Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.01.2021 року у справі №925/668/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 925/668/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Огороднік К. М.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "УКРСИББАНК"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020

та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.09.2020 (в частині невизнаних кредиторських вимог)

у справі № 925/668/20

за заявою боржника фізичної особи ОСОБА_1

про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи

Учасники справи:

від ОСОБА_1 - не з'явився;

від АТ "УкрСиббанк" - Мандик В. А.;

Короткий зміст вимог

1.1. Фізична особа ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, боржник) звернулася до Господарського суду Черкаської області із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність за положеннями Книги 4 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.07.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Добродуб О. Я.

02.07.2020 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1.

1.2.27.07.2020 Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" (далі - АТ "УКРСИББАНК") подало до суду заяву з кредиторськими вимогами до боржника, до складу яких входить:

- заборгованість у розмірі 514.102,02 дол. США, що за курсом НБУ станом на
02.07.2020 еквівалентно 13.762.511,07 грн, яка виникла внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору №11401247000 від 06.10.2008 (в системі обліку банку договір №11401247001) та складається з: 145.233,59 дол. США заборгованості за кредитом, 59.474,14 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими до 05.10.2015 (відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору та статті 1048 ЦК України), 309.394,29 дол. США заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахованими з 11.05.2011 по 30.06.2020 (за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України);

- витрати на примусове стягнення боргу у розмірі 14.836,00 грн, з яких: 4.204,00

грн - за подання заяви з вимогами кредитора у справі №925/668/20; 1.413,00 грн - судовий збір, стягнутий згідно з рішенням Шполянського райсуду Черкаської області від 08.08.2014 у справі №710/1180/14-ц; 3.219,00 грн - судовий збір, стягнутий згідно з рішенням Шполянського райсуду Черкаської області від
25.10.2012 у справі №2323/3906/2012; 6.000,00 грн - авансування витрат на проведення виконавчих дій згідно платіжного доручення №0018638872 від
08.04.2020.

1.3.25.08.2020 AT "УКРСИББАНК" повідомило суд про часткове погашення заборгованості у валюті по кредитному договору №11401247000 від 06.10.2008 (в системі обліку банку договір №11401247001), у зв'язку з чим розмір вимог за названим договором до фізичної особи ОСОБА_1 зменшився до 498.259,34 дол. США, з яких: 145.233,59 дол. США - заборгованість за кредитом; 43.631,46 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом нараховані до 05.10.2015 (відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору та статті 1048 ЦК України);
309.394,29 дол. США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нараховані з 11.05.2011 по
30.06.2020 (за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України); 4.204,00 грн - судовий збір за подання заяви з вимогами кредитора до боржника.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.09.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, визнано вимоги кредиторів ОСОБА_1, які підлягають задоволенню, а саме:

- вимоги АТ "УКРСИББАНК": 4.204 грн витрат по сплаті судового збору відповідно до частини другої статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів; 982.130,47 грн - (друга черга);

- вимоги ГУ ДПС у Черкаській області: 4.204 грн витрат по сплаті судового збору відповідно до частини 2 статі 133 КУзПБ відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів, 8.175,90 грн (друга черга).

Включено кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали та подати до Господарського суду Черкаської області рішення кредиторів. Визначено дату засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

2.2. Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги АТ "УКРСИББАНК", зазначивши про те, що заборгованість ОСОБА_1 перед банком з урахуванням нарахованих процентів за користування кредитом та процентів за користування грошовими коштами було досліджено та надано правову оцінку при вирішенні справи № 23232/3906/2012 Шполянським районним судом Черкаської області. Рішенням суду від 25.10.2012 у згаданій справі стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку 176.832,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на час розгляду справи становило 1.412.871,74 грн.

З урахуванням коштів, отриманих від продажу майна боржника у сумі 445.577,27
грн, суд дійшов висновку про те, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "УКРСИББАНК" становить 967.294,47 грн (1.412.871,74-445.577,27), а також 14.836 грн витрат кредитора щодо примусового стягнення боргу та 4.204 грн судового збору за подану заяву.

2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, наголосивши на наступному:

- на час прийняття рішення Шполянського районного суду Черкаської області від
25.10.2012 у справі № 23232/3906/2012 строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав (тобто настав строк виконання за всіма зобов'язаннями за вказаним договором від 06.10.2008, як зобов'язань з повернення тіла кредиту, так і зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом);

- за рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі №2323/3906/2012 заборгованість боржника перед кредитором за всіма зобов'язаннями за вказаним Договором зафіксована як у гривнях, так і у доларах США, еквівалентно переведених у національну валюту, за відповідним курсом НБУ.

Тобто зобов'язання боржника не були визначені у іноземній валюті. Ця заборгованість, виражена саме у гривні, фігурує у виконавчому провадженні з виконання вищевказаного виконавчого листа від 06.11.2012 №2-485-12, виданого Шполянським районним судом Черкаської області;

- щодо доводів заявника про існування заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін в сумі
309.394,29 дол. США, яка розрахована із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 32% річних з посиланням на пункт 1.3 Правил, то копія цих Правил, наявна в матеріалах справи, виходячи з її якості, робить неможливим надати оцінку та перевірити доводи скаржника відносно того, що саме ці Правила маються на увазі у вказаному Договорі споживчого кредиту;

- доводи заявника про те, що у разі відмови в задоволенні вимог в частинні стягнення процентів за підвищеною ставкою, що передбачено пунктом 1.2.9 договору про надання споживчого кредиту від 06.10.2008 та Правил споживчого кредитування позичальників, суд першої інстанції міг би стягнути 3% річних, як розмір процентів, який підлягав сплаті у разі прострочення виконання грошового зобов'язання згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України відхилено, оскільки в судах першої та апеляційної інстанцій не заявлялися вимоги, щодо стягнення с боржника 3% річних, як розмір процентів відповідно до згаданої статті ЦК України, розрахунку щодо суми стягнення цих процентів матеріали справи не містять;

- розрахунку процентів відповідно до статті 625 ЦК України, який міститься в матеріалах справи, заборгованість визначена скаржником у валюті, застосована процентна ставка у розмірі 32% річних. У вказаному розрахунку розмір заборгованості на певну дату не підтверджено первісними документами, тобто обґрунтованого розрахунку процентів відповідно до статті 625 ЦК України не надано, у зв'язку з чим у суду відсутня можливість перевірити правомірність і обґрунтованість цього розрахунку, та, відповідно, суд не має можливості перерахувати розмір 3% річних за заявлений період (з 11.05.2011 по 30.06.2020) із посиланням на відповідні первинні документи, які відсутні у матеріалах справи.

3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

3.1.06.10.2008 між АКІБ "УКРСИББАНК" та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами від 06.10.2008 №11401247000 (далі - Договір, Договір про надання споживчого кредиту), за умовами якого боржнику надана сума кредитування, яка складає 200.000,00 дол. США. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 973.900,00 грн за курсом НБУ на день укладання договору (п. п.1.2.1 Договору), на строк користування з 06.10.2008 до 05.10.2015 зі сплатою процентів з розрахунку 16,00% річних за користування кредитними коштами в межах графіку кредитування (додаток № 1 до Договору), який мав повертатись відповідачем по 2.380,95 дол. США - тіло кредиту та по 2.657,04 дол. США процентів, до 10-го числа кожного місяця строку кредитування, що встановлено Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області у справі від
25.10.2012 у справі №23232/3906/2012.

До вказаного Договору сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 18.11.2010 із додатком № 1 (графік погашення кредиту), сторони домовились, що як реєстраційний номер вказаного договору застосовується № 11401247000.

3.2. З метою забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту його сторонами було укладено договір іпотеки від 06.10.2008 №16102, який посвідчений приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінним А. В., зареєстровий під №2404. Згідно з договором іпотеки боржник (ОСОБА_1) передав кредитору (АКІБ "УКРСИББАНК") в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю: магазин, загальною площею 834,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що є власністю боржника.

3.3. Згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" у Статут АКІБ "УКРСИББАНК" були внесені зміни, відповідно до яких нове повне найменування банку стало: Публічне Акціонерне Товариство "УКРСИББАНК".

3.4. ПАТ "УКРСИББАНК" звернувся до Шполянського районного суду Черкаської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, а саме:

- 145.233,59 дол. США, що в гривневому еквіваленті, згідно з курсом НБУ долара США до гривні станом на 04.05.2012 становить 1.160.401,86 грн - заборгованість по кредиту, в тому числі прострочена заборгованість по кредиту за період з
11.07.2011 по 04.05.2012 в розмірі 26.186,07 дол. США;

- 27.936,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті, згідно з курсом НБУ долара США до гривні станом на 04.05.2012 становить 223.206,65 грн - прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1.960,90 дол. США, що в гривневому еквіваленті, згідно з курсом НБУ долара США до гривні станом на 04.05.2012 становить 15.667,39 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

- 1.701,63 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

3.5. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі № 2323/3906/2012 позов ПАТ "УКРСИББАНК" (правонаступник - АТ "УКРСИББАНК ") задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПAT "УКРСИББАНК" заборгованість за кредитним договором від 06.10.2008 №11401247000 в розмірі
176.832,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно з курсом НБУ долара США до гривні станом на 04.05.2012 становило 1.412.871,74 грн та судовий збір в розмірі 3.219,00 грн.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 з 11.07.2011 систематично порушувались умови Договору про надання споживчого кредиту щодо строків погашення кредиту та сплати відсотків, позивач направляв відповідачу за відомими позивачеві адресами лист-претензію про дострокове стягнення кредиту та процентів від 24.02.2012 вих. №251. Однак вимоги АТ "УКРСИББАНК" проігноровані ОСОБА_1, всупереч умовам Договору ОСОБА_1 систематично порушувала умови кредитування, не дотримується графіку погашення. Незважаючи на неодноразові звернення АТ "УКРСИББАНК", заборгованість по Договору не було погашено і станом на 04.05.2012 вона становила 176.832,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті, згідно з курсом НБУ долара США становить 1.412.871,74 грн.

3.6. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 08.08.2014 у справі № 710/1180/14-ц позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06.10.2008 №16102 (реєстровий №2404), а саме, на нежитлову будівлю - магазин (літ "Д"), що складається з шести нежилих кімнат, загальною площею - 834,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є власністю ОСОБА_1 на підставі рішення господарського суду Черкаської області від 12.08.2008 та зареєстрованого в реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 112 та записано в реєстраційну книгу за № 2н реєстраційний № 17497278, для задоволення вимог ПАТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі кредитного договору від 06.10.2008 № 11401247000 в розмірі 1.412.872 грн згідно з рішенням Шполянського районного суду від 25.10.2012. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПAT "УКРСИББАНК" судові витрати в сумі 1.413,00 грн.

У вказаному рішенні суд зазначив, що ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнала і згідна, щоб на її майно, яке є предметом іпотеки - нежитлову будівлю-магазин - було звернуто стягнення, але в гривневому еквіваленті, що було враховано судом.

3.7.17.01.2020 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 61001840 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "УКРСИББАНК" 1.412.871,74 грн заборгованості за кредитним договором та 3.129,00 грн судових витрат.

3.8. Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів від 20.07.2020 № 492050 відбулися електронні торги щодо продажу предмета іпотеки - нежитлового приміщення магазину та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

31.07.2020 приватним виконавцем перераховані AT "УКРСИББАНК" грошові кошти у сумі 445.577,27 грн на виконання виконавчого листа від 06.11.2012 №2-485-12, виданого Шполянським районним судом Черкаської області.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1.14.12.2020 Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулося з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.09.2020 в частині невизнаних кредиторських вимог та передати в цій частині вимог справу № 925/668/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, що подала касаційну скаргу

5.1. При ухваленні оскаржуваних судових рішень судами порушено вимоги статті 236 ГПК України, оскільки суди не врахували висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду щодо валюти зобов'язання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16.01.2018 у справі № 373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), від 29.03.2019 у справі № 521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18); постанова Верховного Суду від
29.01.2020 у справі № 394/433/17) та щодо відсотків (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 444/9519/12 (провадження № 12-289гс18); постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 9147/814/16, від 31.07.2020 у справі № 914/128/18, від 05.11.2020 у справі № 910/11434/19).

5.2. Ухвала місцевого господарського суду не містить висновків та мотивів в частині оцінки вимог по процентам, заявлених скаржником на підставі статі 1048 ЦК України, та процентів, заявлених на підставі статті 625 ЦК України.

5.3. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що зобов'язання боржника не були визначені в іноземній валюті, а тому кредиторські вимоги АТ "УКРСИББАНК" обчислено, виходячи із гривневого еквіваленту відповідно до рішення Шполянського райсуду Черкаської області від 25.10.2012 у справі № 2323/3906/2012, є хибним, не відповідає матеріалам справи, такий висновок зроблений з порушенням частини 4 статті 75 ГПК України, без урахування статей 192, 533, 1046, 1049 ЦК України та не узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду.

5.4. При розгляді справи судами не досліджено умови кредитного договору та не визначено, чи встановлює кредитний договір проценти за неправомірне користування грошовими коштами і їх розмір.

5.5. Суди не врахували положення статей 1048, 1049 ЦК України, умови пункту
1.2.9 кредитного договору та пунктів 1.3.1,1.3.2,3.4.1 Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників, що призвело до формування передчасного висновку про припинення права на нарахування процентів і безпідставної відмови у включенні цих вимог до реєстру вимог кредиторів.

6. Узагальнені доводи інших учасників справи щодо касаційної скарги

6.1. Відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

7. Касаційний розгляд

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "УКРСИББАНК" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.09.2020 (в частині невизнаних кредиторських вимог). Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2021 о 15:45.

7.2. В судовому засіданні 16.02.2021 представник скаржника підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати оскаржені судові рішення в частині невизнаних кредиторських вимог та передати в цій частині вимог справу № 925/668/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Решта учасників у справі явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

7.3. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників у справі не надійшло заяв чи клопотань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об'єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 16.02.2021. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників цієї справи.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

8.1. Як вбачається з матеріалів справи, АТ "УКРСИББАНК" звернулося до місцевого господарського суду із заявою з кредиторськими вимогами до боржника фізичної особи ОСОБА_1, до складу яких (з урахуванням поданих уточнень) входить:

- заборгованість за кредитним договором №11401247000 від 06.10.2008 (в системі обліку банку договір №11401247001) у загальній сумі 498.259,34 дол. США, з яких:
145.233,59 дол. США - заборгованість за кредитом; 43.631,46 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом нараховані до 05.10.2015 (відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору та статті 1048 ЦК України);
309.394,29 дол. США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нараховані з 11.05.2011 по
30.06.2020 (за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України); 4.204,00 грн - судовий збір за подання заяви з вимогами кредитора до боржника;

- витрати на примусове стягнення боргу у розмірі 14.836,00 грн, з яких: 4.204,00

грн - за подання заяви з вимогами кредитора у справі № 925/668/20; 1.413,00 грн - судовий збір, стягнутий згідно з рішенням Шполянського райсуду Черкаської області від 08.08.2014 у справі № 710/1180/14-ц; 3.219,00 грн - судовий збір, стягнутий згідно з рішенням Шполянського райсуду Черкаської області від
25.10.2012 у справі № 2323/3906/2012; 6.000,00 грн - авансування витрат на проведення виконавчих дій згідно платіжного доручення №0018638872 від
08.04.2020.

8.2. Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково визнав вимоги АТ "УКРСИББАНК", а саме: 4.204 грн витрат по сплаті судового збору та 982.130,47 грн, з яких 967.294,47 грн - вимоги за кредитним договором та 14.836 грн - витрати кредитора щодо примусового стягнення боргу, зазначаючи про те, що питання наявності заборгованості ОСОБА_1 перед банком з урахуванням нарахованих процентів за користування кредитом та процентів за користування грошовими коштами вже було предметом дослідження Шполянським районним судом Черкаської області при розгляді справи № 23232/3906/2012.

Оцінюючи доводи скаржника про неправомірну відмову судами попередніх інстанцій у визнанні всіх заявлених до боржника кредиторських вимог, суд касаційної інстанції виходить з наступного.

8.3. В частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частині 1 статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

8.4. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частиною 2 статті 1050 ЦК України.

8.5. З встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 11401247000 від 06.10.2008 ОСОБА_1 отримала кредит, сума якого за умовами договору складає 200.000,00 дол. США.

В у п.1.2.1 кредитного договору сторони визначили, що вказана сума кредиту дорівнює гривневому еквіваленту 973.900,00 грн, за курсом НБУ на день укладання договору.

Строк кредитування визначений з 06.10.2008 до 05.10.2015 зі сплатою процентів за користування кредитом з розрахунку 16,00% річних за користування кредитними коштами в межах графіку кредитування.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань, банк направив лист-претензію від 24.02.2012 вих. № 251 про дострокове стягнення кредиту та процентів.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі № 2323/3906/2012 задоволено позов банку до ОСОБА_1, стягнуто з останньої
176.832,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на час розгляду справи становило 1.412.871,74 грн.

Крім того, рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від
08.08.2014 у справі № 710/1180/14-ц за позовом ПАТ "УКРСИББАНК" звернуто стягнення на предмет іпотеки (нежитлову будівлю - магазин загальною площею 834,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,) за договором іпотеки від
06.10.2008 №16102 (реєстровий №2404), укладеним між банком та ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №11401247000 від
06.10.2008.

В процесі вчинення виконавчих дій з виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі № 2323/3906/2012 відбулися електронні торги щодо продажу предмета іпотеки, який було реалізовано за ціною 523.300,00 грн.

В ході розподілу коштів, які надійшли від реалізації предмета іпотеки, на користь банку було перераховано кошти у сумі 445.577,27 грн в погашення боргу за рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі № 2323/3906/2012.

8.6. Як зазначалося вище, за розрахунками скаржника заборгованість за кредитним договором № 11401247000 від 06.10.2008 складає 498.259,34 дол. США, з них:
145.233,59 дол. США - заборгованість за кредитом; 43.631,46 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом нараховані до 05.10.2015 (відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору та статті 1048 ЦК України);
309.394,29 дол. США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нараховані з 11.05.2011 по
30.06.2020 (за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України).

Частково задовольняючи заяву АТ "УКРСИББАНК" про визнання кредиторських вимог до боржника за кредитним договором № 11401247000 від 06.10.2008, суд першої інстанції зазначив, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "УКРСИББАНК" становить 967.294,47 грн (1.412.871,74-445.577,27). При цьому суд послався на преюдиційні обставини, встановлені рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі № 2323/3906/2012, зокрема щодо дослідження та оцінки заборгованості ОСОБА_1 перед банком з урахуванням нарахованих процентів за користування кредитом та процентів за користування грошовими коштами та звернення з вимогою про дострокове стягнення суми кредиту та процентів.

8.7. Суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від
03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18)).

Відтак, обставини щодо укладення між АТ "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1 кредитного договору № 11401247000 від 06.10.2008, неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитом та пред'явлення банком боржнику вимоги про дострокове погашення кредиту (лист-претензія) від 24.02.2012 вих. № 251), встановлені судовими рішеннями у вищезгаданих справах № 2323/3906/2012 та № 710/1180/14-ц, які набрали законної сили та не потребують доказуванню у даній справі.

8.8. Відмовляючи у визнанні вимог в частині заборгованості за кредитом суд першої інстанції не врахував положення статей 533, 1046, 1049 ЦК України, а також висновків Верховного Суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, від 16.01.2019 у справі №464/3790/1-ц, від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц, у постановах Верховного Суду від 01.03.2019 у справі 752/18552/17, від 29.05.2019 у справі № 523/9078/16-ц, від 16.10.2019 у справі №522/11364/15-ц, від 17.10.2019 у справі № 621/285/18, від 17.10.2019 у справі №461/6129/16-ц, від 05.02.2020 у справі № 750/2000/18, які стосуються застосування положень пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" при вирішенні питання щодо виконання державним виконавцем судового рішення про стягнення суми, визначеної у рішенні суду в іноземній валюті, в тому числі із зазначенням гривневого еквіваленту за офіційним курсом НБУ на час вирішення спору.

Вказані порушення не були усунуті і судом апеляційної інстанції, що дає підстави для висновку про невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

8.9. Пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/18).

У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічна позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

8.10. Відносини по сплаті процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.

Наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення частиною 1 статті 1050 ЦК України.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

У цих висновках суд касаційної інстанції звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції дійшов висновку, що поведінка боржника не може бути одночасно (в один і той же період) правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 1 статті 1048 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно. У зв'язку із цим за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Отже, Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

8.11. Оскаржувані судові рішення не містять вказівки на конкретну дату, з якої закінчився строк кредитування боржника та припинилося право боржника законно користуватися позиченими коштами.

Натомість зі спливом строку кредитування у спірних правовідносинах, у розумінні частини 2 статті 1050 ЦК України, припиняється право банку як кредитора нараховувати проценти за кредитом за процентною ставкою, узгодженою в кредитному договорі відповідно до диспозиції частини 1 статті 1048 ЦК України.

З мотивувальної частини ухвали місцевого господарського суду не вбачається дослідження судом питання складових суми заборгованості, стягнутої згаданим судовим рішенням у справі № 2323/3906/2012 (заборгованість по кредиту, заборгованість по процентам за користування кредитом, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та по процентам), а також їх співвідношення із заявленими у справі № 925/668/20 вимогами АТ "УКРСИББАНК" по кредитному договору № 11401247000 від 06.10.2008.

Місцевий господарський суд здійснив розрахунок суми заборгованості за кредитним договором, взявши за основу суму боргу, стягнуту судовим рішенням у справі № 2323/3906/2012, та кошти, які надійшли від продажу предмета іпотеки.

Суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив про припинення права кредитора здійснювати нарахування відсотків за користування кредитом, передбачених кредитним договором, з направленням вимоги про дострокове погашення всіх зобов'язань за договором. Однак оскаржені судові рішення не містять розрахунку відповідних сум боргу по кредиту та нарахованим процентам із вказівкою на підставу їх нарахування і періоду, протягом якого заявник мав право здійснювати таке нарахування, а також періоду, за який, з огляду на часткове визнання кредиторських вимог банку, були відсутні правові підстави для нарахування процентів. Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено умови кредитного договору та не визначено, чи встановлює кредитний договір проценти за неправомірне користування грошовими коштами і їх розмір.

8.12. В частині вимог до боржника щодо 309.394,29 дол. США заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, нарахованими з 11.05.2011 по 30.06.2020 відповідно до статті 625 ЦК України із застосуванням ставки у розмірі 32% річних, передбаченої в пункті 1.3 Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АКІБ "УКРСИББАНК" оскаржена ухвала місцевого господарського суду не містить жодного обґрунтування підстав їх відхилення.

Суд апеляційної інстанції в цій частині вимог зазначив про наявну в матеріалах справи неналежну копію вищезгаданих Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АКІБ "УКРСИББАНК", а також не підтвердження здійсненого скаржником розрахунку заборгованості первинними документами, які відсутні в матеріалах справи.

Однак суди попередніх інстанцій не врахували, частина 2 статті 625 ЦК України регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання та встановлює, зокрема ставку процентів річних - 3%, від суми, щодо якої боржник допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Тобто, нарахування кредитором процентів за період після настання строку погашення кредиту щодо позичальника допускається відповідно до диспозиції охоронної норми частини 2 статті 625 ЦК України - із застосуванням процентної ставки річних відповідно цієї норми - 3%, або із застосуванням іншої (підвищеної ставки) ставки річних за умови, що сторони в кредитному договорі узгодили цю ставку, як цього вимагає частина 2 статті 625 ЦК України (подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 917/814/16).

З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вимоги кредитора (банку) до боржника (позичальника) в частині процентів, нарахованих після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (за період неправомірного користування кредитними коштами) та їх підстави, зокрема в частині процентної ставки річних, застосованої банком у розрахунку процентів, мають оцінюватись судом на предмет їх узгодженості із матеріально-правовими підставами (умовами кредитного договору), за яких ці вимоги були заявлені. Тому до предмету доказування сторонами та встановлення судом належать обставини врегулювання/неврегулювання сторонами в кредитному договорі порядку (умов) та ставки річних для нарахування процентів після настання строку погашення кредиту щодо позичальника, у зв'язку з чим до предмета дослідження та правової оцінки судом належать умови кредитного договору в тій його частині, яка містить (прямо вказує) узгодження сторонами цього договору умов, порядку нарахування та ставки процентів річних, які нараховуються після настання строку погашення кредиту щодо позичальника (тобто за період неправомірного користування кредитними коштами).

Однак з'ясування вищевказаних обставин виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України.

8.13. Згідно з положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвалені у цій справі судові рішення наведеним вимогам не відповідають, оскільки відмовляючи у визнанні частини кредиторських вимог, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення, про які зазначалося вище, унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що у підсумку не дає можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення заявлених АТ "Сбербанк" кредиторських вимог в оскарженій частині.

9. Висновки за результатами касаційного розгляду

9.1. В пункті 2 частини 1 статті 308 ГПК України визначено, що за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.2. Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, постанова апеляційної інстанції та ухвала місцевого господарського суду підлягають скасуванню в частині невизнаних кредиторських вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк", а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в скасованій частині, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

Під час нового розгляду, судам належить врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Зважаючи на те, що судом касаційної інстанції не ухвалюється нове рішення, відповідно до статті 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.09.2020 в частині невизнаних кредиторських вимог Акціонерного товариства "УкрСиббанк" у справі № 925/668/20 скасувати.

3. Справу № 925/668/20 в скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

К. М. Огороднік