Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №911/801/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/801/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Балацької О.А.,

учасники справи:

прокуратура - Кагарлицька місцева прокуратура,

представник прокуратури - Кравчук О.А.,

позивач - територіальна громада Богуславського району,

представник позивача - не з'явився,

відповідач-1 - Богуславська районна рада Київської області,

представник відповідача-1 - ОСОБА_5,

відповідач-2 - ОСОБА_6,

представник відповідача-2 - ОСОБА_7,

відповідач-3 - ОСОБА_8,

представник відповідача-3 - ОСОБА_9,

відповідач-4 - ОСОБА_10,

представник відповідача-4 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області (далі - Прокурор),

на рішення господарського суду Київської області від 02.06.2017 (головуючий суддя Мальована Л.Я.)

постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 (головуючий Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А. і Гончаров С.А.)

у справі № 911/801/17

за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Богуславського району (далі - Громада),

до 1) Богуславської районної ради Київської області (далі - Рада),

2) ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6.),

3) ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8.),

4) ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10.),

про визнання незаконним рішення та витребування нерухомого майна.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальної громади Богуславського району звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Ради, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 про визнання незаконним та скасування рішення Богуславської районної ради від 12.02.2015 № 393-36-VI "Про перелік об'єктів майна спільної власності територіальних громад Богуславського району, які підлягають приватизації в 2015 році" (далі - Рішення № 393-36-VI) у частині затвердження способу приватизації нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, та про зобов'язання відповідачів повернути територіальній громаді Богуславського району об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 70.

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури разом з позовом заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, приміщення 70.

Позовна заява мотивована тим, що Рішення № 393-36-VІ у частині затвердження способу приватизації - викуп орендарем нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 не відповідає вимогам статті 19 Конституції України, частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні"), статей 7, 10, 11, 18-2, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (далі - ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"), що є підставою для визнання його незаконним та скасування в судовому порядку.

Враховуючи, що Рішення № 393-36-VІ у частині затвердження способу приватизації - викуп орендарем нежитлового приміщення, на підставі якого ОСОБА_6 отримала нерухоме майно, підлягає скасуванню, то, на думку заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури, відпаде підстава, на якій майно було набуте, а тому згідно із статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 зобов'язані повернути нерухоме майно територіальній громаді Богуславського району.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

При цьому в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції останній відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення позову, оскільки відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Водночас заявником клопотання не було наведено жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано належних доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам держави. Крім того, не надано доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що станом на дату прийняття Рішення № 393-36-VІ спірне нежитлове приміщення було розміщено в іншому місці за іншою адресою, а саме: по АДРЕСА_2, тому нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за своїми юридичними та технічними характеристиками є окремим індивідуально визначеним майном і відноситься до об'єктів групи "А" [пункт 2 частини першої статті 2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"]. Власниками спірного майна є ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які набули права власності на підставі дійсних правочинів, що після їх укладення були зареєстровані у встановленому законом порядку, а тому відсутні підстави для повернення та/або витребування спірного майна.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Прокурор звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення в частині визнання незаконним та скасування Рішення № 393-36-VІ, не застосували положення статей 11, 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а в частині повернення спірного нежитлового приміщення - тим, що судами не застосовано статті 387, 388, 1212 ЦК України.

До Касаційного господарського суд від Ради надійшов лист, в якому, посилаючись на обґрунтованість доводів касаційної скарги, вона просить задовольнити скаргу.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора та пояснення представників відповідачів 1, 2, 3, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що Рішенням № 393-36-VІ затверджено перелік і спосіб приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад Богуславського району, які підлягають приватизації у 2015 році, до якого включено нежитлове приміщення Богуславської центральної районної аптеки № 18 по АДРЕСА_1 балансовою вартістю 273 840,17 грн. з визначенням способу приватизації - викуп орендарем.

08.05.2015 Богуславською районною радою та ОСОБА_6 на підставі Рішення № 393-36-VІ укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір № 1) нежитлового приміщення площею 1 069,20 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 70. Право власності на вказане приміщення зареєстровано за останньою державним нотаріусом Богуславської районної державної нотаріальної контори Полковніковою Т.А. за № 9605108.

27.05.2015 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір № 2) на 474/1000 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 70. Право власності на 474/1000 частини вказаного приміщення зареєстровано за ОСОБА_8 приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Іщенко Оксаною Вікторівною за № 9821852.

29.05.2015 ОСОБА_6 та ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір № 3) на 52/1000 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 70. Право власності на 52/1000 частини вказаного приміщення зареєстровано за ОСОБА_10 приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Іщенко О.В. за № 9851573.

15.07.2015 ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу (далі - Договір № 4) на 350/1000 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 70. Право власності на 350/1000 частини вказаного приміщення зареєстровано за ОСОБА_8 приватним нотаріусом Богуславського районного нотаріального округу Іщенко Оксаною Вікторівною за № 10425773.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання незаконним і скасування Рішення № 393-36-VІ та повернення спірного нерухомого майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент прийняття спірного Рішення № 393-36-VІ відчужене приміщення, в якому було розміщено аптеку № 18, втратило статус об'єкта соціально-культурного призначення, що відноситься до об'єктів приватизації групи "Ж", оскільки з згідно пунктом 2 рішення Ради "Про управління майном спільної власності територіальних громад Богуславського району" від 25.12.2013 № 295-26-VІ (далі - Рішення № 295-26-VІ) вирішено: враховуючи те, що рішенням районної ради "Про управління майном спільної власності територіальних громад Богуславського району" від 25.06.2011 № 87-06-VІ (далі - Рішення № 87-06-VІ) комунальну установу - центральну районну аптеку № 18 було передано в оперативне управління райдержадміністрації з підпорядкуванням центральній районній лікарні; головному лікарю після внесення вищезазначених змін до Статуту аптеки, що діє при районній лікарні, розташувати центральну районну аптеку № 18 у приміщенні центральної районної лікарні та забезпечити кадрами.

При цьому Рішення № 87-06-VІ про зміну місця розташування аптеки № 18 було прийнято з огляду на незадовільний стан приміщення, в зв'язку з чим після передачі в оренду ОСОБА_6 у спірному приміщенні було проведено відновлювальний ремонт з поліпшенням, що не може бути відокремлене від об'єкта нерухомості без погіршення його стану.

Судами встановлено, що вартість нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № 70 після ремонту зросла і станом на дату приватизації склала 500 867,00 грн., а нерухоме майно (об'єкт соціально-культурного призначення аптека № 18) станом на дату прийняття Рішення № 393-36-VІ про приватизацію спірного нежитлового приміщення було розміщено в іншому місці, а саме за адресою: м. Богуслав, вул. Франка, 27.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що станом на дату прийняття Рішення № 393-36-VІ нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за своїми юридичними та технічними характеристиками є окремим індивідуально визначеним майном і відноситься до об'єктів групи "А" відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Зазначене також підтверджується консультативним висновком спеціаліста від 10.06.2016 № 1772, що був зроблений спеціалістами Київської незалежної судово-експертної установи. Так, згідно з вказаним висновком нежитлове приміщення, що не використовується за призначенням, яке було передано на баланс іншого господарюючого суб'єкта, відповідно до норм чинного законодавства, у тому числі в розумінні ЗУ "Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)", не може вважатися об'єктом соціально-культурного призначення - аптекою (група Ж); таке приміщення є окремим індивідуально визначеним майном (група А).

Проведення приватизації такого нерухомого майна (нежитлового приміщення) шляхом викупу орендарем згідно з приписами чинного законодавства можливе.

Відповідно до статті 3 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено способи приватизації об'єктів малої приватизації, а саме: викуп, продаж на аукціоні та продаж за конкурсом.

Статтею 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" законодавець визначив особливості приватизації окремих груп об'єктів.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що орендар (ОСОБА_6.) повністю виконала вимоги пункту 1 частини першої статті 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", здійснивши, за згодою орендодавця, поліпшення орендованого майна (об'єкта малої приватизації групи "А") загальною вартістю 99 650,40 грн., що становить 25,68 відсотка від ринкової вартості майна.

З таких підстав суди дійшли висновку, що Рішенням № 393-36-VІ, до якого включено нежитлове приміщення Богуславської центральної районної аптеки № 18 по АДРЕСА_1 балансовою вартістю 273 840,17 грн. з визначенням способу приватизації - викуп орендарем, є законним.

Щодо позовних вимог про витребування майна, то судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до статті 387 ЦК України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Враховуючи, що ОСОБА_6 набула право власності на спірне нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства - на підставі дійсного правочину, який був зареєстрований у встановленому законом порядку, а ОСОБА_8 та ОСОБА_10 є добросовісними набувачами, оскільки набули права власності згідно з договорами купівлі-продажу, укладеними з ОСОБА_6, а відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Водночас у позовній заяві відсутня вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, а саме: Договорів №1, № 2, № 3 та № 4, а лише ставиться вимога про витребування спірного майна.

За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог про повернення майна та/або його витребування.

Посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій приймаючи оскаржувані рішення в частині визнання незаконним та скасування Рішення № 393-36-VІ не застосували положення статей 11, 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а в частині повернення спірного нежитлового приміщення - на те, що судами не застосовано статті 387, 388, 1212 ЦК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними доводами судів попередніх інстанції.

Що ж до посилань скаржника на статтею 1212 ЦК України, то вони є необґрунтованими, оскільки зазначена норма матеріального права підлягає застосуванню у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права [статей 387, 388, 1212 ЦК України, статей 11, 18-2 ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 42, 43, 33, 43 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень)], що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 02.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 у справі № 911/801/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко