Історія справи

Ухвала КГС ВП від 09.11.2020 року у справі №908/420/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/420/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал логістик систем" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2020 (суддя Колодій Н. А.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2020 (головуючий суддя Подобєд І. М., судді Широкобокова Л. П., Орєшкіна Е. В. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал логістик систем" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" про стягнення 1 211 834,97 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал логістик систем" (далі - Позивач, Товариство) звернулося до Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" (далі - Відповідач) з позовною заявою, в якій просило стягнути з Відповідача на свою користь 1 106 770,20 грн основної заборгованості, 19 921,86 грн штрафу, 76 961,15 грн пені, 8 181,76 грн 3 % річних.

2. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

2.1.20.02.2020 Господарський суд Запорізької області ухвалою, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2020, позовну заяву Товариства і додані до неї документи повернув без розгляду.

2.2.Судові рішення мотивовані порушенням Позивачем правил об'єднання позовних вимог. Суди дійшли висновку про те, що сумісний розгляд вимог Позивача про стягнення з Відповідача боргу за укладеними сторонами договором транспортно-експедиційних послуг № 0001/18 від 02.01.2018 та договором транспортно-експедиційних послуг № 19/0249 від 01.03.2019 перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, так як необхідно детально дослідити умови спірних договорів, надати належну оцінку представленим доказам щодо неналежного виконання умов кожного з цих договорів, встановити коли саме виникла заборгованість з оплати за кожним з договорів та перевірити надані розрахунки штрафу, пені та 3% річних. У той час як Позивач жодним чином не обґрунтував пов'язаність між собою заявлених вимог та необхідність їх вирішення в одному позовному провадженні, не пояснює як додані ним банківські виписки про рух коштів на рахунках надають можливість суду співставити надходження оплат за кожним із зазначених Договорів окремо або, навпаки, чому Позивач не може роз'єднати ці докази по кожному із означених договорів окремо.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2020, направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Суди попередніх інстанцій порушили положення статей 173, 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18.

4.2. Суди не звернули увагу на те, що в поданій позовній заяві об'єднано кілька однорідних вимог, поданих одним позивачем до одного відповідача, які виникли з цілком аналогічних підстав - Договорів траснпортно-експедиційних послуг, пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів - стягнення грошової заборгованості.

4.3. Суд першої інстанції не встановив неоднорідності заявлених позовних вимог або віднесення їх під заборони, визначені частинами 4 , 5 статті 173 ГПК України, при цьому посилання суду виключно на кількісний аспект заявлених вимог згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від
23.10.2019 у справі № 902/434/19 мають бути відхилені як безпідставні, та не узгоджується з положеннями статті 173 ГПК України.

4.4. Розгляд в одному судовому провадженні однорідних позовних вимог, заявлених до одного і того самого відповідача не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки надасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, що також зазначено у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18,23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 30.10.2019 у справі № 922/1359/19.

4.5. Суд має право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 901/430/19).

4.6. Всупереч вимогам частини 4 статті 236 ГПК України суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у вказаних постановах Верховного Суду.

5. Розгляд справи Судом

5.1.Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
25.09.2020 у письмовому провадженні.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Відзив на касаційну скаргу у встановлений Судом строк не надійшов.

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

7.2. Процесуальною формою такого звернення є позовна заява, яка подається до суду першої інстанції відповідно до частини 1 статті 171 ГПК України.

7.3. Частиною 1 статті 172 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

7.4. При цьому, під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

7.5. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

7.6. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

7.7. Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об'єднані можуть бути позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18.

7.8. Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин, як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі № 922/1359/19.

7.9. Повертаючи подану у цій справі позовну заяву без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України, суд першої інстанції, встановивши, що Позивач заявив позовні вимоги у зв'язку з порушенням Відповідачем строків за договором транспортно-експедиційних послуг № 0001/18 від
02.01.2018 та договором транспортно-експедиційних послуг № 19/0249 від
01.03.2019, дійшов висновку про порушення правил об'єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги заявлені з різних підстав (договорів). Отже сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, так як необхідно детально дослідити умови спірних договорів, надати належну оцінку представленим Позивачем доказам щодо неналежного виконання Відповідачем умов кожного з цих договорів, встановити коли саме виникла заборгованість з оплати за кожним з договорів та перевірити надані Позивачем розрахунки штрафу, пені та 3% річних. Крім того, Позивач жодним чином не обґрунтував пов'язаність між собою заявлених вимог та необхідність їх вирішення в одному позовному провадженні.

7.10. Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду про повернення позовної заяви, апеляційний господарський суд встановив також, що за змістом заявлених у цій справі вимог вони виникли з аналогічних підстав (обставин укладення та виконання сторонами двох однорідних договорів про надання транспортно-експедиційних послуг), а предметом такого позову є матеріально-правові вимоги, які об'єднані між собою одним способом захисту порушеного права, - стягненням заборгованості.

За наведеними Позивачем в позовній заяві розрахунками спірним періодом за договором №0001/18 від 02.01.2018 є 01.08.2019-23.12.2019, а спірним періодом за договором №19/0249 від 01.03.2019 є 02.09.2019-10.02.2020, отже існує період у часі, коли Позивачем здійснювалося надання послуг за обома вказаними договорами.

Однак, за змістом позовної заяви Позивач не пояснює, як додані ним банківські виписки про рух коштів на рахунках надають можливість суду співставити надходження оплат за кожним із зазначених Договорів окремо або, навпаки, чому Позивач не може роз'єднати ці докази по кожному із означених договорів окремо.

7.11. Однак, судами попередніх інстанцій не враховано таке.

7.12. Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України).

7.13. За замістом частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

7.14. Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті.

7.15. Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.

7.16. У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення.

Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4 , 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанова Верховного Суду від
23.10.2019 у справі № 902/434/19.

7.17. Разом з цим, вбачається, що Позивач зазначає, що цивільні права та обов'язки між сторонами у цій справі виникли на підставі зазначених договорів транспортно-експедиційних послуг. Неналежне виконання Відповідачем обов'язків за цими договорами, про яке стверджує Позивач, є спільною підставою для звернення із позовом у цій справі; заявлені Позивачем вимоги пов'язані між собою та поданими доказами в частині необхідності встановлення обставин розрахунків за вказаними договорами та наявності боргу за ними, визначення дійсної суми боргу.

7.18. Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від
31.10.2020 у справі № 922/1359/19, за якою на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому на стадії відкриття провадження у справі суд має надати оцінку доказам, доданим позивачем до матеріалів позовної заяви, виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

7.19. З огляду на наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України.

7.20. Водночас, встановивши після відкриття провадження за позовною заявою, що спільний розгляд заявлених у ній вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, суд не позбавлений можливості відповідно до частини 6 статті 173 ГПК України до початку розгляду справи по суті, зокрема, і з власної ініціативи роз'єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

7.21. Враховуючи викладене, прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а касаційна скарга має бути задоволена, у зв'язку з чим справа з позовною заявою Товариства про стягнення з Відповідача боргу за Договорами підлягає передачі до Господарського суду Запорізької області для вирішення питання про відкриття провадження за нею.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал логістик систем" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 20.02.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2020 у справі № 908/420/20 скасувати.

3. Справу № 908/420/20 направити до Господарського суду Запорізької області для вирішення питання про відкриття провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал логістик систем" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" про стягнення 1 211 834,97 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Є. В. Краснов

Г. М. Мачульський