Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.04.2019 року у справі №905/401/17
Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №905/401/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/401/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача: Грикун В.О.,

відповідача: не з'явився,

третя особа-1: не з'явився,

третя особа-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

на рішення Господарського суду Донецької області

у складі колегії суддів: Мельниченко Ю.С., Попов О.В., Курило Г.Є.,

від 20.06.2017 та

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Будко Н.В., Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В.,

від 29.11.2017

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

до Приватного підприємства "ОМФАЛ - 2"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Святогірська міська рада

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вдовенко Валентина Миколаївна

про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.12.2013,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "ОМФАЛ - 2" (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №4679 від 09.12.2013 (далі - Договір).

2. Позов мотивований посиланням на положення частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", а також обставини невиконання Відповідачем вимог абзацу 18 частини 2 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" та умов Договору через відчуження приватизованого майна за відсутності згоди державного органу приватизації.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.06.2017, яке залишено без змін постановою від 29.11.2017 Донецького апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані недоведеністю Позивачем наявності захищуваного права та його порушення з боку Відповідача. Суд першої інстанції також виходив з неможливості застосування обраного Позивачем способу захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також прийняття нового рішення про задоволення позову.

6. Касаційна скарга мотивована невідповідністю висновків судів положенням статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна". Також Позивач зазначає про безпідставність висновку суду апеляційної інстанції про неможливість звернення Відповідача до позивача щодо отримання відповідної згоди на відчуження об'єкта приватизації.

7. Інші учасники справи у встановлений Судом термін відзиви на касаційну скаргу не надали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. За умовами укладеного між сторонами у справі Договору Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача об'єкт групи А комунальної власності - нежитлове вбудоване приміщення площею 38,8 м2 за адресою: 84130, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Святогірськ, вул. Зарічна, буд. 1а, яке обліковується на балансі Святогірської міської ради (далі - Об'єкт приватизації). Натомість Відповідач зобов'язався прийняти Об'єкт приватизації, сплатити ціну його продажу та виконати визначені в Договорі умови (пункт 1.1 Договору).

9. Зокрема, згідно з пунктом 5.3 Договору Відповідач зобов'язаний виконувати умови продажу об'єкта приватизації, а саме: забезпечити утримання об'єкта приватизації та прилеглої території у належному технічному та санітарному стані; забезпечити дотримання екологічних норм під час експлуатації об'єкта. Термін дії зобов'язань відповідача за Договором не перевищує п'ять років за умови виконання ним усіх умов продажу за Договором та підписання акту підсумкової перевірки.

10. Відповідно до пункту 5.5 Договору будь-яке подальше відчуження, застава (іпотека), унесення до статутного капіталу іншого господарського товариства (далі - відчуження) об'єкта приватизації можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених у пункті 5.3 Договору, виключно за згодою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, у порядку, що затверджується Фондом державного майна України.

11. У пункті 5.6 Договору обумовлено, що у разі подальшого відчуження приватизованого об'єкта новий власник об'єкта приватизації зобов'язаний у двотижневий строк з дня переходу до нього права власності на об'єкт приватизації подати Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Донецькій області копії документів, що підтверджують його право власності.

12. Відсутність погодження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області подальшого відчуження об'єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними (п. 5.8 Договору).

13. У пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором Позивач має право у встановленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання або визнання недійсним, стягнення завданих збитків та повернення об'єкта приватизації за актом приймання-передавання у комунальну власність.

14. На виконання умов Договору Відповідач згідно з квитанцією №17001.179.3. від 09.12.2013 сплатив грошові кошти в сумі 28829,17 грн. 10 грудня 2013 року між сторонами підписаний акт передачі комунального майна, відповідно до якого Позивач передає, а Відповідач приймає проданий 9 грудня 2013 року шляхом викупу об'єкт групи А комунальної власності - Об'єкт приватизації.

15. У подальшому 08 грудня 2015 року між Відповідачем в особі директора Вдовенко В.М. та Вдовенко Валентиною Миколаївною (далі - Третя особа-2), від імені якої діяв представник, укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (далі - Договір-2).

16. За умовами Договору-2 Відповідач зобов'язався передати у власність Третьої особи-2 нежитлове вбудоване приміщення - Об'єкт приватизації.

17. Відповідно до пункту 3.1 Договору-2 право власності на Об'єкт приватизації переходить до Третьої особи-2 після державної реєстрації Договору-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

18. Передача Об'єкту приватизації відбулася до підписання договору шляхом передачі Третій особі-2 ключів та технічної документації на відчужуване майно.

19. Договір-2 підписаний представниками обох сторін та посвідчений Приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області 8 грудня 2015 року за № 2974.

20. Листом від 11.04.2016 №17-10-02001 Позивач направив на адресу Відповідача письмовий запит щодо стану виконання умов спірного договору для подальшого опрацювання наданих власником Об'єкта приватизації документів (документальний контроль).

21. Листом б/н б/д Відповідач повідомив Позивача, що Об'єкт приватизації відчужений за Договором-2.

22. Позивач листом №11-10-03648 від 05.07.2016 вимагав від Відповідача негайно вжити заходи по розірванню Договору-2 у 7-денний строк з моменту отримання даного листа, надати Позивачу докази вжиття зазначених заходів. Крім того Позивач запропонував Відповідачу у разі необхідності здійснення подальшого відчуження Об'єкта приватизації звернутися до нього за отриманням згоди.

23. Відповідач листом №38 від 18.07.2016 повідомив Позивача про те, що у зв'язку з вимогами Позивача він звернувся листом до Третьої особи-2 з пропозицією в добровільному порядку за згодою сторін розірвати укладений договір та в подальшому укласти його відповідно до вимог законодавства.

24. Також Відповідач листом №70 від 27.09.2016 звернувся до Позивача з проханням розглянути можливість та погодити умови Договору-2 та додаткової угоди до нього, повідомивши Позивача про виконання ним умов Договору щодо сплати грошових коштів.

25. Листом №11-10-05483 від 13.10.2016 Позивач сповістив Відповідача про розгляд його заяви №70 від 27.09.2016 та проекту додаткової угоди №1 до Договору-2 та зазначив, що відчуження Об'єкта приватизації вже відбулося, тому Позивач не має правових підстав для погодження відчуження Об'єкта приватизації та наполягає на виконанні вимог, викладених, зокрема, у листі позивача від 05.07.2016 №11-10-03648.

26. На підтвердження неможливості своєчасного звернення до Позивача з метою отримання відповідної згоди на подальше відчуження Об'єкта приватизації Відповідач надав:

- лист Відповідача №101 від 16.08.2017, адресований начальнику центру поштового зв'язку №7, про те, що у жовтні 2015 року Відповідачу відмовлено у прийнятті цінного листа для доставки на ім'я Позивача на адресу: м. Донецьк, вул. Артема, 97, з мотивів припинення роботи відділень Укрпошти у м. Донецьку;

- лист заступника начальника ЦПЗ №7 Донецької дирекції ПАТ "Укрпошта" №05/01-348 від 18.08.2017, у якому зазначено, що згідно з указом Президента України від 14.11.2014 №875/2014 "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 р. "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", розпорядження КМУ від 07.11.2014 №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", УДППЗ "Укрпошта" згідно з наказом №389 від 28.11.2017 ДД УДППЗ "Укрпошта" з 1 грудня 2014 року призупинило роботу відділень поштового зв'язку у м. Донецьку, та припинило пересилання пошти.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

27. Цивільний кодекс України

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

2) визнання правочину недійсним; …

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. …

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. …

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. …

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов'язання

1. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. …

Стаття 610. Порушення зобов'язання

1. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання

1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом …

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

28. Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин)

Цей Закон встановлює правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

Стаття 1. Сфера застосування Закону

… 2. … До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Стаття 23. Договір купівлі-продажу

1. Право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. …

3. До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. …

Зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуження протягом строку дії таких зобов'язань.

Подальше відчуження такого об'єкта можливе лише за умови збереження для нового власника зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. …

Відсутність погодження державним органом приватизації подальшого відчуження об'єкта приватизації є підставою для визнання правочинів щодо такого відчуження недійсними. ...

8. Органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

29. Закон України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 1. Поняття та мета приватизації

Приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Стаття 7. Державні органи приватизації

1. Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. …

3. Державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: …

здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації; …

продають майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, …

контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна;

Стаття 27. Оформлення угод приватизації

1. При приватизації об'єкта державної власності шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. …

2. … Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації. …

5. На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. …

35. Перший протокол до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікований Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР

Стаття 1

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

30. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"

1. Україна повністю визнає на своїй території дію … статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

31. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

Суд - Європейський суд з прав людини;…

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

32. Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України"

50. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

51. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.o." проти Чеської Республіки", N 26449/95, пункт 54, від 9 листопада 1999 року). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії", [ВП], N 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

33. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення.

34. Суд вважає хибним посилання суду апеляційної інстанції на те, що Договір не містить погоджених сторонами умов щодо визнання саме його недійсним у зв'язку з відсутністю відповідного погодження позивача на подальше відчуження об'єкту приватизації. Адже підстави для визнання недійсним правочину визначаються саме законом, а не обумовлюються певним положеннями зазначеного чи іншого правочину між сторонами.

35. Зокрема, частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

36. Оскільки положення Закону України "Про приватизацію державного майна" є спеціальними нормами, які регулюють спірні у справі правовідносини щодо приватизації державного майна, Суд погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції про відповідність обраного Позивачем способу захисту порушених прав вимогам цивільного законодавства.

37. Також, зважаючи на передбачені положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" мету приватизації та повноваження органів приватизації, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" та інші) Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про законність державного втручання у даному випадку, адже нормами національного законодавства та умовами Договору встановлена можливість строком до п'яти років здійснення контролю за виконанням покупцем умов Договору.

38. Разом з тим Суд звертає увагу, що під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції на підставі дослідження наданих сторонами доказів належним чином не встановили усі обставини, які є необхідними для вирішення питання про наявність чи відсутність правових підстав для визнання недійсним Договору відповідно до частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна". Так, суди чітко не встановили обставини щодо наявності чи відсутності невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, зокрема передбачених пунктом 5.5 Договору.

39. Натомість суди попередніх інстанцій, на думку Суду, безпідставно та необґрунтовано зазначили, що укладання наданого до позову договору купівлі-продажу між третіми особами не є порушенням умов спірного договору з боку Відповідача, оскільки він є стороною цього договору. Зазначене твердження судів є незрозумілим з огляду на відсутність встановлення ними обставин укладення певного договору між третіми особами. Стосовно ж укладення Договору-2 суди не зазначили, яким саме чином те, що Відповідач є його стороною, виключає порушення ним зобов'язань за Договором.

40. Також Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про те, що у 2015 році Відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості у спосіб, передбачений чинним законодавством, звернутися до Позивача за визначеною договором адресою для отримання згоди на подальше відчуження об'єкту приватизації. Наведений висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на обставинах відсутності зміни сторонами визначеної в Договорі адреси Позивача у м. Донецьку, тоді як з 1 грудня 2014 року ДД УДППЗ "Укрпошта" призупинило роботу відділень поштового зв'язку у м. Донецьку та припинило пересилання пошти.

41. Однак при цьому суд не зазначив про наявність доказів відсутності у Відповідача можливості звернутися до Позивача за іншою адресою згідно з інформацією, наведеною у відповідних відкритих джерелах або отриманою шляхом звернення до Фонду державного майна України. До того ж суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що норми чинного законодавства не зобов'язують здійснювати листування за договорами купівлі-продажу державного майна виключно через відділення УДППЗ "Укрпошта".

42. Крім того Суд звертає увагу на правильність твердження суду апеляційної інстанції про те, що сторони не позбавлені права вчинити дії щодо приведення відповідного правочину у відповідність із законом. Однак суд апеляційної інстанції не встановив, чи певними вчиненими учасниками спірних правовідносин діями усунено обставини, визначені в якості підстав для визнання Договору недійсним (у разі їх наявності).

43. За відсутності встановлення перелічених обставин Суд зазначає про передчасність висновку судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, зокрема, відсутність порушення прав, на захист яких поданий позов у справі, з урахуванням повноважень Позивача щодо захисту інтересів держави у сфері контролю за дотриманням приватизаційного законодавства.

44. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 43, 47, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення відповідних судових рішень) щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Рішення суду першої та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

46. Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково.

47. Під час нового розгляду справи судам слід врахувати викладене та на підставі належних доказів встановити наявність чи відсутність обставин, передбачених частиною 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в якості підстави для визнання недійсним договору.

Судові витрати

48. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 20.06.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2017 у справі №905/401/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець