Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.02.2018 року у справі №917/554/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/554/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - Виконком),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач - фізична особа - підприємець Сумцов Юрій Станіславович (далі - Підприємець),

представник відповідача - не з'яв.,

розглянув касаційну скаргу Підприємця

на рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2017

(головуючий - суддя Паламарчук В.В.) та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2017

(головуючий - суддя Пелипенко Н.М., судді: Барбашова С.В. і Істоміна О.А.)

у справі № 917/554/17

за позовом Виконкому

до Підприємця

про визнання укладеним договору про пайову участь.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Виконком звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Підприємця про: визнання укладеним договору від 13.09.2016 № 54/16 про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука (далі - Договір) по об'єкту будівництва: "Торгово-адміністративна будівля в районі автошколи по вул. Небесної Сотні (попередня назва - Пролетарська), 36/38 у м. Кременчуці Полтавської області" (далі - Об'єкт) в редакції, запропонованій Виконкомом.

Позовна заява мотивована тим, що Підприємець, на порушення приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон) і Положення про порядок залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Кременчука, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 07.07.2015 (далі - Положення), будучи замовником будівництва при здійсненні будівництва Об'єкту, ухиляється від обов'язку взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука шляхом укладення відповідного договору про пайову участь.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.06.2017, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2017: позов задоволено частково; визнано укладеним Договір у редакції, запропонованій Виконкомом (з наведенням у резолютивній частині зазначеного рішення тексту цього договору з додатком до нього); "решта позовних вимог - не підлягає задоволенню".

Підприємець, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані рішення та постанову з даної справи і передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, згідно з доводами Підприємця, викладеними у касаційній скарзі, названими судами: не враховано того, що "спір у даній справі взагалі відсутній"; не надано належної оцінки доводам Підприємця, зокрема, стосовно того, що жодних пропозицій від Виконкому з питань укладення Договору він не отримував, й відтак, на його думку, відсутній предмет спору, а висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають обставинам справи.

У відзиві на касаційну скаргу Виконком просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи про законність і обґрунтованість відповідних рішень, безпідставність доводів скаржника, а також про те, що останнім 16.01.2018 здійснено оплату за Договором у сумі 100 000 грн., а 19.02.2018 - у сумі 60 476,47 грн.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке. Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Кременчуцькою міською радою як орендодавцем і Підприємцем як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва Об'єкту;

- Об'єкт є готовим до експлуатації, а замовником будівництва виступає Підприємець;

- ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого Законом;

- оскільки Підприємець ухилявся від укладення відповідного договору, Виконком листом від 14.09.2016 № 01-17/1702 направив на адресу Підприємця два оригінали договору про залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука по Об'єкту;

- твердження Підприємця про те, що Виконком не направляв на його адресу лист-пропозицію щодо укладення Договору, є безпідставним, оскільки у матеріалах справи наявне рекомендоване поштове відправлення, з якого вбачається, що воно отримане 15.09.2016 ОСОБА_6 (матір'ю Підприємця), і це узгоджується з положеннями пункту 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270;

- згаданий лист-пропозиція з проектом Договору та додатком - розрахунком розміру пайової участі Підприємцем залишено без відповіді;

- у запропонованому Виконкомом пункті 2.2.1 Договору зазначено: "Перерахувати на спеціальний рахунок міського бюджету кошти в сумі 160477 грн. (згідно розрахунку, що є невід'ємною частиною договору) на розвиток інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста".

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання Договору укладеним.

Як передбачено частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про архітектурну діяльність" під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Згідно з положеннями Закону:

- замовник - це, зокрема, фізична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (пункт 4 частини першої статті 1);

- забудова територій - це діяльність, зокрема, органів місцевого самоврядування і фізичних осіб, яка передбачає, поміж іншого, будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та територій (частина перша статті 2);

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина перша статті 40);

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті; пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частини друга і третя статті 40);

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина дев'ята статті 40).

Відповідно до приписів Положення (які, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, відповідають нормам Закону):

- пайовий внесок сплачується на підставі договору між містом (виконкомом міської ради) та замовником. Для укладення такого договору замовник зобов'язаний повідомляти виконавчий комітет про будь-які вчинені ним дії щодо забудови земельної ділянки, відповідно до діючого законодавства та звернутися про укладення Договору про пайову участь (пункт 2.6);

- замовник зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Кременчука, крім випадків, передбачених пунктом 1.6. цього Положення (пункт 1.2);

- договір про пайову участь укладається на підставі звернення (заяви) замовника будівництва на ім'я заступника міського голови відповідно повноважень (першого заступника міського голови; пункт 2.5);

- замовник будівництва зобов'язаний після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, в термін не більше 30-ти календарних днів звернутися до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (пункт 2.7);

- у разі коли договір не був укладений до введення об'єкта в експлуатацію - замовник (інвестор) зобов'язаний укласти договір після введення об'єкта в експлуатацію та сплатити пайовий внесок в терміни, обумовлені договором пайової участі (пункт 2.6).

За висновком попередніх судових інстанцій, з яким погоджується й Касаційний господарський суд, приписами статті 40 Закону встановлено обов'язок замовника будівництва взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який (обов'язок) реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування (в даному разі Положенням); при цьому правовий аналіз приписів частин восьмої і дев'ятої статті 40 Закону у сукупності з іншими нормами останнього дали підстави вважати, що обов'язок стосовно ініціювання такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

Названі судові інстанції, з'ясувавши, що Підприємцем згаданий обов'язок не виконано, в зв'язку з чим Виконкомом надіслано на його адресу проект Договору, залишений Підприємцем без реагування, зробили висновок про наявність підстав для визнання Договору укладеним (за винятком зазначених у проекті Договору номеру і дати).

Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Так, скаржник, заперечуючи одержання ним листа-пропозиції Виконкому з проектом Договору, посилався на те, що "належним доказом надіслання позивачем оферти про укладення договору відповідачу може бути лише опис вкладення разом з розрахунковим документом. Адже не дарма ГПК України встановлено вимогу щодо направлення копій документів цінним листом з описом вкладення". Однак відповідної вимоги (стосовно направлення оферти) ні Закон, ані інші законодавчі акти, які регулюють спірні правовідносини, не містять. Що ж до згаданого скаржником положення Господарського процесуального кодексу України, то воно стосувалося виключно процесуальних дій, вчинюваних у здійсненні господарського судочинства, і не регулювало питання, пов'язані з укладенням Договору. Водночас судами з'ясовано, що згаданий лист-пропозиція з проектом Договору надісланий і вручений з додержанням згаданих Правил надання послуг поштового зв'язку. Доводи ж касаційної скарги стосуються питань встановлення обставин та оцінки доказів, які не можуть розглядатися й вирішуватися судом касаційної інстанції в силу приписів частин першої і другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, за якими названий суд, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також з аргументів скаржника не вбачається підстав для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, які вичерпно визначені частиною третьою статті 300 названого Кодексу.

Касаційний господарський суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що засновані на встановлених судами обставинах справи і відповідають нормам матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги Підприємця без задоволення, а судових рішень першої і апеляційної інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального права, в тому числі наведених положень Господарського кодексу України, Закону України "Про архітектурну діяльність" та Закону.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Сумцова Юрія Станіславовича залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 у справі № 917/554/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов