Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.04.2018 року у справі №920/1190/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/1190/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства

на рішення господарського суду Сумської області від 14.11.2017

(суддя - Котельницька В.Л.)

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018

(колегія суддів: Слободін М.М. - головуючий, Терещенко О.І., Сіверін В.І.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"

до Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства

про стягнення 31 693,75 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Сумиобленерго" (далі - ПАТ "Сумиобленерго"/Позивач) звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства (далі в тексті - Відповідач) про стягнення 31 693, 75 грн збитків.

2. Рішенням господарського суду Сумської області від 22.02.2017 позов задоволено; стягнуто з Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства на користь ПАТ "Сумиобленерго" збитків у розмірі 31 693,75 грн та 1378,00 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 22.02.2017 залишено без змін.

4. Постановою Вищого господарського суду від 04.10.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та рішення господарського суду Сумської області від 22.02.2017 у справі №920/1190/16 скасовано, а справу вирішено передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

5. Підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, прийнятих у даній справі, судом касаційної інстанції визначене неправильне застосування судами приписів ч. 1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення всіх обставин справи та ч.1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.

6. Так, у постанові Вищого господарського суду від 04.10.2017 у даній справі міститься вказівка щодо вжиття всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін.

Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанцій

7. Рішенням господарського суду Сумської області від 14.11.2017 позов задоволено частково; вирішено стягнути з Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» збитки у розмірі 5442 грн. 52 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 236 грн. 63 коп; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

8. Рішення господарського суду мотивовано наступним:

8.1. Суд першої інстанції встановив, що 06.10.2009 між сторонами у справі був укладений договір № 49 про відпуск води з комунального водогону та прийому стоків у комунальну каналізацію.

8.2. Також 01.07.2016 між сторонами у справі було укладено договір № 0107/24 про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення.

8.3. За умовами вищезазначених договорів Відповідач надавав Позивачеві обумовлені цими договорами послуги на загальну суму 184 614,16 грн. (у тому числі ПДВ - 30 769,04 грн.). Факт надання послуг підтверджується наявними у справі копіями відповідних актів приймання-передачі. За надані послуги Позивач сплатив Відповідачеві обумовлену суму, що також підтверджено матеріалами справи (відповідними платіжними дорученнями, копії яких додано до матеріалів справи).

8.4. Судом також встановлено, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір на виконання робіт з монтажу та демонтажу запірної арматури від 22.08.2016 та договір підряду на встановлення водомірних лічильників від 22.08.2016.

8.5. Відповідно до умов зазначених договорів Відповідачем виконані роботи на загальну суму 5 387,28 грн. (у тому числі ПДВ - 897,88 грн.), що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт № 88 від 31.08.2016 на суму 3 078,18 грн. (у тому числі ПДВ - 513,03 грн.) та № 87 від 31.08.2016 на суму 2309,1 грн. (у тому числі ПДВ - 384,85 грн.).

8.6. Оплата вказаних робіт здійснена Позивачем у сумі 5 387,28 грн. відповідно до платіжних доручень № 263 від 02.09.2016 та № 254 від 02.09.2016.

8.7. Також Відповідачем була надана Позивачеві послуга з видачі технічних умов на водомірні лічильники, що підтверджується актом № 39 від 18.09.2015 на суму 160,98 грн. (у тому числі ПДВ - 26,83 грн.), оплата за яку здійснена Позивачем за платіжним дорученням № 276 від 29.09.2015.

8.8. З наведеного у рішенні суду першої інстанції зроблено висновок, що матеріалами справи підтверджений факт перерахування Позивачем на користь Відповідача грошових коштів за виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 190 162,42 грн. (у тому числі ПДВ - 31 693,75 грн.).

8.9. Суд встановив, що пунктами 10.1 та 10.2 договору № 0107/24 від 01.07.2016 встановлено, що Відповідач складає та реєструє податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання. У разі порушення виконавцем (Відповідачем) правил складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які призвели до втрати споживачем (Позивачем) права на податковий кредит з податку на додану вартість, виконавець зобов'язаний сплатити на користь споживача згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

8.10. Пунктами 2.3 договорів № 21/08 та 22/08 від 22.08.2016 також передбачено, що виконавець складає та реєструє податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з вимогами податкового законодавства, які діють на дату виникнення податкового зобов'язання. Відповідно до пунктів 4.3 даних договорів у разі порушення виконавцем (Відповідачем) правил складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які призвели до втрати замовником (Позивачем) права на податковий кредит з податку на додану вартість, виконавець зобов'язаний сплатити на користь замовника згідно з його письмовою вимогою кошти в розмірі невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість.

8.11. Умови договору № 49 від 06.10.2009, як встановив суд першої інстанції, вищезазначених положень не містять.

8.12. Суд встановив, що Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Відповідач, у порушення вимог податкового законодавства України та умов укладених між сторонами у справі договорів, за вищезазначеними операціями на суму 190162,42 грн. не здійснив реєстрацію податкових накладних у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, чим позбавив Позивача права на включення суми ПДВ у розмірі 31 693,75 грн. до податкового кредиту та, відповідно, можливості зменшення суми своїх податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки згідно з вимогами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

8.13. Відповідач доводи Позивача не визнав та зазначав, що згідно абз. 13-15 п.201.10. ст.201 ПК України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Позивач як покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця робіт/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

8.14. Тобто, Відповідач вважає, що порушення ним порядку заповнення та реєстрації накладної, не позбавляло Позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало нарахування такої суми необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою, у зв'язку з чим Відповідач вважає пред'явлення Позивачем вимог про стягнення з нього відповідних сум збитків у розмірі 31 693,75 грн. передчасним та безпідставним.

8.15. В рішенні суду першої інстанції наведено висновок, що податковим законодавством не надано право Позивачу включати суми, вказані у відповідних заявах, до складу податкового кредиту, і, навіть подальша документальна позапланова перевірка Відповідача для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією не призведе до виникнення такого права за умови відсутності зареєстрованої податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

8.16. Судом у ході розгляду даної справи встановлено, що ПАТ «Сумиобленерго» зверталось з листами до Глухівського КВУВКГ про необхідність своєчасної реєстрації податкових накладних та попередження завдання Позивачеві матеріальних збитків внаслідок їх несвоєчасної реєстрації, а також подавав при формуванні податкових декларацій заяви про порушення Відповідачем порядку реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

8.17. Відповідач, у свою чергу, у листах-відповідях посилався на відсутність на його рахунку коштів в обсязі, необхідному для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

8.18. Суд першої інстанції зазначив, що посилання Відповідача на відсутність коштів на своєму рахунку в обсязі, необхідному для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, як на підставу непроведення їх реєстрації, відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, суд не може визнати підставою для звільнення Відповідача від обов'язку щодо відшкодування збитків.

8.19. З наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідач в порушення договірних зобов'язань не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені за наслідками господарських операцій з Позивачем відповідно до умов договорів № 21/08, № 22/08 від 22.08.2016, № 0107/24 від 01.07.2016, при цьому, не вчинив на вимогу Позивача дій щодо виправлення допущеного ним порушення в установлений законом спосіб, що призвело до позбавлення позивача можливості віднесення сплачених у складі вартості робіт (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту та призвело до додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань позивача. Таким чином, суд зазначає про наявність у даному випадку усіх елементів правопорушення, наслідком якого є застосування до порушника такої міри відповідальності як зобов'язання відшкодувати спричинені збитки.

8.20. Разом з тим, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що приймає до уваги той факт, що відповідальність Відповідача перед Позивачем за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у вигляді відшкодування коштів у розмірі сум невідшкодованого Позивачу з бюджету податку на додану вартість, чітко встановлена умовами договору № 0107/24 від 01.07.2016, на виконання у мов якого Позивачем були перераховані відповідачеві кошти, з яких сума ПДВ склала 4544,46 грн., а також умовами договорів № 21/08 та № 22/08 від 22.08.2016, згідно умов яких Позивач перерахував відповідачу кошти, з яких сума ПДВ склала загалом 897,88 грн.

8.21. З чого суд робить висновок про встановлення факту порушення Відповідачем умов укладених договорів, яке має наслідком відповідальність у вигляді сплати винною стороною (Відповідачем) коштів у розмірі сум невідшкодованого з бюджету податку на додану вартість, оскільки між сторонами у справі укладені договори, умовами яких передбачено реєстрацію та надання покупцю (замовнику) оформленої податкової накладної згідно з вимогами податкового законодавства та встановлено відповідальність винної сторони за порушення умов договорів.

8.22. Таким чином, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, вважає доведеним факт спричинення відповідачем позивачеві збитків на суму 5442,52 грн., які полягають у неможливості для позивача отримати з бюджету відшкодування податку на додану вартість у вказаній сумі через порушення Відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

8.23. Щодо решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що Позивач наголошує на необхідності задоволення позовних вимог на підставі п.198.6 ст.198 ПК України, п.201.10 ст.201 ПК України та ст.224 ГК України.

8.24. Виходячи із положень ч.2 ст. 1 ЦК України, відповідно до яких до податкових відносин цивільне законодавство не застосовується, суд першої інстанції дійшов до висновку, що в решті позовних вимог слід відмовити, оскільки Позивачем не надано доказів наявності всіх чотирьох загальних умов цивільної відповідальності, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

9. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 рішення господарського суду Сумської області від 14.11.2017 у справі № 920/1190/16 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог в сумі 26251,23 грн. та в цій частині прийнято нове, яким позов вирішено задовольнити; постановлено стягнути з Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства на користь публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" збитки у розмірі 26251,23 грн; також постановлено стягнути з Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства на користь Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" 1457,76 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

10. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

10.1. Колегія суддів суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначила, що лише наявність у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі в тексті - ЄРПН) своєчасно зареєстрованої або зареєстрованої протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка ПАТ «Сумиобленерго» податкової накладної дозволяла Позивачу віднести у податковій декларації відповідні суми податку до складу податкового кредиту.

10.2. З чого зроблено висновок, що у даному випадку існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, обґрунтований вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України та пункту 201.10 статті 201 ПК України, між відсутністю факту реєстрації податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 31 693 грн 75 коп. та невключенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту Позивача в аналогічному обсязі.

10.3. Колегією суддів встановлено, що факт припинення права Позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за послуги, які були надані Відповідачем, пов'язаний виключно зі спливом 60-денного строку від дати списання коштів з банківського рахунка (який станом на дату подання позовної заяви вже закінчився), а не з датою складення податкових накладних, які Відповідач не зареєстрував.

10.4. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність у ЄРПН своєчасно зареєстрованої або зареєстрованої протягом 60-ти календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка ПАТ "Сумиобленерго" податкової накладної дозволить Позивачу віднести у податковій декларації відповідні суми податку до складу податкового кредиту. Вказане підтверджує, що наразі існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, обґрунтований вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, між відсутністю факту реєстрації податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 31693,75 грн. та не включенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту Позивача в аналогічному обсязі.

10.5. З наведеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що Відповідач в порушення ст. 201 Податкового кодексу України не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені за наслідками господарських операцій з Позивачем на загальну суму 190162,42 грн., при цьому, не вчинив на вимогу Позивача дій щодо виправлення допущеного ним порушення в установлений законом спосіб, що призвело до позбавлення Позивача можливості віднесення сплачених у складі вартості робіт (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту та призвело до додаткових витрат по погашенню податкових зобов'язань Позивача в сумі 31 693,75 грн. Таким чином, колегія суддів зазначила в постанові про наявність у даному випадку усіх елементів правопорушення, наслідком якого є застосування до порушника такої міри відповідальності як зобов'язання відшкодувати спричинені збитки, а відтак, про правомірність вимог Позивача та про їх задоволення шляхом стягнення на його користь з Відповідача 31693,75 грн. збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

11. До Верховного Суду від Відповідача надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

12. В обґрунтування підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Відповідач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

12.1. Суди попередніх інстанцій не врахували, що контроль за правильністю нарахування та сплати податків покладається на Державу в особі її податкових органів, а не на учасників господарських операцій.

12.2. Суди не врахували, що не зважаючи на не реєстрацію податкових накладних Відповідачем, Позивач має право віднести до податкового кредиту суму ПДВ - 31 693, 75 грн, а не вважати це збитками.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. До Верховного Суду від Позивача надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд залишити постанову Харківського апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Позиція Верховного Суду

14. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2018, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства на рішення господарського суду Сумської області від 14.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі №920/1190/16; прийнято до розгляду касаційну скаргу Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

16. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що контроль за правильністю нарахування та сплати податків покладається на Державу в особі її податкових органів, а не на учасників господарських операцій, а також про те, що суди не врахували, що не зважаючи на не реєстрацію податкових накладних Відповідачем, Позивач має право віднести до податкового кредиту суму ПДВ - 31 693, 75 грн, а не вважати це збитками, колегія суддів зазначає наступне.

19. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

20. Відповідно до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

21. Відповідно до частини 1 ст. 1166 вищевказаного Кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

22. Згідно приписів ст. 216 Господарського кодексу України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

23. Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

24. Відповідно до частини 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управленною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

25. Грошовим вираженням шкоди є збитки, до складу яких згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

26. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

27. Як встановлено в постанові суду апеляційної інстанції, на підтвердження фактів відсутності реєстрації протягом серпня 2015 року - листопада 2016 року податкових накладних Відповідачем на суму ПДВ 31693,75 грн., ПАТ "Сумиобленерго" було надано копії сформованих у вказаних звітних періодах розшифровок податкового кредиту в розрізі контрагентів (Розділ II Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість), які підтверджують відсутність у даному розділі розшифровок ("Податковий кредит") ІПН Глухівського КВУВКГ (046535718041), що свідчить про нездійснення Відповідачем реєстрації податкових накладних, складених за наслідками господарських операцій між сторонами у справі.

28. Відповідно до приписів пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

29. Згідно положень пункту 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

30. Суд апеляційної інстанції встановив, що Позивачем було сплачено протягом серпня 2015 року - вересня 2016 року до Державного бюджету України таку суму ПДВ, яка виявилася на 31693,75 грн. більшою від тієї, що могла б бути сплачена за умови віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту в цих же звітних періодах.

31. Зазначений висновок підтверджується встановленими фактичними обставинами справи та не спростовується у касаційній скарзі Відповідачем.

32. Разом з тим, Відповідач у касаційній скарзі додатково підтверджує відсутність реєстрації податкових накладних.

33. Згідно приписів абзацу 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

34. За таких обставин, беручи до уваги те, що на Відповідача, згідно приписів абзацу 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, враховуючи те, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України), а також те, що Позивачем доведено а Відповідачем не спростовано те, що Позивачем було сплачено протягом серпня 2015 року - вересня 2016 року до Державного бюджету України таку суму ПДВ, яка виявилася на 31693,75 грн. більшою від тієї, що могла б бути сплачена за умови віднесення вказаної суми до складу податкового кредиту в цих же звітних періодах, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції проте, що у даному випадку існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, обґрунтований вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України та пункту 201.10 статті 201 ПК України, між відсутністю факту реєстрації Відповідачем податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 31 693 грн 75 коп. та невключенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту Позивача в аналогічному обсязі.

35. Наведене спростовує доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що контроль за правильністю нарахування та сплати податків покладається на Державу в особі її податкових органів, а не на учасників господарських операцій, а також про те, що суди не врахували ту обставину, що не зважаючи на відсутність реєстрації податкових накладних Відповідачем, Позивач має право віднести до податкового кредиту суму ПДВ - 31 693, 75 грн, а не вважати це збитками.

36. Окрім наведеного, колегія суддів зазначає, що невиконання Відповідачем зобов'язання, яке виникає не перед контрагентом за договором, а з податкових правовідносин, не може бути підставою для покладення на Відповідача господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції, яка може наставати по факту порушення стороною умов договору або, маючи компенсаційну природу, по факту настання реальних негативних наслідків у іншої сторони (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17).

37. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17 зазначено, що з огляду на викладене, враховуючи компенсаційний характер санкції, передбаченої пунктом 6.8 Договору, яка не пов'язана із забезпеченням належного виконання зобов'язань, що виникають з поставки, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірної податкової накладної, наявність передбаченого приписами податкового законодавства механізму впливу на ситуацію, яка склалася, Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

38. Проте, колегія суддів суду касаційної інстанції бере до уваги ту обставину, що у справі № 917/799/17 встановлено, що про отримання позивачем товару представники Товариства і Корпорації 11.11.2016 підписали накладну № 196 і в той же день відповідач зареєстрував в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну від 11.11.2016, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач виконав умови пункту 6.7 Договору, у зв'язку з чим підстави для застосування штрафних санкцій згідно з пунктом 6.8 Договору відсутні, а той факт, що представники сторін надалі на той же товар повторно склали видаткову накладну № 196 за іншою датою, не може вважатися підставою для застосування відповідної штрафної санкції.

39. Враховуючи, що в даній справі доведено понесення Позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням Відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації податкових накладних, а також беручи до уваги різні фактичні обставини у справі № 917/799/17 (реєстрація відповідачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідної податкової накладної, відсутність доказів понесення позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірної податкової накладної) та справі № 920/1190/16 (відсутність реєстрації Відповідачем в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідної податкової накладної, доведення понесення Позивачем реальних збитків у зв'язку з порушенням Відповідачем свого обов'язку щодо дотримання порядку складання та реєстрації спірної податкової накладної), колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 не суперечить висновкам про застосування норм права, котрі викладені у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.

40. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Колегія суддів суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду рішення господарського суду Сумської області від 14.11.2017 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 920/1190/16, дійшла до висновку про те, що зазначена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

42. Виходячи з наведеного, касаційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції у справі № 920/1190/16 - залишенню без змін.

43. Оскільки касаційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції у справі № 920/1190/16 - залишенню без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись ст .ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Глухівського комунального виробничого управління водогінно-каналізаційного господарства залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 у справі № 920/1190/16 залишити без змін .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко