визначеному нормативними актами порядку.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (покупець) укладено договір № 16-451-Н купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), згідно із яким продавець зобов'язався передати покупцеві у 2016-2017 роках природний газ, а покупець - прийняти та оплатити його на умовах договору.

Строк дії договору до 31.03.2017, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 договору).

Згідно із пунктом 1.2 договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

В пункті 2.1 договору сторонами погоджено помісячні обсяги природного газу.

На виконання умов договору було поставлено природний газ на загальну суму 3880
014507,24 грн.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється відповідачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом 3 цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзацом 4 цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5-денний строк.

Між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", з метою погашення взаємної заборгованості, укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподіл природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України:

- за природний газ за 2016 рік згідно із договором № 16-451-Н від 28.10.2016: № 501 від 20.01.2017, № 502 від 20.01.2017, № 503 від 20.01.2017, № 504 від
20.01.2017, № 505 від 20.01.2017 № 506 від 20.01.2017, № 507 від 20.01.2017, № 508 від 20.01.2017, № 509 від 20.01.2017, № 510 від 20.01.2017, № 511 від
20.01.2017, № 512 від 20.01 2017, № 513 від 20.01.2017, № 514 від 20.01.2017, № 515 від 20.01.2017, № 516 від 20.01.2017, № 523 від 20.01.2017, № 1416 від
23.02.2017, № 1417 від 23.02.2017, № 1418 від 23.02.2017, № 1419 від 23.02.2017, № 1420 від 23.02.2017, № 1422 від 23.02.2017;

- за природний газ за 2017 рік згідно із договором № 16-451-Н від 28.10.2016: № 3627 від 02.10.2017, № 3628 від 02.10.2017, № 3384 від 21.08.2017, № 3385 від
21.08.2017, № 3387 від 21.08.2017, №3393 від 21.08.2017, № 4051 від 21.11.2017, № 4671 від 21.12.2017, № 4672 від 21.12.2017, № 4673 від 21.12.2017, № 4675 від
21.12.2017.

Вказаними рішеннями сторонами погоджено, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

У пункті 4 спільних протокольних рішень зазначено, що сторони, що підписали це спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків за невиконання своїх зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України. Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням (п. 5.2 рішення).

Розрахунок за надані послуги за період з 01.10.2016 по 31.03.2017 був здійснений відповідачем наступним чином:

- частину наданих послуг за договором на суму 2152219117,01 грн відповідач оплатив через розподільчі рахунки (з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця згідно із нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП);

- частину наданих послуг за договором на суму 1566674241,42 грн - за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі спільних протокольних рішень: № 501 від 20.01.2017, № 502 від
20.01.2017, № 503 від 20.01.2017, № 504 від 20.01.2017, № 505 від 20.01.2017, № 506 від 20.01.2017, № 507 від 20.01.2017, № 508 від 20.01.2017, № 509 від
20.01.2017, № 510 від 20.01.2017, № 511 від 20.01.2017, № 512 від 20.01.2017, № 513 від 20.01.2017, № 514 від 20.01.2017, № 515 від 20.01.2017, № 516 від
20.01.2017, № 523 від 20.01.2017, № 1416 від 23.02.2017, № 1417 від 23.02.2017, № 1418 від 23.02.2017, № 1419 від 23.02.2017, № 1420 від 23.02.2017, № 1422 від
23.02.2017, № 3627 від 02.10.2017, № 3628 від 02.10.2017, № 3384 від 21.08.2017, № 3385 від 21.08.2017, № 3387 від 21.08.2017, № 3393 від 21.08.2017, № 4051 від
21.11.2017, № 4671 від 21.12.2017, № 4672 від 21.12.2017, № 4673 від 21.12.2017, від 4675 від 21.12.2017;

- частину наданих послуг за Договором на суму 161121148,81 грн - за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про стягнення 264154
712,36 грн відмовлено повністю. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" задоволено повністю. Визнано частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від
28.10.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що

- підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у такий спосіб виявило згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, а отже погодилося зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий газ за договором від 28.10.2016 № 16-455-Н. Таким чином, суд дійшов висновку, що не залежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови;

- розрахунок Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" не відповідає фактичним обставинам зміненого порядку та строку проведення оплат за договором по сумам, на які підписано Спільні протокольні рішення;

- позивачем не надано належних доказів порушення строків зміненого порядку здійснення оплат;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" доведено суперечливість спірного пункту договору положенням законодавства.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 у справі № 922/2264/18 скасовано в частині задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016. В цій частині прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відмову в задоволенні первісного позову;

- судом першої інстанції при розгляді зустрічного позову не було у повній мірі враховано приписи діючого законодавства та фактичні обставини справи.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні первісного позову, та в цій частині прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

- рішення судів попередніх інстанцій прийняті при неправильному застосуванні норм матеріального права, та з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 11, 74, 76, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України;

- суди попередніх інстанцій, посилаючись на факт укладення спільних протокольних рішень, не з'ясували всіх обставин справи, та неправильно застосували норми матеріального права щодо наслідків укладення договору;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснені позивачем також на заборгованість, яка була сплачена відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків;

- Верховним Судом у справах № 921/574/17-г/5,909/256/18, за аналогічних правовідносин та предмета спору, скасовано рішення судів попередніх інстанцій, а справи направлено на новий розгляд по суті.

6. Доводи інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" подало відзив на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Харківської області від
07.02.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 лише в частині відмови у задоволенні первісного позову щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 193 Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, на відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Згідно із пунктом 14 зазначеного Положення постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами.

Для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Уповноважені банки, що обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 792 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ" затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Відповідно до зазначеного Порядку постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. При цьому, якщо для певної категорії (групи) споживачів встановлено ціни, які відрізняються від звичайних чи ринкових цін, газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають в установах уповноваженого банку окремі поточні рахунки із спеціальним режимом використання для кожної такої категорії (групи) споживачів.

Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.

Уповноважений банк подає Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.

Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств і оптових продавців подається уповноваженим банком до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на затвердження та доводиться до відома Національного банку, підприємств поштового зв'язку, а також споживачів та інших учасників розрахунків шляхом опублікування в офіційному друкованому виданні Кабінету Міністрів України та розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Газопостачальні підприємства інформують упродовж 10 робочих днів від дня відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок.

Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

У разі припинення (закінчення строку виконання) спеціальних обов'язків газопостачальних підприємств і оптових продавців газопостачальні підприємства і оптові продавці закривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку. Про закриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання уповноважений банк у дводенний строк письмово повідомляє Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно із положеннями частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюються відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 Господарського кодексу України та інших законів.

Наведене регулювання було визначено постановою Кабінету Міністрів України від
11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (чинною під час дії спірних правовідносин). Цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, Державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Спір, що виник між сторонами стосується стягнення пені, 3% річних та інфляційних, які нараховані у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу відповідно до укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від
28.10.2016.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" з метою погашення взаємної заборгованості оформлено та підписано спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. У зазначених спільних протокольних рішеннях сторони погодили, що предметом таких рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18).

При цьому, для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від
16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від
01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Отже, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Суди попередніх інстанцій, врахувавши наведене та встановивши, що:

- підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, сторони по справі фактично погодилися, що залишок оплати наданих за договором послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, а також і відповідальність за порушення цих строків;

- матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" за отриманий від позивача природний газ, на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 16-451-Н від 28.10.2016, розрахувалося повністю. При цьому, частина наданих послуг за договором на суму 2152219117,01
грн відповідачем оплачена через розподільчі рахунки (з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця згідно із нормативом розподілу коштів, затвердженого відповідною постановою НКРЕКП); - частина наданих послуг за договором на суму 1566674241,42 грн - за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 на підставі спільних протокольних рішень; частина наданих послуг за договором на суму 161121148,81 грн - за рахунок коштів отриманих відповідно до приписів Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256;

- матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яка була б несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів, а наведений позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи,

дійшли висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 130204182,67 грн пені, 32067497,63 грн - 3% річних та 101883032,05 грн інфляційних втрат.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних витрат здійснені позивачем також на заборгованість, яка була сплачена відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки дані доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду у справах № 921/574/17-г/5,909/256/18 є безпідставним, оскільки дані постанови Верховним Судом були прийняті за інших фактичних обставин справи. Крім того, названими постановами суд касаційної інстанції передав справи на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто остаточних рішень із зазначених справ Верховним Судом прийнято не було.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятих ними судових рішень.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі № 922/2264/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді Г. О. Вронська

О. А. Кролевець