Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.11.2019 року у справі №876/42/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 876/42/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Кролевець О. А., Мамалуй О. О.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача-1 - не з'явився,

відповідача-2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

у складі судді Чус О. В.

від 18.09.2019

за заявою ОСОБА_1

про скасування рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від 04.07.2019

у третейській справі №43/2019

за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"

до Приватного підприємства "Захід", ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 611 487,90 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст рішення третейського суду

Рішенням Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від 04.07.2019 позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Захід" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованість за Договором № б/н від 19.09.2017 в розмірі 611 487,91 грн (611 487,91 грн - заборгованість за кредитом), третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 6 614,88 грн.

2. Короткий зміст вимог заявника

ОСОБА_1 звернулася до Центрального апеляційного господарського суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від 04.07.2019 у справі № 43/2019 (надалі - Заява).

Заява мотивована тим, що:

- з тексту договору поруки від 26.09.2017 №1506407514215889760, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" не слідує, що вказаний договір поруки укладений саме на забезпечення договору банківського обслуговування від 19.09.2017 №б/н, укладеного між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Приватним підприємством "Захід", оскільки в тексті договору поруки від 26.09.2017 №1506407514215889760 не зазначено, що він укладений на забезпечення: "Договору банківського обслуговування"; договору, що укладений між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Приватним підприємством "Захід" саме 19.09.2019; договору з кредитним лімітом у розмірі 600 000,00 грн;

- натомість, зі змісту договору поруки від 26.09.2017 №1506407514215889760 вбачається, що він укладений на забезпечення укладених між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та Приватним підприємством "Захід" угод-приєднання на суми 45 000,00 грн та 1 000,00 грн;

- предметом спору у справі №43/2019 виступали різні самостійні договірні відносини - між кредитором і боржником та між кредитором і поручителем за різними самостійними основними договорами;

- умови договору поруки від 26.09.2017 №1506407514215889760 не містять третейського застереження, а окрема третейська угода між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" не укладалася.

3. Стислий виклад обставин справи, встановлених третейським судом та судом першої інстанції

19 вересня 2017 року Приватним підприємством "Захід" (надалі - Клієнт) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - Заява про відкриття рахунку) у Акціонерному товаристві Комерційному банку "Приватбанк" (надалі - Банк).

Згідно із Заявою про відкриття рахунку Приватне підприємство "Захід" приєдналось до "Умов та Правил надання банківських послуг" (надалі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені на сайті privatbank. ua, які разом із Заявою про відкриття рахунку складаються договір банківського обслуговування № б/н від 19.09.2017 (надалі - Договір).

Відповідно до Договору для Приватного підприємства "Захід" було встановлено кредитний ліміт у розмірі 600 000,00 грн на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.

Згідно з пунктом 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.6 Умов кредитний ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).

Відповідно до пункту 3.2.1.4.1.4 Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Згідно з пунктом 3.2.1.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, здійснюється протягом п'ятнадцяти днів з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Пунктом 3.2.1.6.1 Умов передбачено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.

Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши Клієнту кредитний ліміт в розмірі 600 000,00 грн.

26 вересня 2017 року між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" (надалі - Кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - Поручитель) було укладено договір поруки №Р1506407514215889760 (надалі - Договір поруки).

Відповідно до пункту 1.1 Договору поруки ОСОБА_1 надає поруку Поручителя перед Кредитором за виконання Приватним підприємством "Захід" (надалі - Боржник) зобов'язань за угодами-приєднання до:

- розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов (далі - Угода1) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.1.2 "Угоди1" - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів незабезпечених порукою; за період користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.1.3 "Угоди1" - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів не забезпечених порукою;

б) комісійної винагороди згідно з п. 3.2.1.1.17 "Угоди1" в розмірі 3% від суми перерахувань;

в) винагороди за використання ліміту відповідно до п. 3.2.1.4.4 "Угоди1" 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

г) кредиту в розмірі 45 000,00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди1" зобов'язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Згідно з пунктом 1.1.2 Договору поруки до розділу 3.2.2 "Кредит на послугою "Гарантовані платежі" Умов (далі - Угода2) по сплаті:

а) процентної ставки за користування кредитом за період користування кредитом згідно з п. 3.2.2.2 "Угоди2" - 64 % річних;

б) винагород, штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені в "Угоді2";

в) кредиту в розмірі 1 000,00 грн.

Якщо під час виконання "Угоди2" зобов'язання Боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов'язань за "Угодою2" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з Поручителем не потрібні.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов'язань за "Угодою1" та "Угодою2" в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Згідно з цим пунктом Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно з пунктом 1.3 Договору поруки Поручитель з умовами "Угоди1" та "Угоди2" ознайомлений.

Пунктом 1.5 Договору поруки передбачено, що у випадку невиконання Боржником зобов'язань за "Угодою1" та "Угодою2", Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

4. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у даній справі заяву ОСОБА_1 про скасування рішення третейського суду задоволено частково. Рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від 04.07.2019 у справі №43/2019 скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 солідарно суми заборгованості 611 487,91
грн та добровільної сплати Акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" присуджені цим рішенням на його користь грошові кошти шляхом безготівкового переказу на р/р НОМЕР_2 в АТ КБ "Приватбанк". У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" заборгованості за Договором № б/н від 19.09.2017 в розмірі 611 487,91 грн відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- предметом позову у справі 43/2019 було стягнення заборгованості з підстав неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування № б/н від 19.09.2017;

- договір поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", умовами якого є надання поруки ОСОБА_1 за виконання зобов'язань Приватного підприємства "Захід", не містить третейського застереження;

- оскільки вказаний договір поруки не містить третейського застереження, то спір між банком і поручителем про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування не підвідомчий третейському суду.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі №876/42/19 та відмовити у задоволенні Заяви.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- судом першої інстанції порушено юрисдикцію та розглянуто справу, яка не підвідомча юрисдикції господарського судочинства, оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду із Заявою як фізична особа, а не як фізична особа-підприємець;

- висновки суду першої інстанції про те, що договір поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760 не містить третейського застереження є хибними, оскільки, на думку скаржника, Умови та Правила надання банківських послуг містять третейське застереження, а враховуючи пункти 1.2,1.3,1.5,6.11 договору поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760, поручитель укладаючи вказаний договір, надав свою згоду на третейське застереження.

7. Доводи учасників справи

Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

9. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Як правильно зазначено судом першої інстанції, виключний перелік підстав для скасування рішення третейського суду визначений положеннями частини 3 статті 51 Закону України "Про третейські суди" та статтею 350 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим заявнику при зверненні до компетентного суду з відповідною заявою необхідно довести їх наявність.

Згідно зі статтею 350 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею.

Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні положення містяться також і у статті 51 Закону України "Про третейські суди".

Перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Оскаржуючи рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від 04.07.2019 у справі №43/2019, ОСОБА_1, зокрема, зазначала, що вказаний спір не підвідомчий третейським судам, посилаючись на те, що умови договору поруки від 26.09.2017 №1506407514215889760 не містять третейського застереження, а окрема третейська угода між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" не укладалася.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від
04.07.2019 у справі №43/2019 прийнято у спорі, що виник внаслідок неналежного виконання Приватним підприємством "Захід" зобов'язань за Договором, які забезпечені договором поруки від 26.09.2017 №1506407514215889760, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк".

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Частиною 1 статті 5 Закону України "Про третейські суди".

У пункті 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" визначено, що третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Відповідно до частин 1, 4, 5, 6 статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Як вбачається із тексту договору поруки від 26.09.2017 №1506407514215889760, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк", в ньому відсутнє третейське застереження. Так, умови зазначеного договору поруки не містять угоди сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

При цьому доказів на підтвердження обставин укладення між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" третейської угоди у вигляді окремої письмової угоди сторонами ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не подано.

З огляду на те, що угода між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" про передачу спору на вирішення третейським судом відсутня, суд першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що справа №43/2019 в частині вимог до ОСОБА_1 не підвідомча третейському суду, а саме, Постійно діючому регіональному Третейському суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз".

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове скасування рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від
04.07.2019 у справі №43/2019.

Суд відхиляє аргументи скаржника, з посиланням на Умови та пункти 1.2,1.3,1.5,6.11 договору поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760, про надання поручителем згоди на третейське застереження, з огляду на таке.

Як вбачається у пункті 6.11 договору поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760 зазначено, що сторони дійшли згоди про визнання Угоди про захист інформації з обмеженим доступом та забезпечення політики інформаційної безпеки (Угоду), яку опубліковано за адресою: https//privatbank. ua/ru/poleznyje-dokumenty, складовою частиною цього договору. У разі будь-яких протирічь між умовами цього договору та Угодою, пріоритет мають умови Угоди.

Аналогічна за змістом умова викладена у пункті 5.3 договору поруки від
26.09.2017 №Р1506407514215889760.

Однак, Суд зазначає, що ні в матеріалах даної справи, ні в матеріалах третейської справи №43/2019 відсутня Угода про захист інформації з обмеженим доступом та забезпечення політики інформаційної безпеки.

Тому твердження позивача про те, що у вказаній Угоді про захист інформації з обмеженим доступом та забезпечення політики інформаційної безпеки міститься третейське застереження і воно є складовою договору поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760 є необґрунтованими.

Інші пункти договору поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760, на які посилається скаржник, містять умови про те, що Поручитель відповідає за виконання Боржником зобов'язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.1 "Кредитний ліміт" Умов та правил надання банківських послуг (Угода1), до розділу
3.2.2 "Кредит на послугою "Гарантовані платежі" Умов та правил надання банківських послуг (далі - Угода2) та ознайомлений з умовами "Угоди1" та "Угоди2".

Суд зазначає, що пункти договору поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760, на які посилається скаржник, не містять умов про те, що Умови та правила надання банківських послуг (в яких наявне третейське застереження у розділі 1.1.7 "Додаткові положення") є складовою частиною договору поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760.

Таким чином, позивачем не доведено наявності між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" третейської угоди.

При цьому, Суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду зроблені у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, відповідно до яких умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www. privatbank. ua) належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Таким чином, Суд зазначає, що наданий позивачем у даній справі витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може бути належним доказом, оскільки не може підтвердити, що на час укладення, зокрема, договору поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760 діяли саме ці умови, а не інші.

Суд також відхиляє аргументи скаржника про те, що судом першої інстанції порушено юрисдикцію та розглянуто справу, яка не підвідомча юрисдикції господарського судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених частини 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди", до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд - це місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

З наведених положень Закону України "Про третейські суди" вбачається, що, вирішуючи питання про визначення компетентного суду в розумінні Закону України "Про третейські суди", необхідно керуватися загальними правилами визначення юрисдикції кожного конкретного спору, який був предметом розгляду в третейському суді, встановленими відповідними нормами процесуального законодавства.

Отже, правильне визначення юрисдикції цієї справи залежить від установлення того, до суду якої юрисдикції належить спір у справі № 43/2019, що розглядався Постійно діючим регіональним Третейським судом України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз".

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов'язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" як кредитор звернулося до третейського суду з позовом до Приватного підприємства "Захід" як боржника та ОСОБА_1 як поручителя за договором поруки від 26.09.2017 №Р1506407514215889760, що укладений на забезпечення виконання зобов'язання за Договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між Акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" та ОСОБА_1 виник спір в частині щодо правочину, укладеного для виконання зобов'язання за Договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від
19.03.2019 у справі № 904/2526/18.

Враховуючи викладене, розгляд заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого регіонального Третейського суду України при Асоціації "Дніпровський Банківський союз" від 04.07.2019 у справі № 43/2019 належить до юрисдикції господарського суду.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно розглянув дану справу в порядку господарського судочинства.

10. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

11. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 253, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2019 у справі №876/42/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. А. Кролевець

О. О. Мамалуй